Богдан Гаврилишин

*народився 19 жовтня 1926 року, у селі Коропці на Тернопільщині *працював лісорубом у Канаді

*18 років керував найпрестижнішим Міжнародним інститутом менеджменту (Швейцарія)

*радник першого Президента України Леоніда Кравчука, прем'єрів Ющенка, Кінаха і Януковича, спікера Плюща

*іноземний член НАН України

*член Римського клубу

*автор книжки «Дороговказ у майбутнє»

„ПАНОРАМА”: Чому люди ідуть у владу?

- З різних мотивів. У декого є спрага до сили, до влади, щоб можна було чимось покерувати, на щось впливати, наставляти людей, чимось володіти. Інші це роблять для престижу. Дехто робить це для привілею, хтось заради грошей. Так що одного мотиву немає. А інколи це є збіг двох, трьох мотивів.

„ПАНОРАМА”: Україна тут чимось відрізняється від світу?

- Може саме питомою вагою цих мотивів.

„ПАНОРАМА”: I все-таки – найбільший стимул?

- Я би думав, в бажанні зберегти владу. І другий дуже сильний мотив – це бажання себе забезпечити.

„ПАНОРАМА”: Mатеріально?

- Матеріально і навіть політично. Це перші думки, які виникають.

„ПАНОРАМА”: Матеріальне забезпечення - це гарна їжа, квартира, машина?

- Для декого в певний момент це стає грою, чи своєрідною конкуренцією: хто зробить більше. Це є свого роду змагання. Деякі стають ним осліплені. Більше! Більше ! Більше! І це гонить їх далі. Тому немає логіки.

„ПАНОРАМА”: Як Ви думаєте, чи існує межа, за якою людина насититься?

- Я багато читав про це. Психолог, соціолог американець російського походження Маслов провів дослідження.. Він говорив про те, що людина має різні рівні потреб. І перший рівень, на правду, це вижити, себто, що я з’їм сьогодні. І я це знаю дуже добре, бо як немає хліба, людина живе лише для того, щоб дістати його. Коли ви пройшли цей ступень виникають соціальні потреби, - ви хочете мати друзів, хочете з кимось спілкуватися. Остання межа - то є самовиявлення. Вже не турбуєшся про всі ті речі: як щось зробити, як виявити свій талант, чи прийдуть за нього гроші, за ними репутація і так далі. Залишається саме діло, ідеї, ваші мрії, які стають головним рушієм вашої поведінки. Але до цього люди не переходять, як знаєте, з класу до класу в школі. В деяких людей залишаються паралельні, чи різні потреби. І здебільшого деякі застрягають на більш примітивних рівнях.

«ПАНОРАМА» : Ви свого часу вирішили допомагати першому Президенту нашої держави Леоніду Макаровичу Кравчуку. Це зрозуміло. Hезалежність, становлення української держави. Чому ви не допомагаєте Кучмі?

- Я не був його радником. Деякі контакти відбулися формально. Навіть тоді, як він був прем’єром, я ходив до нього і намагався щось порадити. Як він став Президентом стався інцидент. Я мав з ним розмову за шість тижнів перед виборами в 1994 році. І я хотів почути від нього відповіді на два гострі питання: чи справді Ви думаєте впроваджувати російську мову як державну, бо це було в його передвиборчій кампанії. Він сказав ні. А друге питання було, які мають бути відносини між Україною і Росією? Він сказав, що вони мають бути на комерційній, економічній базі, а не політичній. Я був задоволений відповіддю. Ми мали розмову сам на сам. Після цього хтось зробив плакати: одинока людина розуміє, як вивести Україну з теперішньої ситуації. Це є Леонід Данилович Кучма. І підписано - професор, радник Президента Богдан Гаврилишин. У той час я ще був радником Леоніда Кравчука. Так що ось як вийшло. Після цього Він мене спитав, чи не міг би я бути комісаром єдності та згоди в Західній Україні, бо там за нього не голосували. Я погодився через те, що дістав відповіді на оці два питання. Я в це повірив. І пішов на Західну Україну. Наприклад, зустріч з львів’янами в театрі ім. Марії Заньковецької транслювали по телебаченню, де я казав, що вірю, що Леонід Кучма буде працювати для добра України, забезпечувати її незалежність і так далі.

«ПАНОРАМА»: Беручи на себе таку відповідальність, місію емісара – Ви ризикуєте. Як Ви можете відповідати за слова іншої людини?

