Підготували Ніна Краснова, Оксана Лисенко, „Детектор медіа”

Інтернет-дискусії „Детектор медіа”. Цикл третій: Київ-Луганськ.

24 грудня у „Детектор медіа” відбулася інтернет-дискусія про медійні проблеми під час та після виборів за участю київських та луганських журналістів.

Це третя і остання чат-конференція з серії дискусій, які „Детектор медіа” провела за участю журналістів Києва та східних регіонів напередодні виборів 26 грудня.

Темою розмови між луганськими та київськими журналістами була: „Яких змін потребують ЗМІ, аби після виборів вони не були інструментами маніпуляцій?”

До участі у розмові були запрошені:

– Ольга Мохова, шеф-редактор редакції інформаційних програм ЗАТ „Луганське обласне телебачення”;

– Василь Соколенко, кореспондент радіо „Свобода” у Луганській області;

– Микола Северин, головний редактор газети „Ракурс+”, м.Луганськ,



– Юрій Юров, редактор газети „XXI век”, м.Луганськ;



– Роман Скрипін, ведучий, 5 канал, м.Київ;



– Андрій Тичина, ведучий, канал „1+1”, м.Київ;



– Богдан Куфрик, журналіст, газета «Експрес», м.Львів;

– Ганна Шерман, "Детектор медіа".

Із матеріалами попередніх чат-конференцій можна ознайомитися тут.

"Детектор медіа": Доброго дня, учасники чату! Сьогодні о 14.00 ми розпочинаємо чат-конференцію за участю журналістів Києва та Луганська. Модератором сьогоднішньої розмови є Ніна Краснова, оглядач "Детектор медіа".

Ольга Мохова, шеф-редактор редакції інформаційних програм ЗАТ „Луганське обласне телебачення”: Добрый день! Друзья-луганчане ждут 14.00.

Андрій Шкут, м.Суми, підприємець: Доброго дня усім. Мене звуть Андрій. Я із Сум. Окреме вітання п’ятому каналу (Роману)!

Ніна Краснова, оглядач „Детектор медіа”, модератор дискусії: Вчера многие из нас могли посмотреть телемост на 5 канале, где встречались луганчане с львовянами.

Общее впечатление от этой встречи было такое: глухота – это не только болезнь политиков, ею страдают и нормальные, "пересічні" граждане. В чем проблема этого явления, по-вашему? Что нам мешает слушать друг друга и, главное, понимать смысл сказанного?

[Марта]: Пане Романе, мої вам співчуття щодо вчорашнього телемосту. Це ж треба мати неабиякі нерви. Наїжджали наші східняки на Романа.

[east]: Ну, а о чем будет чат? Вчера смотрел телемост „Львов – Луганск”, так все было, как и в теледебатах: когда вы ответите на мой вопрос? и так 5 раз.

Ольга Мохова: По-моему, с нервами у Романа все в порядке, а вот „з неупередженістю”...

[Pretorian]: А що з неупередженістю?

Ольга Мохова: Он просто взял на себя роль рефери, а должен был быть проводником.

Василь Соколенко, власний кореспондент радіо "Свобода" в Луганській області: Луганськ вітає учасників інтернет-конференції і пропонує обговорити першим питанням, чи можливо в нинішніх українських реаліях витримати загальновідомий так званий стандарт журналістики?

Ольга Мохова: В нынешних реалиях уже давно все отошли от стандартов.

[Pretorian]: Немає ще ніякого стандарту. Як на мене, він на стадії зародження, яке б могло і не відбутися, якби не останні події.

Богдан Гдаль, "Слово Просвіти", Київ [Василю Соколенку]: Витримати можливо... Найголовніше, щоб не було гострого конфлікту між особистою позицією журналіста, як громадянина, і його професійним журналістським кодексом. Найголовніше – дати інформацію, ґрунт для висновків, показати обидві сторони медалі. Звичайно, це нелегко в теперішніх умовах, але можливо.

Ольга Мохова: И не услышали друг друга.

[Lalia]: Ольга, как вы считаете, почему?

Станіслав Цикаловський, Луганський портал ТОП: Простите, а какой канал участвовал в телемосте из Луганска?

[Lalia]: ИРТА. На форумах Луганска эту компанию очень критикуют за однобокую позицию. А как вы оцениваете ее работу?

Ольга Мохова>[Lalia]: На оранжевых форумах критикуют – а там объективности уже давно нет.

Станіслав Цикаловський: ИРТА – это телекомпания, учредителями которой является партия „Регионы Украины”.

Богдан Гдаль [Ніні Красновій]: От можна на прикладі Донецька взяти. До початку виборів люди боялися, але не були впевнені у кандидатах, у своєму політичному виборі. Зараз вони переконані у своїй правоті. Тобто тотальна несвобода слова зробила свою чорну справу. Достукатися до людей дуже важко.

