Також Валерій Мішура підтвердив, що слухання і голосування законопроектів, які мають закладати правила гри в медіасфері, блокуються парламентською більшістю відповідно до "темників".

Умови для різних політичних сил у передвиборних перегонах пан Мішура вважає нерівними, оскільки лише певні політичні сили мають змогу доносити свою позицію до виборців через ЗМІ. А тяганину із прийняттям Закону "Про політичну рекламу", який, на його думку, зробив би вибори в Україні демократичнішими і прозорішими, він пояснює спротивом монополістів на інформаційну продукцію, які мають у своєму розпорядженні телевізійні канали, радіоканали та друковані ЗМІ.

Водночас, пан Валерій уважає, що голосування у парламенті по політичній реформі 24 грудня було легітимним, а моніторинг ПАРЄ – це втручання у внутрішні справи України.

Стосовно ж позиції компартії щодо головної події цього року, то пан Мішура зазначив, що початку вони подивляться, які правила гри буде запропоновано на президентських виборах- 2004, а вже потім прийматимуть відповідні рішення. Крім того, Валерій Мішура підтвердив позицію партії: голосування комуністів за зміни до Конституції можливе лише за умови прийняття закону про вибори на пропорційній основі, який буде введено в дію підписом Президента.

Оригінальну версію чату читайте тут

З попередніми чат-конференціями "Детектор медіа" можна познайомитися в архіві чату

– Пане Валерію, на вашу думку, чи рівними є можливості використання телевізійних новин різними українськими політиками для висловлення їхніх точок зору стосовно політичної реформи?

– Таких можливостей немає. Будь-який канал телебачення чи газета висловлюють одну певну точку зору, яка відповідає інтересам певної політичної сили. На мою думку, в Україні не існує професійної журналістики. Сьогоднішні журналісти більше є пропагандистами.

– Чи здійснює ваш Комітет моніторинг роботи українських ЗМІ на предмет доступу громадян до інформації про політичну реформу? Якщо так, то які висновки ви робите, до яких інстанцій апелюєте?

– Наш комітет має зовсім інші функції і моніторингом не займається.

– Скільки, як ви думаєте, платять Корчинському за бруд, який він через день ллє у передачі “Проте”?

– Гадаю, приблизно стільки ж, скільки Андрію Шевченку та Роману Скрипіну.

– Чому відбувається така тяганина із прийняттям закону "Про політичну рекламу"? Як ви – як автор цього законопроекту – це пояснюєте? Все-таки, чи проголосують Закон до президентських виборів?

– Закон "Про політичну рекламу" встановлює рівні умови для різних політичних сил у передвиборних змаганнях. Це не влаштовує монополістів на інформаційну продукцію, що мають у своєму розпорядженні телевізійні канали, радіоканали та друковані ЗМІ. Закон "Про політичну рекламу" є компромісним, маю надію, що він може бути прийнятий разом з новим законом "Про вибори народних депутатів" на пропорційній основі.

– Ваш колега у профільному Комітеті Микола Томенко вважає, що слухання і голосування законопроектів з медіасфери блокується парламентською більшістю, зокрема, і тому, що відпрацьовуються вказівки "темників", щоб парламент мав вигляд такого, що не працює, не здатний приймати рішення. Спростуйте або підтвердіть це твердження.

– Підтверджую твердження Томенка.

– Як ваші колеги по комуністичній фракції оцінюють ваш законопроект про політичну рекламу? Особливо після парування Симоненка і Медведчука у проекті про внесення змін до Конституції, що майже витіснило комуністів з політичного дискурсу? Ви й надалі проштовхуватимете свій законопроект? Що це вам дає особисто?

– Колеги по фракції підтримують мій законопроект. Для мене, як автора законопроекту особисто, це дає можливість зробити свій внесок у побудову в Україні справді демократичного суспільства.

Що стосується "парування" Симоненка та Медведчука, то його ніколи не було. І цілі проведення конституційної реформи у Адміністрації Президента і комуністів зовсім різні.

Що стосується "проштовхування", то мовою парламенту це означає пошуки компромісів з різними політичними силами. І більшість законів, які приймаються Верховною Радою, на мій погляд, є дуже компромісними. Мабуть, тому в Україні нині так багато негараздів.

– А чому ви вважаєте, що ваш законопроект "Про політичну рекламу" є нормальним?

