Національний ракурс

АРМЕН ХАЧАТРЯН: “МИ – ВІРМЕНИ ДЕ Б НЕ ЖИЛИ”

24 квітня 1915 року – найскорботніша дата в історії вірменської нації. Того дня 90 років тому зі Стамбула углиб країни було вигнано близько вісімсот представників вірменської інтелігенції. Так на території Східної Туреччини (точніше кажучи, Західної Вірменії) почалося масове винищення вірменського народу за національною ознакою. Жертвою цього злочину, визнаного рядом держав світу актом геноциду, стали 1,5 мільйона вірменів, понад 600 тисяч були приречені на становище біженців.

В ексклюзивному інтерв’ю «Телекритиці» Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Вірменія в Україні і в Республіці Молдова (з резиденцією в Києві) Армен Авакович Хачатрян розповів про національну пам”ять і ментальність вірменського народу,. про житя діаспори і про досягнення сучасної Вірменії. Як на мене, то це – повчальні уроки патріотизму по-вірменськи.

- Як відзначає вірменський народ трагічну дату своєї історії?

- 24 квітня вірмени зі всього світу збираються біля пам’ятника жертвам геноциду, що у фортеці Ластівок - Ціцернакаберді (за назвою місцевості, де його споруджено), в Єревані. Вони приносять квіти до Вічного вогню і моляться за душі невинних жертв. Торік там співав “Ave Maria” Шарль Азнавур. Там же розташовані науковий інститут і музей, де зібрано величезну кількість знімків та інших документів, які підтверджують жорстоку правду історії. У музеї зберігається ціла колекція картин про геноцид вірменів всесвітньо відомого художника Жансема. Цього року, у зв’язку з 90-ою річницею трагедії, скорботна церемонія буде особливо масштабною, міжнародні заходи триватимуть декілька днів.

Ми вшануємо пам’ять жертв геноциду і в Україні. Наступної неділі вдень відбудемо панахиду в Києві, на Подолі, на місці вірменської церкви Х1Y століття. Ввечері у Національному академічному театрі опери та балету ім. Т.Г. Шевченка відбудеться вечір пам’яті жертв геноциду. Український хор та симфонічний оркестр виконають твори великих вірменських композиторів.

- Як почуваються вірмени у нашій країні?

- Вірмени живуть в Україні понад тисячу років, відколи встановилися зв’язки між Київською Руссю та Закавказзям. Наша діаспора в Україні налічує понад 200 тисяч чоловік.

Якщо навіть у чомусь ми не схожі одне на одного, між нами, однак, існує гармонія. Я завжди кажу: нас єднають духовність і культура. 301 року ми перші в світі прийняли християнство як державну релігію. Київський князь Володимир був одружений з вірменкою-сестрою Візантійського імператора Василія П. А хрестив Володимира вірменин.

В українському народі - глибоке коріння віри й духовності. Українці завжди були носіями багатої культури. Це – великий народ. Доброзичливий і привітний. Вірмени й українці – дуже миролюбні народи. Та ми вміємо постояти за себе. Вміємо захистити свою батьківщину.

- Що, на Вашу думку, відрізняє вірменів від інших народів, які особливості вашої ментальності?

- Вірменська мова не схожа на жодну іншу мову світу (в цьому я ще раз переконався, коли посол розмовляв по телефону. Володіючи європейськими мовами, по-вірменськи можна зрозуміти хіба що декілька слів. – Прим. А.С.). У своєму мисленні й баченні вірмени дуже індивідуальні. У нас немає двох поетів, котрі писали б однаково. Немає двох художників, які малювали б однаково. З різних видів єдиноборства у нас чемпіонів світу скільки хочете! Два чемпіони світу з шахів. Чемпіони світу з боротьби, боксу, штанги, стрибків у воду, гімнастики, з інших видів легкої атлетики. У нас дуже сильні Олімпійські чемпіони. Та в колективних видах спорту ми шкутильгаємо. Це - наша національна особливість. Щоправда, і в цьому є винятки. Чемпіоном і володарем Кубку СРСР був “Арарат”.