[lviv]: Цілком погоджуюся з Ніною [щодо оцінки телемосту Львів – Луганськ. – "ТК"]. Це можливо тому, що люди у студії у Луганську та Львові були різні.

[east] [Ніні Красновій]: Вчера был не телемост с людьми разных профессий и взглядов, а собрание заранее приглашенных и подготовленных говорить на одну тему людей, поэтому вряд ли они могли говорить конструктивно с Львовом.

Ніна Краснова: То есть, это была постановка, а не нормальная дискуссия, да?

[east] [Ніні Красновій]: Со стороны Луганска – да, потому что есть сведения о недопускании в эфир инакомыслия или возможности мыслить без лозунгов.

Андрій Шкут: Мое личное мнение: когда из уст журналиста я слышу откровенную ложь, выдаваемую за истину, я навсегда прикрепляю "ярлык" на такого журналиста. Надеюсь, моё мнение уникально...

[Марта]: Питання до луганчан. Чому вам подобається бути ображеними? До такої міри, що складається враження, що ви свідомо наче затуляєте вуха, аби не чути опонента. Усі ж вас так вмовляють, що люблять і поважають вас.

І, до речі, про Майдан. Жодного поганого слова на Майдані про схід не було сказано. Тільки – Луганськ, Донбас, приєднуйтесь до нас.

Василь Соколенко: У телемості брала участь Луганська обласна телекомпанія, яка є цілком провладною і безумовно підтримує винятково Віктора Януковича (хоча це суперечить законодавству про вибори). Що стосується так званої зомбованості луганців таким явищем, як Янукович, то тут треба врахувати менталітет мешканців Донбасу, який повністю співпав з тими програмними установками, котрі декларував провладний кандидат.

Богдан Гдаль [Василю Соколенку]: Це частина України, мешканці якої віддають перевагу регіональному патріотизму...

[lviv]: Можливо, до участі у вчорашньому телемості треба було запросити, зокрема, у Луганську прихильників Ющенка, а у Львові – Януковича?

Богдан Гдаль [Василю Соколенку]: Тут іще справа в тому, що грати на якихось патріотичних почуттях мешканців того регіону, практично, неможливо. То унікальний регіон зі своїм регіональним менталітетом.

Богдан Гдаль>[Lalia]: Об`єктивність – це коли канал не лише висвітлює мітинги сторін, а й робить правдиві акценти. „Інтер” же теж показує мітинги, але як показує.

Ольга Мохова: Вот как раз акценты – не дело новостей.

Богдан Гдаль: Принаймні картинка має бути нормальною, а не три алкоголіка на екрані під час 50000-го мітингу.

Ніна Краснова: У меня вопрос к луганчанам. Очень часто будируется тема сортности. Кто-то – первого сорта, кто-то – второго, а кто-то третьего. И люди на полном серьезе согласны обсуждать эту странную тему, как будто мы дискутируем о мясе, например. Тут проблема в комплексе "меньшовартости" или в том, что люди готовы верить в то, что им внушают?

Станіслав Цикаловський: Люди готовы верить всему, что говорит "ящик".

Василь Соколенко: Шановні учасники конференції, давайте оберемо формат розмови, тобто конкретну тему для дискусії.

[Pretorian]: Говорімо про ліс, а не про дерева (якась конкретна телекомпанія, засновники...). Ми на самому старті конференції знайшли кістку (телеміст) і за її гризінням забуваємо про саму тему.

Василь Соколенко: Я пропоную зупинитися на такій проблемі: "Чи можна було дотриматися журналістських стандартів під час нинішньої виборчої кампанії".

Ольга Мохова [Василю Соколенку]: Согласна с вами, давайте вернемся к выбранной теме, иначе снова обрастем взаимными обвинениями.

Василь Соколенко: На мій погляд, жоден телеканал чи жодна газета не змогла утриматися від спокуси лизнути або покусати того чи іншого кандидата. Газети, наприклад, у Луганську, майже відразу чітко зайняли позиції підтримки, або непідтримки кандидатів, а тому важко було знайти об`єктивну інформацію у місцевих виданнях з дотриманням стандарту.

[lviv]: Як на мене, можна. Але у цій кампанії не все залежало від журналістів. А передовсім від власників медіа і, відповідно, тиску на них.

Ніна Краснова [Василю Соколенку]: А почему, на ваш взгляд, так получилось? Потому что никто не знает, что такое объективность, или объективности нет вообще?

[Kyiv]: Мені здається, що розмови про те, що люди на сході зазомбовані провладними ЗМІ, дещо не відповідають дійсності: людей зазомбували за останні 50 років так, що будь-який звук української мови вони сприймають як "Хайль Гітлер". Ви не згодні?

Ольга Мохова: Та справа ж не в мові!

