З серпня 2004 року до кінця кампанії з виборів президента України Національна рада з питань ТБ та РМ проводила моніторинг щодо дотримання телерадіоорганізаціями вимог виборчого законодавства. 19 січня нового року топ-менеджери каналів запрошуються на розмову.

У червні 2004 року у Нацраді було створено робочу групу з координації використання електронних ЗМІ під час кампанії по виборах Президента України. З серпня контрольно-аналітична служба Нацради розпочала моніторинг інформаційних програм загальнонаціональних телеканалів. Здійснювався вибірковий моніторинг до закінчення виборчої кампанії телеканалів: УТ-1, „Студія „1+1”, „Гравіс”, „Інтер”, „Україна”, „Тоніс”, „Київ”, „ІСТV”, „М-1”, „ТЕТ”, „5 канал”, „СТБ”, „Новий канал”, „ТС „Служба інформації”. Було переглянуто і зафіксовано на відеоплівці більше 1500 годин інформації.

Зараз, повідомив „Детектор медіа” керівник служби Євген Шишков, проводиться моніторинг восьми каналів за чотирма напрямками: дотримання ліцензійних умов, рекламного законодавства, умов кінопоказу та частки власного продукту. Після дообладнання моніторингового центру (тендер на що вже оголошено) моніторингова служба Нацради зможе відстежувати роботу 16 каналів телебачення і 16 каналів радіо (детальніше про методику моніторингу Національної ради читайте найближчими днями).

Нагадаємо, шо традиційно під час виборчих кампаній через різні обставини Національна рада була усунута від реального впливу на телерадіоорганізації. На виборах 1999-го року – бо Президент не призначив свою четвірку членів Нацради, на виборах 2002 – через жорсткий контроль Адміністрації Президента. І під час цієї виборчої кампанії Національна рада уникала будь-яких публічних висловлювань, не кажучи вже про конкретні санкції, щодо телеканалів, які цинічно ігнорували законодавство.

В.о. Голови Національної ради Віктор Понеділко пояснює таку позицію Нацради, зокрема, і тим, що під час виборів законодавством перевірки ЗМІ були заборонені.

„Але я кажу так: „історія хвороби” пишеться, - каже Віктор Іванович. - І наступний лікар, який сюди прийде, може поцікавитися цією „історією хвороби” і подивитися, наскільки ефективно ці канали лікуються. Потихеньку озброюємо Нацраду до нового етапу роботи. Що б там не говорили, але радіочастотний ресурс вичерпується (принаймні в тих технологічних діапазонах, які Держкомзв’язку дозволені для використання для телебачення і радіо). Тому треба переходити до іншого етапу – вдосконалювати сам інформаційний простір”.

Зараз, до того ж, виборча кампанія вже закінчилася. І тепер Національна рада і інші органи влади не пов’язані забороною на перевірки ЗМІ. Наступного тижня під час засідання Національної ради планується якраз і обговорити випадки порушення українського законодавства загальнонаціональними телерадіоканалами. Топ-менеджери каналів запрошені для бесіди.

„Детектор медіа” отримала змогу оприлюднити для своїх читачів результати моніторингу, проведеного Національною радою (повністю із документом можна ознайомитися тут).

Отримані під час моніторингу дані щодо ознак порушень Закону України „Про вибори Президента України” подавались до ЦВК України, однак, реакції звідти не надходило.

Як наголошує В.Понеділко законодавство порушували всі телеканали. Для прикладу - фрагмент із моніторингу Нацради, що стосується тільки одного пункту закону „Про вибори Президента України”:

„Найбільш поширеними ознаками порушення протягом жовтня було недотримання п. 10 ст. 64 Закону України “Про вибори Президента України”: “Включення до інформаційних теле-, радіопрограм передвиборних агітаційних матеріалів кандидатів на пост Президента України або політичної реклами забороняється. Політична реклама повинна бути відокремлена від інших матеріалів і означена як така”:

