Кандидат історичних наук (1997), закінчив Львівський державний університет імені І. Франка.

Від 1995 року до1997 працював викладачем кафедри історії України, науки і техніки Національного університету „Львівська політехніка”, згодом директором Центру політичних досліджень „Нова хвиля” (м.Львів), керівником аналітичного відділу Львівської обласної організації Народно-демократичної партії, з 1999 – Партії „Реформи і порядок”.

З 2001 року працював аналітиком Інтернет-видання „Форум”, Бюро політичного консалтингу „Пента”, з 2002 Директором ГО „Центр досліджень суспільних процесів „Експерт”. Нині Кость Бондаренко очолює Інституту національної стратегії, м.Київ (представництва російського Інституту національної стратегії в Україні). Він є автором близько 2000 статтей у періодиці, понад 50 наукових праць, 4 брошури, 3 монографії у співавторстві, та книги „Атланти і каріатиди з-під „даху” Президента” (Львів, 2000)

Інф. „Детектор медіа”

– Вітаю всіх гостей та завсідників чату "Детектор медіа". Сподіваюся, наше спілкування буде плідним.

– Какими Вы видите отношения между властью, СМИ и обществом?

– Отношения между властью, СМИ и обществом, как правило, саморегулируются. Всё зависит от степени политической культуры общества и социальной ориентации того или иного общества. Главная проблема для СМИ - свобода слова. То есть, одна из буржуазных свобод. Если государство будет ориентироваться на буржуазию и построение буржуазного общества, то свобода слова станет чемто самим собой разумеющимся

– Як Ви оцінюєте політику урядув галузі медіа?

– Наразі я не бачу якоїсь особливої політики уряду в галузі медіа. Я бачу лише декларації та бажання обговорювати наболілі теми, але не бачу вагомих (підкреслюю - вагомих!) напрацювань в галузі зміцнення свободи слова. Те, що зараз пресі стало вільніше працювати і розвиватися - не заслуга уряду і влади, а продовження революційного процесу.

– Во время предвыборной кампании вы очень забавно меняли свою точку зрения, как флюгер на ветру. Это свойственно вам, как политологу или и в жизни вы так же часто меняете свой взгляд на вещи?

– Во время предвыборной кампании я не менял свою точку зрения. Я последовательно неподдерживал Виктора Ющенко, и честно в этом признаюсь. Но если я видел ошибки и промахи в лагере Виктора Януковича или видел сильные ходы команды Виктора Ющенко - я честно об этом говорил. Наверное, моё критическое отношение к власти - это рецидив избирательной кампании (многие изз нас продолжают жить риторикой и в ритме кампании 2004) . Как говорил Высоцкий, "Пусть впереди большие перемены - я это никогда не полюблю" – Вы сказали, что не знаете, что такое журналистские стандарты, то есть по-Вашему их не существует?

– Я считаю, что стандарты в журналистике существуют, но задача поистине талантливых журналистов - быть нестандартными. Когда я читаю Коробову, Мостовую, Рахманина и прочих - я не думаю о том, соответствуют ли они стандартам журналистики. Для меня главное - информация, их умение анализировать, стиль, а не то, насколько та или иная статья соответствует тому или иному ГОСТу.

– Предполагаете ли Вы какие либо варианты установления цензуры?

– Революция является опровержением чего-то. Методом радикального установления чего-то нового является диктатура. Очень часто этот тезис воплощается в жизнь. Поэтому не удивлюсь, если через год у нас снова заговорят о цензуре как элементе новой диктатуры. Посудите сами: для укрепления буржуазных свобод (в том числе - свободы слова) необходима ориентация на построение буржуазного общества. Этого пока не наблюдаем. Поэтому свобода слова в Украине пока что - категория шаткая и слишком зависима от политической конъюнктуры.

– Як Ви вважаєте, чи потрібно було уряду та Президентові таку увагу приділяти власній „стометрівці” (маю на увазі 100 дням діяльності)?

