„ТК” вже повідомляла, що 2 травня до Донецька приїздили із візитом президент корпорації радіо „Свобода” Томас Дайн, голова правління директорів закордонного мовлення США Джеффрі Хіршберг та директор української редакції радіо „Свобода” Олександр Народецький. Результатом перебування на сході України стало те, що вільне радіо знайшло багато однодумців не тільки серед впливовіших громадян, а і серед простих українців, а особливо серед студентів. Спілкування керівників американської корпорації з місцевими керівниками призвело до того, що крім традиційних радіовипусків донеччани почують ще й спільний проект радіо „Свобода” та ТРК „Україна”. Подробиці кореспондентові „ТК” розповів Олександр Народецький.

- Ви вважаєте донецький регіон готовим сприймати новини від радіо „Свобода”?

- Це такий самий регіон, як і інші. В ньому є свої плюси і свої мінуси. Але наша мета - посилитися не саме в Донецьку, наша мета - посилитися по всій Україні. З тієї пори, коли ми втратили рік тому радіо „Довіра”, у нас нема FM-покриття по всій Україні. Минулого року ми були у Львові, намагалися знайти якісь контакти. Те саме було і зараз у Донецьку. Ми зустрічалися з впливовими людьми, які б могли нам допомогти знайти потенційних FM-партнерів. Мета тільки одна - повернутися до нашого слухача. У нас був молодий слухач, якій слухав нас, не на коротких хвилях, а на FM-діапазоні. І тому нам треба бодай повернутися, а другий крок буде розширити нашу присутність в Україні. До речі, у Вінниці ми вже маємо FM-покриття багатьох наших програм. Нам хочеться тепер знайти таких партнерів усюди.

- З якою донецькою FM-станцією Ви плануєте співпрацювати?

- Ми зустрічалися з кількома представниками: з керівниками „Європа +” розмовляли, а також із локальними станціями, там є такі станції – „Love”, „М”, „Плюс-транс”, „Клас”.

- Коли ви гадаєте вийти в ефір?

- Я не знаю. Це дуже складна ситуація. От скажімо, ми почали переговори з радіо "Київ" рік тому й тільки зараз виходимо в ефір. Так що ми не знаємо. Кожного разу це – складна ситуація. Це залежить від багатьох моментів. Однак, що ми зрозуміли, що Донецьк на різних рівнях – на державних, на приватних, на комерційних – не проти, щоб радіо „Свобода” було там. Ми і приїздили, щоб зрозуміти атмосферу – як до нас там ставляться. І вона була дуже сприятливою для того, щоб почати переговори. Це був візит, як розвідка: куди ми йдемо, чи нас там хочуть. Я зустрічався із студентами і для мене було приємною несподіванкою, коли я запитав у них: якою мовою з вами розмовляти – російською чи українською? Вони сказали: українською! Це дійсно несподіванка, тому що студенти державного університету завжди розмовляли російською. А я з ними говорив українською і це їх не скоробило.

- Радіо "Свобода" буде виходити у Донецьку українською?

- Так. Це наша мова. Я не вважаю за потрібне виходити російською – всі розуміють українську. Навіть не вважаю за потрібне взагалі цю дискусію вести. Тут є один плюс: українці розуміють обидві мови: українську і російську. Усі, в тому числі і молоді люди, студенти, у яких навчання частково йде російською.

- Коли Ви навчались у донецькому політехнічному інституті, Ви теж розмовляли російською?

- Так, тому що навчання йшло російською. Це взагалі було в основному російське місто. Там не було майже нічого українського.

- Коли Ви поїхали звідти?

- 40 років тому.

- І як змінилися люди, на Ваш погляд?

- Люди взагалі за останні 10000 років не змінилися. Що ж до міста, воно залишається молоде - дуже велика присутність молоді. Я взагалі людей мого віку не бачив. Де вони? Вимерли? Ми ходили увечері по вулицях, в основному це молодь по них гуляє. Так само було і 40 років тому назад.

