Чат-конференція з Костем Бондаренком, політологом, директором Інституту національної стратегії, кандидатом історичних наук.

16 Травня 2005
1081

Чат-конференція з Костем Бондаренком, політологом, директором Інституту національної стратегії, кандидатом історичних наук.

1081
Тема розмови: "Якою мусить стати стратегія нової влади у сфері медіа" Тема розмови: „Якою мусить стати стратегія нової влади у сфері медіа”
Чат-конференція з Костем Бондаренком, політологом, директором Інституту національної стратегії, кандидатом історичних наук.
Кандидат історичних наук (1997), закінчив Львівський державний університет імені І. Франка.

Від 1995 року до1997 працював викладачем кафедри історії України, науки і техніки Національного університету „Львівська політехніка”, згодом директором Центру політичних досліджень „Нова хвиля” (м.Львів), керівником аналітичного відділу Львівської обласної організації Народно-демократичної партії, з 1999 – Партії „Реформи і порядок”.

З 2001 року працював аналітиком Інтернет-видання „Форум”, Бюро політичного консалтингу „Пента”, з 2002 Директором ГО „Центр досліджень суспільних процесів „Експерт”. Нині Кость Бондаренко очолює Інституту національної стратегії, м.Київ (представництва російського Інституту національної стратегії в Україні). Він є автором близько 2000 статтей у періодиці, понад 50 наукових праць, 4 брошури, 3 монографії у співавторстві, та книги „Атланти і каріатиди з-під „даху” Президента” (Львів, 2000)

Інф. „Детектор медіа”

– Вітаю всіх гостей та завсідників чату "Детектор медіа". Сподіваюся, наше спілкування буде плідним.

– Какими Вы видите отношения между властью, СМИ и обществом?

– Отношения между властью, СМИ и обществом, как правило, саморегулируются. Всё зависит от степени политической культуры общества и социальной ориентации того или иного общества. Главная проблема для СМИ - свобода слова. То есть, одна из буржуазных свобод. Если государство будет ориентироваться на буржуазию и построение буржуазного общества, то свобода слова станет чемто самим собой разумеющимся

– Як Ви оцінюєте політику урядув галузі медіа?

– Наразі я не бачу якоїсь особливої політики уряду в галузі медіа. Я бачу лише декларації та бажання обговорювати наболілі теми, але не бачу вагомих (підкреслюю - вагомих!) напрацювань в галузі зміцнення свободи слова. Те, що зараз пресі стало вільніше працювати і розвиватися - не заслуга уряду і влади, а продовження революційного процесу.

– Во время предвыборной кампании вы очень забавно меняли свою точку зрения, как флюгер на ветру. Это свойственно вам, как политологу или и в жизни вы так же часто меняете свой взгляд на вещи?

– Во время предвыборной кампании я не менял свою точку зрения. Я последовательно неподдерживал Виктора Ющенко, и честно в этом признаюсь. Но если я видел ошибки и промахи в лагере Виктора Януковича или видел сильные ходы команды Виктора Ющенко - я честно об этом говорил. Наверное, моё критическое отношение к власти - это рецидив избирательной кампании (многие изз нас продолжают жить риторикой и в ритме кампании 2004) . Как говорил Высоцкий, "Пусть впереди большие перемены - я это никогда не полюблю" – Вы сказали, что не знаете, что такое журналистские стандарты, то есть по-Вашему их не существует?

– Я считаю, что стандарты в журналистике существуют, но задача поистине талантливых журналистов - быть нестандартными. Когда я читаю Коробову, Мостовую, Рахманина и прочих - я не думаю о том, соответствуют ли они стандартам журналистики. Для меня главное - информация, их умение анализировать, стиль, а не то, насколько та или иная статья соответствует тому или иному ГОСТу.

– Предполагаете ли Вы какие либо варианты установления цензуры?

– Революция является опровержением чего-то. Методом радикального установления чего-то нового является диктатура. Очень часто этот тезис воплощается в жизнь. Поэтому не удивлюсь, если через год у нас снова заговорят о цензуре как элементе новой диктатуры. Посудите сами: для укрепления буржуазных свобод (в том числе - свободы слова) необходима ориентация на построение буржуазного общества. Этого пока не наблюдаем. Поэтому свобода слова в Украине пока что - категория шаткая и слишком зависима от политической конъюнктуры.