Богдан Гдаль: Моя думка, що абсолютної об`єктивності не було. Інша справа, що саме кожен розуміє під об`єктивністю.

Ганна Шерман: У меня вопрос к представителям регионов: откуда такая обида и такой страх перед будущим? Вам кажется, что может быть хуже, чем есть?

Ольга Мохова: Я получаю зарплату – и все. Каждый сейчас играет на своем поле.

[Kievlyanin]: Вопрос зрителя – а есть ли у журналистов сейчас чувство ответственности за то, что происходит в стране? Ведь, в конце концов, это с вашего согласия/непротивления сложилась такая ситуация, когда, как бы там ни говорили, появился этот самый раскол страны... По крайней мере, его вытащили наверх и при том в самый неподходящий момент. И есть ли какие мысли по поводу того, чтобы с этим бороться?

[Achoa]: Где вы все видите раскол страны – да его нет, есть высказывания отдельных личностей.

[lviv]: Усі перегинали палицю. Так, у Львові ЗМІ, прихильні до Януковича, опускали його опонента і навпаки.

Василь Соколенко: Я наголошую на загальновідомому журналістському стандарті : присутність двох поглядів і посилання на джерела.

[Lalia] [Ользі Моховій]: Хочу вернуться к вопросу об объективности: означает ли освещение телеканалом событий на митинге то, что канал стал на сторону этой политической силы, или нет? Где грань?

Богдан Гдаль: Важко зараз боротися. Люди в Донецьку не вірять „Ері” чи, скажімо, „1+1”. Уже не хочуть прислухатися.

Ольга Мохова>[Lalia]: Митинг как событие – да. Но расстановка акцентов – уже не может быть [считаться] объективной.

Василь Соколенко: Невже не зрозуміло, що я веду мову про загальновідомий у всьому світі стандарт журналістики. Що ще треба, і при чому тут об`єктивність чи необ`єктивність?

Ганна Шерман: На мой взгляд, нам всем сейчас необходимо достучаться до мозгов сограждан, попытаться объяснить им, что нет никой чумы, в том числе и оранжевой. Есть нормальная смена власти в почти нормальной стране. И это шанс, чтобы в этой стране появились и нормальные условия для нормальных СМИ, это шанс для каждого из нас улучшить качество своей жизни.

[Achoa]: Журналисты в данной ситуации уже ничем не помогут, это типа как когда говорят пушки – музы молчат.

[lviv]: Тоді давайте закриємо усі ЗМІ, якщо нікому не допоможемо.

[razer] [Ользі Моховій]: Гипотетический вопрос: предположим, что вы освещаете событие задержания опасного преступника на месте преступления. Будете ли вы говорить, что милиция задержала подозреваемого, находящегося в розыске, либо скажете, что между представителями милиции и гражданином А произошло столкновение интересов? Предполагает ли объективность невысказывание точки зрения, комментариев?

[Kyiv]: Річ у тому, що об`єктивність слід розуміти не як необхідність про кожне явище писати "з одного боку це добре, з іншого боку це погано". Об`єктивність полягає в тому, щоб відтворювати стан речей таким, як він є.

Богдан Гдаль: Якщо політик на теледебатах говорить про чуму (образно сказано), то що може зробити журналіст?

Ольга Мохова [Ніні Красновій]: Знаете, пугает другое. Помните, Преображенского – революция еще не означает, что надо ходить в калошах по коврам. Сейчас то же самое творится в журналистике. Особенно региональной. То, что сейчас позволяют немногочисленные помаранчевые издания – уже трудно вообще называть журналистикой.

[Kyiv]: А що собі дозволяли ЗМІ провладні упродовж півроку? Це журналістикою назвати можна?

Ніна Краснова [Ользі Моховій]: Вас смущает позиция только помаранчевых? А голубых?

[Марта]: Панове луганчани! Так і не чути відповіді – чого ви такі ображені? Чи не варто було образитися і обуритися за всю попередню інформаційну передвиборчу кампанію, де Янукович був однозначно – цяця , а Ющенко – кака?

Ольга Мохова>[Марта]: Согласна, но наполовину. Ющенко вначале не было, а вот сейчас кака и цяця поменялись местами.

[Марта] [Ользі Моховій]: Але не варто забувати, що цьому сприяло рішення Верховного суду щодо фальсифікації виборів, яке ми всі зобов'язані поважати.

Ольга Мохова>[Марта]: По Луганской области в суде находится только одно уголовное дело по фальсификации на одном участке. И все. А у нас их 1461.

[Kyiv]: ТРК "Україна", по-вашому, є еталоном чесного ЗМІ?

[f320v10]: Может, Донецк ответит, почему во время так называемой "оранжевой чумы" в Киеве люди на улицах стали намного лучше относиться друг к другу? Почему это такие революции, когда отношения между людьми становятся добрее и злых лиц на улицах становится меньше?