- На яку цільову аудиторію в Донецьку ви розраховуєте?

- Наша основна аудиторія, на яку ми зараз орієнтуємося – це слухачі від 25 до 45 років. Хоча у нас є деяка кількість людей похилого віку, які з нами десятиліттями. Такі люди, які почали слухати радіостанцію 50 років тому. І залишаються понині.

- Якою Ви знайшли культуру слухання в східному регіоні?

- Не зміг перевірити за кілька днів. Але інформагентство „Острів” організувало мені чат-інтерв”ю. Ми почали дуже скромно - з одного-двох запитань. І вже через півгодини 400 людей приєдналися до нас. Почався такий приємний „базар”, люди висловлювали свої версії стосовно радіо „Свобода”, донецького регіону та всієї України. Приємно було зрозуміти, що українці, особливо молодь, прагнуть кинутися у вир подій. Хочуть брати участь у побудові свого життя. Вони це демонструють. Було б добре, якби старше покоління не заважало цьому, звичайно.

- Тобто Ви відчули, що вони демократично налаштовані?

- Я думаю, якщо їм дати волю, дати їм можливість проявити себе, вони одразу відкриються як демократи. Їм просто не дають можливості відкрити себе. От зараз почалася така масова активність, хочуть брати участь. Нехай. Не треба заважати їм.

- Найвпливовіша людина регіону Рінат Ахметов надав вам гарантії невтручання в редакційну політику радіо „Свобода”?

- От, говорять, що Ахметов – головна людина в Донецьку, а я того не відчув. У нас було близько десяти зустрічей, і кожен із наших візаві – якийсь центр. Ми зустрічалися з паном Рибаком, колишнім мером Донецька, зараз він – активіст у міськраді й має своїх послідовників, які, в свою чергу, мають якісь свої ідеї. З паном Близнюком, колишнім губернатором, ми також бачились, і він теж, як і Рибак, має своїх послідовників. І я Вам скажу, що вони не співають осанну пану Ахметову. Вони його навіть і не згадували під час зустрічей. З Рінатом Ахметовим ми теж мали розмову, і він весь час підкреслював одну річ: що він не хоче займатися політикою, а хоче займатися своєю комерційною діяльністю. Я не знаю, що за цим стоїть. Але я це чув неодноразово. А про втручання, навіть якщо вони не будуть давати нам гарантію - ми не дозволяємо нікому втручатися в нашу редакційну політику. На цих умовах ми ведемо всі переговори - ми з цього починаємо. Ми можемо говорити з ними про форми або формат. То інша справа, тому що ми входимо в чийсь контекст. Вони нам можуть не дати той час, який ми хочемо, ми можемо сперечатися - чи цей час нам підходить, чи ні. Стосовно ж редакційної політики, то в це поле ніхто не входить.

- Вони бачать якісь свій формат?

- Ні. До цього ще не дійшло. Але, коли ми співпрацювали з радіостанцією „Довіра”, ми теж говорили про формат. Вони, наприклад, вважали, що 5 хвилин новин – це забагато, а три – це вже ліпше. Але це аж ніяк не стосується змісту, а тільки зовнішніх, формальних речей. Ми залишаємося радіо „Свобода”, станцією, яка без озирання кидається на найгостріші проблеми сьогодення. При тому і вони, і ми хотіли б бачити наші програми більш інтерактивними, більш динамічними, бо це є FM-звучання. А потім і час змінився. Згідно з дослідженнями нашої аудиторії, нас слухають приблизно десь 15-20 хвилин. Довше не слухають, далі пішло своє життя та інше. Дуже мало людей слухають цілу годину поспіль. Вранці чистять зуби, готуються до праці. Тому ми повинні в цей час вкласти якомога більше інформації. А це передбачає певну динаміку.

- Які програми хочете їм запропонувати?