а) 4 жовтня координатор парламентської більшості у Верховній Раді С.Гавриш у програмі „Саме той” в ефірі НТКУ, пояснюючи відмову В.Януковича брати участь у телевізійних дебатах між кандидатами на пост Президента України, повідомив: „В.Янукович надто багато зробив для України, а іншим треба за це ще змагатися, тому інші кандидати перебувають не в рівних умовах з В.Януковичем”;

б) 10 жовтня в ефірі "5 каналу" в програмі „Час” народний депутат України Ю.Ключковський виступив з агітаційною промовою на користь кандидата на пост Президента України В.Ющенка. Навіть ведучий програми зауважив депутату, що його виступ схожий на рекламний політичний ролик. (від ”ТК” - але телеканали, за законодавством, не несуть відповідальності за висловлювання у прямому ефірі. «Час» виходить саме в прямому ефірі – на відміну від, наприклад, програми «Саме той»);

в) 13 жовтня в ефірі телеканалу „Київ” програма „СТН” висвітлювала зустріч кандидата на пост Президента України О.Омельченка з його виборцями в залі Київського університету будівництва та архітектури. Було озвучено положення виборчої програми кандидата щодо зацікавлення інтелектуальної молоді працювати в Україні, відеоряд містив також плакати з надписом „Омельченко – наш кандидат в Президенти України”;

г) 12 жовтня в ефірі „5 каналу” (програма „Час”) було оприлюднено укази, які підпише в разі перемоги на виборах Президента України В.Ющенко. Зокрема, встановлюється прожитковий мінімум 423 гривні, мінімальні зарплати та пенсії не можуть бути нижчими за встановлений прожитковий мінімум. Також повідомлено, що Ющенко планує збільшити одноразову допомогу при народженні дитини до 8500 тис. гривень, повернути втрачені заощадження. Було продемонстровано бланки наказів, уже підписаних Ющенком, але без дати та реєстраційного номеру; д) 18 жовтня у програмі „Подробиці” (телеканал „Інтер”) було подано в ефір матеріали прес-конференції С. Тигипка, керівника виборчого штабу кандидата на пост Президента України В.Януковича, який повідомив, що в березні 2005 року уряд планує збільшити пенсії ще на 20 %. В ефірі були присутні також елементи агітації: на задньому плані - плакат „За Януковича!”.

Досить поширеними були ознаки порушення п. 3 ст. 58: “Під виглядом офіційних повідомлень про посадових осіб, що одночасно є кандидатами на пост Президента України, не можуть розповсюджуватись матеріали агітаційного характеру”:

а) 4 жовтня в ефірі багатьох телеканалів подавались сюжети, присвячені робочому візиту В.Януковича в м. Миколаєв. Висвітлення цієї події відбувалось у межах виконання повноважень В.Януковича як прем'єр-міністра України (коментар за кадром, титровка, повідомлення ведучого). Але в ефірі телеканалів „УТ-1” (програма „Вісті”), „Студія”1+1” (програма „ТСН”), та „ІСТV” (програма „Факти”) вийшов відеоматеріал, в якому В.Янукович озвучив деякі положення своєї передвиборної програми, що не входять до компетенції прем'єр-міністра України, зокрема деякі питання судової реформи в Україні. Також під час виступів В.Януковича перед жителями Миколаєва використовувались матеріали передвиборної агітації (прапорці та плакати з елементами агітації на користь В.Януковича як кандидата на пост Президента України);

б) 21 жовтня в ефірі телеканалів „УТ-1” (програма „Вісті”), ”Інтер” (програма „Подробности”), „Україна” (програма „События”) висвітлювався робочий візит В.Януковича до м. Луганська. Під час зустрічі прем'єр-міністра із жителями міста в ефірі зазначених телеканалів були присутні агітаційні матеріали на користь В.Януковича як кандидата на пост Президента України, а також пройшло повідомлення поза кадром („Інтер”), що Янукович відвідав Академію внутрішніх справ у м. Луганську, де зустрівся зі студентами, які обіцяють на виборах свою підтримку В.Януковичу.

