"Коли несподівано почалася пробуксовка з видачею ліцензії „Волі-Кабель”, я наголошував, що безліцензійне мовлення може обернутися великими санкціями з боку режимних органів", - зауважив заступник Голови Нацради Віталій Шевченко, коментуючи заяви Сергія Бойка під час чату в "Телекритиці".

Учора під час чат-конференції в "Телекритиці" президент групи компаній „ВОЛЯ” Сергій Бойко підтвердив слова адвоката компанії Віктора Петруненка про те, що обвинувачення керівників компанії у безліцензійній діяльності стосується того періоду, коли Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення якраз ухвалила рішення про видачу ліцензії компанії "Воля-Кабель", однак фактично бланк ліцензії не видала. Голова Нацради Борис Холод в жовтні 2003 року мотивував невидачу ліцензії компанії тим, що „ВОЛЯ” не уклала угоди з телерадіоорганізаціями, сигнал яких вона збиралася транслювати у мережах. Про це Борис Холод говорив на засіданні Антимонопольного комітету України, де слухалося питання „ВОЛІ”. Це відбувалося на фоні іншого скандалу: „ВОЛЯ” викинула із загальнодоступного пакету три нерейтингові канали: Гравіс, 7 канал та так званий ТВ-Табачук. Попри те, що Нацрада зобов’язала кабельних операторів транслювати у загальнодоступному пакеті усі канали, що мають ліцензію на ефірне мовлення.

Зараз зі слів Сергія Бойка стало відомо, що в основі нинішньої кримінальної справи було звернення якоїсь телекомпанії до прокуратури. Нагадаємо, що "Телекритиці" в прокуратурі міста не було надано інформації про цю кримінальну справу.

З огляду на надану Сергієм Бойком інформацію, виходить, що Національна рада - конституційний регуляторний орган - мимоволі чи свідомо стала учасником компанії проти „ВОЛІ”?

За коментарем "Детектор медіа" звернулася до заступника Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Віталія Шевченка.

- Віталію Федоровичу, Сергій Бойко заявив, що в основу першої кримінальної справи лягло обвинувачення „ВОЛІ” в безліцензійній діяльності з моменту рішення Нацради про видачу ліцензії до моменту фактичної видачі бланку ліцензії, чи це так?

- До того, як про це заявив Сергій Бойко, "Детектор медіа" про це писала в останньому анонсі щодо цього суду.

Так воно, фактично, і є . Я пригадую, рік тому, коли несподівано почалася пробуксовка з видачею ліцензії „ВОЛІ”, я весь час на цьому наголошував.

То було абсолютно незаконно. Адже було рішення Нацради і компанія проплатила ліцензійний збір. Є, врешті, пряма норма закону, згідно якої протягом 10 днів після проведення розрахунків за ліцензію Нацрада зобов’язана була видати бланк ліцензії.

Я весь час наголошував, що ми можемо поставити себе у незручне становище, позаяк безліцензійне мовлення може обернутися великими санкціями з боку режимних органів, які не дуже то вникають в усі нюанси нашої роботи і в наші примхи. Так і сталося.

- Сергій Бойко сказав, що до прокуратури із заявою зверталася якась телекомпанія, інтереси якої представляє, очевидно, як можна зрозуміти з його слів, один із членів Нацради. Він натякнув на статті в "ТК", з чого можна припускати, що йдеться про Віктора Лешика та ТК "Гравіс"? Адже „ВОЛЯ” „викинула” "Гравіс" із соціального пакету, Віктор Лешик був співвласником "Гравісу" і, очевидно, залишився зацікавленою особою...

- У принципі, припускати можна все. Але стверджувати я не можу і не хотів би.

- Чому Нацрада не наполягає на тому, що „ВОЛЯ” діяла законно? Чи, на вашу думку, вона діяла незаконно у цей період?

- Нацрада – це колегіальний орган, воля якого може бути засвідчена п'ятьма голосами і обов’язково процедурно це має бути проведено через засідання і ніяк інакше. Тільки так Нацрада може формулювати свою думку, позицію чи рішення.

