«Проходь!» – промовив, і Підалькіна не примусила себе чекати. У білому просторі напівпорожньої подільської двокімнатної квартири Зіні здалося, що у люстерко (куди вона поспішила глянути на своє журналістське лице) на неї дивиться якась не схожа на Підалькіну дівка – хоч і чорнява та струнка, але не Зіна. Озирнулася. На кухні за трьома горнятками чаю сидів Скрипка, їв турецьку халву та чекав, поки журналістка «ТК» приєднається до його «харчів». Зінка і тут спритно впоралася: хутко відмахнулася від марева і стрибнула на запропонований Героєм стілець.

C. (насолоджуючись турецькими солодощами) Наше СТБ поїхало з нами до Москви, хотіли інтерв’ю взяти... Зустрілися біля пам’ятника Шевченку, який біля готелю... Я приїхав, (із огидою) а вони такі запитання: «Чим відрізняється французька, російська та українська любов»...

З. (лагідно міняючи тему) Олєжек, а чому ти зник з ТБ-ефіру? Наприклад, Вакарчук із кожного каналу в очі лізе, а тебе не видно...

С. Ситуація в українському телебаченні, як, до речі, і ситуація в Україні, змінилася. Спочатку були незалежні молоді канали, які боролися за рейтинг. І незаангажованим каналам були потрібні незаангажовані артисти. Феномен кліпу «Весна» виник саме з цього – молоде українське ТБ безкоштовно його крутило. Зараз відбувається повна монополізація. Канали йдуть легшим шляхом – замість того, щоб боротися за свій продукт, вони ставлять порно чи серіали. Хто виб’є дозвіл о 21.00 поставити порно чи російський серіал, той матиме більший рейтинг. Щодо музики, то транслюється саме та, яка приносить «живі» гроші. Російські канали спускають сюди попсу, і вона транслюється безкоштовно. Українські ж музиканти мусять розплачуватися бартером. Це нонсенс! Поки «ВВ» залишатиметься незалежною групою, доти випадатиме із ситуації. У Росії на ТБ є трохи місця і для незаангажованих артистів. На МТV навіть іноді крутять наші кліпи... І хоча ми через засилля у шоу-бізнесі попси давно не виступаємо на великі зали – такі, як Лужники в Москві. – «ВВ» запрошують на СТС, НТВ...

З. (уважно спостерігаючи, як зірка ложкою знищує солодке) А хіба ви не шоу-бізнес?

С. У кінці 90-х була ситуація, коли існувала чітка межа між рок-музикою і попсою... Потім почали виникати такі групки, як «БІ-2» – це псевдо-рок... І нішу для «ВВ», «Аукцыону», «Калинового моста» закрили. Ми змістилися в клуби, бо там публіка менше вірить в ТБ-міф, а хоче реального концерту. На нас ходять стабільно...

З. Але ж клубна публіка нечисленна. Вплинула зміна масштабів аудиторії на життя «ВВ»?

С. Це оманливе враження, що гра в клубі не впливає на рейтинг. Є публіка, яка не вірить ТБ як наслідку пропагандистської фальші радянських часів. До того ж якість сучасного ТБ низька. І на цьому ефекті відбувається популяризація групи. Ми стаємо відомими і в той же час андеґраундом. Публіка буквально «бігає» за нами... Фани приїздять до Києва, Москви... Ми прагнемо створити осередок однодумців. Є ідея зробити фестиваль незалежної рок-музики в Україні і зібрати рок-команди з регіонів...

Зіна згадала, що вже існує «Рок-екзистенція» і фестиваль у Полтаві. Про це їй нещодавно розповів музичний критик Олександр Євтушенко, доводячи: хоч і здається з ТБ, що року немає, він таки у вітчизні мається.

З. (здивовано) Є і перспективні рок-групи в Україні?

С. Рок-музика в Україні взагалі неперспективна справа. Конкурентноспроможної Заходу немає. Будь-якого артиста – Вєрку Сердючку, Кіркорова, навіть «Океан Ельзи» – публіка не з емігрантів не сприйме. Є, звісно, групи з належним рівнем. «Грін Грей», наприклад. Вони грають стандартну класну західну музику. В СНД таким гуртам, як «Сплін» та «Мумій Тролль», їх не переплюнути. Не знаю, як «Грін Грей» дійшов такого сучасного мислення в музиці, наркотики чи ні, але можна прийти на концерт і відчути себе в Америці.

У принципі зараз тенденція чіткого розмежування інтелектуальної еліти та плебсу. Це два різні світи. Нам складно. Частенько ми граємо на святах міста, де може збиратися різна публіка, і нам потрібно адаптувати програму, використати хіти, які колись крутилися на телебаченні. «Танці» та усе інше – те, що не сприймається інтелектуальною публікою. Якщо на майдані будуть наші фани, то вони іронізуватимуть, що «ВВ» «опопсєлі». З іншого боку, якщо ми схочемо представити наші нові пісні, які нас цікавлять, то не зможемо задовольнити ту публіку, яка прийшла на Майдан...

З. А ТБ може підтримати вітчизняного виконавця?

С. Це дуже болюча тема. Кожен житель цієї держави, чи українець він, чи ні, має бути абсолютно патріотичною людиною.

З. (відсьорбуючи чай, здивовано) Ти патріот?!