в) 9 листопада 2004 року в ефірі каналу „Інтер” у програмі „Подробиці” з’явився сюжет про благословення прем’єр-міністра України В.Януковича на участь у виборах Митрополитом Київським і Всія України Володимиром, який виступив з агітаційною промовою на користь В.Януковича як кандидата на пост Президента України: „...більше нікому з учасників президентських виборів свого благословення я не давав ...”.

г)13 листопада 2004 року в ефірі каналу „Інтер” у програмі „Подробиці” вийшов сюжет: акція протесту промислових підприємств проти В.Ющенка: опитування робітників заводу ( пряма агітація за В.Януковича).

Моніторинг Нацради, як і інші моніторинги, що проводилися громадськими організаціями, зафіксував однакову тенденцію: - прем’єр-міністру В.Януковичу віддавали перевагу під час першого туру виборів телеканали Перший національний, „ICTV”, ”Інтер”, „ Студія „1+1”, „Україна”.

- меру м. Києва О.Омельченку - телеканал „Київ”; - В.Ющенку - „5 канал”.

Під час другого туру виборів: - прем’єр-міністру В.Януковичу - телеканали Перший національний, „ICTV”, ”Інтер”, „ Студія „1+1”, „Україна”; - В.Ющенку - „5 канал”, „Київ”, „Ера”, „Тоніс”.

Типовою особливістю українського варіанту висвітлення виборчої кампанії у засобах масової інформації є яскраво виражена політична заангажованість теле- та радіоканалів, - вказує Національна рада.

Моніторинг цього органу дав можливість встановити цікаву деталь щодо особливостей розміщення політичної реклами. Так, наприклад, договором однієї з радіокомпаній передбачається, що у разі порушення виконавцем часового режиму трансляції матеріалів передвиборної агітації, який передбачений у Медіа–плані, виконавець зобов'язаний надати 2 (два) повторних виходи аудіо роликів в ефір за кожен один невихід або один невчасний вихід, без додаткової оплати з боку Замовника у рівноцінний ефірний час. Ситуація складається парадоксальна: у порушенні графіку виходу рекламних матеріалів зацікавлений, перш за все, замовник реклами - чим більше порушень з боку ТРО графіку виходів в ефір, передбачених медіа-планом, тим більше виходів рекламних блоків.

„Слід зауважити, - йдеться у документі, - що такі угоди укладалися представниками майже всіх учасників президентських перегонів. ...Але по суті така форма договорів залишає можливість для фінансових зловживань, зокрема сплату „чорним налом”.

„Вершиною” новітніх виборчих технологій піарівської кампанії у 2004 році експерти Нацради назвали антирекламні за змістом ролики-„аноніми” (відомі ролики про три сорти України, із зображенням карти України у вигляді осідланої президентом США Д. Бушем тощо).

Як з’ясували експерти Нацради, у договорах на розповсюдження агітаційних матеріалів жодного з кандидатів на пост Президента України такої реклами не передбачено. Ці ролики подавались в ефір телеканалів „Студія „1+1”, „ІСТV”, „Інтер”, „Новий канал” на підставі стандартних угод на розповсюдження блоків політичної реклами, але склад цих блоків угодою не передбачався і не деталізувався у медіа-плані. Встановити конкретного замовника подібної реклами виявилося неможливим. „Ролики-аноніми” не тільки сумнівні з точки зору суспільної моралі, - вказується у документі, - але й мають ознаки порушення чинного законодавства України, зокрема п.3 ст. 64 Закону України „Про вибори Президента України” („Поширення у будь-якій формі матеріалів, містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету... забороняється”). Національна рада відповідно до чинного законодавства України інформувала ЦВК про вихід цієї рекламної продукції, але відповідна реакція ЦВК на подану інформацію не відома”.

Однією з особливостей нинішньої рекламної кампанії під час виборів було використання соціальної реклами в агітаційних цілях експерти умовно поділили на власне соціальну рекламу й „приховане” рекламування кандидатів. Йдеться про ролики під загальним салоганом „А ти за що?”, „Україна, все лише починається” (реклама Януковича).