– Обов’язково! Пройшло сто днів. Умовний термін. Але "нова влада" з цього часу стала просто "владою". І вона має не стільки відзвітуватися, скільки поставити перед собою конкретні цілі і завдання, подивитися, наскільки ефективно вона здатна працювати. Саме тому увага до такої символічної дати має бути високою. Але не в плані "що зроблено". а в плані "що робити"

– Чи могли б Ви заради того, щоб одержати ексклюзивний матеріал, піти на співпрацю з окремими політичними силами, словом – писати на замовлення.

– Я не журналіст, а тому не ганяюся за дешевими сенсаціями та ексклюзивом. А пишу дуже часто на замовлення: до мене постійно звертаються різноманітні видання за тим, щоби я написав їм статтю на ту чи іншу тематику. Мені простіше написати на задану тему, ніж сидіти і придумувати тематику... А щодо ексклюзиву... повірте, доводиться так часто спілкуватися з різними людьми і отримувати таку масу ексклюзиву... Шкода, що 90% всього цього не підлягає розголошенню...

– Що, на Вашу думку, потрібно зробити Президенту аби Суспільне мовлення запрацювало? Дякую!

– Не заважати професіоналам зайнятися розробкою концепції та втіленням Суспільного мовлення. Якщо хоче допомогти - хай допоможе ідеї позбутися бюрократичних перепон

– Що робити з комунальними ЗМІ? В своїй переважні більшості вони перетворилися на пропагандистські листки мерів за гроші людей?

– Комунальні ЗМІ поступово переживуть період трансформації. Зараз дійсно вони перебувають у стадії занепаду. Але зі зміною ситуації у галузі місцевого самоврядування, з розширенням повноважень органів місцевого самоврядування тощо роль комунальних ЗМІ зросте. Крім того, питання впирається у проблему встановлення громадянського суспільства в Україні та питання контролю з боку громадськості над використанням бюджетних коштів - в тому числі тих, що йдуть на комунальні потреби

– Що робити з ліцензіями телеканалів які були отримані з порушенням закону? Відбирати ліцензії? Але ж глядачам вони подобаються!

– Чесно скажу: не знаю. Це - дуже важке питання. Рівно ж як і питання реприватизації тих чи інших заводів... Можна продовжувати революцію і йти шляхом "експропріації експропрійованого". Можна - в ім*я громадянського миру - перейти до схеми "кожен володіє тим, чим володіє". А можна вдатися до послуг суду. тільки не до послуг Печерського районного та іже з ним "Шем*якіних судів"

– Чи на користь нинішній владі було висвітлення перших кроків влади ЗМІ ? Як могли б Ви оцінити монолог Президента на каналі НТКУ, інтерв’ю в 1+1, запрошення 80 журналістів на восьмигодинне засідання уряду, проект ІСТV, НОВОГО та СТБ спілкування Президента в прямому ефірі з українцями?

– Будь-яке спідлкування влади з пресою - ознака більшої відкритості влади перед суспільством. Крім того, це визнання ролі преси в суспільстві. Що можна сказати про виступи Президента? Чого у нього не відбереш - це вміння триматися перед камерами і вміння говорити по суті. останнім часом він став більшим дипломатом, ніж раніше.

– Власть голосует за создание общественного телевидения , но не предпринимает никаких законодательных шагов для его воплощения. Что может послужить толчком для власти, чтобы она таки начала предпринимать конкретные шаги в этом направлении?

– Думаю, пока ещё не было попытки серьёзно лоббировать вопрос создания Общественного телевидения. Была заявка на идею. Было несколько проектов. Но не было серьёзного и системного подхода к воплощению идеи в жизнь.

– Яким має бути Суспільне мовлення? З яких джерел фінансіватися?

– Яким має бути суспільне мовлення? Зараз над концепцією працюють чимало фахівців. Я - не фахівець. Як споживач - хотів би бачити об*єктивне та цікаве телебачення. звідки його фінансувати? Та за рахунок нас з Вами, тобто громадян.

– Пане Костянтине! Ви стверджували, що українську державу, українське законодавство, українську політику (та й навіть ідеологію) треба будувати на засадах українських традицій, а не наслідувати західні чи чиїсь іще взірці. Як Ви вважаєте: чи впевнені Ви, що те, що Ви маєте на увазі – то справді українські традиції, а не Ваше уявлення про них, можливо хибне? Як можна закласти традиції в якусь концепцію, коли вони не є чимось очевидним та інваріантним, коли їх неможливо розрахувати за формулою?