Ніна Краснова [Василю Соколенку]: Поскольку вы находитесь внутри ситуации, можете ли вы назвать те средства массовой информации (и центральные, и региональные), которые все же ближе всех к стандартам? Кто-то же их соблюдает?

Василь Соколенко: Ніно, у нас на Луганщині немає ЗМІ, які б дотримувались стандартів, що стосується центральних, то до них дуже близько знаходиться "Зеркало...", а тепер приєдналися "плюси", а також інші ЗМІ, які перебудувалися.

Ольга Мохова [Ніні Красновій, Станіславу Цикаловському]: Откровенные оскорбления и передергивание фактов – вот что смущает у оранжевых. А за свои новости я отвечаю. Мне не стыдно.

Ганна Шерман: Давайте не будем друг друга уличать. Мы пережили очень тяжелое время и нам удалось сохранить свое место в профессии, и у каждого из нас есть возможность в дальнейшем работать в соответствии со своими представлениями о профессии. Давайте определимся в своих представлениях, давайте думать вместе, как нам работать дальше, нам очень многое нужно сделать.

[Lalia] [Ользі Моховій]: Оля, а в Луганске хоть одно СМИ задекларировало свою редакционную политику? Может ли это, по вашему мнению, стать объединяющим фактором для журналистов?

Ольга Мохова: Что вы имеете в виду под задекларированной редакционной политикой?

Василь Соколенко: Це звичайна концепція будь-якого видання.

[razer] [Ользі Моховій]: Еще один вопрос. Г-н Янукович заявил на первых теледебатах, что в Украине самая высокая пенсия в странах постсоветского пространства. Является ли корректным и объективным с точки зрения журналистики объявить данные о средних пенсиях в указанных странах? И противоположный вопрос – является ли корректным промолчать? Ведь заявление официального лица – премьер-министра – было протранслировано по национальному телеканалу. Многие люди приняли его за чистую монету – а как, собственно, иначе? Так вот – является ли объективным молчать и просто показывать? Ведь бездействие в данном случае – много хуже действия, оно приводит к обману граждан Украины.

Ольга Мохова: Про пенсии с вами полностью согласна.

[lviv]: Але перш за все, потрібно поставити брехунів з обох команд на місце. Так днями пан Чорновіл заявив, що на Івано-Франківщині переслідують дівчинку, котра сфотографувалася з Януковичем. Це брехня. Наші журналісти перевіряли. Її переслідують люди з Харкова, котрі, послухавши Чорновола, приїхали до її батьків і пропонували переїхати до Харкова. А вчора один з місцевих штабістів Януковича заявив, що на Львівщині відключають канал „Україна”. Знову брехня. Не бракує брехні і з боку „Нашої України”, і про це треба говорити.

[ювентум]: Брехня, причому тупа і нікчемна – це жах наших ЗМІ. Думається, після цих виборів довіра до ЗМІ впаде до мінімуму. Адже брехати теж треба "по-людськи".

[Аль]: Читаю ваши душевные излияния, ребята, и как бывший психолог службы "Телефон доверия" очень всё понимаю. Кроме одного: кому, кроме вас, это нужно? Как один журналист (ныне действующий) заметил, что на уже сформировавшийся ответ избирателя – "Кто есть кто и, главное, кто есть who" – никакие СМИ не смогли повлиять кардинально.

[Lalia] [Ользі Моховій]: Оля, но если Ющенко называли и называют до сих пор фашистом (не понятно, на каком основании), это ли не передергивание фактов? То, что Ющенко сейчас "цяця", – естественный процесс. Он как никто получил право на компенсацию. Но что делать дальше? Это пройдет, но как журналистам работать дальше? Как вывести профессию из дерьма, а журналистов из жесточайшего противостояния?

[Марта] [Ользі Моховій]: Наведіть, будь ласка, бодай один приклад образ з боку помаранчевих.

Лариса Денисенко, директор TI-Ukraine, адвокат: А мне вот что интересно: кто-нибудь задумывался, почему подобные чаты стали возможны только сейчас?

Ніна Краснова [Ользі Моховій]: Оля, извините, что все на вас набрасываются с вопросами, но поскольку вы отвечаете, вас и спрашивают. Так вот, вопрос такой: откровенное передергивание фактов присуще ведь не только оранжевым, правда? И ведь оно было и до 21 числа? Или вы не согласны с этим? И еще: откуда жители Луганска, Донецка и Харькова взяли информацию о том, что Ющенко, например, фашист?

Василь Соколенко: Учора на мітингу у Луганську і на з`їзді таких демократичних сил, які за Януковича, слово "фашист" лунало сотні раз. Це від люті, тому що немає інших аргументів – розумних, зважених, звернених до свідомості, а не до емоцій.