Замовником цих двох типів соціальної реклами була одна організація – благодійна організація „Всеукраїнський благодійний фонд сприяння розвитку національного товаровиробника „Український шлях”.

Вказують експерти Національної ради і на те, що в ефірі Першого національного каналу антиющенківський ролик „Ви бажаєте цього?” не був відокремлений жодною заставкою. Проте ст.1 Закону України „Про рекламу” чітко вказує, що „соціальна реклама-інформація спрямована на досягнення суспільно-політичних цілей, розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку”.

„У даному ж випадку автори зазначеної рекламної продукції явно переслідували мету отримання політичного капіталу, тобто вигідно подати потенційним виборцям ту кандидатуру, в якій вони зацікавлені”, - наголошується в документі.

Ролик на пісню „Громадянська війна” у виконанні І. Кобзона, що протягом 18,19 листопада виходив на каналах „Інтер”, „Студія „1+1”, УТ-1 кожні дві години, експерти Нацради назвали „головною медіа провокацією” виборчої кампанії.

Це – лише деякі деталі із моніторингу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, відмінність якого від аналогічних моніторингів громадських організацій полягає у тому, що він є офіційним і може стати підставою для адміністративного чи навіть кримінального переслідування правопорушників.

За коментарем „Детектор медіа” звернулася до в.о Голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, члена робочої групи Нацради з координації використання електронних ЗМІ під час кампанії по виборах Президента України у 2004 році Віктора Понеділка.

- Вікторе Івановичу, чи будуть, на вашу думку, результати цього моніторингу мати конкретні наслідки для телеканалів-порушників законодавства?

- Абсолютно ніяких наслідків він не матиме, принаймні адміністративних, правових і подібне. Ми взагалі хочемо перейти, висловлюся так, до радянських методів виховання телекомпаній. Тому 19 січня планується нарада за участю керівників великих телекомпаній щодо дотримання законодавства. Ми не розпочнемо з покарань, а хочемо цю „історію хвороби” довести до їхнього відома. Говоритимемо у присутності усіх про порушення, які мали місце у кожного мовника. І скажемо: „Коли ви цього не бачите і не розумієте, це не означає, що ви не відповідатимете по закону. Порушення є. Щось потрібно з цим робити. Обирайте цивілізований шлях – без нагая - починайте вдосконалювати свою діяльність, або вдосконалюйте закони через своїх лобістів у Верховній Раді. Але привчайтеся потихеньку працювати за законом”.

- Але ж цю виборчу кампанію називали найбруднішою. Верховний Суд у своєму рішенні констатував грубі масові порушення виборчого законодавства в частині передвиборчої агітації тощо. Чому Національна рада зайняла нейтральну позицію?

- Вона не зайняла таку позицію, її в таку позу поставив Закон України „Про вибори Президента України”. У Законі вказано (правда, дивні речі), що під час виборчої кампанії будь-які санкції до телекомпанії можливі лише через суд. Під час виборчої кампанії рішення про звернення до суду приймає Центральна виборча комісія. Крім того, Верховна Рада та Президент України попереджають: проведення перевірок ЗМІ у 2004 році не рекомендовано. І все ж ми проводили моніторинг, бо „історія хвороби” мусить бути записана, аби можна було проаналізувати стан речей, а іноді й попередити якісь порушення. І ми це тихенько робили. Розповідали і 5 каналу, і ТРК „Україна”, чого не треба робити.

- А „Інтеру”, наприклад?