– Як Ви вважаєте, чи потрібно було уряду та Президентові таку увагу приділяти власній „стометрівці” (маю на увазі 100 дням діяльності)?

– Обов’язково! Пройшло сто днів. Умовний термін. Але "нова влада" з цього часу стала просто "владою". І вона має не стільки відзвітуватися, скільки поставити перед собою конкретні цілі і завдання, подивитися, наскільки ефективно вона здатна працювати. Саме тому увага до такої символічної дати має бути високою. Але не в плані "що зроблено". а в плані "що робити"

– Чи могли б Ви заради того, щоб одержати ексклюзивний матеріал, піти на співпрацю з окремими політичними силами, словом – писати на замовлення.

– Я не журналіст, а тому не ганяюся за дешевими сенсаціями та ексклюзивом. А пишу дуже часто на замовлення: до мене постійно звертаються різноманітні видання за тим, щоби я написав їм статтю на ту чи іншу тематику. Мені простіше написати на задану тему, ніж сидіти і придумувати тематику... А щодо ексклюзиву... повірте, доводиться так часто спілкуватися з різними людьми і отримувати таку масу ексклюзиву... Шкода, що 90% всього цього не підлягає розголошенню...

– Що, на Вашу думку, потрібно зробити Президенту аби Суспільне мовлення запрацювало? Дякую!

– Не заважати професіоналам зайнятися розробкою концепції та втіленням Суспільного мовлення. Якщо хоче допомогти - хай допоможе ідеї позбутися бюрократичних перепон

– Що робити з комунальними ЗМІ? В своїй переважні більшості вони перетворилися на пропагандистські листки мерів за гроші людей?

– Комунальні ЗМІ поступово переживуть період трансформації. Зараз дійсно вони перебувають у стадії занепаду. Але зі зміною ситуації у галузі місцевого самоврядування, з розширенням повноважень органів місцевого самоврядування тощо роль комунальних ЗМІ зросте. Крім того, питання впирається у проблему встановлення громадянського суспільства в Україні та питання контролю з боку громадськості над використанням бюджетних коштів - в тому числі тих, що йдуть на комунальні потреби

– Що робити з ліцензіями телеканалів які були отримані з порушенням закону? Відбирати ліцензії? Але ж глядачам вони подобаються!

– Чесно скажу: не знаю. Це - дуже важке питання. Рівно ж як і питання реприватизації тих чи інших заводів... Можна продовжувати революцію і йти шляхом "експропріації експропрійованого". Можна - в ім*я громадянського миру - перейти до схеми "кожен володіє тим, чим володіє". А можна вдатися до послуг суду. тільки не до послуг Печерського районного та іже з ним "Шем*якіних судів"

– Чи на користь нинішній владі було висвітлення перших кроків влади ЗМІ ? Як могли б Ви оцінити монолог Президента на каналі НТКУ, інтерв’ю в 1+1, запрошення 80 журналістів на восьмигодинне засідання уряду, проект ІСТV, НОВОГО та СТБ спілкування Президента в прямому ефірі з українцями?

– Будь-яке спідлкування влади з пресою - ознака більшої відкритості влади перед суспільством. Крім того, це визнання ролі преси в суспільстві. Що можна сказати про виступи Президента? Чого у нього не відбереш - це вміння триматися перед камерами і вміння говорити по суті. останнім часом він став більшим дипломатом, ніж раніше.

– Власть голосует за создание общественного телевидения , но не предпринимает никаких законодательных шагов для его воплощения. Что может послужить толчком для власти, чтобы она таки начала предпринимать конкретные шаги в этом направлении?

– Думаю, пока ещё не было попытки серьёзно лоббировать вопрос создания Общественного телевидения. Была заявка на идею. Было несколько проектов. Но не было серьёзного и системного подхода к воплощению идеи в жизнь.

– Яким має бути Суспільне мовлення? З яких джерел фінансіватися?

– Яким має бути суспільне мовлення? Зараз над концепцією працюють чимало фахівців. Я - не фахівець. Як споживач - хотів би бачити об*єктивне та цікаве телебачення. звідки його фінансувати? Та за рахунок нас з Вами, тобто громадян.