Ольга Мохова: Лично наше издание его фашистом не называет. Передергивание было, согласна.

Станіслав Цикаловський [Ніні Красновій]: Я частично отвечу – ролики по нашим каналам крутились давно и много!!! Там про Ющенко-"фашиста" четкая была установка...

Ніна Краснова [Станіславу Цикаловському]: Вот, и я об этом же. Ведь именно СМИ несут ответственность за то, что произошло, ведь они согласились играть в эти игры. А сейчас мы говорим, что "мы белые и пушистые", а оранжевые плохие и грубые. Тут можно говорить о том, что ответственность лежит как на тех, так и на других?

Василь Соколенко: Оля, я дуже уважно слідкую за вашою відеопродукцією, яка межує з непорядним ставленням до глядача, який не голосує за Януковича.

Ольга Мохова: А с чем граничит откровенное вранье о продаже оружия в Луганске, об избитых 70 оранжевых на митинге, где такого количества людей вообще не было, а обращение к журналистам – холуи? Я могу продолжать.

Ніна Краснова: Давайте вернемся к общим вопросам. После выборов, когда все будет ясно, смогут ли СМИ стать, наконец, честными и объективными? Точнее, что их может заставить стать такими?

Василь Соколенко: Ніно, гадаю, дуже важко доведеться вибиратись пресі з тієї ями, куди шпурнули ЗМІ нинішні вибори.

Ніна Краснова: Я теж так вважаю. Але ж вибиратися треба. Зрозуміло, що ніхто за один день не навчиться бути об`єктивним, але ж треба колись вчитися.

Ольга Мохова: Нам действительно надо из всего этого выбираться.

[Kyiv]: Найстрашніше те, що покоління людей на сході тепер назавжди закарбували у своїй свідомості архетип фашиста і оранжевого путчу. І це залишиться з ними до смерті, ця ворожість до нас. (Так як досі літні люди у нас і в Німеччині вірили в Сталіна і в Гітлера відповідно). „Блакитні” ЗМІ виконали роль Геббельса, фактично. І посіяли зерно, яке зійде не сьогодні і не завтра, і буде страшним.

[Lalia]: Я чувствую, что до обсуждения конкретных проблем мы не дойдем: сначала придется выпустить пар...

Василь Соколенко [Ользі Моховій]: Олю, що стосується зброї, корумпованості органів, то це питання ще відкрите і на нього відповідь чесна, відверта буде дана через деякий час.

Лариса Денисенко [Ользі Моховій]: Ну, знаете, сейчас в Киеве абсолютно безопасно ездят участники автопробега за Януковича, что касается того, как встретили автопробег за Ющенко на юго-востоке, то это уже за гранью добра и зла.

Ольга Мохова: А завод Пархоменко выгоняют за оранжевых. Думаю, знаете почему?

[Lalia] [Василю Соколенку]: Василий, а каковы ваши прогнозы – далеко ли в Луганске до декларации редакционной политики в СМИ? Что этому может поспособствовать, обсуждается ли вообще это в среде журналистов как необходимость?

Василь Соколенко: Нещодавно на засіданні обласного прес-клубу луганські журналісти обговорювали тему: "Чи витримала луганська преса випробування виборами?". На цій зустрічі говорили і про редакційну політику, але більше – про те, що влада журналістів опустила.

[Lalia]: Так если журналисты обиделись за "холуи", так, может, они такими и есть? Если бы они не обиделись, то обсмеяли бы просто тех, кто это сказал, да и все. Зачем и что побудило журналистов дать втянуть себя в войну власти и оппозиции?

Ольга Мохова: Кто сказал – обиделись? Это просто один из примеров "хождения по коврам в калошах". И давайте о чем-то серьезном поговорим. Если это кому-то надо.

Лариса Денисенко: Ок, а что для вас, лично для вас, серьезное?

Василь Соколенко: Заангажовані необ`єктивні у нас у Луганську були і "оранжеві" ЗМІ, і "блідо-голубі". І тут на цьому треба зійтись, погодитись, і, дійсно, не робити з себе ображених...

[Lalia]: Но и журналисты позволили с собой это сделать! Видите ли вы возможность для объединения журналистов вокруг профессии, а не возле политиков?

Ольга Мохова: Так должно быть. А все смогут без политиков прожить?

Василий Соколенко: Думаю, що можна об`єднатися. І у Луганську вже робляться перші кроки для цього. Зокрема, випускається сторінка "Свобода слова", де подається зважена інформація про процеси, які відбуваються у журналістському середовищі. Є частина луганських журналістів, які вже зараз готові об`єднатися в організацію.

Ольга Мохова: Я за объединение.

[VLADIMB]: Вы можете дискуссию направить в какое-то русло?