С. Так. Жалкую, що дуже мало таких людей. Від телебачення залежить дуже багато. Коли мас-медіа є антипатріотичні – це катастрофа для майбутнього України. Якщо не мінятиметься ситуація, ми можемо зникнути. Культури тут вже нема, а пізніше і з політикою таке може статися.

З. (зазираючи у горнятко, чаю вже не було) З чого народився твій патріотизм? Скажімо, моя подруга, виїхавши вперше до Німеччини, повернулася і сказала: «Я патріотка». А після поїздки до Москви назвала себе націоналісткою...

С. (сміється, але їсти халву продовжує) Ти відповіла краще, ніж я б це зробив. Коли стикаєшся із західним суспільством, стаєш людиною більш цивілізованою... Ми живемо в стадії радянських цінностей, бо інших не виникло... Треба чимось заповнити телепорожнечі – і поролонові груди Вєрки тут як тут – такий собі МакДональдс для плебсу. Патріотизм – вищий ступінь громадської свідомості. Коли виїздиш, то більш ясно бачиш нашу українську історію, усвідомлюєш своє походження. У нас немає повноцінної етичної картини світу. В Україні немає стабільної релігії.... Ми ніби «зависли» між Заходом і Сходом. Але Москва, через те, що сама нестабільна, нам стабільності не принесе.

Підалькіна ще уважніше втупилася поглядом у порожнє горнятко. Дійшла днища і знов побачила дівку. Вона настирливо дивилися у її очі і зухвало пропонувала іще чаю. Зіна підняла очі. На неї дивився реальний Скрипка, жував халву і плів балачки.

З. (з острахом міняючи тему) Ти розповідав, що їздиш по селах збираєш старі пісні, записуєш бабусь...

С. До речі, вони належать до еліти. Усе реально бачать, пережили режими, мають той досвід, який відкидає лицедійство ТБ. Їх важко одурити. Головна проблема в тих людях, які мешкають у містах. Це міщани, яким важко зупинитися у погоні за хлібом. Їм бракує часу сісти, поміркувати, оцінити речі...

З. (зазирнула ще раз у горнятко, раптом побачила чай, розгубилася) Так. І тоді вони починають споживати Вєрку Сердючку, Поплавського...

С. Хто з них більше негативний, хто менше – не зрозуміло... Артист, як політик і проповідник, – він маніпулятор... Але є нюанс – яку мету він переслідує у грі з натовпом. Якщо це егоїстичні прагнення, тоді у глядачів можуть бути великі проблеми... Така позиція їх руйнує. Політика, сцена, релігія – це містика, магія...

Зіні завжди здавалося, що будь-який артист керується егоїстичними прагненнями, але, згадавши дівку у чашці, суперечку розпочати не наважилася.

З. Колись у рекламному ролику мобілок оголошувалося твоє турне. Тепер те ж саме відбувається і з Вакарчуком. Виходить мобілки – вічні, а «зірки» ні?

С. Це міщанські цінності перемагають... Чому в політиці зазвичай чесні люди рідко добиваються успіху? Нечесні політики використовують будь-яку зброю, тому і перемагають. Я, наприклад, не хочу йти в журнал, платити 200 доларів за те, щоб моя пика була на обкладинці. Хоча це вигідно, бо заплативши 200, заробиш тисячу. Але ми не хочемо грати у такі ігри. Треба, щоб країна стала цивілізованою... Лише 10 відсотків глядачів здатні відрізнити «ВВ»від «Океану Ельзи». Коли їх стане сорок, тоді ситуація зміниться... Не треба буде грати в те, до чого не хочеш себе опускати.

«ВВ»– це перш за все пошук альтернативи і прагнення зберегти цінності, за які ми вболіваємо. У цінностях тусовок шоу-бізнесу я зневірився, бо коли нормальні артисти йдуть грати в естрадні проекти і зовсім втрачають себе – це просто глупота... В Україні немає тої тусовки, де варяться нові ідеї... У Пітері, наприклад, є... У нас же бажане середовище можна знайти у фольклорі – там енергія, ідеї, можливості для реалізації. Тому і виникла думка створити фестиваль «World music» і об’єднати людей, які працюють з фольклором. У Європі колосальний рух щодо фолку... Усі посольства зацікавлені у такому фестивалі, окрім українських можновладців. Якщо не підтримають, будемо робити самотужки.

Щодо мобільних телефонів, то ми дожили до економічного печерного віку. Немає середнього класу, який би міг платили за квитки. Тому артиста використовують як наклейку до мобільного телефону чи туалетного паперу. Кумири кумирами, але платити за них народ ще не звик. Краще переплатити за мобілку. Це міщанство чистої води. Люди не знають, що частина їхніх грошей за телефон – це гонорар артиста... То може вартує платити за квитки, а телефони купувати дешевше?..

Зіна нервувала, бо видиво-дівиця не йшла з її вразливої голови . Десь обличчя її вона бачила. Де? – згадати не могла. Їй схотілося втекти зі скрипкової привітної білої домівки. Піднялася. Попрощалася. Скрипка зрадів, але час тягнув. Показував Зіні індійське покривало зі слоненятами, єгипетський кальян, в’єтнамські тапці... Підалькіній здалося, що за її спиною знов стоїть дівка. Відчула, що втрачає залишки глузду. Тож, зібравшися з волею, журналістка кинулася до дверей. «Бувай!» – сказав їй Герой і, всміхаючись, показав на прощання китайський зелений халат із драконами...