14 січня стало відомо, що правоохоронні органи врешті-решт розпочали кримінальне провадження щодо перешкоджання професійній діяльності й травмування журналіста телеканалу «Інтер» Романа Бочкали у будівлі Броварської райдержадміністрації 21 жовтня 2012 року, коли його зіштовхнув зі сходів заступник голови Броварської райдержадміністрації Микола Миронець. Таке рішення було прийнято після того, як Роман Бочкала 9 січня 2013 року подав повторну заяву про вчинене проти нього правопорушення. Яким чином журналіст «Інтера» домагався перегляду інциденту, що стався з ним у Броварах, він детально описав у колонці, яку публікує «Детектор медіа».

22 жовтня минулого року заступник голови Броварської райдержадміністрації Микола Миронець штовхнув мене зі сходів. Чиновник, як виявилося - в минулому борець, зробив це досить професійно. Голова та хребет чудом вціліли. Отримані синці та подряпини - найкраще з того, що могло бути.

Пам'ятаю, як у день інциденту, вже ввечері, подзвонив голова Броварської РДА Петро Іваненко. Доброзичливим тоном він вибачився за підлеглого й пообіцяв його покарати. Але згодом, мабуть, змінив думку. Через місяць у новій розмові голова Броварщини порадив забути про цю історію. Мовляв, уже неважливо, хто кого штовхав - вибори позаду. Треба заховати сокиру війни та разом працювати далі.

А вже десь у середині грудня я, нарешті, отримав постанову Броварського відділу міліції про результат розгляду моєї заяви. Її зміст був немов продовженням думок голови району. Мені відмовили в порушенні кримінальної справи за ст. 296 Кримінального кодексу України - «Хуліганство». Як не дивно, але з рішенням міліції я погодився.

Погодився, бо своїми діями чиновник Миронець перешкоджав моїй професійній діяльності. А отже його вчинок (якщо штовхання людини зі сходів можна вважати вчинком) не міг бути хуліганським. Утім, збіг моєї точки зору з думкою слідства радше ситуативний. Із висновками, на які спиралася міліція у прийнятті рішення, я не згоден.

В постанові сказано: «У діях Миронця Миколи Петровича відсутній склад злочину» (тут і далі в лапках - цитати з постанови міліції), «громадський порядок грубо порушено не було». То, виходить, все ж таки порядок було порушено? Але не грубо, як вважає міліція. І якщо порядок все ж таки порушено, то ким? На це питання міліція не знайшла відповіді, а дійшла висновку, що подія, яка відбувалася між Миронцем М.П. та Бочкалою Р.О., на сходах у приміщенні Броварської райдержадміністрації, була конфліктом, який «виник на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, відбувався нетривалий час». Причину виникнення «неприязних відносин» слідство не уточнило. І не зрозуміло, що означає - «конфлікт відбувався нетривалий час». Яке взагалі значення має тривалість злочину? Для вбивства людини іноді достатньо й секунди. Це пом'якшує провину вбивці?

І головне. У матеріалах перевірки не надано жодної оцінки відеозапису конфлікту. Здавалося б, ключовий доказ! Знахідка для слідчого! Але міліція чомусь більше повірила поясненням чиновника, який заперечив відео, покази двох свідків та звинувачення потерпілого. І ще одне: на кваліфікацію злочину суттєво впливає тяжкість отриманих потерпілим ушкоджень. Але Броварське МВ прийняло своє рішення не дочекавшись результатів судово-медичної експертизи. Висновок СМЕ мені досі невідомий.

Такий ось трохи дивний, у чомусь незрозумілий та необґрунтований результат місячної роботи міліції. Але це лише на першій погляд. Все стає на свої місця, якщо врахувати позицію прокуратури - головної скрипки в цій партії. За старим Кримінальним процесуальним кодексом (нагадаю, злочин стався ще в жовтні, коли він діяв), саме органи прокуратури відповідали за порушення та розгляд справ по ст. 171 КК. Тому із заявою про злочин я звернувся (24.10.12) саме до Броварської міжрайонної прокуратури. В своєму повідомленні я вказав, що вбачаю перешкоджання моїй професійній діяльності. І був дуже здивований, коли дізнався, що мою заяву скеровано... до дільничного інспектора того мікрорайону Броварів, у якому відбулося порушення моїх журналістських прав.

Прокуратура, являючи собою контрольний та координаційний орган, фактично дала вказівку Броварському МВ розглянути заяву, предмет якої не входив до його повноважень. Слідчий міліції відмовив у порушенні кримінальної справи, очевидно, не знайшовши в Кримінальному кодексі статті, яка б відповідала компетенції органів внутрішніх справ. Слідство просто було змушено відшукати норму, яка б регулювала відносини, схожі з тими, що відповідають ст. 171. Вмотивовані дії посадової особи проти журналіста звели до невмотивованих «раптово виниклих неприязних відносин» між двома чоловіками Миколою та Романом. Тобто - до хуліганства. Таким чином, вважаю, що броварська міліція, будучи залежною від органів прокуратури, виконуючи доручення останньої, свідомо порушила матеріальні норми кримінального права, помилково кваліфікувавши правопорушення.

До чого я веду? Все могло бути інакше. Без купи листів, подачі різноманітних довідок, непотрібних викликів, допитів... За однієї умови. Якби було бажання (в моєму, можливо, не зовсім правовому розумінні цього слова) покарати винного. Хоча з іншого боку, формально прокуратура і міліція ніби нічого й не порушили. Усе за Законом. Просто, виявляється, Закон можна застосовувати по-різному. Залежно від ситуації.

Пригадаю історію, яка трапилася в серпні минулого року. В Жмеринському районі Вінницької області фермер поцілив камінням та жбурнув каністру з мастилом у мого оператора. Наступного ж дня (!) місцева прокуратура порушила кримінальну справу за ч. 1 ст. 171. КК. Мене та оператора визнали потерпілими. І вже на десятий день після інциденту справу скерували до суду. Фермера визнали винним. Із рідкісним вироком можна ознайомитися в Реєстрі судових рішень України.

Відомо, що будь-який злочин має чотири ключові ознаки. Об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону. Дві згадані вище справи дуже схожі. Порушення прав журналіста, створення штучних фізичних перешкод... І там і тут два свідки, відеозапис події... Єдина різниця - суб'єкт правопорушення. Мабуть, фермер у нашій державі лице більш відповідальне перед Законом, ніж держслужбовець.

На початку грудня мені надійшов лист від Броварського міжрайонного прокурора М. Гарника. В ньому повідомлялося, що хуліганство в діях заступника Броварської РДА Миронця не виявлено, ступінь моїх тілесних ушкоджень досі не встановлено. А от про ст. 171 КК, через порушення норм якої я, власне, й звертався до прокуратури, не було сказано жодного слова. Прокурор, ніби навмисно оминаючи головне, ще й додав: зі вступом у силу нового Кримінального процесуального кодексу органи прокуратури не мають права перевіряти законність прийнятих рішень про відмову в порушенні кримінальної справи. І порадив звертатися до суду. І взагалі, за теперішнім КПК, ст. 171 у підслідності міліції.

Тому я вирішив звернутися повторно вже до самої міліції. 9 січня цього року подав заяву до Броварського МВ ГУМВС України. Знову ж таки, вказуючи на факти перешкоджання моїй професійній діяльності. Сподіваюся, тепер, коли вже точно відомо, що чиновник вчинив не хуліганство, у міліції просто не буде іншого вибору, окрім як усе ж таки перевірити, чи не було порушено мої права журналіста.

Фото - facebook.com