– Пане Стокселіусе, наскільки мені відомо, з часу вашого останнього візиту до Києва минуло три місяці. Чи поліпшилася ситуація з підготовкою до Євробачення? Як ви можете оцінити її на даний момент?

– Складне питання. Я не цілком задоволений. Я би сказав, що цьогоріч ми працюватимемо в дуже напруженому графіку. На це є багато причин. Ціла нація пережила революцію, і зараз ви маєте нового Президента, новий уряд, також нове керівництво національної телекомпанії. Все це, звісно, вплине на підготовку до пісенного конкурсу Євробачення. І це нас турбує. Я хочу сказати, що політична ситуація, політичний розвиток – це одне, а найбільше в Європі телешоу – це зовсім інше, і вони не повинні перебувати в суперечності. Ми дуже активно це обговорювали впродовж тижня: як не втратити темп, як забезпечити високий рівень. Я зустрічався з паном Ющенком, з мером Києва, з іншими важливими людьми, і вони мене запевнили, що підготовка зараз піде повним ходом. У глибині душі я справді сподіваюся, що все буде гаразд. Але мушу сказати, що все-таки ми глибоко стурбовані ситуацією, що склалася.

– Останнім часом в Україні поширились чутки, що Євробачення можуть перенести до іншої країни – Швеції або Швейцарії. Чи можливо зараз, що конкурс відбудеться поза Україною?

– Наша робота полягає в тому, щоб забезпечувати якість телепродукту і належний рівень для людей, що прибудуть до міста-господаря: делегацій, співаків, журналістів, фанів. І якщо ми не зможемо забезпечити найвищу якість, нам доведеться шукати іншого рішення. Натепер ми не маємо запасного варіанту. Але якщо ситуація з Євробаченням не поліпшиться якомога швидше, ми можемо бути просто вимушені знайти його.

– Отож Україна мусить поспішати?

– Так. Ми дуже обмежені часом. Час спливає хутко. Зараз це наш найбільший ворог.

– У нас днями почала наростати своєрідна паніка з приводу затягування підготовки до конкурсу. Чому EBU досі не прореагувала на це?

– Ми реагували, чому ж. Не тільки під час мого візиту, а ще й до нього. Зараз ми маємо повну картину і можемо вжити певних застережних заходів. Кажу ж, я щиро сподіваюся, що плани, які ми маємо, будуть зреалізовані належним чином і ми зможемо зробити справжнє шоу.

– Цього року ми вперше здійснюємо національний відбірковий конкурс. Дуже дискусійним, зокрема, є питання, в який спосіб ліпше було б добирати представника від України. Як роблять у решті Європи?

– Скрізь по-різному. Деякі країни беруть провідних співаків, що мають хіти, як-от Україна торік. Інші – одного провідного виконавця, і з-поміж трьох його пісень вибирають одну. Деякі спочатку обирають пісню, а тоді під неї випробовують різних виконавців. У більшості країн зараз ми бачимо або один фінал з десятьма (дванадцятьма, п’ятнадцятьма) піснями, серед яких потім вибирають найкращу телефонним голосуванням, або декілька турів, як тепер в Україні. Це, я сказав би, найпоширеніший метод.

– А який найкращий?

– Мені здається, той, де більше кваліфікаційних турів і, відповідно, більше телевізійного часу, більше шоу, більше розваги. Думаю, що в Україні вчинили правильно, обравши саме такий варіант.

– Чи не були б ви такі люб’язні прокоментувати ситуацію з перенесенням продажу квитків? Чи вона справді тривожна?

– Я б не сказав, що аж так тривожна, але мене не тішить той факт, що дату початку продажів, яку ми обумовили заздалегідь, з різних причин було скасовано. Аж ніяк не тішить. Думаю, якщо ми обрали якусь дату, то слід її триматися, чи не так? Це не добрий початок.

– То яка, власне, кінцева дата початку продажів?

– Ми обговорювали це, і дійшли згоди, що квитки мають з’явитися в касах до середини березня.

– У 2005 році відзначається річниця Євробачення. Чи ювілейний 50-ий конкурс різнитиметься від попередніх і чим?

– Мабуть, не дуже різнитиметься, адже ми збираємося провести окреме шоу в жовтні, приурочене саме до нашої річниці. Тому концерт у Києві буде загалом точнісінько такий, як і ті, які ми вже робили. У нас замало часу, аби готувати ще й святкування річниці в Україні, тож ми й не робитимемо цього, а підготуємо великий концерт у жовтні.

– Після помаранчевої революції виникала ідея провести увесь конкурс або хоч його частину на Майдані Незалежності. Як ви до цього ставитеся?

– Ми вже вирішили проводити концерт в Палаці спорту, і це рішення незмінне.

– А що ви думаєте з приводу його теперішнього стану?

– Так, я був там якось, і, знаєте, він мені здався досить милим і підходящим для нашого конкурсу. Зараз там робиться реконструкція, часткова перебудова, зокрема, коментаторських кабінок, і я дуже всім тим втішений.

– Однак чи не здається вам, що думка про дещо застарілий, радянський вигляд Палацу спорту, який важко усунути косметичним ремонтом, таки має в чомусь рацію?

– Але ж ми не збираємося знімати споруду. Ми збираємося знімати сцену. І я обіцяю вам, що сцена і картинка матимуть дуже сучасний вигляд. А те, як виглядає саме споруда, нас не дуже обходить.

– А як щодо того котловану, який ми зараз бачимо поруч Палацу? Він не є надто привабливим.

– Думаю, у травні все виглядатиме пречудово.