– Він пройшов експертизу у Центральній виборчій комісії, у Держкомітеті радіо та телебачення. У його розробці брали участь юристи, рекламісти, журналісти, соціологи, представники Нацради з питань телебачення і радіомовлення – це все дає мені право назвати законопроект цілком нормальним для сьогоднішньої ситуації в Україні.

Але хотів би сказати, що політичну рекламу під час виборів заборонено у Австрії, Франції, Ізраїлі, Японії. Не дозволена політична реклама взагалі в Об‘єднаному Королівстві, Іспанії, Ірландії, Швеції, Норвегії, Нідерландах. Платну політичну рекламу дозволено в електронних ЗМІ під час виборних кампаній у США, Канаді, Австралії, Польщі, Болгарії, Угорщині, Новій Зеландії, Німеччині.

– Що робити, якщо ще до прийняття закону "Про політичну рекламу" вона вже йде у регіональних ЗМІ? Та ще й у вигляді "темників". Про яке компромісне прийняття закону можна говорити?! У законопроекті знову немає конкретики щодо санкцій на порушників та чітких строків, коли ця реклама має з'являтися. Чи обговорюються ці моменти?

– На жаль, ви дуже неуважно прочитали законопроект "Про політичну рекламу". Там є відповіді на всі ваші запитання. Що стосується політичної реклами взагалі, в тому числі і в регіональних ЗМІ, то така реклама існувала і існує повсякденно і повсякчасно, незважаючи на те, є такий закон чи ні.

– Каким образом, по-вашему, СМИ должны определять цену на политическую рекламу?

– Розділ 314 Закону "Про телекомунікації" США встановлює, що політична реклама кандидатів має продаватися за найнижчими розцінками. Давайте і ми будемо дотримуватися цієї норми.

– Сколько бы пришлось потратить коммунистам на политическую рекламу Симоненко, если бы он баллотировался на пост Президента? Уложились ли бы они в финансовые лимиты, установленные вашим законопроектом?

– Витрати на виборчу кампанію, куди входить і політична реклама, встановлюється законом про вибори Президента, а також народних депутатів.

– Як ви оцінюєте нещодавно прийнятий Закон „Про рекламу”? На вашу думку, в чому найбільший компроміс був з медіа-олігархами та топ-менеджерами телеканалів?

– Нова редакція Закону "Про рекламу" запропонована тому, що норми старого рекламного закону просто не виконувалися. Новий закон викликав неоднозначну реакцію серед ЗМІ, зокрема, телеканалів, які існують лише з рекламного ринку. З іншого боку, він викликав невдоволення значної частини споживачів телевізійного продукту. Компроміс з топ-менеджерами ЗМІ та олігархами полягав у тому, що були віднайдені форми погодження інтересів. Зокрема, дозволено рекламу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, проте не в прайм-тайм.

– Якщо ви вважаєте, що телеканали існують ЛИШЕ з рекламного ринку, значить, ви не зовсім орієнтуєтеся в ринку ЗМІ...

Наприкінці минулого року відбувся переділ рекламного ринку – зі створенням нового сейл-хаузу для „маленьких каналів”. На вашу думку, як це вплине на рекламний ринок, в тому числі – політичної реклами, під час виборної кампанії? Ринок мається на увазі в тому числі і тіньовий.

– Ринок політичної реклами діє за тими ж принципами, що й ринок комерційної реклами.

– Новий законопроект про політрекламу покладає контроль за дотриманням цього закону на Нацраду з питань телебачення і радіомовлення та Держкомітет телебачення і радіомовлення України. Ви вірите, що ці органи впораються із цим? Скільки разів вони закривали очі там, де мусили бути об'єктивними в межах своєї компетенції – наприклад, при контролі за дотримуванням умов ліцензії...

– Я поділяю вашу точку зору, але не думаю так песимістично, як ви. Вірю, що настане час, зокрема, цьому буде сприяти і конституційна реформа, коли державні чиновники будуть виконувати свої функції чесно і у повному обсязі.

– Ваш однопартієць Понеділко – член Нацради. Як Політбюро оцінює роботу цього органу взагалі і роботу Понеділка в ньому, зокрема?

– Віктор Іванович Понеділко свого часу очолював (парламентський)Комітет з питань діяльності ЗМІ. Він є висококваліфікованим спеціалістом у цій галузі. Визнанням цього є обрання його першим заступником голови Нацради з питань телебачення. Глибоко впевнений, що його професіоналізм має позитивне значення і справляє позитивний вплив на діяльність Нацради у розбудові телеінформаційного простору на принципах демократії та свободи слова.

