Тримаю в руках запрошення, виконане в козацькому стилі:

 «Керівництво 5 каналу має честь запросити Вас на Козацьку Раду, присвячену 3-річному ювілею мовлення в ефірі, аби зволив запрошений явитись або прислати своїх Отаманів».

Ресторан «Фортеця». Далеченько... Якщо пам’ять не зраджує, дві попередні річниці 5 канал відзначав у тому ж самому місці. Цікаво, чим саме воно так припало до душі працівникам каналу. Втім, сьогодні я маю нагоду побачити все на власні очі.

Подолавши велику відстань, нарешті наближаюсь до місця події. Ще здалеку помічаю гірлянду з ліхтариків, що чітко вимальовувала силует фортеці. Навколо безліч авто - на парковці немає місця.

В перший день осені погода відповідає настрою. Періщить дрібненький дощик, і в ресторані просто неба трошки незатишно. Серед знайомих облич можна  вирізнити тільки самих організаторів свята. Черговий раз пересвідчуюсь у тому, що на подібних заходах пунктуальність – зайва риса.

Серед офіціантів, що метушаться навколо заставлених делікатесами столів, бачу дві досить колоритні постаті українського шоу-бізнесу. У куточку під накриттям самотньо стоїть телеведуча Катя Осадча. Капелюшок на голові підказує, що Катя тут у робочих справах. Другий - Богдан Бенюк. Відомий шоумен стоїть біля сцени, тримаючи в руках  папку, дуже схожу на сценарій вечора.

Близько восьмої години свято нарешті набуває офіційних рис. На сцені пожвавлення. Хлопчики в шароварах починають виносити музичні інструменти. Нарешті, виходить ведучий. Мої припущення були слушні – вечір відкриває Богдан Бенюк. На знак гостинності кожному присутньому особисто підносять хліб-сіль. Бенюк вітає 5 канал із річницею, піднімає чарочку і навіть цокається з усіма бажаючими.

Гості поволі підтягуються. Серед присутніх помічаю ведучих інших каналів, політичних діячів. В їх числі Ірина Геращенко, Борис Тарасюк, Петро Порошенко, Тарас Стецьків, Владислав Каськів. Прес-служба каналу повідомила, що запрошено було й самого главу держави. На жаль, Віктор Ющенко не знайшов у своєму щільному графіку часу, аби відвідати свято з нагоди Дня Народження 5-го.

Завітали на свято й колишні працівники каналу: Роман Скрипін, Андрій Шевченко та Євген Глібовицький. Річниця каналу стає непоганим приводом для зустрічі давніх друзів, і їхні міцні обійми та радісні привітання привертають увагу більшості операторів та фотографів.

Користуючись нагодою, прошу колишніх засновників каналу відповісти на кілька запитань.

Андрій Шевченко, народний депутат України, голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації, співзасновник  і колишній шеф-редактор 5 каналу:

- Для початку, треба сказати, що таке 5 канал. Насправді 5-й – це гімн свободі вибору. Тому що канал створювався саме тоді, коли всіх журналістів переконували в тому, що вибору в них немає в принципі. Є колія, а кроку праворуч-ліворуч бути не може. Тоді всю професію поставили на коліна і змусили брехати. Це був такий хуліганський, максималістський, хлоп’ячий виклик. Думаю, своїм існуванням канал показав усій професії і всій країні, що вибір є. І думаю, що місія каналу не змінилась, і зараз він має стояти на своїх трьох принципах: перший – збалансована інформаційна політика, другий – новини не продаються, третій – власники не втручаються в редакційну політику.

- Тепер, як глядач 5 каналу, що б ви могли в ньому покритикувати?

- Зараз я дивлюся 5 канал значно частіше, ніж коли був його шеф-редактором. Як не дивно, Він мені дуже подобається. Він став набагато ціліснішим.

- Можливо, чогось бракує?

- Вважаю, що зараз треба посилювати вечірній прайм-тайм. Це завжди було найсильнішою позицією. Потрібні сильні знакові програми, яскраві й авторитетні особистості. Історично це завжди був головний козир 5 каналу. Мені здається, за останній рік це втрачено, і багато людей вечорами почали «зраджувати» 5-й з іншими каналами. Тому, якби я зараз сидів і з нуля верстав сітку мовлення для 5 каналу, для мене це було б питанням номер один. Я б не займався наповненням денного ефіру, де треба вирішувати щось із телемагазином, ні ранком, який зараз втрачає конкурентноздатність. Потрібні сильні системоутворюючі і сіткоутворюючі вечірні праймові програми. Цим потрібно відрізнятись від того, що є на інших каналах. Потрібно відходити від бажання охопити все, зосередитись на головних подіях вечора і повернути собі постійну публіку.

