Як уже повідомляла „Детектор медіа”, журналістів програми „Вісті” на Першому Національному, які вимагають припинити замовчування або перекручування новин, відстороняють від роботи. Серед інших від виконання своїх обов’язків був відсторонений кореспондент Першого Національного Максим Драбок, який останні півтора роки займався висвітленням діяльності Президента. Відповідаючи на запитання „Детектор медіа”, Максим, зокрема, зазначив, що репресії почалися не одразу після того, як журналісти „Вістей” підписали Заяву тележурналістів проти політичного тиску та цензури.

– Спочатку ніякого розганяю не було – розповідає Максим Драбок, – і тут треба віддати належне Миколі Канішевському, який намагався не проводити ніяких репресій і полоскання мозку. Потім, у моєму випадку, виникла ситуація, пов'язана із сюжетом про Василя Базіва, де я начебто здійснив „саботаж” і "підклав інформаційну бомбу", щоб „підставити керівництво”, назвавши комісію – управлінням, що, насправді, було лише неточністю. Але цього в ефірі не було, цей матеріал ще не вичитував ні випусковий, ні головний редактор, а лише подивився Олександр Савенко, після чого мене і викликали до керівництва.

Втім, не хочу сказати чогось поганого про керівництво каналу: вони намагалися бути більш-менш ліберальними і йшли на якісь поступки. Тобто я не виступаю проти керівництва телеканалу, але вважаю, що має змінитися після виборів сама ситуація. Незалежно від того, хто переможе, журналістика має залишатись журналістикою.

Підпис антам Заяви проти цензури закидали те, що журналісти виступили раптом, саме за три дні до виборів. Нас звинувачують, що ми – знаряддя в чужих руках, тобто тим, що ми підписались – підігруємо певним політичним силам або робимо собі піар. Але журналісти мають бути не інструментом в тих чи інших руках, а мають бути самі руками, які працюють за своїм фахом.

Я не скористався можливістю виступити на 5 каналі і в інформагентствах, щоб не було закидів, що я роблю собі піар і підіграю якійсь політичній силі, і що я пропрацював 1,5 року з діючим Президентом, а тепер влада змінюється і я хочу мати можливість далі працювати.

Але з іншого боку, якщо мовчати, то не буде ніяких зрушень. Адже журналістське життя не завершується після виборів, тому я прихильник того, щоб зараз ця ситуація показала державним мужам, власникам каналів, що журналістика має бути журналістикою незалежно від того, хто прийде до влади, Ющенко чи Янукович. Де є гарантія, що той самий Ющенко, коли прийде до влади, не робитиме з журналістикою те саме, що робить нинішня влада, адже спокуса є? Питання в тому, щоб продемонструвати зараз єдність журналістів, які бажають працювати за нормальними цивілізованими стандартами. Тоді і державний канал буде зовсім іншим, і всі решта.

Я особисто через „темники” не дуже страждав і не відчував особливого тиску ні з боку Адміністрації Президента, ні з боку керівництва каналу. Я висвітлював діяльність Президента, там було все досить просто: Президент поїхав туди, зробив те, сказав те. Але я знав ситуацію з моїми колегами і підписав звернення із солідарності з ними. Це було сприйнято як те, що я проти влади, проти Президента і підставив керівництво каналу, чого бути не могло. Я висловив солідарність із журналістами, бо хочу, щоб була журналістика як така. Я підписувався під тими трьома постулатами, які всім відомі і які ми вчили в інституті. Я Президента не зраджував, не зраджував і не підставляв Канішевського чи керівництво каналу.

– Тобто непорозумінь з керівництвом через „темники” у тебе не було?

– Ні. Основні непорозуміння були пов'язані зі стилістикою викладу. Я хотів більш "олюднювати" Президента і розповідати про нього нормальною мовою, на що мені Савенко казав, що Президент не може "дивитися", він "оглядає" чи "ознайомлюється", Президент не може "казати", він "зазначає”, "підкреслює" і "наголошує". Це є певний консерватизм, але тут зрозуміло – різний вік, різні школи журналістики.

– Але ж „темники”, як такі, були?

– „Темники”, в моєму випадку – це стенограми прес-конференцій і перелік того, що зробив Президент і що він сказав.