Але ж ви розумієте, що якщо торік це питання стояло і не набуло критичної маси для вироблення рішення на забезпечення норми закону, то, очевидно, мало що змінилося в цьому плані протягом року, щоб потрібна кількість голосів на нараді з'явилася зараз.

У нас багато було в минулому казусів, коли хтось від імені Нацради виступав з листами, які не мали нормативної сили, але сформульовані були так, ніби це думка, чи рішення, чи позиція Національної ради. І ми цю практику засуджували. Так що з огляду на ці обставини і моменти, я думаю, що ми у такий спосіб робити не могли зараз.

- Свідками у суді по справі „ВОЛІ” будуть працівники Нацради Лазаренко і Новицький. Чи мають право вони представляти позицію всієї Національної ради? Очевидно, Нацрада мусить узгоджувати позиції?

- Ми можемо узгоджувати... І це звичайна процедура, яка окремого проговорювання не вимагає. З'ясування стосунків через суд - це звичайна практика, не поодинокий випадок. Зазвичай іде керівник юридичного відділу, або інша особа, якій це доручено. Доручення робить Голова Національної ради. Це загальне правило у випадку, коли хтось оскаржує рішення Національної ради й йдеться про звичайний варіант, коли треба відстоювати позицію Національної ради, і вона ясна. А от якщо ми стикаємося із ситуацією, коли позиції Національної ради немає, тут є питання. У нас були такі випадки, коли ми просто виносили питання на засідання Національної ради і вимагали або сформулювати позицію, або наділити когось правами звертатися в суд і уособлювати Національну раду.

Що стосується цієї ситуації, то люди йдуть в суд за залишковим принципом, тому що Нацрада зараз у відпустці і вони, як службовці високого рангу, є на службі і представляють ті спектри апарату, які дотичні до проблеми. І я так думаю, що вони, очевидно, мають доручення Голови представляти Нацраду у суді. Я думаю, що суд мав би зрештою перевірити їхні повноваження. Бо вони не представляють юридичний відділ, який для того і є, щоб обслуговувати різні позови і судові претензії. У нас у юридичній службі навіть є відділ судових проваджень. А це службовці інших підрозділів...

Я думаю, що вони мають певні доручення. Якщо вони їх не мають, то суд мусив би звернути на це увагу.

- Віталію Федоровичу, яка ваша особиста позиція в цьому питанні: законно чи незаконно діяла „ВОЛЯ”, транслюючи програми без фактичної ліцензії Нацради?

- Я з цього приводу можу лише сказати, що оглядаючи всі претензії до „ВОЛІ”, весь клубок претензій: як це робилося, ким це робилося, в який спосіб це робилося - я можу лише назвати це величезною дурістю і підтвердженням того, на що перетворилася у нашій державі судова система за останні роки. Коли політика держави будується за принципом: роблю те, що хочу.

Тобто, практично, цей факт використали проти компанії незаконно?

- Все це є просто судилище. Для мене немає жодного сумніву, що проблема тут не у тому, що компанія щось порушила. Очевидно, що вона багато чого порушувала, як і безліч інших мовників, які чинять набагато грубіші порушення, наприклад, мають ліцензії, жодного разу не бувши в ефірі, ці ліцензії треба було б зовсім ліквідувати, але цього чогось не відбувається. Щодо переслідування „ВОЛІ” - не це основна причина.

Причина в тому, що ця компанія комусь лягла поперед дороги.

- Сам Бойко це і називає бізнесовим тероризмом.

- Очевидно, він має право так говорити.

- Проблема в тому тільки, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення стала учасником цього процесу.

- Фактично, так, на чому свого часу і наголошувалося. Ми дивимося на це як на притиснення мовника, бо розглядаємо „ВОЛЮ” як суб’єкт інформаційної діяльності. Я лише уявляю собі, яких колосальних збитків це завдає компанії, і ці збитки, по суті, непоправні. В обов’язках Нацради - захищати інтереси будь-якого суб’єкта інформаційного ринку, так само, як і захищати інтереси телерадіоглядачів.