– Ви усвідомлюєте, що говорите? Поясніть, будь ласка: "діяльність Нацради у розбудові телеінформаційного простору на принципах демократії та свободи слова"?

– Закон "Про Національну раду", на основі якого відбувається її діяльність, визнано у Європі демократичним. Якщо ви хочете чогось іншого, то внесіть пропозиції щодо зміни Закону.

– На вашу думку, моніторинг і всі можливі рішення ПАРЄ стосовно політичної реформи в Україні – це „ліки", які зможуть вивести нашу країну з політичної коми, чи втручання у наші внутрішні справи?

– Вважаю це втручанням у наші внутрішні справи. Ситуація, яка склалася у парламенті, не заслуговує такої пильної уваги з боку ПАРЄ. Рішення ПАРЄ про розгляд українського питання є прикладом подвійних стандартів і спробою направити діяльність вищих органів влади України у певне русло, яке влаштовує певні політичні сили, в тому числі і в Україні.

– Наскільки легітимним ви особисто розцінюєте голосування у ВР 24 грудня 2003 року за зміни до Конституції? Чому представники ПАРЄ досі не отримали список депутатів, які тоді голосували?

– Вважаю, що голосування у парламенті 24 грудня було легітимним, хоча б з огляду на те, що кожен, хто піднімав одну або дві руки, підтвердив особисто свою позицію особистим підписом. Усі списки тих депутатів, які тоді голосували, є у протокольному відділі Верховної Ради України.

– Ходили чутки, що не все так просто було при голосуванні політреформи . Що нібито вам, як голові лічильної комісії, не дали можливості оголосити рішення комісії про голосування бюлетенями і проголосували руками всупереч рішенню комісії. Це правда?

– Справді, лічильна комісія, яку я очолюю, мала проект постанови Верховної Ради України, у якому передбачалося голосування бюлетенями. На жаль, за тієї ситуації, що була в залі (я не буду її коментувати) цього не можна було зробити. Другий пункт цієї ж постанови давав можливість провести голосування руками із наступним підтвердженням голосування особистими підписами, що і було зроблено.

– Перерахуйте, що здобув народний депутат Мішура за роки перебування у парламенті. Квартиру (свою та для близьких), дачу, машину? А скільки ви декларуєте доходів, цікаво?

– Декларація про мої доходи є у ЦВК та у податковій адміністрації Дарницького району.

– Кого фракция коммунистов видит на посту председателя ЦИК вместо Михаила Рябца?

–Найперше, високого професіонала, який, якщо зустрічає біля під‘їзду кандидата у Президенти Л.Кучму (як це було у 1999 році), то буде одночасно зустрічати біля під‘їзду і кандидата у Президенти П.Симоненка, і інших кандидатів. Центральна виборча комісія під керуванням її голови не повинна нікому надавати ніяких (підкреслюю!) преференцій.

– Комуністи своєю позицією по політреформі продемонстрували, що вони – на відміну від „НУ” – справді хочуть змінити систему влади. Але з іншого боку, вони вже ніколи не прийдуть до влади – так, щоб обрали президентом їхнього кандидата і щоб контролювати парламент. Які альянси, як ви гадаєте, будуть найбільш сприятливі для комуністів у парламенті після виборів-2004?

– Стосовно влади, то я більш оптимістично розглядаю це питання. Що стосується альянсів, то вони будуватимуться з метою вирішення наших програмних завдань: повернути владу трудящим. Також побачимо, які правила гри буде запропоновано на президентських виборах 2004 року, а вже потім прийматимемо відповідні рішення.

– Комуністи не можуть не розуміти, що підігруючи зараз владі у проведенні політичної реформи, вони працюють не тільки на зміну системи, а й на консервування нинішнього режиму та нинішньої еліти – скомпроментованої – при владі. Невже вам здається, що кучміст – то краще майбутнє для України? Чи всі засоби добрі, тільки б залишитись самим при кормушці?

– Політична реформа спрямована, я це підкреслюю, саме на зміну системи влади. Сьогоднішні дискусії у ЗМІ, на різних громадських форумах та у суспільстві, сконцентровані лише на одній проблемі: яким чином обирати президента.

