Відлуння гучного звуку потужного концерт-паті у Каховці звучить і досі. Саме такі наслідки після проведення ювілейного п’ятнадцятого найпопулярнішого українського фестивалю "Таврійські ігри".

64 години неспинного якісного драйву, цілодобового екшену та свято української музики закінчилися, але говорити про це будуть ще багато та довго. Бо ж нікуди не дінешся - є про що.

Каховка зустріла яскравим сонцем та пивом. Автобус із гостями фестивалю та журналістами причалив до берега, й усі організовано зійшли “з корабля на бал”, чи точніше з автобуса на борти двох пароплавів. “Генерал Ватутін” зустрів журналістів, а “Принцеса Дніпра” прийняла до себе віп-персон та гостей фестивалю.

Озброївшись камерами, диктофонами, фотоапаратами та телефонами – ЗМІ вирушили у бій, аби не пропустити нічого цікавого. Але цікавого на той час ще й нічого не було.

Телевізійникам у перший день було особливо складно, адже з 18 починаються випуски новин, і треба встигнути зняти сюжет та зробити перегін через супутникову станцію плюсів до Києва.

Темою дня став ювілейний рік фестивалю та згадки про минуле. Зокрема, телеканал “К1” у своєму сюжеті співставив перші таврійські та п’ятнадцяті. У 92-му році фестиваль “грав” на стадіоні “Авангард” та припав якраз до святкування першої річниці Незалежності в Україні. На той час, за словами Дмитра Криворучко, першого ведучого Таврійських ігор та нинішнього головного режисера, в організаторів не було, ані хорошої техніки, ані достатнього досвіду.

Тут же знайшлися і перші фестивальники ігор. Антоніна Березенко, мешканка Каховки, тоді випадково потрапила на Таврійські, тепер же постійно їх відвідує та з нетерпінням чекає. У сюжеті було зазначено, що хтось звичайно лає ТІ, хтось хвалить, але за 15 років – це найпотужніше українське дійство, що нараховує десятки тисяч гостей.

Телеканал “Інтер” також підготував сюжет з елементами історії ТІ. Зокрема, тут про це розповідав Микола Баграєв “батько фестивалю”.

“5 канал” та “ICTV” працювали у прямому ефірі. Олена Халіт, 5 канал, відзначила, що на березі досить прохолодно, але учасники фестивалю вже готові до розігріву своїх слухачів та глядачів. Перед камерами “ICTV” стояв Віктор Сорока. Верховна Рада на разі відпочиває, тому Віктор вирішив подивитися інші концерти великого масштабу.

До речі, перші прямі ефіри з фестивалю виходили у 1997 році. Тоді ж ігри проходили під патронатом Президента України

“М1” приїхали раніше за всіх та працювали не покладаючи рук. Валентин Коваль, генеральний продюсер “М1”, розповів, що “цього року за подіями на головній сцені та фестивалі загалом слідкували 15 камер. Ще 4 камери знімали матеріали для новин, спеціальних репортажів та програм. 2 пересувні супутникові станції слідкували за подіями поза межами сценічного комплексу. Загалом над трансляціями працювало 130 людей.”

І дійсно, журналістів та операторів “М1” можна було побачити у будь-якому кутку, який так чи інакше був пов’язаний із ТІ. Прямі включення велися із верхньої палуби корабля, із денної сцени фестивалю, із спеціального закулісного майданчику і, звичайно ж, із улюбленого панорамного місця журналістів – даху прес-центру, який розташований якраз напроти “хітового” українського берега Дніпра.

Під яскравими спалахами фотокамер, під настирливим поглядом телекамер проходило офіційне відкриття 15-х Таврійських ігор. Олександр Богуцький, незмінний ведучий фестивалю вже 13 років, відзначив, що відкриття припало якраз на захід сонця, тому варто було засвітити зірки. І першими стала група “Авіатор” – гарний початок, як на мене, і для самого концерту, і для хлопців – адже засвітитися на такій сцені – це вже крок у майбутнє.

Далі Каховку вітали Олександр Вудський та група “Алібі”. Упс, чогось нічого з їхнього виступу не запам’яталось, мабуть, виконували свої пісні, та й годі.

Ані Лорак, окрім добре відомих композицій, захопила публіку виконанням старого доброго року – пісні гурту “Bon Jovi” “It’s my life”. У таких випадках залишається лише сказати: усіх просто порвало.

До речі, група “Тартак” вперше на Таврійських заспівала гімн ще не менш улюбленій грі – футболу. Сподіватимемося, що організатори не сприйняли цей факт як відкриту агітацію за “конкурента” та обов’язково запрошуватимуть Тартак ще і ще. Між іншим, Сашко Положинський вважає, що “Таврам потрібно ще більше уваги приділяти українським виконавцям, щоб згодом перетворитися на фестиваль виключно української музики.”

Під кінець завітала на сцену “бєлая звєзда” Ірина Білик, а вже насамкінець “Отпетые мошенники”. Якесь не досить сумісне поєднання та чергування, але, на благо, серед публіки знайшлися фанати і тих, і тих – тому перший день можна було із полегшенням вважати для більшості закритим.

