Дивлячись на те, як розвиваються події та які думки висловлюються останнім часом вголос, мені хочеться озвучити декілька тез на підтримку Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захисту прав журналістів «Відкрита розмова» (МРГ). Не будучи її членом, але беручи участь у роботі, я б хотів, щоб цей майданчик для обміну думками та місце для пошуку нових рішень розвивалося й постійно підвищувало свою ефективність. До речі, приблизно те саме зазначили члени Місії WAN-IFRA та міжнародні експерти з питань свободи слова, які відвідали Україну у перших числах квітня 2012 року. І вони не єдині, хто дав позитивну оцінку діяльності МРГ та висловлював побажання щодо її розвитку.

Проте мені здається, що настав момент, коли групі необхідна підтримка. Тому що є й інша думка - саботувати роботу МРГ та закликати колег ігнорувати роботу майданчика. Саме про це йдеться в публічній заяві Незалежної медіа-профспілки України (НМПУ) від 18 листопада. На мій погляд, це дуже небезпечні гасла та хибний шлях. Та й ультиматуми - не той метод, який допомагає людям знаходити ефективні рішення. Чи допоможе мова ультиматумів та публічного «грюкання дверима» розвинути діалог та чи прискорить розв'язання непростих питань, якими опікується «Відкрита розмова»? Чи хочемо ми всі - і в першу чергу члени НМПУ, журналісти - закриття цього майданчика? Чи мова про те, що МРГ вже виконала свою місію, що всі проблеми вже вирішено й на засіданнях МРГ просто немає чого робити тим, хто хоче змін на краще?

Здається, на ці питання немає позитивних відповідей. Та й заява НМПУ, хочеться думати, не є свідченням небажання працювати в МРГ. А якщо так, то необхідні інші рішення. Ось про них і хочеться поговорити та подумати разом.

Сама по собі ідея створити МРГ - дуже сильна! Адже зрозуміло, що складні питання, які постають у зонах перетину відповідальностей різних органів влади, просто вирішуватися не будуть. Тим більше, коли йдеться про непорозуміння між журналістами та правоохоронцями. Для цього потрібен публічний діалог. З іншого боку, непросто створити та утримати майданчик для обміну думками, інформацією та пошуку рішень для дуже різних ситуацій у взаємодії між журналістами, менеджментом ЗМІ та органами державної та виконавчої влади. Але існування такого місця для вільного обговорення проблем та спільного пошуку рішень є вкрай необхідним - не треба навіть пригадувати, що було до того, як почала працювати «Відкрита розмова». Принаймні, мій особистий досвід свідчить про те, що сьогодні реакція на будь-які запити з боку видавців стосовно незаконних дій проти медіа чи журналістів в регіонах є практично миттєвою. Хіба це поганий результат? Який, до речі, є можливим виключно завдяки роботі МРГ та великому персональному внеску кожного з її постійних членів та представників різних органів влади та силових структур, які беруть участь чи не у кожному засіданні. Звісно, як будь-яка нова справа, МРГ вимагає великої харизми, персональних зусиль та багато особистого часу керівника та всіх небайдужих. І багато що лише відпрацьовується та налагоджується. І на все це потрібен час. Але хіба, наприклад, у бізнесі не так? Хіба є компанії, де все працює одразу так, як треба, та автоматично, без докладання зусиль?

Та й з іншого боку: хіба скрізь в Україні працює закон, хіба на локальному рівні немає зловживань, свавілля, тиску, кумівства, хабарів та інших негараздів? Чи є повага до професії журналіста? Та чи завжди журналісти чемно поводяться та дотримуються стандартів професії? Отже, поки що є багато тем для обговорення на засіданнях «Відкритої розмови». І для того, щоб проблеми швидко набували публічності й одразу починали вирішуватися так, як того вимагає закон, на кожен випадок має бути миттєва реакція. Тобто має працювати «Відкрита розмова». І якщо це логічно, виходить, що заява НМПУ про неучасть у роботі МРГ грає на руку тим, хто членів НМПУ притискає та перешкоджає діяльності журналістів. То чи цього прагне НМПУ? Гадаю, все навпаки.

Певен, що заява КНМП з'явилася з абсолютно іншої причини. Я особисто можу зрозуміти колег, які раз по раз голосно звертають увагу на необхідність розгляду все довшого переліку фактів побиття журналістів, нападів на них, перешкоджання професійній діяльності. Адже швидкість появи нових таких фактів більша, ніж швидкість доведення кожного випадку до суду або до вирішення по суті. Проте чи допоможе швидшому розв'язанню цих проблем чиясь неучасть у роботі МРГ? Тому, на мій погляд, колеги з НМПУ могли б виступити з ініціативою. Наприклад, спочатку б визначили пріоритети - тобто обрали ті справи, які є принципово важливими і вирішення яких дозволить розробити типові схеми поведінки як для журналістів, так і для правоохоронців. Такі типові схеми можна було би в подальшому запровадити в життя, що прискорило би розгляд і інших, подібних, справ. Після визначення пріоритетів треба було би скласти й погодити на одному з засідань МРГ графік вирішення цих питань із деталізацією кроків та термінів по кожному з них. І контролювати його виконання, що, до речі, завжди є необхідністю і запорукою досягнення результату. Це й професійно, і відповідально, і є прекрасним прикладом для інших. Бо в серйозних справах емоції, юнацька нетерплячість та поспіх, як правило, недоречні.