На жаль, ЗМІ не роз‘яснюють українським громадянам суть і смисл політичної реформи, пропозиції щодо якої внесені комуністами ще 22 березня 1999 року. А серцевиною політичної реформи є посилення функцій Верховної Ради, обмеження функцій Президента, тобто шлях до парламентсько-президентської республіки.

Підвищення ролі Верховної Ради незаперечно вимагає підвищення ролі політичних партій, політичного структурування суспільства і підвищення відповідальності політичних партій. Ось чому голосування комуністів за зміни до Конституції можливе лише за умови прийняття закону про вибори на пропорційній основі, який буде введено в дію підписом Президента.

І ще одне. Сьогодні краще і правильніше говорити не про політичну реформу, а про конституційну реформу.

– Насколько единодушно ваши однопартийцы поддерживают тандем Симоненко–Медведчук, который ведет к тому, что уже третий раз коммунисты выполняют свою "историческую миссию" и протаскивают Кучму (или кучмиста) к власти?

– У грудні 2003 року відбувся Пленум ЦК КПУ, який доручив фракції КПУ у Верховній Раді підтримати законопроект про зміни до Конституції України за № 4105. Рішення приймалося в результаті дискусії у демократичній внутріпартійні обстановці, яка давно вже існує в Компартії.

– Почему коммунисты не отстаивают признания русского языка вторым государственным и не поддерживают русскоязычную прессу?

– Ленінська концепція національних відносин, на якій базується і ідеологія сучасних українських комуністів, полягає у тому, що ніяка нація, ніяка мова не може мати ніяких пріоритетів. Що стосується сьогоднішньої ситуації в Україні, то в усіх програмних документах Компартії України ми відстоюємо надання російській мові статусу другої державної або офіційної.

Моя особиста точка зору може бути сформульована у такому короткому афоризмі: не громадянин має розмовляти мовою держави, а держава має розмовляти мовою своїх громадян.

– Навіщо грузинів образили, товариші комуністи? Ющенкові – Ющенково, а Грузію зачіпати не варто було. Чи ви іншої точки зору?

–Я не зрозумів запитання.

– КПУ поставила під сумнів вибір грузинського народу у славнозвісному коментарі.

– Комуністи вважають, що ніяких виборів у справжньому розумінні цього слова у Грузії не відбулося. Якщо на парламентських виборах було зареєстровано 3 мільйони виборців, то на президентських – півтора. Без коментарів.

– Отже, якщо Петро Симоненко стане президентом, він Саакашвілі ігноруватиме?

– Питання некоректне. Способи зовнішніх зносин із державами визначаються не особистими уподобаннями.

– Чи не вважаєте ви, що комуністична партія України переродилася, таким чином перетворившись в політичне тягло держави? Не продукує жодних політичних програм, які б дійсно вивели країну (усіх нас, громадян України, незалежно від політичних уподобань) з економічної, соціальної та ін. криз? Чи не здається вам, що ви і ваша партія просуваєте політичні проекти, вигідні нині владній силі, що досить уже скомпрометована?! Чи не слід було б вам, вашій ненародній більшості, усім разом піти у відставку і дати, нарешті, шлях молодим?! Це питання і дружня порада.

– На виборах 1999 року програма кандидата в президенти Симоненка П.М. отримала 11 з половиною мільйонів несфальсифікованих голосів. Хочу вас запевнити, що наша партія не відтворює минуле, а будує майбутнє. Останнього року до нашої партії прийшло дуже багато молодих людей працездатного віку, які пов‘язують майбутнє України, їхні права із програмами комуністів.

– Ми всі вже мали можливість переконатися у "розбудові майбутнього"... Чи радше сказати – з методами цього будівництва...

То якою буде політична програма КПУ та її кандидатів? Назад до минулого?! У дружні обійми сусідського "ведмедя"?

– КПУ виступає як державницька сила, яка програмує щасливе і заможне життя громадян України у сильній, незалежній державі. Це ви можете прочитати у наших програмах, виступах партійних керівників, роботі фракції комуністів Верховної Ради України, партійних комітетах на місцях. Наша партія завжди дивилася і дивиться тільки у майбутнє.

– Тільки у майбутнє дивитесь? А інколи й під ноги непогано було б. Бо весь час кудись вступаєте... Навіть не смішно.

