Щодо особливостей концепції програми та її існування в українському телеефірі кореспондент „ТК” розмовляє з шеф-редактором проекту медіа-центру “Кандидат” (МЦК) Олегом Задоянчуком, керівником Телевізійного відділу МЦК Ігорем Кулясом та ведучим передачі Олександром Піддубним.

– На мій погляд, сьогодні в телеефірі достатньо інформаційних програм. Чи є у глядача потреба у ще одній?

Олег Задоянчук: – Наша програма відрізняється вже тим, що існує поза концепцією інформаційного поля, яку сьогодні настирливо впроваджують на загальнонаціональних каналах. Щотижня мені, як і мільйонам українських зацікавлених глядачів, доводиться спостерігати за тим, як в інформаційно-аналітичних програмах різних каналів повторюються абсолютно однакові думки та оцінки. Журналісти – це творчі люди, вони бачать світ по-різному, і казати щось хором для них протиприродно.

– Київські глядачі ще не бачили вашої програми. Чи можете ви розказати про її концепцію?

О.З.: – Ми вибудували структуру з постійних та перемінних рубрик. До постійних рубрик належить „Топ-тема”, тобто у будь-якій передачі у нас є ключовий сюжет. Ми вирізняємо найголовнішу подію тижня і подаємо широке дослідження цієї теми. Є постійна рубрика „Пряма мова” – це гість програми. Запрошуємо людину, яка компетентна, у першу чергу, з топ-теми, таким чином кожна програма набуває логіки та об’єму. По-друге, це має бути ньюзмейкер, який здатен в ефірі створити новину, і по-третє, наш гість просто цікава особистість. За час виходу передачі до нас завітали: Сергій Ківалов, Наталія Вітренко, Анатолій Кінах, Сергій Тігіпко.

Справжньою родзинкою передачі стали сюжети про різні прояви кандидатів. Наприклад про їхні таланти: у кого – писати вірші, у кого – лікувати топазами. Адже відомо, що деякі деталі можуть розказати про кандидата набагато більше, ніж уся його передвиборча програма та кампанія.

Одним словом, ми намагаємося зробити так, щоб передачу, про політику, глядач дивився від першої хвилини до останньої. Для цього ми досліджуємо не лише кандидатів, а й реакцію, яку їхні дії викликають у людей. Так ми зробили сюжет про букмекерські контори, які вже почали приймати ставки на вибори. Там люди, які звикли ставити на футбольні матчі, на якісь перегони, зараз ставлять на політиків. Це зовсім інше сприйняття виборів. Це азарт! Зазвичай політика – тема, від якої люди вже втомилися, і коли чують це слово, найчастіше кажуть: я в це не втручаюся. Причиною такого ставлення можна назвати недовіру до влади загалом, негативне її сприйняття, а ми ж будуємо передачу на позитиві, з вірою у краще.

– Які теми розробляються в журналістських розслідуваннях?

О.З.: – Це не є журналістським розслідуванням у класичному розумінні цього слова. Ми обмежені і в часі, і в ресурсах, але намагаємося завжди подати глибоко інформацію, обов’язковими є інтерв’ю з головними учасниками подій, подаємо думки їхніх опонентів, експертів. Активно використовуємо думки політологів, соціологів, психологів, лікарів.

МЦК дослідив вплив кандидатів, що володіють „золотою акцією”, тобто мають шанс зайняти третє місце, на боротьбу фаворитів виборів. Були сюжети про особливості старту виборчої кампанії, про збір підписів, про ситуацію навколо вибухів на Троєщинському ринку, інцидент в Івано-Франківську та ситуацію навколо стану здоров`я Ющенка.

Крім цього, ми вивчаємо, яким чином вибори впливають на різні сфери життя українців: інфляцію, динаміку цін на квартири тощо.

– Менеджери великих телеканалів часто скаржаться на дефіцит кадрів. Наскільки для вас це актуально?

Ігор Куляс: – Спочатку і ми відчували брак кваліфікованих журналістів. Але з часом ми цю проблему розв`язали.

Зараз серед наших репортерів є вже відомі, які пройшли школу Нового каналу, Першого Національного, „5 каналу”, потужних регіональних телекомпаній. А є й такі, що починали свій журналістський шлях саме в МЦК. Сьогодні „молоді бійці” вже досить кваліфіковані. Я впевнений, вони ще заявлять про себе.

О.З.: – Я хотів додати, що наші журналісти за рік стали „універсальними солдатами”. Наприклад, ведучий програми Сашко Піддубний щотижня готує матеріал. Тобто, він працює як в студії, так і в „полі”.