Ніна Краснова>[VLADIMB]: В начале, действительно, планировалось обсуждение абсолютно конкретных тем. Но вы же видите, что у людей есть масса наболевшего, они хотят выдать все, для того, чтобы градус понизился. И это нормально. Пар должен выходить. Когда эмоции спадут – будет русло. А тема есть. Какие изменения необходимы СМИ для того, чтобы они снова не стали инструментом манипуляций. Кто хочет высказаться?

[razer]: Не предоставлять информационного пространства для лжи. То есть, если в интервью некое лицо делает заявление – не транслировать его в режиме no comments – а предоставлять информацию об указанном (пример я привел). Потому что в таком случае молчание – хуже заангажированности.

Лариса Денисенко: Знаете, я вам как юрист могу сказать, что распространение непроверенной информации в любом правовом государстве каралось бы соответствующим образом.

Андрій Шкут: Журналісти зараз нагадують високих майстрів, яких спитали: "А ви дрова колоти вмієте?" І вони відповіли: "Вміємо!" І, на жаль, довели це. Цініть і поважайте себе.

[VLADIMB]: Кто может ответить на вопрос: корректно ли говорить в эфире о Ющенко в два раза больше, чем о Януковиче, если информационных поводов Ющенко создал в два раза больше, чем Янукович?

Лариса Денисенко: Корректно. Это нормальные европейские журналистские стандарты. Освещение – информационных поводов. Коль они есть – освещай. Это куда более корректно – чем их, поводы, выдумывать.

Ольга Мохова: СМИ должны быть финансово свободными. А это возможно? А что до корректности – есть повод – надо говорить.

Владельцы СМИ не должны пересекаться с политикой. У нас это не так. Следовательно, проблему надо решать в русле сведения влияния политики на журналистику к минимуму. А не говорить о том, что если бы… тогда бы все было легко. Легко не бывает.

Лариса Денисенко: Пока существует государственное телевидение, равно как и частная собственность, о какой финансовой свободе СМИ может идти речь?

[Kyiv]: А купуватимуться тільки об’єктивні ЗМІ. Хто платитиме за брехню?

Ніна Краснова: Ок, государственное телевидение, допустим, переформатируется в общественное. Которое содержится за счет средств налогоплательщиков. Как будут объективными и независимыми частные СМИ, которые принадлежат олигархам? Что должно заставить олигарха понять, что СМИ – не инструмент, не кайло?

Лариса Денисенко: Если не будет высоких моральных стандартов у самих журналистов, чувства ответственности (в том числе судебной) за свои права – никакая финансовая независимость не решит проблему.

Василь Соколенко: За брехню будуть платити замовники брехні, що зараз і робиться у нас в Донбасі.

[lviv]: У дні революції я був свідком, як журналісти „Інтера” прибули до АП, звідки вивозили документи. Протестуючі з ними не хотіли спілкуватися. А журналістка виправдовувалася: ми ж уже інші, ми говоримо тепер правду. Але їй не повірили. Це і є оцінкою роботи журналістів.

Лариса Денисенко: За брехню завжди в усі часи охоче платили. Як це не парадоксально – дуже багатьом людям брехня до вподоби.

[Lalia]: Ольга, насчет политиков... вы правы. Не захотят. Но ведь Любимов в свое время Сергею Доренко публично руки не подал. Это все видели. И он исчез из среды надолго. Так, мне кажется, исчезнет Анна Герман. И Шевченко ей правильно и толерантно сказал в эфире "Четвертої влади": вы, мол, не принадлежите к среде журналистов. Она не нашлась что ответить, потому что это правда. И каждый продающийся должен понимать, что так будет и с ним. Но для этого нужно, чтобы была среда, чтобы было чувство причастности к профессии. У вас лично есть такое ощущение?

Ольга Мохова: Общаясь сейчас в чате, у меня ощущения такой среды нет. Потому как каждый продолжает отстаивать своих хозяев.

Лариса Денисенко: Вы знаете, никуда Анна [Герман] не исчезнет, потребность в таких людях, как она, весьма живуча.

[Rayda]: А возможно так, что именно объединение поможет контролировать лишний раз самих себя? Чтобы, в первую очередь, журналист боялся потерять расположение коллег, а не собственников?

Лариса Денисенко: Совершенно с вами согласна. Но дорасти еще нужно до стандарта – профессиональной чести, чтобы не было стыдно перед коллегами.

[lviv]: Коли в Україні ЗМІ будуть засобом для заробляння коштів, а не для обливання брудом опонентів, тоді нам житиметься легше. Сьогодні навіть найменший місцевий олігарх має свою газету чи канал і розповідає, який він хороший. А людям, котрі про нього говорять, себто журналістам, ще й гроші платить. Як у пісеньці: хто похвалить мене більше всіх, той отримає солодку цукерку.