- Не можу. Між іншим, я сказав, що не можу бути його радником. Бо якби я був його радником, то не міг би казати такі речі. Люди мені б не повірили. Я може забагато вірю в доброту людей, чесність. Так, це був ризик. Але тоді я про це навіть не думав. Bзяв на себе певні моральні забов’язання.

«ПАНОРАМА»: А як щодо Павла Лазаренка?

- Я не був радником Павла Лазаренка. Він просив мене про це. І одного разу я це зробив. Приїхав з візитом тодішній голова Ради міністрів Італії Романо Проді. Зараз він президент Європейської комісії. А це був мій добрий приятель. І коли Проді приїхав, я був у залі, де його мали прийняти. Проді підійшов спершу до мене, а не до прем’єра.

«ПАНОРАМА»: Порушуючи протокол?

- Так, це порушення протоколу. Потім Лазаренко запрошував до свого офісу, але я не встановив з ним жодних робочих зв’язків. Не знаю чому так зробив. Hе відповім на це. Може інтуїція. Але мене вразило, що його офіс знаходився на розі біля ресторанчика. Він був під охороною. А, по-друге, він хотів видатися надто щедрим та щирим заради нашої хвилинної зустрічі. Якщо щедрість містить натяк, то для мене це відразу закриває двері. Хоча у цей час я не думав, не підозрював, що він буде красти гроші. Яка його суть, я не знаю. Не буду його засуджувати.

«ПАНОРАМА»: Сьогодні Ви радник прем’єр –міністра Віктора Януковича…

- Це сталося дуже просто. Він був в Давосі на економічному форумі. Перед тим мене попросили посли, щоб я організував його зустріч з декількома важливими бізнесменами, які прийшли б дуже рано в суботу.

„ПАНОРАМА”: Без Вашого втручання вони б не прийшли?

-Без мого слова прийшло б не багато. Він не був знаною людиною, а ті, хто чув про нього, могли почути не найкращі речі. Я міг допомогти. Я вислав декілька електронних листів до Індії, Японії, до Франції. То були колишні мої студенти з Женеви - вони представляють в різних країнах великі підприємства. І декілька людей з’явилося там. Янукович відразу зателефонував мені до Женеви: „Я бачу прийшли колишні студенти, дякую”. Жартівливо сказав. І це також допомогло. Ви знаєте, є такі ситуації, що я вас знаю, а ви про мене не знаєте. Мені навіть сподобалося, що він розказав анекдот про те, що було кілька людей, які говорили, з ким вони знайомі. Перший каже: „Я знаю такого”. „А!” Другий: „Я такого, такого.” „А!” „А я знаю Брежнєва.” „О!” „Біда лише в тому, що Брежнєв мене не знає.” Ось такий він мені анекдот розказав.

„ПАНОРАМА”: Чому Ви радник на громадських засадах? Це означає, що Bам не платять за роботу грошей?

- Ні, ні, нічого. Відтоді, як я повернувся на Україну у 1958 році, я залишаюся незалежною людиною. Людина, роботу якої оплачують, не може бути незалежною. Я можу сказати те, що я думаю, а не те, що потрібно сказати. Це є для мене абсолютне право. Все, що я зробив в Україні, я робив саме на цих засадах. Адже Україна є для мене найважливішим.

„ПАНОРАМА”: Я чула, Ви були розчаровані щодо Віктора Ющенка?

- Я не розчарований в Ющенку. Xоча в дечому він обмежений. Він політичний романтик, а не лише жорстокий політик. Він не є надзвичайно добре організованою людиною. Він може продовжувати зустріч, може спізнитися. І може в нього є замало спраги до влади.

„ПАНОРАМА”: Xіба це погано? Ніяких диктаторських зазіхань…

- Власне, тому я і кажу, що не розчарований, бо бачу у ньому людину з широкою культурною базою. Він має фундамент. Багато чим цікавиться, має духовність. Він не зосереджує всієї своєї енергії на політиці. Хоча тепер більше і більше. Йому було б легше прийти до влади, якщо він мав би чітку поведінку. Але, з іншого боку, якщо він дійшов би до влади з сильним президентським мандатом, може б не зловживав владою, не зосереджувався лише нa владі. Знову таки є дві фази: до виборів і після. Можливо, було б краще, якби він був Президентом з меншими повноваженнями. Він справді міг би тоді бути символом і своєрідним каталізатором єдності в Україні. Але тут є інше питання. Нам дуже потрібнi зміни у владі. Це я кажу не критикуючи поодиноких людей. Якби вибори відбулися чесно, порядно, то хто б не виграв, вони б зрозуміли нові правила гри. Треба шанувати закон, треба нормально поводитися. І тоді б відбулися зміни. Знаєте, в нашому суспільстві багато корупції, багато зловживання.