Вдень день (вибачте за тавтологію) загалом був спонсорським. Це означало, що усі прес-конференціі та заходи для журналістів проводили спонсори фестивалю. Тому вартою уваги тепер була денна сцена фестивалю, де виступали молоді і поки що не достатньо відомі таланти та саундчекі зірок на великій сцені. А також був час подумати над наступними сюжетами і матеріалами, та вихопити когось для інтерв’ю та коментарів. Або ж просто із нетерпінням чекати вечора.

А ввечері вже чекали на нас група “Віа Гра”. Дівчатка були одягнені, не знати, як краще сказати, чи майже без нічого, чи у нічого навіть без майже. Але менше з тим, головне, що чоловіча частина захопила територію навколо сцени та насолоджувалася життям, а жіноча тихенько із заздрістю та захопленням спостерігала збоку. Може, це й стандартний погляд на “Віа Гру”, тому що, попри все, публіці зовсім не було холодно від нестримного вітру зі сторони Дніпра.

Далі стало гарячіше, оскільки в цей день проводився конкурс краси “Королева України”. 26 гарних дівчат з усієї країни боролися за титул Королеви, та виграла його лише одна: Катерина Андрієва із Вінниці. Не для преси: після конкурсу всі дівчата попрямували на закриту вечірку, яка проходила на пароплаві. Мало, хто туди потрапив. Але журналісти з “М1” зробили таки сюжет про це дійство. Яким чином, питається?

Зовсім жарко було, коли Олександр Пономарьов, який на Таврах з 1996 року, заспівав найгучніші свої хіти, деякі з них було перероблено на новий ритмічні ший лад.

Також цього вечора за традицією відбулися проводи українського виконавця на Євробачення. Тіна Кароль виконала англомовну композицію, яку буде представлено від України на конкурсі “Євробаченя”. До речі, Першопроходцем, якого проводжали на Євро бачення, став у 2002 році –Олександр Пономарьов. А на 13му “щасливому” , і дійсно щасливому, фестивалі, таким чином проводжали Руслану, яка після Таврійських проводів на Євробачення здобула для Украни перемогу.

Ближче до ночі на сцені вже з’являлися українські репери. Потап та друзі – знову нагадали про прикольну штольню. Та й до Каховки завітав зі Львова Вовка, що нам пісеньки поспівав та віршики почитав.

Цього третього дня чекав кожен із великим нетерпінням. І не тому, що це останній день та закриття фестивалю, і не тому, що у цей день проводився Чеміпонат з пива, зовсім ні. Просто це був рок-день – віщував будит потужним, ввеелим та неперевершено драйвовим. І він не підвів виявився саме таким!

Звичайно ж, адже в цей день виступали вже, мабуть не просто відомі, а легендарні ВВ та ОЕ.

Але перед цим. По-перше, невеликий ажіотаж, був викликаний футбольним матчем за Кубок почесного президента “Таврійських ігор”, на який приїхав Микола Томенко. За такого факту, полегшено зітхнули журналісти, які були від видань політичного спрямування – тепер є про що писати.

По-друге, на Таврійські було запрошено “DVS”, групу Шона Кара. Мабуть, українська аудиторія знає його більше як чоловіка Євгенії Тимошенко, доньки Юлії Тимошенко. Звичайно ж, першим питанням на прес-конференції з Шоном Каром – було не їхня спільна пісня із нашим “Борщем”. А питання – чи лобіювалося запрошення “DVS” Юлією Тимошенко. Відповідь була очікувана та однослівна, яку зрозуміли навіть без перекладача – No. Хоча, якщо відволіктися від політики – хлопці грають такий собі потужний, але старий зі світом рок, щось подібне до традиційного хеві-метал.

Говорити щось про виступи Океану та Відоплясів, мабуть, навіть не варто, бо їх потрібно слухати та підспівувати. Бо про це вже так багато сказано, що не хочеться повторюватися. Але наостанок, не можу не сказати про характеристику фестивалю самим Олегом Скрипкою: “Це єдиний найбільший та найстаріший фестиваль, створений на пострадянському просторі. Жодного разу, ще не було такого, щоб на цьому фестивалі були якісь технічні проблеми. Єдине, що можу покритикувати Таврійські ігри. Це те, що, як на мій мистецький смак – тут немає ідеології, немає формату, немає ідейності. Хоч в цьому році, я бачу, що фестиваль рухається у правильному напрямку – створено рок-день. Тобто, не треба змішувати Бога з яєшнею. Можна представити цілу палітру, але варто надати увагу кожному кольору окремо, та в ніякому разі не змішувати кольори. Так само і з музикою та виконавцями.”

І саме цього дня журналістам було найбільше роботи. Бо ж тут і метри української сцени, і останній шанс доробити усі сюжети та матеріали. І, тому що третій день – це офіційне закриття фестивалю традиційним феєрверком, який поставив яскраву крапку на п’ятнадцятих Таврах.

Загалом, за 14 років фестивалю було 3 мільйони глядачів, понад 1520 годин телеефіру, 203 виконавця з 16 країн світу 86 молодих груп на денній сцені понад 300 годин шоу, 1392 журналіста.

А до наступних Таврійських ігор залишилося 362 дні...