– Пане Костянтине! Ви стверджували, що українську державу, українське законодавство, українську політику (та й навіть ідеологію) треба будувати на засадах українських традицій, а не наслідувати західні чи чиїсь іще взірці. Як Ви вважаєте: чи впевнені Ви, що те, що Ви маєте на увазі – то справді українські традиції, а не Ваше уявлення про них, можливо хибне? Як можна закласти традиції в якусь концепцію, коли вони не є чимось очевидним та інваріантним, коли їх неможливо розрахувати за формулою?

– Я не закликаю відроджувати традиції віча чи традиції чорної ради. Просто є речі, які вписуються у психологію та ментальність українців, а є й такі - що не вписуються. Коли я говорю про традиції - я закликаю до "консультації з історією", а не до "реставрації історії".

– І друге запитання. Якою є Ваша позиція щодо офоційного статусу російської мови в Україні. Це питання знову актуалізується. На жаль.

– Російська мова має свій неконституційний статус в Україні. Тобто, російська мова розвивається, нею користуються, твориться українська російськомовна культура - але при цьому питання статусу російської мови не регламентується законодавством. Можливо, відсутність бюрократичного тиску над російською мовою, відсутність рамок та шор іде лише на користь російській мові. Сам я у побуті спокійно і легко користуюся обома - і українською, і російською

– Наскільки ви розділяєте погляди свого шефа- Бєлковського щодо України та взагалі відносин між країнами бувшого СРСР, які висловлються на сайті http://www.apn.ru?

– Зі Станіславом Бєлковським у нас часто ведуться дискусії - доброзичливі, в межах коректності. Ми не завжди поділяємо погляди один одного. В ході "Помаранчевої революції" він підтримував Помаранчевих, я - біло-синіх, але це нам не заважало плідно співпрацювати над стратегічними питаннями. більше того: знаю, що у російському Інституті національної стратегії теж немає одностайного бачення тих чи інших проблем. Повна демократія! Істина народжується у суперечці. I Pluribus unum

– Що означає "не підлягає розголошенню"? Вам платять за те, щоб не писали? Маєте якісь моральні застороги? Інше?

– Знаєте, коли людина довіряє Вам таємницю чи ще якусь інформацію, є питання звичайної людської етики і звичайної людської порядності. Саме тому я й не збираюся розголошувати більшу частину того, що здобуто мною у приватному спілкуванні.

– Відомий Ваш інтерес до діяльності ОУН - УПА. Чи вважаєте Ви, що, якби вибори виграв Янукович, проблема реабілітації та визнання вояків УПА здобула б своє розв'язання?

– Є закони історії. ОУН та УПА будуть - рано чи пізно - реабілітовані історією. Більше того: часткова реабілітація ОУН і УПА вже відбулася - оскільки об*єктивну інформацію про діяльність цих структур можна знайти - і в книгах, і в публікаціях у пресі, і у підручниках з історії. На жаль, практично невирішеним залишається питання юридичного визнання УПА воюючою стороною та питання примирення вояків УПА та воїнів Червоної Армії. Але останнє навряд чи можливо - мирити потрібно вже не ветеранів, а їх нащадків.

– Чи нинішня влада виявилася такою, якою Ви її собі уявляли (передбачали), чи гіршою, чи кращою?

– По 100 днях рано судити про нинішню владу. давайте, повернемося до цього питання після парламентських виборів - все буде залежати від ступеню концентрації владного ресурсу в руках нинішньої керівної команди за рік і від сили та організованості опозиції. Зрештою, від того, хто буде на той час перебувати в опозиції.

– Політолог Максим Стріха вважає (це - крайній погляд), що після виборчої кампанії Ви не маєте права вважати себе експертом. А що Ви могли б відповісти?

– Питання про те, хто може вважатися експертом, а хто - ні, регулюється не паном Стріхою. Це питання з розряду саморегуляторних. Звертаються до мене з проханням виступити у ролі експерта - я виступаю, говорю свою думку. Звертаються до пана Стріхи - він також коментує. Ні у нього, ні в мене немає "ксіви" експерта. Тим більше, що в ході виборчої кампанії я особисто не був причетний до жодної речі, за яку би довелося червоніти.

