- Роботу над цією книгою я почав досить давно, - каже Микола Рябчук. - Так сталося, що відразу після загибелі Гонгадзе моя увага перемкнулася на цю проблему. Вона мені видалась достатньо гострою і важливою, і чим далі я її вивчав, тим більше переконувався, що їй потрібно присвятити окрему книжку. Поки що я написав велику статтю на цю тему, десь на два аркуші, (тобто це сторінок сорок-п’ятдесят), яка уже з’явилася в останньому числі торонтського журналу "Journal of Ukrainian studies" Вона написана англійською мовою, тобто я її поки ще не переклав по-українськи. Перекладаючи, я буду її оновлювати, розширювати, і це, мабуть, стане книжкою, бо там уже є для цього основа.

Я намагаюся говорити не просто про мас-медіа в Україні, але також ставити їх в певний контекст, тобто показати, яким чином держава, авторитарна держава (яка стає дедалі більш авторитарною) маніпулює цими мас-медіа, як вона намагається контролювати їх і досить успішно це робить.

Я застосовую концепцію американського вченого Кійка Дардена, який вжив цей термін "шантажистська держава" щодо України. Він має на увазі, насамперед, податковий шантаж, тобто він дуже переконливо показує, що постсовєтський авторитаризм не має ідеологічного характеру, він має характер, власне, економічний.

Вся система побудована таким чином, що кожен бізнес є залежний від держави. За кожним можна знайти якісь певні гріхи, кожен бізнес можна знищити. Держава не є правовою. Вона як була за совєтських часів, так і далі залишилася керована "телефонним правом". І таким чином, державні органи нагляду накопичують так звані файли, вони накопичують інформацію щодо бізнесменів, щодо взагалі політично активних людей, які можуть становити загрозу для режиму і використовують цю інформацію тоді, коли цей бізнесмен, скажімо, стає нелояльним, коли він виявляє певну нелояльність до влади.

Тоді на нього кидають усі контролюючі, так звані, органи і практично знищують цей бізнес. Таким чином вся ця авторитарна держава є набагато ефективніша, ніж совєтська. Вона не намагається контролювати думки людей, вона навіть не намагається контролювати їхні висловлювання. Вона контролює тільки поширення інформації і робить це дуже успішно. Вона контролює тільки економічну основу, на якій може вирости громадянське суспільство і незалежні мас-медіа. Це дуже лицемірна держава, сама система дуже підступна і оманливо-демократична. Вона намагається себе продавати перед світом як нібито ліберальна демократія, якою, звичайно, вона не є. І я думаю що дуже важливо деконструювати всю цю їхню риторику.

Я навіть сподіваюся назвати майбутню книжку так: “Майстрування злагоди”. Зрозуміло, що це в лапках “злагода”, тому що “злагода” - це одне з таких псевдо-гасел нашої влади. Тобто назва буде “Майстрування злагоди”, а вже підзаголовок - “Незалежні мас-медіа в шантажистській державі”. Сподіваюся, що, може, за рік мені вдасться цю роботу закінчити.