- І „Інтеру”, само собою... Але ж „Інтер” – великий, він же „крутий”. Ось приклад. „Інтер” запустив у кількох інформаційних блоках відомий сюжет, в якому народний депутат Олег Тягнибок виголошував у присутності своїх прихильників антисемітські гасла. Ми звернулися до них із запитанням: якщо ваша знімальна група там була присутня, то ви ж бачили, що там було не більше трьох десятків людей? Чи нанесли ці посиденьки шкоду моральному здоров’ю нації чи ні? – запитали ми. Навіть запитання абсурдне! А тепер скажіть, що ви зробили? Показали цей сюжет на всю країну, не один раз, ще й прив’язали це до політики певного кандидата в президенти!? Хто ж зробив більше зло: Тягнибок чи ви, такий «демократичний» та «ліберальний» канал? Виборчий закон забороняє поширення у будь-якій формі матеріалів, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету тощо.

А 5 канал включає пряму трансляцію із Майдану Незалежності у Києві, де „командир польових загонів” Юрко Луценко формує колони, закликає до блокування органів влади тощо. Ми звернулися до журналістів 5 каналу. Реакція була миттєвою: коли з подібними закликами в прямому ефірі з’явилася Юлія Тимошенко, то після нього ведучий каналу Андрій Шевченко зауважив з екрану, що 5 канал такого екстремізму не поділяє... Так само ми зверталися до ТРК „Україна” під час трансляції з’їзду у Сєвєродонецьку.

Крім того, усі дані нашого моніторингу ми аналізували, вказували на ознаки порушень, які мали місце, і відправляли у Центральну виборчу комісію для прийняття рішень. Ми не маємо право говорити, що мало місце порушення. Тільки суд може це зробити, а звертатися до суду могла тільки ЦВК.

- Однак, від ЦВК ви не отримали жодної реакції. Чим ви це пояснюєте?

- І слава Богу. Нащо нам це горе? А хіба всім діям ЦВК – і до оголошення недовіри, і після – можна дати пояснення? Це – колегіальний орган. Чи всім діям Національної ради можна дати пояснення? Інколи наші рішення виглядають просто абсурдними. Так. Але ці рішення приймаються в межах можливого. Оскільки Нацрада - колегія, та ще й з правом вето, то і у нас уже практикуються пакетні голосування, наприклад, під час конкурсу: якщо, умовно кажучи, ви в Ужгороді розмістите „М1”, то тоді у Краснодіївці я проголосую за НБМ, а цей – за „Російське радіо”, а тоді ми всі разом підпишемо протокол. Тільки у такий спосіб рятується пакет у 90 частот, який, за виключенням декількох частот, розподіляється, так би мовити, „за призначенням”.

Можна таке пояснити? Важко. Але коли розумієш, що іншого, крім компромісного, варіанту просто не може бути, тоді зрозуміло, що відбувалося у ЦВК. Як пояснити, чому не було ніякої реакції? ЦВК створило прецедент своїм рішенням щодо скарги кандидата у президенти Ю.Збітнєва на 5 канал. ЦВК прийняла рішення, що ознаки порушень є, а порушення немає.

- Ви вважаєте виправданим, що Нацрада була усунута під час виборчої кампанії від впливу на телерадіоорганізації?

- Особисто вважаю це абсолютно виправданим. Скарг отримали чимало і не тільки на дії телеканалів, а й на мене в прокуратуру скаржилися: хтось вимагав закрити 5 канал, хтось вимагав закрити ТРК „Україна”, народні депутати вимагали виключити російські канали (ОРТ, РТР)... А тепер уявіть, що під тиском, коли мозок уже перестає контролювати і власні дії, приймається рішення про закриття, наприклад, 5 каналу. Уявляєте, який лемент би зчинився? Комісію ВР з питань моніторингу перебігу президентських виборів (до речі, Нацраду до неї не залучено) ми поінформували про всі ті порушення, на які звертають увагу народні депутати аж тільки зараз. Сміливі всі тепер, коли „антилопі гну лев горлянку перегриз”. Можуть і шакаленята тепер підбігати. Але ще на першому засіданні моніторингової групи народних депутатів ми звертали увагу на порушення з боку ТРО, і в тому числі й закордонних. Ми ставили питання, що робити? Просте закриття каналів, заборона трансляції в кабельних мережах тільки могли би збурити громадськість.