- Ми – гості, які доброзичливо хочуть поінформувати господарів про розвиток подій не тільки в Україні, а і про сусідів, близьких і далеких. Багато подій відбувається в світі. Буває таке, що світ повністю заглиблений в одне, а тут зовсім інші події. Таким чином світ внутрішній не збігається зі світом зовнішнім. Потрібні програми не локального, а світового, глобального формату. Цікаво знати, що діється в Європі. Що діється в Америці, Австралії. Це дуже цікаво для них. Україна і досі має голод, спрагу. Я думаю, це так само важливо, як у Парижі або в Англії. В Англії в маленьких містечках не дуже багато знають, що діється у світі. Але також ми хочемо робити і національні проекти, тільки на доброму рівні, не повчально. Цікаві інтерактивні програми потрібні стосовно національної ідентичності. Та інформаційні програми, звичайно. Нам хотілося б, щоб усюди люди були озброєні знанням. Не озброєні нашими оцінками, бо ми не хочемо оцінювати. Це їхня вже справа оцінювати – студентів або людей похилого віку.

- Хто буде фінансувати вашу присутність на сході України?

- Нас фінансує Конгрес Сполучених Штатів Америки. У нас є свій бюджет. Ми керуємося нашими можливостями. Але у нас поки що розмов про фінансування не було. Усе взагалі ще на стадії пошуку. Ми зустрічаємося з людьми і говоримо: „ от ми, така радіостанція, існуємо. Як би так зробити, щоб ви узяли нашу програму?” „ А ми не знаємо вашу програму”, – відповідають вони. - „А от ось вона, послухайте”. І от на такій стадії ми зараз знаходимося. На стадії знайомства, я б сказав. Ми не маємо ніяких економічних вигод. Ми не заробляємо ніяких грошей, тому що нам заборонено заробляти гроші. Через що ми і не входимо в комерційні процеси. У нас є місія нести демократичні цінності. Однією з головних місій є плюралізм, бо там, де нема дискусії, цю нішу одразу заповнює диктат. Як тільки аналізування в суспільстві, поміж людьми, спеціалістами затухає, одразу ж з'являються волюнтаризм та автократія. Тому ми несемо на собі відчуття дискусії як компоненту демократичного суспільства. Звичайно, ми б хотіли виходити безкоштовно. Бути не на комерційних засадах, а створювати наше партнерство на обопільних партнерських стосунках. Ми можемо вирішувати разові питання: тренування їхніх і наших кадрів.

- Що до кадрів, хто буде працювати на донецькому радіо „Свобода”?

- Там будуть співпрацювати наші люди і їхні люди. Ми будемо викликати їхніх людей до Праги. Спробуємо допомогти їм в якихось контактах із джерелами, які зможуть підвищити їхню кваліфікацію. Поділитися своїм досвідом, західним досвідом. Місцеві люди зацікавлені в цьому.

- Коли ви плануєте починати ділитися своїм досвідом з донецькими кореспондентами?

- Як тільки ми входимо в якісь партнерські стосунки, одразу ми обговорюємо деталі і те, як ми можемо використати наші можливості щодо тренування. У нас у Празі регулярно йдуть тренінги нашого колективу. Там є провідні спеціалісти із досвідом з "Бі-Бі-Сі", а це серйозна школа. Нам непотрібно спеціально нічого створювати, ми можемо нашим партнерам просто надати можливість приєднатися до нас.

- Колишній директор українського бюро радіо „Свобода”, а потім прес-секретар донецького кандидата в Президенти України Ганна Стеців не планує робити якийсь спільний із „Свободою” інформаційний проект у рамках мовлення в Донецьку?

- Ні. Вона не працює з нами - більше не працює. Вона не буде робити з нами ніяких спільних програм. Про спільний проект ми домовляємось із ТРК „Україна” – це додатково до нашої власної радіоприсутності у регіоні. Зараз ми обговорюємо з керівництвом ТРК можливість створення такого проекту.