– І ти міг сам вибирати синхрони і вирішувати, що тобі казати за кадром, а що ні?

– Коли ми висвітлювали діяльність Президента – це були кілометрові сюжети. Тобто якщо на інших каналах це робиться просто як фокусна тема, то на УТ-1 ми висвітлювали і поїздки Президента на якісь дотичні об'єкти.

УТ-1 – це державний канал, і це зрозуміло. Але останнім часом почали з'являтися розшифровки з виділеними синхронами і тим, що треба говорити за кадром. Навіщо тоді журналіст? Хіба я не можу сам розповісти про подію і відібрати нормальні синхрони? Адже кожен журналіст розуміє, який синхрон є головним.

– Офіційно тобі не сказали, щоб ти звільнявся, чи що тебе звільнять, чи відсторонять від певної роботи?

– Що я відсторонений від висвітлення роботи Президента – це видно з ефіру. Тут навіть коментувати не варто. Я в лоб це питання не ставив, але я можу вважати себе відстороненим. Це було зрозуміло з розмов. Канішевський мені сказав: "Я не можу тобі довіряти".

Якби я працював на комерційному каналі і укладав угоду, що я дотримуюся редакційної політики цього каналу, що служить якимось бізнесовим інтересам власників, то я би сказав, що я не згоден, я пішов. Але не думаю, що державний канал має служити принципам чиїхось бізнесових чи політичних інтересів. Це має бути державний канал, який слугує державі.

Президент сказав, що якщо журналістам не подобається редакційна політика їхніх ЗМІ – хай звільняються. Зрозуміло, що поняття "редакційна політика" завжди було і буде, зрозуміло, що кожен підтримує якусь політичну силу, але це має бути цивілізовано і розумно (Для державного каналу це не зрозуміло – „ТК”). Можна ж давати дві точки зору.

Ситуація на УТ-1 зараз така, що набирають журналістів, які тільки ще навчаються в інституті, і їх ставлять на зйомки, а власних співробітників не ставлять. Я навіть не вимагаю, щоб мене ставили на мій звичний напрямок – висвітлення роботи Президента, є купа інших тем. Я, наприклад, вів також тему ЦВК і прямі включення на першому турі, але тепер мене і туди також не акредитували, хоча там не було жодних претензій до мене. І на інші зйомки, пов’язані із серйозними політичними подіями, також не ставлять.

– Як складаються стосунки з керівництвом каналу у інших підписантів?

– Нас підписалось доволі багато під зверненням 28 жовтня, але не всі це виконують. Під заявою стосовно редакційної політики підписалось менше людей, але вони більш свідомі. Втім, це є демонстрацією того, що журналіст, незалежно від того, на якому каналі він працює, навіть якщо на Першому Національному, не є агітатором, він хоче залишатися журналістом.

Зараз ті люди, що займаються висвітленням роботи ВР і КМ, продовжують працювати за своїми напрямками. Чому саме я був відсторонений – краще запитати у Канішевського. У нас була досить напружена розмова, і я не хочу виносити її на розголос, бо вона була більш приватна. Я думаю, що він ображений на мене і вважає, що я його таким чином підставляю.

– А інші – ні, адже вони так само підписали?

– Можливо, вони подумали, що я навмисне припустився помилки у матеріалі із Базівим. Можливо, вирішили, що я не компетентний. Але ж півтора роки все було нормально.

– Що ти плануєш робити ближчим часом? Які бачиш шляхи виходу із ситуації?

– Я не намагаюсь посваритися з керівництвом, я просто хочу їх розбудити, щоб вони згадали, що також є журналістами в першу чергу.

Коли Канішевський сказав мені, що у нього до мене змінилося ставлення після цих подій, я йому відповів, що моє ставлення до нього не змінилося і я поважав і поважатиму його як Миколу Канішевського – журналіста, але не як чиновника.

У мене є ініціатива звернутися з відкритим листом до Президента. Усе-таки я з ним працював півтора роки і досі вірю, що він все ж таки хоче, залишивши свою посаду, багато чого зробити для покращення ситуації в ЗМІ.

Я не думаю, що те, що зараз відбувається на УТ-1, – це є політика держави, яку уособлює Леонід Кучма. Якщо воно так є, то мені дуже прикро.