- Але ж претензії до Першого російського каналу, зокрема, мали досить обґрунтований характер. Маніпулювання інформацією мало місце. Цей канал дозволяв собі навіть компілювати фрази із виступів Ющенко, як це було вигідно політтехнологам іншої сторони. До цієї проблеми потрібно було принаймні привернути увагу громадськості.

- А ми тепер прийдемо до питання законності трансляції в Україні російських каналів. Справа в тому, що, приміром, версія ОРТ не легалізована в Україні як транскордонна. А потрапляє у кабельні мережі України на підставі україно-російської урядової угоди 2000 року, одним з пунктом якої є дозвіл прямого обміну інформаційним продуктом. Хоча в угоді є натяк на регулюючі органи. Так, в Одесі одна телекомпанія мала ліцензію на власне мовлення, а транслювала ОРТ. ТРО аргументувала законність своїх дій цією міжурядовою угодою. Вона мала прямий договір на трансляцію ОРТ.

Порушення були, ми застерегли, але не наш рівень - створювати відповідні прецеденти і скандали.

Ще один приклад. Нацрада має право у разі порушень телерадіоорганізацією законодавства призупиняти дію ліцензії. Ми застосували таку санкцію до кримської ТРК „Пілот”. Ліцензію у цієї компанії було й за що забрати, бо мало місце повне порушення ліцензійних умов. Вона оскаржила у суді наше рішення, суд призупинив його виконання до розгляду по суті, а на наступних засіданнях скаржники не з’явилися. Таким чином, час, на який ми призупиняли дію ліцензії, минув. І щоб вплинути на цю компанію, нам доведеться проходити весь процес знову.

Ще одна проблема – реалізація права на відповідь. Якщо суд виніс рішення на користь кандидата у президенти у триденний термін подати спростування неправдивої інформації, то зробити це можна не пізніше, ніж за два дні до виборів. А якщо негативна інформація прозвучала якраз за два дні? - Цим, до речі, юристи ICTV мотивували ненадання В.Ющенку права на спростування інформації, яка прозвучала в програмі „Подробно с Дмитрием Киселевым” попри рішення суду.

- Я з цим особисто зіткнувся ще у 1998 році. І попри критику, норма перекочувала зі старого закону в новий.

Ми зіткнулися і з іншою проблемою – відсутністю вимоги, що на розміщення реклами має бути договір з правовласниками.

Ще один момент – угода на розповсюдження відео ролика складається з невеликою допискою: у разі, коли є технічна хиба, то ТРО повинна повторити цей ролик, але вже безкоштовно. Хто, у який спосіб, коли і як може встановити, чи мали місце „технічні хиби”? Але це дає можливість транслювати ролики безкоштовно. Хтось в результаті сплатив за рекламу 100 тисяч, а хтось 50, а кількість роликів вийшла однаковою. То де ж рівність можливостей? Під час виборчої кампанії мали місце бажання і можливості використовувати хиби законодавства. Тим паче, що й перевірки ЗМІ під час виборів були заборонені. Ці постанови для мене як індульгенція (з ними й піду на звіт до Верховної Ради).

У частині використання ЗМІ Закон Про вибори президента» дуже вразливий. Тільки на базі ретельних моніторингів, який потребує багато часу та зусиль, можливо довести ознаки порушення. І ми розпочали його тільки з 8 серпня. Аналіз даних такого моніторингу дасть можливість в тому числі й покращити закон.

Хотілося б після того, як все вляжеться, затихне (всі бажаючі крові, люстрації, молоді і старі, революціонери і контрреволюціонери заспокояться), все це донести і до них - показати, і розказати, які порушення мали місце. Бо як виявилося, не порушував виборчий закон тільки „ТЕТ”, бо ніякої участі у виборчій кампанії не брав. Усі інші - від великих до малих компаній – допустили істотні порушення законодавства. А наслідки – адміністративні чи кримінальні – не є справою Нацради. Так визначив закон. Не може Нацрада приймати жорстких заходів, хоча думаю, що хтось хотів би, щоб Нацрада щось зробила, ще й нагрів би на цьому руки.