Василь Соколенко: Не розплачуються виконавці, а їм платять, а споживають ту брехню глядачі та читачі. Що стосується розплати для журналістів, то вона реалізується через деякий час і моральними, і матеріальними втратами.

Лариса Денисенко: Нина, во-первых, есть статья в Уголовном кодексе Украины о недопустимости вмешательства в работу журналиста. Теперь нужно только избавиться от страха – и писать заявления в суд, дергать своего собственного олигарха. Но хватит ли смелости? Не знаю.

[razer] [Ніні Красновій]: В первую очередь, эффективность СМИ для олигарха определяется аудиторией и журналистами. Их передачи, их проекты. Популярным телеканал становиться благодаря талантам, которые определяют, будут ли этот канал смотреть. Если нет талантливых журналистов – нет канала/газеты. Журналисты должны понять, что они не рабы, не простые наемники – они курица, которая несет те золотые яйца, благодаря которым канал имеет влияние.

Консолидация журналистов поставит олигарха перед жестким выбором: или он теряет канал и его влияние, или будет считаться с работниками. Журналисты – не рабы 21-го века – и они должны осознать это сами.

Лариса Денисенко: Совершенно с вами согласна. Все мы, по сути, должны осознать, что мы не рабы. Это не только к журналистам относится. Верить в свой профессионализм и не бояться никаких потерь.

Ніна Краснова [Ользі Моховій]: А почему журналист так проникается духом своих хозяев? Ведь, кроме того, что они им платят за работу, их больше ничего не связывает. Иногда создается впечатление, что возле офисов стоят такие специальные зомбаторы. Ведь у вас же может быть точка зрения, не совпадающая с точкой зрения вашего владельца?

Ольга Мохова [Ніні Красновій]: Нина, перестаньте быть идеалистом. Тогда нам нужно новое поколение олигархов.

Лариса Денисенко: Нет, вы не правы. Нужно выдавливать рабскую психологию. Уже сейчас полно легитимных мер – как бороться с работодателями. Просто кто-то боится их использовать, а кто-то ничего о них не знает.

Ніна Краснова [Ользі Моховій]: На самом деле, это не идеализм. Это здоровый прагматизм. И именно он и должен присутствовать и у олигархов, и у журналистов. Продаться можно только один раз. И все. Это даже экономически невыгодно, не говоря о том, что аморально.

Ольга Мохова: А я смотрела Скрыпина еще на СТБ – в ночных „Вікнах”. И 5 канал смотрела, как только он появился. А сейчас уже не верю им. Переборщили они с однобокой правдой.

Станіслав Цикаловський: Будет познавательно встретиться через некоторое время – в случае если победит Ющенко: что тогда будет Мохова рассказывать?!?

Ольга Мохова: А верить не надо. Надо ДУМАТЬ. И журналисты должны постараться ДУМАТЬ сами, и предоставлять информацию не в виде "эти плохие, эти хорошие" и информацию, над которой можно думать. Задать вопрос, который заставит задуматься граждан.

[Pretorian]: Хочу зробити кілька зауважень на рахунок стандартів. Як таких, то їх немає, вони тільки починають формуватись. І розробляти їх треба з огляду на специфіку типу журналістської діяльності. Те, що підходить як стандарт подання інфи для газет, не підходить для інтернет-видання і зовсім не підходить для телебачення! І тому не треба підганяти всіх суб’єктів журналістського процесу під ОДИН СТАНДАРТ.

Що стосується телебачення (отого ящика, який не відпускає нас), то воно, на мою думку, має бути трохи емоційним. Бо ТБ – це ШОУ! і глядач сприймає ще й візуально (я найбільше не хочу щоб наше ТБ стало "пластиковим" на зразок штатівського з іхніми "дежурними" усмішками у ведучих, через які хочеться викинути свій ящик), ведучий не повинен бути "говорящей головой"! І якщо наводити приклади, то 5 канал (не в образу – його ще називають телевізійним радіо) і також "Ера" і були саме тим емоційним ТБ, яке потрібне глядачу в галузі інформаційного джерела. Не хочу, щоб це вважали підлабузництвом! Але, вибачте, на інших загальнодержавних каналах я того не відчував. І якщо "1+1" ще зробило "людяно-емоційний" крок – стали всім колективом перед камерою і визнали свої "огріхи" (правда, обличчя в них були...), то про "Інтер" я взагалі змовчу. За зовнішнім лоском і рейтингами (тільки завдяки розгалуженій мережі та стартовим позиціям на початку діяльності), які вони самі декларують, стоїть банальне заробляння грошей (я не кажу, що я проти комерційної вигоди!) через створення продукту-сурогату, який ПОВИНЕН СХАВАТИ ПІПЛ!