– Я не закликаю відроджувати традиції віча чи традиції чорної ради. Просто є речі, які вписуються у психологію та ментальність українців, а є й такі - що не вписуються. Коли я говорю про традиції - я закликаю до "консультації з історією", а не до "реставрації історії".

– І друге запитання. Якою є Ваша позиція щодо офоційного статусу російської мови в Україні. Це питання знову актуалізується. На жаль.

– Російська мова має свій неконституційний статус в Україні. Тобто, російська мова розвивається, нею користуються, твориться українська російськомовна культура - але при цьому питання статусу російської мови не регламентується законодавством. Можливо, відсутність бюрократичного тиску над російською мовою, відсутність рамок та шор іде лише на користь російській мові. Сам я у побуті спокійно і легко користуюся обома - і українською, і російською

– Наскільки ви розділяєте погляди свого шефа- Бєлковського щодо України та взагалі відносин між країнами бувшого СРСР, які висловлються на сайті http://www.apn.ru?

– Зі Станіславом Бєлковським у нас часто ведуться дискусії - доброзичливі, в межах коректності. Ми не завжди поділяємо погляди один одного. В ході "Помаранчевої революції" він підтримував Помаранчевих, я - біло-синіх, але це нам не заважало плідно співпрацювати над стратегічними питаннями. більше того: знаю, що у російському Інституті національної стратегії теж немає одностайного бачення тих чи інших проблем. Повна демократія! Істина народжується у суперечці. I Pluribus unum

– Що означає "не підлягає розголошенню"? Вам платять за те, щоб не писали? Маєте якісь моральні застороги? Інше?

– Знаєте, коли людина довіряє Вам таємницю чи ще якусь інформацію, є питання звичайної людської етики і звичайної людської порядності. Саме тому я й не збираюся розголошувати більшу частину того, що здобуто мною у приватному спілкуванні.

– Відомий Ваш інтерес до діяльності ОУН - УПА. Чи вважаєте Ви, що, якби вибори виграв Янукович, проблема реабілітації та визнання вояків УПА здобула б своє розв'язання?

– Є закони історії. ОУН та УПА будуть - рано чи пізно - реабілітовані історією. Більше того: часткова реабілітація ОУН і УПА вже відбулася - оскільки об*єктивну інформацію про діяльність цих структур можна знайти - і в книгах, і в публікаціях у пресі, і у підручниках з історії. На жаль, практично невирішеним залишається питання юридичного визнання УПА воюючою стороною та питання примирення вояків УПА та воїнів Червоної Армії. Але останнє навряд чи можливо - мирити потрібно вже не ветеранів, а їх нащадків.

– Чи нинішня влада виявилася такою, якою Ви її собі уявляли (передбачали), чи гіршою, чи кращою?

– По 100 днях рано судити про нинішню владу. давайте, повернемося до цього питання після парламентських виборів - все буде залежати від ступеню концентрації владного ресурсу в руках нинішньої керівної команди за рік і від сили та організованості опозиції. Зрештою, від того, хто буде на той час перебувати в опозиції.

– Політолог Максим Стріха вважає (це - крайній погляд), що після виборчої кампанії Ви не маєте права вважати себе експертом. А що Ви могли б відповісти?

– Питання про те, хто може вважатися експертом, а хто - ні, регулюється не паном Стріхою. Це питання з розряду саморегуляторних. Звертаються до мене з проханням виступити у ролі експерта - я виступаю, говорю свою думку. Звертаються до пана Стріхи - він також коментує. Ні у нього, ні в мене немає "ксіви" експерта. Тим більше, що в ході виборчої кампанії я особисто не був причетний до жодної речі, за яку би довелося червоніти.