Але всі ці поради не знімають загального враження. Воно дуже позитивне. Потенціал каналу далеко не вичерпаний. 5 канал – це альпініст, який піднявся до середини гори. Вершина далеко.

Євген Глібовицький, співзасновник, у минулому ведучий 5 каналу:

-                     Бажаю каналу нарешті стати бізнесом.

-                     А зараз він ним не є?

-                     5-й зараз спинився десь по дорозі. Це не політичний проект. Я дуже радий, що команда намагається тримати марку. Якщо канал стане бізнесом, тоді прийдуть остаточні рішення, підніметься конкурентноздатність каналу. Це буде непросто. Сподіваюся, вистачить мудрості, волі і сил. Бажаю каналу отримати нове приміщення, в якому буде легше працювати.

Дуже сумую за багатьма людьми, з якими я працював. Це була молода і дуже кайфова команда. Я шалено їм вдячний.

-                     Ви зараз дивитесь 5 канал?

-                     Я взагалі майже не дивлюсь телевізор. Свою першу чашку кави вранці випиваю під ВВС. Сподіваюсь, що одного дня робитиму це під 5 канал.

-                     Які зміни в роботі 5 каналу, на ваш погляд, є найбажанішими?

-                     Ці зміни мають бути похідними від системи рішень всередині каналу. Власник має визначитись, що він хоче робити з каналом. Менеджмент – нарешті визначитись зі стратегією. А далі буде бізнес-план, якісна проробка ідеї та якісна її реалізація. Має бути прийняте ключове рішення, яке визначить долю каналу.

Владислав Лясовський,  член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення,   екс-голова правління 5 каналу:

-                     Вони дуже голосно увійшли в українську телевізійну команду. Я сподіваюсь, що вони зможуть залишити назавжди цей нервовий, але адекватний імпульс. Я вдячний своїй долі за те, що я колись якось стосувався до 5 каналу. Ця історія назавжди залишиться з мною. Мені дуже приємно, що люди, які починали зі мною, зараз стали серйозними директорами і топ-менеджерами. Для мене був новиною прихід нового шеф-редактора каналу. Я дуже давно знаю його, для мене це людина-легенда. В нього тридцятирічний стаж інформаційника. А саме цього, на мою думку, не вистачає 5-му.

-                     Тобто, на ваш погляд, бракує досвіду?

-                     Так, саме досвіду. В каналу є бажання, але поки що немає досвіду. Чому? Тому що в Україні ні школи, ні прецеденту того, щоб хтось колись працював у такому форматі. А прихід людини, яка цей досвід має – дуже вагомий внесок у майбутнє каналу. Перші три роки – це тільки становлення. А потім тільки починаються висновки щодо того, як воно зроблено і що робити далі.

-                     А які зміни, на вашу думку, будуть найважливішими?

-                     Я б хотів бачити зміни в новинах. Щоб вони стали більш динамічними і не повторювались. Мені не цікавий дизайн студії та зачіска ведучої. На інформаційному каналі мене цікавлять якісні та оперативні новини.

-                     Зараз цього немає?

-                     Я вважаю, що ні. Я бачу більше можливостей для того, щоб глядач міг відчувати потребу залишатися з каналом від випуску до випуску новин. Це найважливіша проблема інформаційного каналу. Якщо каналу вдасться це вирішити, він буде першим.

Відповісти на ті ж самі запитання пропоную й нинішнім працівникам каналу.

Святослав Цеголко, спецкореспондент 5 каналу:

- Бажаю каналу завжди рости. Йти до повноліття настільки незалежним, наскільки він є зараз.

- Яку конструктивну критику ви могли б висловити, як людина, що має погляд зсередини?

- Більше дослухатися до конструктивних ідей, які є на заході, особливо на ВВС та CNN. Не винаходити велосипеда в той час, як його вже винайшли 20 років тому. Завжди використовувати всі помилки лише для росту.

- До нового сезону готуються певні зміни. Які з них є найбажанішими?

- Це нові проекти, вдосконалення новин та підтримання того унікального клімату, який може бути тільки на демократичному каналі. В новому сезоні з’явиться декілька нових проектів. В тому числі історичний проект, автором якого є я. Він має назву «Українська незалежність» - документальний фільм про людей, які за останні 15 років найбільше змінили історію України.

Єгор Соболев, автор та ведучий програми «Чи на 5?»:

- Бажаю каналу берегти наш дух свободи і багатьох людей з амбіціями. І поміняти все інше.

- Яких змін вам би хотілося?