Вірмени, скажу не хизуючись, переважно талановитий народ. Їм завжди все важко давалося, і тому вони, як то кажуть, навчилися витискати з каміння хліб. Вони завжди працюють, будують, творять. Мають гарний нюх у бізнесі.

Вірмени живуть по всьому світу й спроможні швидко адаптуватися, інтегруватися, не втрачаючи при цьому свою індивідуальність і коріння. Вони зберігають рідну мову. Вірменською можна спілкуватися всюди, де є вірмени. Кажуть, де троє вірменів, - там церква, газета й школа. Зараз ми роздаємо підручники для недільних вірменських шкіл в Україні, щоб діти не забували свою абетку, своїх поетів, свою культуру.

- Вірмени –одна з тих націй, які найбільше розпорошені по світу. За межами батьківщини їх живе більше, ніж в самій Вірменії. Щодо цього ви, здається, схожі на ірландців. Що об’єднує вашу націю, рятує її від асиміляції у сучасному світі, дає можливість зберігати мову й віру?

- За кордоном справді живе більше вірменів, ніж на Батьківщині. У самій Вірменії – 3,2 мільйона, за її межами, щонайменше, - 7 мільйонів. Така наша історична доля. До цього призвів геноцид, який ми пережили у кривавому ХХ столітті. Еміграція тривала і в пострадянський період. На початку 90-х років, коли економіка була зруйнована й виникли гострі соціальні проблеми, багато хто поїхав працювати за кордон. Та вірмени завжди лишаються вірменами, де б вони не жили. Нас об’єднують дві великі ідеї – зміцнення державності й пам’ять про геноцид.

- Яку роль відіграє діаспора в економічному й духовному розвитку Вірменії?

- Діаспора налаштована патріотично й готова надати якнайбільшу допомогу Батьківщині. Допомогти порадою чи матеріально, інвестиціями. Наприклад, Керк Керкорян – мільярдер, який живе в Америці, допоміг нам відремонтувати шляхи, музеї. Завдяки фонду Лінса у нас тепер новісінькі, починаючи із завіс і стільців, оперний театр, державна картинна галерея.

За останні три-чотири роки ми побудували понад 40 готелів міжнародного класу. Побудовано сотні ресторанів і кафе. Створено сучасну інфраструктуру для туризму - одного з головних напрямків нашої економіки.

- В яких сферах Вірменія досягла найпомітніших успіхів?

- У сільському господарстві, інформаційних технологіях, у комп’ютерному програмуванні, зокрема, для зарубіжних країн, у традиційній ювелірній справі, в окремих галузях медицини.

Читачам “Детектор медіа”, певно, корисно буде знати, що в Єревані функціонує унікальний кардіологічний центр, в якому з використанням найсучасніших методів проведено тисячі успішних операцій з шунтування серця. Багато хто приїздить сюди з-за кордону, бо вартість операції у нас в 10 разів дешевше, ніж в клініках Заходу. Успішно функціонують також діагностичний і реабілітаційний центри.

Наша академія наук співпрацює з НАНУ, розвиваючи фундаментальні й прикладні галузі знань.

- Можна стверджувати, що сучасна Вірменія спрямована через терни минулого до зірок?

- Я сказав би, що прагнення Вірменського Духу у Всесвіті вічне.

P.S. Суть явищ, подій і, зрештою, національного буття відображається в символіці. Меморіал геноциду в Єревані – символ національної пам’яті, священне місце для кожного вірменина. У Києві ж і досі немає меморіалу жертвам голодоморів і сталінських репресій, й, судячи з усього, навряд чи він постане у найближчому майбутньому. А заледве примітний Пам’ятний знак біля Михайлівського золотоверхого собору радше символізує майже повністю знищений код української нації.

І ще один штрих. У зв’язку з 90-ми роковинами геноциду вірменської нації, починаючи з неділі упродовж декількох днів, національне телебачення вестиме прямі передачі траурних церемоній, в ефірі лунатиме тільки траурна музика. У нас в День пам’яті жертв голодомору телеефір як за звичай заповнений переважно розважальними програмами – імпортованою й тутешньою попсою. Здається, наша національна свідомість й людська пам’ять настільки атрофовані, що ми сприймаємо це як цілком нормальне явище.