– Комуністи ніколи нікому не нав‘язували ніякої демократії. У Леніна є прекрасні слова про те, що соціалізм не може побудувати партія. Його можуть побудувати мільйони трудящих, які захочуть його побудувати.

- Незаконий державний заколот, а не соціялістична революція – ви хотіли сказати.

–Велика жовтнева соціалістична революція запліднила такі зміни у цілому світі, які носять вищого ґатунку гуманістичний характер. Вона примусила капітал рахуватись із потребами найманої сили і створювати для неї умови, які б дали можливість розвивати продуктивні сили. Правда, деякі країни роблять це за рахунок грабунку третього світу.

– Ну досить вже про ленінські концепції! Чому ви не відповідаєте на поставлені запитання?

– Вам, можливо, і досить, але історія людства розвивається за суспільними законами, відкритими Марксом і Леніним.

– Уявіть, що комуністи взяли владу в країні. Яким чином буде будуватися інформаційний простір? Знову – за радянським принципом? Чи медіа-олігархів ви залишите?

– Комуністи давно підтримують принцип свободи друкованого слова.

– Результати виборів 1999 р. можуть не повторитися більше. Громадянам держави потрібні конкретні пропозиції до дії, до виходу із кризового стану, потрібні робочі місця. Краще покінчити з демагогією.

– Саме на вирішення цих питань, які поставлені у вашому посланні, і зорієнтовані усі програми комуністів. Мені дуже жаль, що ви цих програм просто не знаєте. А це є можливим завдяки тому, що в українському суспільстві немає публічного змагання політичних програм. У цьому провина нинішньої системи влади і однобічної діяльності засобів масової інформації. Ви, як користувач Інтернету, маєте змогу знати про це, бо Компартія України має свій сайт. А що говорити про мільйони українських громадян, особливо тих, які проживають у сільській місцевості, де навіть елементарний радіодинамік не працює?

– Змінити владу Кучми і систему влади взагалі можна було і в 2000 році, якби комуністи по-справжньому підтримали б акцію „Україна без Кучми”. Адже саме ініціатори цієї акції виступали за парламентську республіку. Але комуністи тоді цього не зробили. Зате спарінг -партнерами Кучми – „всегда готовы" бути! Невже ви думаєте, що народ, ваш виборець у тому числі, цього не розуміє?

– Акція "Україна без Кучми" мала за мету поміняти одну фігуру на іншу, яка буде проводити той самий згубний політичний курс. На питання Петра Симоненка, хто буде після Кучми, Левко Лук‘яненко відповів однозначно: ми поставимо Віктора Ющенка. Комуністи ніколи не будуть підтримувати політичні сили націоналістичного ґатунку, які входять до складу блоку "Наша Україна". До того ж, ви пам‘ятаєте, як непослідовно повів себе у цій ситуації Віктор Ющенко, назвавши учасників акції мало не націонал-соціалістами.

– Пане Мішуро, програми КПУ, так само як і виступи партійних керівників, українці слухають уже стільки років, що можна було би озеленити Гренландію... Чому ви, як впливова політична сила, якою ви себе вважаєте, досі НЕ ЗРОБИЛИ нічого конкретного для "щасливого і заможного життя громадян України"?

Запитання риторичне, на напружуйтесь.

– Ваше запитання не риторичне. Для того, щоб зробити щось у суспільстві, потрібно мати владні важелі, яких на сьогодні Компартія не має. Якщо виборці зможуть зрозуміти реальність пропозицій комуністів щодо створення нових робочих місць, захисту конституційних прав громадян на працю, охорону здоров‘я, безкоштовне навчання, забезпечення у старості, то вони приведуть їх до влади і зможуть побачити, що комуністи завжди виражали і виражають інтереси трудящих, завжди працювали і працюють на задоволення потреб найбільш важливих, першочергових, простого трудівника.

Компартія України з 1994 року, коли вона отримала можливість створити фракцію, ніколи не голосувала за антинародні проекти законів.

– У вас дивна здатність перекручувати інформацію... Я не питав про антинародні проекти законів, я питав про невигідні КПУ законопроекти, які проголосовані комуністами... Що ви думаєте з приводу подорожчання української книги?

– Спочатку треба розібратися, що таке українська книжка: це книжка, яка друкується в Україні, чи яка пише про Україну, чи яку пишуть українські автори? Вважаю, що українська книга в будь-якому із цих трьох названих мною аспектів має бути доступною для широкого читача. Я у радянський час, будучи студентом, придбав собі світову літературу українською мовою, починаючи від Аристофана і закінчуючи Гемінґвеєм і Горьким.