- Якщо чесно, я професійно щасливий на 5 каналі. В мене є повна свобода дій, розуміння і підтримка з боку менеджменту та прекрасні стосунки з усіма колегами. Єдиний виклик – це власне невміння все робити. Тож у мене є побажання самому собі – навчитися. Мені інколи хотілося працювати на інших каналах. Є канали, на яких більше досвідчених телевізійників та талановитих режисерів та операторів. А потім розумію, що там -  цензура, замовні сюжети і небажання створювати щось нове. На 5-му є головне – це журналістика. Люди працюють не тільки за гроші. В нас хороші душі і серця і в деяких, не в мене, непогані мізки. Але в нас немає досвіду.

Андрій Палаєв, ведучий програми «Час спорту»:

- Хотів би побажати безумовно розквіту, нових цікавих людей. Бажаю стати якомога вагомішими.

- А що могли б покритикувати в роботі каналу?

- Більшість моїх знайомих критикують 5 канал за те, що мовляв, «такий був цікавий матч, а ви його так мало показали». Але інформаційний канал вимагає стислої інтерпретації подій. Мені б хотілося, щоб наш канал ставав ще більш дружнім.

- А взагалі, дружня атмосфера на каналі?

- У нас в редакції - так.

Ігор Татарчук, ведучий програми «Час новин»:

- Бажаю 5 каналу розвиватися далі, згуртовувати колектив, розвивати творчі здібності кожної людини. Це відбувається. Бажаю стати певним еталоном для людей, які теж прагнуть бути журналістами і працювати в новинах.

- Що б ви могли покритикувати в 5 каналі як його працівник?

- Складно. Бо я працюю лише рік. Все ніколи не буває ідеально. Хотілося б розвинутися. Приємно бачити, що коли ти працюєш і викладаєшся на повну, то це повертається до тебе якимось суспільним процесом. Це дуже втішливо. Я себе чудово почуваю в новинах. Я збираюсь розвиватися в цьому напрямку.

- І все ж таки, що хотілося б покращити?

- Хотілося б більшого контакту з глядачем, можливо, інтерактивних проектів. Глядач має розуміти, що він може впливати. Потрібно більше розмовляти з ним. 

Опитавши працівників каналу, я ставлю кілька запитань гостям свята.

Владислав Каськів, голова громадянської партії «ПОРА»:

- Спочатку хотів побажати 5-му стати першим. Потім згадав Перший... тому не хотів би йому такого бажати. Тоді виходить так, що я бажаю Першому стати громадським, а 5-му - першим.

- Що могли б покритикувати в 5 каналі?

- Тут конфлікт інтересів. Якщо я почну критикувати, це може загрожувати мені серйозними санкціями. (Посміхається) Тому утримаюся. Краще скажу в якому аспекті не можна критикувати 5 канал. Не можна критикувати колектив, бо там працюють чудові люди.

- Ви з багатьма знайомі?

- Якщо не з усіма, то майже з усіма. Я працюю над цим.

- Які зміни в роботі каналу були б, на ваш погляд, найбажанішими?

- Думаю, що 5 канал чекають серйозні виклики. Збільшується конкуренція. Сподіваюся, що покращиться якість інформаційного продукту.

Марічка Падалко, ведуча каналу «1+1»:

- Це побажання не сподобається моєму чоловікові, але я бажаю, що 5 канал і далі заважав людям жити нормальним життям вдома. Щоб він тримав постійну увагу глядача. Бажаю бути на першому місці в відповідальні дні.

- Що б могли покритикувати в роботі каналу?

- Мені хочеться, щоб 5 канал навчився берегти своїх людей та використовувати на повну можливості інформаційного каналу. Не жаліти час на трансляції та прямі включення.

- А які зміни не завадили б каналу?

- Думаю, на каналі бракує якогось шоу, на зразок «Свободи слова». Політичні ток-шоу могли б мати успіх.

Медійно-політичну тусовку «розбавляють» естрадні зірки. До святкових урочистостей приєднується Славко Вакарчук з «Океану Ельзи». І, хоч пісень мегазірка не співає, але в телеверсії свята саме йому дістається один із найдовших синхронів. Під кінець вечора, о пів на дванадцяту, з'являється ще одна зірка – співачка Камалія, яка, судячи з яскравого вбрання, збиралась виступати.

До речі, хазяйка «Світських хронік» («ТОНІС») Катя Осадча на святі так і не залишилась. Мабуть, забракло їй терпіння чекати «пунктуальних» гостей. А дарма – кандидатів для розмови з нею було чимало.

Вечір закінчився традиційним куштуванням святкового торту. Перший шматочок дістався власникові, що був присутній на святі від початку й до самого кінця.