- Дивно, що Національна рада, яка має право контролювати ТРО, має механізм впливу (може застосовувати попередження, штрафи, призупинення дії ліцензії тощо) і не застосовує їх...

- Ні, Національна рада має інструменти, але вони ще не склалися у механізм. Це може забезпечити виключно закон. Все. Ставимо крапку.

- Але ж після виборів Національна рада вже може впливати на ситуацію?

- Національна рада буде впливати на ситуацію і ми шукаємо форми. Але знову ж таки, повертаємося до ситуації, що, як колегіальний орган, поки що Національна рада може робити тільки те, що може. Якщо я, приміром, як член Нацради, не хочу, щоб у якогось каналу забрали ліцензію, то застосовую право вето. І все - таке рішення не пройде.

Ми тільки-но знайшли формулу щодо порушень закону про рекламу. Якщо дані моніторингу зафіксували ознаки порушень телерадіоорганізаціями законодавства про рекламу, то ці дані направляються у Держстандарт, який, як і Нацрада, має право накладати санкції за порушення. Комітет вивчає наші дані, складає акт і карає порушників. (А Національна рада такий акт могла б й не скласти, якщо б хтось скористався тим самим правом вето!). Таким чином ми вийшли із ситуації.

Звичайно, так само щодо порушників могла б діяти і сама Нацрада, але потрібно змінити регламент роботи Нацради, приймати рішення простою більшістю голосів, наприклад.

Часто важливі питання у нас взагалі не потрапляють у порядок денний, бо не набирають достатньо голосів. У порядку денному іноді з’являлися питання про дотримання закону про рекламу і про вибори і подібне. тільки тому, що вирішувалися конкурсні питання. Іноді тільки тому, що ці питання знімалися, всі решта – проходили, або й нічого не проходило... Свідченням того, що Нацрада приймала тільки ті рішення, які могла прийняти, є історія із відповідальним секретарем. Ніби було результативне голосування, та немає рішення. Цей механізм – не підписання членом Нацради протоколу, права вето - потрібно вилучати із закону.

- Тобто, Вікторе Івановичу, не тільки закон вам заважав впливати на ситуацію, а й ситуація в самій Нараді, також особливості її діяльності, визначені наявними законами… Як ви гадаєте, від зміни конфігурації Національної ради, очікуваної з обранням нового Президента України, чи стане цей орган більш впливовим?

- Я би дуже не хотів, щоб моніторинг, який ми почали проводити, перетворився в каральний інструмент, бо є підозра про можливість, спираючись на результати моніторингу, перерозподілити інформаційний ресурс. А от дати можливість телеканалам самостійно виправитися – знаючи про наш моніторинг – це потрібно.

Від «Детектор медіа». - Коментар Віктора Понеділко щодо можливого впливу Нацради, за результатами її моніторингу, на телерадіокомпанії-порушники законодавства під час виборчої кампанії, викликає суперечливі думки. З одного боку – так, перепон для того, щоб цей моніторинг був засобом не тільки морального, але й правового впливу – багато, в тому числі, і суб’єктивні бажання когось використати його як каральний інструмент для перерозподілу медіаринку. В той же час, є й усвідомлення головного: дуже і дуже різних порушень законодавства припускалися різні канали. Одна справа – демонструвати в новинах передвиборчу агітацію або віддавати перевагу якомусь з кандидатів, а інша – демонструвати, наприклад, ролики, які ведуть до міжрегіонального розбрату, ворожнечі між громадянами, оперують відвертими наклепом та брехнею. Навіть за наявності дуже великих прогалин у законодавстві слідство та суд можуть і мають встановити причетних до дій, які підпадають, принаймні, під кримінальне законодавство. І навряд чи Нацрада має бути осторонь цього процесу. Пропонуємо експертам висловитися з приводу ролі Нацради у дотриманні законодавства телерадіокомпаніями під час виборів, в тому числі – з точки зору реформування діяльності самого цього органу. Наша адреса для листів – info@detector.media