– Радий за вас, що ви хоча б у своїй молодості літературу добру читали. А що ви порадите нашій молоді? Для якої скоро це буде не по кишені? Га? Ви не займаєтеся кваліфікацією, що таке українська література, де державна допомога видавничій справі? Де це є в програмі Комуністичної партії?

– Програма партії визначає основні напрямки політики на тривалий період у галузі економіки, соціальної сфери, зовнішніх зносин. Що стосується книговидання, то це може бути предметом конкретного закону, який мав би встановити пільги для української книги. Такий закон комуністи підтримали.

– Як ви оцінюєте судове рішення щодо "Сільських вістей"? Чи вважаєте ви, пане Валерію, статті Яременка антисемітизмом???

– Я вважаю, що газета не повинна друкувати наукових праць з тих чи інших проблем. Особливо коли це стосується історії, бо історія – це ідеологія, повернута у минуле. Але я проти того, щоб закривали будь-яку газету. Незважаючи на те, що "Сільські вісті" давно стали на популістські шляхи, щоб збільшити свій тираж.

– То ви, виявляється, і деякі нормальні речі "толкаєте". Так тримати! Ми – з вами, але чи ви з нами? Якщо так, то чому наша любляча партія нічого нормального не може протиставити оліархічно-буржуазним ЗМІ?

– У нас існує газета Центрального комітету партії "Комуніст", тираж якої складає 100 тисяч примірників. Маємо теоретичний журнал нашої партії "Комуніст України", а також 65 регіональних газет нашої партії. На жаль, ми не можемо сьогодні конкурувати із могутністю телерадіоканалів, які належать олігархам та з жовтою пресою. Наша робота – від дверей до дверей, від серця до серця. Соціологічні опитування, які проводять у тому числі і громадські організації, що існують на гранти іноземних держав, підтверджують, що більше 30% підтримують ідеї Комуністичної партії. Чому на виборах за комуністів голосують менше – окреме питання.

– Питання до вас як до голови Комісії з розслідування діяльності в Україні міжнародних донорських організацій: як просувається робота комісії? Кого вдалося "спіймати" на гарячому? Коли вони збираються "свергать" наш уряд?

– Комісія провела два засідання, на яких спробували визначитися у напрямках і характері роботи. Я, як голова Комісії, запропонував розглянути регламент діяльності Комісії, оскільки закону про тимчасові слідчі комісії в законодавстві України ще немає. Голова Комісії зустрівся із представниками неурядових громадських організацій, які входять до Громадянської коаліції "Новий вибір".

– Які висновки ви зробили після зустрічі з ГК "Новий вибір"?

– Перше – що у громадських організаціях, які входять у громадську коаліцію "Новий вибір", працюють висококваліфіковані спеціалісти, які вміють не лише випрошувати гранти, а й думати, вирішувати поставлені перед ними завдання.

– Почему вы согласились возглавить следственную комиссию по проверке общественных организаций, работающих на западные гранты? Неужели вы всерьез думаете, что такие общественные организации, как IREX РroMEDIA, Интерньюз, Хартия-4 представляют для Украины угрозу? И угрозу большую, чем российские политтехнологи, которые, в отличие от вышеназванных структур, работают в «тени», за нал, вне контроля государственных органов и общества?

–Я вважаю, що Україна повинна проводити свою власну внутрішню і зовнішню політику і ніхто не має права втручатися у наші справи – хоч із Заходу чи Сходу. Комуністи відстоюють саме таку точку зору про самодостатність України як держави, яка має достатньо високий інтелектуальний потенціал для того, щоб осмислити своє минуле і побудувати нормальне теперішнє і майбутнє.

– Дякую за відповідь щодо перевірки “грантових” структур. Але це тільки початок вашої діяльності, а що далі – кого перевірятемете? “Відродження”, USAID, Фрідом Хаус? Кого конкретно із донорів? І головне – у який спосіб? Об‘єднаєтесь із податківцями, СБУ, КРУ тощо? Чи як, конкретно? Чи ваша комісія просто піарівський захід Компартії, БЮТу та інших?