„ПАНОРАМА”: Як можна бути радником в країні, де не діють закони?

- Це обмежує в діях, але водночас вимагає більших зусиль. Це моя країна. Якби я не пробував щось робити, то і не міг би бути самим собою. Втратив самопошану.

„ПАНОРАМА”: Якщо всі важливі питання вирішує Президент і його Адміністрація, значить вони беруть на себе відповідальність. Що ж тут нарікати, що більше ні від кого ніщо не залежить? Може так і має бути?

- Так не має бути, бо, по-перше, взагалі не є здоровим для суспільства, коли доля народу залежить від однієї людини. Це стосується не лише України. Можна навести приклад Америки. Ось там Президент вирішує, хоча може не зовсім і чесно. Це створює величезні комплікації для цілого світу. Це є абсолютно недобре для країни, як тепер бачимо. Тож я проти того, щоб доля народу остаточно залежала від однієї людини. З людиною може щось статися – це раз. Щодо нашого Президента, я спілкувався з ним під час його першого мандату, і навіть в другому мандаті, аж поки не змінилася адміністрація. Tоді був прямий контакт. Коли я хотів йому щось сказати, то телефонував прямо до приймальні. Йому передавали слухавку, або полагоджували, в який час мені прийти. Було дуже легко. Насправді, у мене було добре спілкування з ним. І часом я вважав, що потрібно було щось сказати, бо думаю, що Президент має знати реальність. Але турбує мене найбільше те, що не зовсім від нього усе залежить. Це сильно послаблює про нього думку в народі. Бо якщо від нього все залежить, а у нас стільки питань та проблем, - то це його вина. І те, що дехто робить так, що зачасто його можна побачити на телебаченні - ніби він є там, чи там і може все вирішити.

„ПАНОРАМА”: Я завжди раділа, що Президент завжди в курсі подій. Треба не їздити?

- Управляти державою - це не управляти підприємством. Потрібно подбати про інші органи влади, щоб вони добре працювали, а не їхати на місце і лагодити справи якогось там заводу, чи робити якийсь там наказ. Це не роль Президента. Я тут не критик Президента. Я кажу це для нього. Він був би більш популярним, якщо б менше бачили, що він є всюди, все робить і все може зробити. Потрібні зміни. Зміни генерації, щоб прийшли люди, які краще знають інший світ. Ніколи не буду називати його цивілізованим, бо ми маємо речі більш цивілізовані, ніж у тому іншому світі.

„ПАНОРАМА”: У нас кажуть, що глава адміністрації Президента Віктор Медведчук - геніальний кризовий менеджер. Чи це так?

- Те, що в багатьох речах він виглядає геніальнj, тобто думає про все, робить багато, може багато зробити – це так. Така людина може створити певні кризи, а не тільки ліквідувати. Кризовий менеджер - він може вживати деякі методи не найкращі для досягнення мети. Можливо, відразу спрацює, але надалі це буде не надто добре. Але те, що він є дуже здібна людина, енергійна, хитра. Не знаю, який взяти прикметник, а до того ж ще й багата. Одним словом, людина, яка має все, щоб ефективно працювати в його розумінні.

„ПАНОРАМА” : Якщо говорити на рівні теорії – чи унікальна Україна в шляхах свого розвитку? Я про економіку, суспільне життя. Чи перспективна наша модель, чи може розвиватись, чи треба все починати з чистого аркуша?

- Багато про це наука не знає тому, що розпад Радянського Союзу, створення кількох незалежних держав і спроби трансформації цих суспільств - це новий досвід. В деяких ділянках суспільного життя були дещо аналогічні досвіди. Скажімо, в Америці були і є люди, які здобули величезні багатства. І потім вони трансформувались і бодай на кінець життя на велику кількість цих грошей створювали різні фонди. В Америці 16 тис. доброчинних фондів зареєстрували Форд, Карнегі, інші. Так що приходить певний момент для деяких людей, які розуміють, що лише гін за накопиченням великої кількості майна не дає остаточного морального задоволення. В нас одне з ключових питань, яке діє в системі влади - збігаються економічні і великі політичні олігархи. Таке є і в Південній Америці, але це не точний аналог. Отже, нам потрібно певною мірою творити науку, ніж піти і прочитати. Дуже легко перейшли через трансформацію колишні сателіти Радянського Союзу. Aле чому? Вони мали там свої перші національні державні уряди. Я був у всіх тих державах. Був у Польщі. Можливо, там збоку сиділа якась людина з Росії тихенько, можливо офіційно в закордонній політиці, в охоронній політиці вони підпорядковувались, але поза тим, я говорив там з людьми на рівні віце-прем’єра, - вони відкрито поводяться, відкрито говорять про Радянський Союз, про Росію. Там люди дбали про свою державу. У нас було не так. Уряду справді не було. Це був філіал Уряду.