Окрім цього, варто було б апелювати не лише до МРГ, але й витребувати відповіді безпосередньо від правоохоронних органів. Озброївшись чинним законодавством, було б дуже доречно вимагати жорсткого дотримання норм та процедур, закріплених там. Закону про доступ до публічної інформації ще ніхто не скасовував, та й нові норми КПК вже діють, серед іншого, встановлюючи негайність початку розслідування кожного випадку перешкоджання професійній діяльності журналістів.

Те саме по інших конкретних питаннях, наприклад: щодо звільнення Олександра Харченка з посади головного редактора УНІАН. Не треба вважати МРГ «єдиним вікном» для всіх скарг! Майданчик - це майданчик, мету створення якого визначено так: «гарантування конституційних прав громадян на свободу слова та забезпечення захисту прав журналістів». Відповідно, професійний підхід до справи мав би передбачати паралельну роботу як із МРГ, так і, наприклад, із правоохоронними органами.

Я сподіваюся, колеги до моєї думки прислухаються і подумають над зміною ставлення до роботи МРГ. Адже тут стільки роботи! Стільки правильних справ започатковано: і єдина прес-карта, і поширення практики відкриття справ саме за статтею про перешкоджання журналістській діяльності, і спільні тренінги журналістів та правоохоронців, і робота з покращення умов ведення медіабізнесу.

Отже, висловлюю голосну думку про необхідність продовження роботи МРГ, прошу її організаторів та ідеологів не складати рук та закликаю колег із медіапрофспілки подумати над тим, як треба було б покращити ефективність роботи МРГ і що вони можуть для цього зробити з власного боку. Я впевнений: немає вибору між закриттям цього майданчика і продовженням його роботи. Поза сумнівом, роботу МРГ необхідно підтримати та продовжити. І ця робота буде продовжена! Не хотілося б, щоб без участі НМПУ - адже це спільна справа, і важлива участь усіх. Усіх, хто щодня докладає багато зусиль для розвитку медіаринку, для захисту прав і журналістів, і медіабізнесу, і для налагодження взаємодії з правоохоронними органами, і для покращення стану справ зі свободою слова. Для всього, що формує повагу до професії журналіста, зміцнює свободу слова та незалежність медіа в Україні.

Довідка «Детектор медіа»

Президент Віктор Янукович створив Міжвідомчу робочу групу з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів 6 липня 2011 року.

До її складу увійшли:

Дарія Чепак - прес-секретар Президента України, керівник Міжвідомчої робочої групи;

Віталій Білоус - заступник генерального прокурора;

Олег Герасик, директор департаменту забезпечення службової діяльності Управління державної охорони України;

Василь Фаринник - начальник головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України;

Олена Бондаренко - перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації (за рекомендацією голови комітету Андрія Шевченка);

Оксана Романюк - кореспондент - представник в Україні міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів»;

Наталія Лигачова / Світлана Остапа, громадська організація «Детектор медіа»;

Вікторія Сюмар - виконавчий директор Інституту масової інформації;

Олександр Курдінович - голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

Денис Іванеско - керівник головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України;

Олег Наливайко - голова Національної спілки журналістів України;

Дар'я Косолапова, керівник управління з питань комунікацій Адміністрації Президента України;

Ірина Дацюк, заступник керівника прес-служби Президента України, координатор Міжвідомчої робочої групи.

За понад рік діяльності ефективною робота МРГ була у вирішенні чотирьох конкретних проблем: допомога головному редактору газети «Лица» Олені Гарагуц (Дніпропетровськ), закриття кримінальної справи щодо LB.ua, закриття кримінальної справи проти гендиректора каналу ТВі Миколи Княжицького, допомога іноземній журналістці в отриманні акредитації. У випадках з LB.ua і ТВі свою роль відіграла не стільки МРГ, скільки громадський тиск.

Однак із тих фактів порушень прав журналістів, які розглядалися на засіданнях МРГ, по жодному не було порушено справи за статтею 171 Кримінального кодексу України про перешкоджання професійній діяльності журналістів.

Було ініційовано серію робочих груп, які зустрічаються рідко й нерегулярно. Велика увага в МРГ приділяється тільки роботі зі створення єдиної прес-карти і проекту ОБСЄ зі взаємодії прес-служб МВС із журналістами.

Медійні організації заявляли про своє право залишити МРГ в разі, якщо її робота залишатиметься неефективною. Однак категоричних рішень про вихід із групи ніхто поки не увалював, крім НМПУ, яка 18 листопада заявила про припинення своєї співпраці з МРГ. При цьому навіть усередині профспілки не було одностайності в цьому питанні: за вихід висловилися п'ятеро (більшість) із дев'яти членів комітету, інші утрималися.

Олексій Погорелов, генеральний директор УАВПП

Фото - www.ukrinform.ua