– Час від часу Ви твердите про відмінність української цивілізації від європейської, про її особливість. Чи не вважаєте

– Можу з Вами погодитися щодо особливостей... але іноді сукупність особливостей може переважити спільну основу, Ми повинні брати за зразок Європу - це правда. Ми повинні вчитися на традиціях Європи. І ми порвинні переймати найкращі зразки європейскої цивілізації... Але є власна, українська ментьальність. Є історичні традиції. Є психологія - і це вже наше, питоме, без якого ми вже не будемо українцями...

– Яким чином ви б сьогодні розвёязували проблеми регіональних протиріч в Україні, чи є вона на сьогодні актуальною?

– Регіональні протиріччя існують. Але їх потрібно розв*язувати в кількох площинах: а) допомогти регіональним елітам створити дієвий механізм впливу на центральну владу; б) поважати історичні традиції того чи іншого регіону в) змінити підхід до механізму наповнення місцевих бюджетів; г) сприяти горизонтальним - без посередництва Центру - зв*язкам між регіональними елітами з метою обміну досвідом та ліквідації взаємної неприязні

– І скільки Ви згодні платити за Суспільний канал? І які передачі хоті б там бачити? Дякую!

– Я готовий платити визначену виконавчою владою суму - справно і регулярно, як людина законослухняна. А що стосується програм - хотілося би більше пізнавальних та просвітницьких передач...

– Як би Ви оцінили перші сто днів уряду: три речі які вдалося зробити, три найбільші прорахунки...

– Сто днів як сто днів... без ексцесів - і слава Богу... А якщо серйозно... Три позитивні речі: вдалося створити вертикаль влади, вдалося - за великим рахунком - перевести суспільство із "стихії революції" в нормальне русло, вдалося не допустити розколу України. Три "проколи": ігнорування інтересів буржуазії як нового політичного стану України, кадрова політика, базована не на принципі професіоналізму, а на принципі відданості партії та революції, підписання українсько-американського Протоколу щодо боротьби з недемократичними режимами.

– Ви погоджуєтеся з російськими єдино-неділимщиками, антизахідниками, ізоляціоністами, прихильниками слов'яно-православних союзів тощо?

– Давайте, подбаємо про зміцнення суб*єктності України. Нехай вона перетвориться не на факт, а на фактор геополлітики, а вже потім будемо думати про те, куди нам вступати. Ми ще не реалізували свій внутрішній потенціал, ми ще не втілили до кінця незалежність, а вже квапимося позбуватися частки суверенних прав. Всьому свій час.

– У Вашій передвиборчій книзі про „двох Ю" фігурують лідери ОУН: Коновалець, Бандера та Мірошник. Чи підтвердите Ви, що писали цю книгу російською мовою (скажімо, саме такою була умова її виходу), а потім її перекладали на українську через комп'ютер? Я маю на увазі, що її перекладали на українську через комп'ютер БЕЗ ВАШОЇ УЧАСТІ?

– Моя брошура писалася російською мовою - як стаття для одного з російських сайтів. Написана вона була у звичайному інформативному плані. Повірте, що якби я хотів облити брудом героїв цієї брошури - то матеріалу у мене було більш ніж достатньо. Звичайна інформація - хто є хто. У процес перекладу і видання цієї брошури я не втручався. І вади перекладу - це проблема перекладачів.

– Уперше спілкуюся з автором, який не втручається в процес видання і перекладу власної книги

– Всі ми іноді з чогось чи з когось починаємо - в тому числі це стосується спілкування з тією чи іншою людиною... Я надто лінивий для того, щоби втручатися у технічні процеси. Можливо, саме тому мені неодноразово - і при виході попередніх книг - діставалося "на горіхи" саме за технічну недбалість при підході до публікації. Мене більше приваблює творчий процес. А редагуванням та корекцією, рівно ж як і перекладом мають займатися фахівці, що беруть за це гроші.

– Ви підкреслюєте, що не співпрацюєте з виборчим штабом Януковича.Але серед учасників круглого столу на УТ-1 після перших теледебатів, коли за столом не було жодного представника Ющенка чи просто незалежного, такого, що не апологізує Януковича, експерта, були Ви , й Ваші репліки нічим не вирізнялися з-поміж решти. Як Ви це поясните?