Вже є незалежність. Але якби, наприклад, так звані демократи, яких вибирали вже в 90-му році думали про владу, а не лише про незалежність. Прийшли нові люди, з новим бажанням, з’явилося більше патріотів. Вони віддавали своє життя, терпіли за Україну. Але вони не компетентно змагалися за добро країни.

„ПАНОРАМА”: Тоді спрацювала та сама відсутність спраги до влади?

- Так, я відчув це дуже добре у тих роках, бо то було фантастично. Пам’ятаю, як проводив спеціальний семінар у Верховній Раді 21-22 травня 1990 року, як комуністи відступали, а демократи роздумували, який вплив буде у ВР. Після цього декларація суверенності, і так далі. Вони так довго мріяли, так довго до неї йшли. І тоді тільки за незалежність, за незалежність! Потім думки розбіглися. А ті що з номенклатури...

„ПАНОРАМА”: Взяли лопати і почали копати?

- Так, вони готували собі альтернативу. Наприклад, перебрати владу – адміністрацію. А по-друге, перебирали багатство України. Отже, це був наш первинний гріх. Хоча мушу сказати, що одна з причин, чому я зберігаю певний оптимізм, це те, що еволюційним шляхом дуже важко змінити теперішню політичну систему і тих людей на різних політичних рівнях, які призначені Президентом, чи природнім способом перетворити діючу систему на демократичну.

„ПАНОРАМА”: Ви про революцію?

- Ні, нас не так легко привести тепер до революції. Колись це вдавалось. Сподіваюся, що це можна зробити в такий спосіб як вибори. Що мене тішить, так це те, що навіть серед тих людей, які при владі, знаходиться дуже багато хоробрих людей. І ми бачили це впродовж останніх кілька місяців. Там один посол при владі від часів ще Кравчука. Ви бачили, що і віце-прем’єр, і міністр енергетики відважно обороняють те, що є кращим для України. Вони ризикують. Ще міністр економіки. Йому радили сидіти і використовувати ситуацію. Ні. З часом це приходить - відвага з’являється в поодиноких людей. І при адміністрації, і при владі є багато людей, які є чесні, вірні, які пробують бодай у цьому контексті робити щось добре. Але це не є домінуючим.

„ПАНОРАМА”: Як на Вашу думку розгортатимуться події до виборів? Протистояння серйозно загострюється…

- Я не думаю, що буде справжня революція. Але серйозна ситуація може скластися, може відбутися те, що було в Грузії. Хоча я не думаю. Знаєте, чим менша країна, тим легше дезорганізувати, легше скинути Президента.

„ПАНОРАМА”: Темперамент інший.

- В Грузії багато темпераменту немає, але там є більше спокійної логіки. Але це не в нашій країні. Які можливі варіанти? Я думаю, що протягом найближчих місяців багато проясниться. Певно, виглядало, що Леонід Данилович не буде виставляти свою кандидатурy на вибори. Були заяви і так далі. Я вважаю, що він ще має можливість. Це дуже змінює ситуацію. Немає справжнього погодження в опозиції. Я зустрічаю там різних людей: Юлію Тимошенко, чи Мороза, чи Ющенка. Вони поділяють мету. Але ще немає спільного бачення, як дійти до цієї мети, до влади і так далі. Але такої ясності немає і в більшості. Там теж є окремі інтереси, які не так яскраво виходять на поверхню. Але вони є.

„ПАНОРАМА”: Багато говорять про боротьбу кланів в середині більшості.

- Було б легше, якби це не були люди з кланів, якби це були просто політики, бізнесмени. Деякі відчувають небезпеку, хоча я вважаю, це було б дуже пагано. Якби уявити, що я став Президентом, то не почав би переслідування тих, хто заробив гроші не надто чесним способом. Я би спробував ввести амністію. Я би спробував дати можливість добре почати, накопичити те багатство, а тепер досить. Нормально сплачуйте податки. Платіть нормальні платні, щоб люди могли виступати покупцями, щоб збільшувався попит на ті, інші товари та послуги.