– На жаль, я не можу сьогодні відповісти на ваше запитання. З причин депутатської етики. Коли Комісія буде мати якісь конкретні матеріали, то ми не будемо їх ховати від громадськості. Запитання до вас: чому вас так турбує це?

Проект постанови про створення слідчої комісії внесли лідери КПУ, НДП, БЮТ, ППТУ та "Трудової України". Уже це має сказати вам, що це не є піаром Компартії.

– Гвалт! Як у часи застою – товарисчи не відповідають на запитання трудящих! Пане Мішура, вам нема про що доповісти, як голові комісії по "мочилову грантоїдів"?

– Я сказав усе, що мав сказати. Іншої інформації у мене немає. Якщо ви хочете дізнатися більше про "гранітоїдів", то рекомендую подивитися № 10 журналу "Національна безпека і оборона", який випускає Центр імені Разумкова.

– Що втратила і що здобула українська демократія за рахунок фінансування численних проектів в Україні західними грошима?

– Я вважаю, що західні гроші нав‘язують Україні певну модель західної демократії. Історія розвитку українського менталітету значно відрізняється від менталітету західного.

– Інвестиції в рідну економіку також нав‘язують Україні певну модель демократії? А якщо грошей немає, то який менталітет нав‘язує це?

– Я пам‘ятаю про позички Міжнародного валютного фонду, Світового банку та інших організацій світового стандарту, які надавали інвестиції під певні умови. Наприклад, прем‘єр-міністр Ющенко підписав з Міжнародними валютним фондом Меморандум, яким Україна зобов‘язувалася продати деякі енергетичні підприємства, що виробляють 15% енергії, розпаювати землі і т.д.

Це виглядає так, ніби мені дають 10 доларів і кажуть, за ці гроші ти маєш придбати у мене оцю краватку, а мені вона непотрібна. Я повинен мати можливість інвестувати туди, куди мій уряд, патріотичний уряд, вважає за потрібне. Нам же не надають інвестицій на розвиток високотехнологічних, наукомістких підприємств. Зате ми будуємо заводи Кока-кола, Фанта, з виробництва морозива і таке інше.

– Я вважаю, що товариш Мішура нас усіх вводить в оману, адже багато хто із українських ЗМІ також живе на гранти, проте він не пояснює механізму перевірок, які будуть застосовуватись під час перевірок діяльності донорів. Давайте усі спробуємо його переконати дати таке пояснення.

– Якщо ви хочете, щоб Комісія, а вона є слідчою, дала можливість сховати комусь якісь кінці, то можна розповісти, кого, яким чином, що буде перевіряти Комісія. Але існує таке поняття як "таємниця слідства". Це випливає із назви самої Комісії. У нас є кілька версій, які ми будемо перевіряти. Завдання Комісії – підтвердити ці версії або спростувати. Цим ми і будемо займатися.

– А чи братимете ви участь в акції з перевірки сайту "Детектор медіа", адже вона також заснована на кошти закордонних донорів?

– У постанові ВР про створення Комісії є пункт, яким дається право залучати до перевірки організацій, які існують на гранти іноземних держав, державні органи України. Тому Комісія доручить це комусь зробити.

На закінчення, дозвольте подякувати усім, хто спілкувався зі мною сьогодні. На жаль, за браком часу у мене не було можливості відповісти на всі запитання. Якщо "Детектор медіа" запросить мене ще на один чат, я із вдячністю прийму це запрошення, тому що дуже багато користувачів Інтернету дуже погано уявляють собі місце, роль, політичний авторитет і програму Комуністичної партії України. Бажаю усім добра, здоров‘я і надії на краще.

Щодо оголошеного "Детектор медіаю" конкурсу на краще запитання, приз пропоную вручити автору запитання про мої доходи (запитання надійшло під ніком [Справедливий] о 15:34:52 – прим. "Детектор медіа") .

„Детектор медіа” звертається до автора запитання з пропозицією повідомити нам своє ім’я та завітати до нас за призом: книгою Миколи Рябчука „Дві України: реальні межі, віртуальні війни”. Приз люб’язно надано видавництвом „Критика”.

Про умови конкурсу на краще чат-запитання від „Детектор медіа” та „Критики” слухайте також в програмі „Детектор медіа” в радіоефірі” на хвилях „РАДІО-ЕРА” FM (на частоті 96.0). Програма виходить по неділям, о 17.45.

Підготували Людмила Гуменюк, Тетяна Рябокінь, “Детектор медіа”