– Перегляньте ще раз (якщо у Вас є записи) те, що говорив я під час круглого столу. Я чудово пам*ятаю цей круглий стіл. Мною було оприлюднено дві тези: а) обидвоє кандидатів продемонстрували високу політичну культуру і взаємну толерантність; б) Янукович здивував усіх тим, що заговорив, хоча прогнозувалося, що він не зможе зв*язати двох слів. Я був не правий? Чи я когось образив цими словами?

– Чи не вважаєте Ви, що на перхідному етапі Україна мусить йти власним шляхом, не намагаючись "інтегруватися", "вступати" і т.ін.(

– Скажите, существуют ли еще в Украине независимые политэксперты и можете ли вы их назвать? Надоело уже переключать каналы с чьей-то "светлой думки", когда на второй уже минуте ясно, кого лоббирует данный дяденька.

– Це питання до самих експертів. Кожен із них - як, зрештою, і журналісти - може говорити так, як вважає за потрібне. А вже проблема глядача, вірити експертам чи не вірити. Але для того і ісують різні думки, щоби серед них відшукати істину. Гірше було би, якби посадили у студії експерта з табличкою: "Єдино правильний експерт", який би все коментував... Політолог Вадтим Карасьов нещодавно говорив про те, що у нас уже є віце-прем*єр по коментарям...

– Верите ли вы в "оранжевый заговор"?

– Смотря что Вы меете в виду под словом "заговор". Любой процесс технически предвидит предварительный "сговор" или - если хотите - "заговор". Но если Вы имеете в виду то, быа ли Помаранчевая революция искуственно организована? Сейчас очевидно: было слишком много объективных и субъективных причин, и свести тот процесс, который уже окрестили Помаранчевой революцией, к простому заговору - значит слишком упростить ситуацию.

– Так, я вважаю, що принаймні деякий час - і доволі тривалий час - Україна повинна йти власним шляхом, використовуючи своє геополітичне розташування та природні переваги, і не інтегруватися у жоден проект, при цьорму співпрацюючи з усіма великими геополітичними гравцями.

– И как вы себе представляете этот "власний шлях"? Если те отношения с более сильными "соседями", что уже сложились изменить невозможно? И вообще, в этой системе столько "экономических интересов" загрузло, что даже найти этот "собственный путь" маловероятно.

– Действительно, в этой системе так много чужих интересов, что свой найти очень сложно. Но -может - стоит попытаться. А что касается собственного пути - я считаю, что в чате эту тему невозможно раскрыть. Поэтому приглашаю автора вопроса к живому общению. Может, стоит провести семинар на тему поиска собственной идентичности и обретения субъектности?

– Чи не вважаєте Ви, що провал на виборах "Нашої України" стане початком розбудови справді демократичного суспільства і прозорої влади?

– Провалу не буде за жодних обставин... НСНУ своє візьме. Питання у тому, чи вдасться іншим силам набрати відповідну кількість голосів, аби створити свою парламентську більшість і чи вдасться парламенту стати реальною противагою НСНУ... Від цього значною мірою залежатиме і майбутнє української демократії.

– А формирование культуры политической мысли при этом происходит? Ничего подобного. И все почему-то думают, что зритель - дурак. Интересно, что аудитория давно переросла однобокие приступы мышления со стороны товарищей с раскрученными фамилиями, а они все не сложнеют и не сложнеют.

– Я постійно виступаю за те, щоби в експертне середовище приходили нові люди і з*являлися нові імена. більше того: можу похвалитися тим, що всіляко протегую молодим людям з Божим даром, намагаюся просувати їх і допомагати пробиватися в експертну сферу. ... А завершуючи попередню відповідь на Ваше попереднє питання, щодо "власного шляху", наведу слова Павла Тичини: "Орел і Тризуб, Хрест і Серп і Молот... І кожне виступає як своє... своє ж в нас революція убила..." Бажаю, щоби революція не вбила в нас СВОЄ.

– На цій ноті прощаюся з усіма гостями чату. Мені було дуже приємно спілкуватися з Вами. Дякую за толерантність і культуру дискусії! До зустрічей!

– До свидания, успехов в жизни и творчестве