„ПАНОРАМА”: Якби Ви були Президентом…

- Якби я був Президентом, то не було б як у пісенці: горілка річкою текла. Пам’ятаєте?

„ПАНОРАМА”: „Веселі музики”.

- Гарна пісенька була. Чому я про це сказав, бо справді деякі з цих кланів бояться. В Ющенка ще є декілька не зовсім бідних людей. Ті побоюються боротьби з опонентами Ющенка. Деякі люди з його середовища може теж пробували б шукати певних привілеїв за кошт деяких існуючих олігархів.

„ПАНОРАМА”: Як це складно…

- Дуже складно.

„ПАНОРАМА”: От сиджу я собі на кухні зі своїми каструлями, з дітьми, з проблемами і думаю, що робити? За кого йти голосувати? І, схоже, нікуди я не піду. Як мене переконати?

- Пересічна людина не така вже і наївна, як то звикли вважати. Наприклад пересічна людина в останніх виборах до Верховної Ради поставилася з розуміння. Скажімо, з однієї партії пішло багато грошей, а результат для неї виявився в пропорційній частині виборів мізерний. Я тоді побачив наскільки заграли адміністративні ресурси. Так що я думаю людина, яка сидить між своїми каструлями, розуміє більше і в опозиції, і у владі.

„ПАНОРАМА”: Зараз буде обвал телевізійних, радіо, газетних реклам із закликами…

- Так, але може виникати й певна алергічна реакція. Адже, якщо так, то чому моя пенсія до лиха не змінилася, а зменшилася трохи. Чи заробітна платня. Вони теж можуть спрощувати ситуацію до рівня каструль, тому вони не будуть вірити. Хоча, на жаль, вони повірять в те, що почують з різних сторін. І в першу чергу вони будуть чути інформацію теперішніх владних структур.

„ПАНОРАМА”: Ви оптиміст завдяки «пластовому» вихованню?

- Я все життя є членом «Пласту».

„ПАНОРАМА”: Чому українська пластова організація не може увійти до світового реєстра, чому вони не можуть бути рівними у світі?

– Причина досить проста. Тому, що створили Євро-Азійський регіон, не запитавши в України, чи хоче вона належати до Єврaзії. Тому, що є представник світового скаутського бюро в Україні. Сидить там собі в Криму. Він не є українцем. Він упереджено ставиться до „Пласту”. Спершу аргументи були такі, ніби Пласт – це феномен Західної України. Коли Пласт поширився на всі області, залишилися деякі люди, які не хотіли б входити до Пласту. Немає організації, куди б хотіли ввійти 100% людей. Потім «Пласту» закидали, що це занадто патріотична організація. Чи є якась можливість? По-перше, від учора є новий директор світового скаутського бюро. І автоматично він є секретарем світового скаутського Комітету. Сьогодні, завтра, після завтра навіть відбувається конференція комітету. Питання України не підніматиметься. Але буде певний перегляд того, як використовувалися гроші, які були надані Україні на розвиток скаутських рухів. Великих успіхів в цьому десятилітті не було. До того ж в Україні є спроби штучно зробити скаутів із колишніх піонерів, які працюють в соціальних службах. Я певний, що буде перегляд позицій. Є 1350 людей, які зробили серйозний внесок у розвиток скаутизму в світі. А я це трохи робив і не лише в українському ПЛАСТі.

„ПАНОРАМА”: Це пластовий характер?

- Багато мені ПЛАСТ дав. Через те, що був у таборах в Карпатах в 11-12 років. Ватри, мандрівки, пригоди, романтика, можливість більше полюбити нашу природу. Я був українець - моя рідня була така. Але в ПЛАСТі поглибилась і стала ширшою моя національна свідомість. Виробилася дисциплінованість. Там потрібно було брати зобов’язання, бути підпорядкованим і вести інших. Дуже важливо робити добре діло кожного дня. Може це і виглядає трохи примітивно на початку. Подивіться скільки людей, які повернулися в Україну, з тих хто живе за кордоном, але щось роблять для України. Більшість з них - пластуни. Тобто тут справді виховують найважливіше –патріотизм.

„ПАНОРАМА” : В статуті ПЛАСТу написано, що потрібно виховувати патріотизм. Як це відбувається - прийшла маленька дитина і починають виховувати патріотизм?