– Час від часу Ви твердите про відмінність української цивілізації від європейської, про її особливість. Чи не вважаєте

– Можу з Вами погодитися щодо особливостей... але іноді сукупність особливостей може переважити спільну основу, Ми повинні брати за зразок Європу - це правда. Ми повинні вчитися на традиціях Європи. І ми порвинні переймати найкращі зразки європейскої цивілізації... Але є власна, українська ментьальність. Є історичні традиції. Є психологія - і це вже наше, питоме, без якого ми вже не будемо українцями...

– Яким чином ви б сьогодні розвёязували проблеми регіональних протиріч в Україні, чи є вона на сьогодні актуальною?

– Регіональні протиріччя існують. Але їх потрібно розв*язувати в кількох площинах: а) допомогти регіональним елітам створити дієвий механізм впливу на центральну владу; б) поважати історичні традиції того чи іншого регіону в) змінити підхід до механізму наповнення місцевих бюджетів; г) сприяти горизонтальним - без посередництва Центру - зв*язкам між регіональними елітами з метою обміну досвідом та ліквідації взаємної неприязні

– І скільки Ви згодні платити за Суспільний канал? І які передачі хоті б там бачити? Дякую!

– Я готовий платити визначену виконавчою владою суму - справно і регулярно, як людина законослухняна. А що стосується програм - хотілося би більше пізнавальних та просвітницьких передач...

– Як би Ви оцінили перші сто днів уряду: три речі які вдалося зробити, три найбільші прорахунки...

– Сто днів як сто днів... без ексцесів - і слава Богу... А якщо серйозно... Три позитивні речі: вдалося створити вертикаль влади, вдалося - за великим рахунком - перевести суспільство із "стихії революції" в нормальне русло, вдалося не допустити розколу України. Три "проколи": ігнорування інтересів буржуазії як нового політичного стану України, кадрова політика, базована не на принципі професіоналізму, а на принципі відданості партії та революції, підписання українсько-американського Протоколу щодо боротьби з недемократичними режимами.

– Ви погоджуєтеся з російськими єдино-неділимщиками, антизахідниками, ізоляціоністами, прихильниками слов'яно-православних союзів тощо?

– Давайте, подбаємо про зміцнення суб*єктності України. Нехай вона перетвориться не на факт, а на фактор геополлітики, а вже потім будемо думати про те, куди нам вступати. Ми ще не реалізували свій внутрішній потенціал, ми ще не втілили до кінця незалежність, а вже квапимося позбуватися частки суверенних прав. Всьому свій час.

– У Вашій передвиборчій книзі про „двох Ю" фігурують лідери ОУН: Коновалець, Бандера та Мірошник. Чи підтвердите Ви, що писали цю книгу російською мовою (скажімо, саме такою була умова її виходу), а потім її перекладали на українську через комп'ютер? Я маю на увазі, що її перекладали на українську через комп'ютер БЕЗ ВАШОЇ УЧАСТІ?

– Моя брошура писалася російською мовою - як стаття для одного з російських сайтів. Написана вона була у звичайному інформативному плані. Повірте, що якби я хотів облити брудом героїв цієї брошури - то матеріалу у мене було більш ніж достатньо. Звичайна інформація - хто є хто. У процес перекладу і видання цієї брошури я не втручався. І вади перекладу - це проблема перекладачів.

– Уперше спілкуюся з автором, який не втручається в процес видання і перекладу власної книги

– Всі ми іноді з чогось чи з когось починаємо - в тому числі це стосується спілкування з тією чи іншою людиною... Я надто лінивий для того, щоби втручатися у технічні процеси. Можливо, саме тому мені неодноразово - і при виході попередніх книг - діставалося "на горіхи" саме за технічну недбалість при підході до публікації. Мене більше приваблює творчий процес. А редагуванням та корекцією, рівно ж як і перекладом мають займатися фахівці, що беруть за це гроші.

– Ви підкреслюєте, що не співпрацюєте з виборчим штабом Януковича.Але серед учасників круглого столу на УТ-1 після перших теледебатів, коли за столом не було жодного представника Ющенка чи просто незалежного, такого, що не апологізує Януковича, експерта, були Ви , й Ваші репліки нічим не вирізнялися з-поміж решти. Як Ви це поясните?