Я старався переглядати більш-менш усі канали і помітив, наскільки збільшився рекламний трафік 5-го за останні місяці (може, Роман Скрипін підтвердить?), а ті загальнонаціональні канали, про які згадував вище, просто почали недораховуватись коштів у статті за рекламу, і тому декларуванням певних гасел вони просто рятують успішний бізнес, щоб не зійти на маргінес у порівнянні з каналами нової хвилі, які швидко "нарощують м’язи". І хоча на тому ж "Інтері" все ніби й дозують 50х50, але якесь підозріле відчуття мене все одно не полишає і довіри нема!

[Rayda]>[Pretorian]: Поясніть, чи дійсно професіоналізм у тому, щоб дозувати інформацію 50 на 50? Механічно?

[Pretorian]: Так я не кажу що це професіоналізм!!!!

[Rayda]: Ну так тому і не кидає вас відчуття, що не можна довіряти...

[Pretorian]: І тому, як вище згадувалось, – вихід у громадському ТБ!

Сергій Гузь, голова Об'єднання Незалежних медіа-профспілок України: Кроме права на "свободу слова", у журналистов еще есть право на труд (то есть, работать журналистом), право на СПРАВЕДЛИВОЕ вознаграждение, право на отдых и многое другое. А когда у журналистов отняли эти права и требуют быть честными – это бред. Я согласен с девушкой, которая в первую очередь говорит об экономической свободе. Рабы никогда не будут делать "честные новости", даже если их принуждать к этому.

[student]: І ще одна думка. Провладні канали відчули, що влада змінюється, і треба показати свою опозиційність. Пінчук побіг на Майдан, а інші почали каятися в гріхах. Але що виходить? Звичайна рокіровка. Тепер будуть хвалити нову владу з таким самим ентузіазмом, гарна вона чи погана. А розігнати треба нових фашистів.

Лариса Денисенко>[student]: Перехили завжди були, є й будуть. Я, наприклад, дуже важко сприймаю Деркачів, Волкова та Павличка з помаранчевими стрічками. Але життя все розкладе по полицях.

[razer]: Главное тут перестать быть рабами в душе. СМИ – мощный инструмент влияния на общественность. Такой же мощный, как, например, МВД или СБУ. Ни один генерал не сможет дать приказ, с которым не согласны все его солдаты. Чем это кончается, показал путч в Москве. Например, в Чернигове полковника, открывшего огонь в воздух и приказавшего разогнать демонстрантов газом, вырвали из строя, отобрали оружие и сорвали погоны, выгнали с площади – и ни один спецназовец его не защитил, потому что знал, не прав этот полковник. Точно так же и журналисты. Надо всегда помнить, что начальник любого уровня – не бог. И зависит от подчиненных. Нельзя давать себя запугивать. Нужно подавить рабство в душе.

Лариса Денисенко>[razer]: Немаловажно, чтобы все игроки соблюдали правила, это касается и политиков, и олигархов, и журналистов, всех граждан.

[razer]: Естественно, это важно. Но так же естественно, что они не соблюдаются, особенно теми, кому их сила дает возможность зарваться, но часто силе можно противопоставить массовость. Что и продемонстрировала Оранжевая Революция.

Лариса Денисенко>[razer]: Да. На самом деле, гражданская пассивность, прежде всего, и была причиной того, что журналисты позволяли себе врать и перекручивать, и политики и судьи Конституционного суда, когда разрешили Кучме шествовать на третий срок.

[razer]: Чем больше ответственность, тем выше должна быть гражданская активность. Иначе все будет доходить только до кризисов, И чтобы решить проблему, надо будет создать кризис. А бабушка возле подъезда не будет проявлять гражданскую активность одна. Должен быть стимул. Для помаранчевой революции стимулом стала все же доступность информации. Потому журналисты принадлежат к классу, где гражданская активность должна быть выше среднего.

Сергій Гузь>[razer]: Это вы расскажите тем, кто прикрывается позицией "так ведь нужно на кусок хлеба зарабатывать, семью содержать" и т.п.

[razer] [Ларисі Денисенко]: Именно. Публичность всего – дорога, по которой надо идти, чтобы не было страха перед жалким чиновником, который угнездился в кресле и пытается дергать за нитки.

Лариса Денисенко>[razer]: Вы знаете, у нас просто нет эффективных гражданских объединений. Вот, допустим, в Канаде люди добиваются от местных и конфедеральных властей – очень многих вещей, потому что реально объединяются и действуют.

Ніна Краснова: Господа, спасибо всем за участие в чате. Наше время, к сожалению, уже исчерпано. Возможно, кому-то показалось, что беседа была неровной, но мы думаем, что это обсуждение было необходимо. Потому что многие вещи нужно артикулировать, пусть это неприятно, болезненно и т.д. Надеемся, что это не последнее обсуждение, после выборов мы еще вернемся к этой теме.

Повну версію чат-конференції читайте тут.

Підготували Ніна Краснова, Оксана Лисенко,