- Коли навчаєшся в школі, то маєш підручник і читаєш його. А тут ти в таборі, сидиш біля ватри, всі разом, співають пісні, просто ходять разом лісом. І це вже набуває іншого змісту.

„ПАНОРАМА”: Ми стільки років співали разом пісні і що це дало?

- Не всі співали.

„ПАНОРАМА”: Не ті пісні, і не там?

- Я співав свого часу «Все вище, і вище, і вище…». Але вночі я був в горах. Брат був заарештований, нас мали депортувати. Наступного дня я ховався у сусідів. Тої ночі нас не депортували. Я йшов до школи і міг співати. То були бадьорі пісні. Коли тобі чотирнадцять, то ти можеш собі дозволити такі речі.

„ПАНОРАМА”: Для того, щоб виховати патріота, треба завести його в гори?

- Можна в гори, можна на Дніпро, на море. Я кажу про свій досвід – гори. Бо мене це зачарувало. Але я дуже добре уявляю, як можна взяти човника, трошки проплисти Дніпром, вийти на берег Канева, чи десь в іншому місці.

„ПАНОРАМА”: A віра, совість, ідея, що веде людину?

- Має значення і хто веде. Я знаходжуся в гарній ситуації. Уявіть собі, що можна давати і не сподіватися дістати щось назад, і не хотіти цього. Знаєте, це благословення. Не знаю, чи почував би я себе так, якби не був пластуном. Це чудова школа і навіть дуже сучасна. Знаєте, нас вчили жити з природою, не руйнувати її. Розклав багаття, але для нього ти не рубав дерева, а шукав сухі гілки. Тепер світ має колосальні проблеми з екологією. В один період вважали, що скаути – це діти, які марширують в одностроях. Ні, це надзвичайно сучасна школа.

В пластуні виховують розуміння того, що треба об’єднувати кілька бажань суспільства, - політичну свободу, економічну ефективність, бо добробут є важливим для суспільства. Необхідна і соціальна справедливість. Яким би не був пластун, але для нього не справедливо, що один є міліонер, а інший жебрак. Хоча останній міг би і хотів працювати. І останнє, це жити в гармонії з природою. За розуміння того, яким має бути суспільство, частково завдячую ПЛАСТові.

„ПАНОРАМА” : Пане Богдане, що б Ви перенесли зі Швейцарії в Україну: банки, шоколад, вміння вирішувати питання на референдумі, зрештою Женевське озеро?

- Я маю на меті принести сюди політичну систему Швейцарії. Знаєте, вона в них мудро побудована, але там вона деградує між іншим. Так мудро люди в своїй громаді вирішують ключові питання. Вони можуть визначити скільки дістають податків. Якщо на рівні області мають якусь специфічну ситуацію або питання, їх Рада, добре вибрана, і може остаточно вирішити.

„ПАНОРАМА”: Ви кажете про деградацію, це означає, що система нежиттєздатна?

- Так, вона надзвичайно добре працювала понад 80 років. Диво було в тому, що з чотирьох партій набрали сім міністрів, хоча їх навіть міністрами не називають, а федеральними радниками від лівих до правих. Але вони не виступали за інтерес своєї партії. Вони завжди домовлялися, йшли на компроміс. Так само місцеве самоврядування . Там не критикують Президента, бо вони навіть не знають, хто є Президентом. Він не має великих повноважень. Пригадайте, коли вони вирішували питання в Женеві про поширення аеропорту. Не вирішували в столиці Берні, а провели референдум в Женеві. Хто голосував? Лише 16% людей. Чому так мало? „ПАНОРАМА”: Pешта не літає

- Решта живе далі від аеропорту і той гамір їх не турбує. А для комерсантів це було вигідно. Вони хотіли більше клієнтів і голосували проти. А люди довкола літовища, яким через це було важко жити, теж були проти. І це питання вирішилось. Так це і має робитися. Я б переніс сюди банки. Але не в тому сенсі, щоб мати на рахунках гроші, але через те, що там сильна банкова система, яка є найкращим фундаментом для економіки. Багато Швейцарії я б не переносив. Я б переніс до Швейцарії вміння спонтанно змінюватися. Людську теплоту спілкування. Вони холодніші, а ми більш емоційні, більш спонтанні. В усякому разі більш гостинні, щедрі. Так що я б не тільки зі Швейцарії хотів перенести, але і в той світ багато внести.

Читайте по темі:

Всеукраїнська радіослужба новин “Панорама” розпочала інтерактивний медіа-проект „Людина влади”