– Сашко, що саме вас зацікавило у проекті „Прояв тижня”? Наскільки я знаю, ви працювали і на УТ-1, і на „5 каналі”.

Олександр Піддубний: – Хоча на „5 каналі” був певний ступінь свободи, але, зважаючи на власників каналу, був ризик, що доведеться бути заангажованим у виборчий процес. Нагода працювати на МЦК – це шанс опинитися поза банкою с павуками і подивитися на все, що відбувається, збоку. Подальша робота в МЦК підтвердила цю тезу, хоча, дивлячись на інформаційний продукт колег, не хочеться повертатися в реальне життя.

– В Інтерньюзі фахівці проводять тренінги, навчаючи журналістів міжнародних стандартів журналістики. Чи дотримуються цих стандартів ваші репортери?

І.К.: – Ще рік тому, коли ми тільки починали працювати, на загальних зборах ухвалили Маніфест медіа-центру “Кандидат”. У ньому прописані всі стандарти, яких має дотримуватися журналіст при підготовці матеріалу. До них належить: оперативність, точність, простота, повнота, баланс, тобто наявність у матеріалі різних точок зору з важливої проблеми, відмежування фактів від коментарів тощо. Ці критерії є загальновідомими, вони визначають рамки професії репортера. Ми просто взяли їх на озброєння. Бо, перш за все, дотримання стандартів спрощує повсякденну роботу і відкриває простір для творчості. Цього, на жаль, не розуміють (чи не хочуть розуміти) сьогодні власники і топ-менеджери багатьох телеканалів.

– На мій погляд, не зовсім коректно порівнювати телеканали, які працюють у комерційних умовах, і ваш проект, який існує на гранти. Крім того, ви, мабуть, не відчуваєте того тиску, який відчувають журналісти загальнонаціональних каналів.

І.К.: – На Заході комерційні структури працюють саме за цими стандартами.

А щодо тиску... Дуже багато українських телекомпаній, переважно регіональних, попри тиск, працюють за цими стандартами. Я хочу сказати, що страшно не те, що журналісти порушують стандарти, а те, що, виправдовуючи себе, вони їх заперечують.

– Чи важко було домовитись про поширення вашої програми? Які регіони першими погодилися на її трансляцію?

О.З.: – Реальність перевершила наші очікування. Щиро кажучи, з огляду на ситуацію в регіонах перед виборами, ми розраховували на 12-15 партнерів.

Однак після того, як був розісланий презентаційний випуск, відгукнулися 25 регіональних телерадіостанцій. Деякі з них навіть ставлять один випуск програми кілька разів на тиждень. Цікаво, що у Криму відразу три телекомпанії транслюють нашу передачу: „Чорноморська” (Сімферополь), „Моріон” (Євпаторія), „Омега-ТV” (Севастополь). Крім того, нас дивляться в Одесі, Маріуполі, Луцьку. Частина телерадіокомпаній приймає передачу супутником. Коли ми побачили, що наша програма має успіх в регіонах, вирішили запропонувати її загальнонаціональним каналам. Втім, відгукнувся на нашу пропозицію лише „5 канал”.

– Чим мотивували свою відмову співпрацювати менеджери великих каналів? Чи не мотивували зовсім?

О.З.: – Здебільшого – відмовчувалися. Але один із менеджерів, не буду його називати, розповів, що після того, як він показав програму засновникам каналу, висновок був такий: „нейтральність зараз не в моді”.

– Що саме вони мали на увазі?

О.З.: – Думаю, що словом „нейтральність” зараз називають збалансовану подачу інформації. А для багатьох власників каналів це справді неактуально.

Я розумію, що ми перебуваємо в унікальних умовах у порівнянні з журналістами, які працюють на телеканалах. І за рік, що минув, приходить усвідомлення того, що журналістика не потребує ніяких зовнішніх вказівок або впливів, це абсолютно самодостатня професія. Вірю, що нинішня ситуація, коли хтось вирішує за журналіста, що саме він має переказати глядачу, – не назавжди. Головне, що суспільство відчуває нещирість таких матеріалів.

– Ви є передвиборчим проектом. Про що ви будете розповідати глядачам після виборів?

О.З.: – Ми маємо намір ретельно досліджувати ситуацію, яка складеться у перші 100 днів нового Президента. Також увага буде прикута до конфігурації політичних сил, що утворяться перед парламентськими виборами 2006 року. Роботи нам вистачить. А головне – що у нас є бажання і досвід.