– Перегляньте ще раз (якщо у Вас є записи) те, що говорив я під час круглого столу. Я чудово пам*ятаю цей круглий стіл. Мною було оприлюднено дві тези: а) обидвоє кандидатів продемонстрували високу політичну культуру і взаємну толерантність; б) Янукович здивував усіх тим, що заговорив, хоча прогнозувалося, що він не зможе зв*язати двох слів. Я був не правий? Чи я когось образив цими словами?

– Чи не вважаєте Ви, що на перхідному етапі Україна мусить йти власним шляхом, не намагаючись "інтегруватися", "вступати" і т.ін.(

– Скажите, существуют ли еще в Украине независимые политэксперты и можете ли вы их назвать? Надоело уже переключать каналы с чьей-то "светлой думки", когда на второй уже минуте ясно, кого лоббирует данный дяденька.

– Це питання до самих експертів. Кожен із них - як, зрештою, і журналісти - може говорити так, як вважає за потрібне. А вже проблема глядача, вірити експертам чи не вірити. Але для того і ісують різні думки, щоби серед них відшукати істину. Гірше було би, якби посадили у студії експерта з табличкою: "Єдино правильний експерт", який би все коментував... Політолог Вадтим Карасьов нещодавно говорив про те, що у нас уже є віце-прем*єр по коментарям...

– Верите ли вы в "оранжевый заговор"?

– Смотря что Вы меете в виду под словом "заговор". Любой процесс технически предвидит предварительный "сговор" или - если хотите - "заговор". Но если Вы имеете в виду то, быа ли Помаранчевая революция искуственно организована? Сейчас очевидно: было слишком много объективных и субъективных причин, и свести тот процесс, который уже окрестили Помаранчевой революцией, к простому заговору - значит слишком упростить ситуацию.

– Так, я вважаю, що принаймні деякий час - і доволі тривалий час - Україна повинна йти власним шляхом, використовуючи своє геополітичне розташування та природні переваги, і не інтегруватися у жоден проект, при цьорму співпрацюючи з усіма великими геополітичними гравцями.

– И как вы себе представляете этот "власний шлях"? Если те отношения с более сильными "соседями", что уже сложились изменить невозможно? И вообще, в этой системе столько "экономических интересов" загрузло, что даже найти этот "собственный путь" маловероятно.

– Действительно, в этой системе так много чужих интересов, что свой найти очень сложно. Но -может - стоит попытаться. А что касается собственного пути - я считаю, что в чате эту тему невозможно раскрыть. Поэтому приглашаю автора вопроса к живому общению. Может, стоит провести семинар на тему поиска собственной идентичности и обретения субъектности?

– Чи не вважаєте Ви, що провал на виборах "Нашої України" стане початком розбудови справді демократичного суспільства і прозорої влади?

– Провалу не буде за жодних обставин... НСНУ своє візьме. Питання у тому, чи вдасться іншим силам набрати відповідну кількість голосів, аби створити свою парламентську більшість і чи вдасться парламенту стати реальною противагою НСНУ... Від цього значною мірою залежатиме і майбутнє української демократії.

– А формирование культуры политической мысли при этом происходит? Ничего подобного. И все почему-то думают, что зритель - дурак. Интересно, что аудитория давно переросла однобокие приступы мышления со стороны товарищей с раскрученными фамилиями, а они все не сложнеют и не сложнеют.

– Я постійно виступаю за те, щоби в експертне середовище приходили нові люди і з*являлися нові імена. більше того: можу похвалитися тим, що всіляко протегую молодим людям з Божим даром, намагаюся просувати їх і допомагати пробиватися в експертну сферу. ... А завершуючи попередню відповідь на Ваше попереднє питання, щодо "власного шляху", наведу слова Павла Тичини: "Орел і Тризуб, Хрест і Серп і Молот... І кожне виступає як своє... своє ж в нас революція убила..." Бажаю, щоби революція не вбила в нас СВОЄ.

– На цій ноті прощаюся з усіма гостями чату. Мені було дуже приємно спілкуватися з Вами. Дякую за толерантність і культуру дискусії! До зустрічей!

– До свидания, успехов в жизни и творчестве
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1081
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду