- Володимире, як нам стало відомо, ви звільнилися з телеканалу "Інтер". З яким формулюванням?

- Так, сьогодні я забрав трудову книжку. Офіційно я написав заяву "за власним бажанням, яке виникло внаслідок вимоги керівництва, обгрунтованої моїми публікаціями в тижневику "Дзеркало тижня", відповідно через що я не бачу можливості в подальшій співпраці з інформаційною службою телеканалу "Інтер".

Це і є реальна причина мого звільнення. Мені було передано думку членів Правління про те, що такі публікації шкодять телеканалу "Інтер". Це доручили зробити шеф-редактору Олексію Мустафіну. Він також запропонував мені знайти найбільш прийнятний вихід із ситуації. В принципі, Олексій повівся в цій ситуації найбільш порядно. Ми знайшли вихід: тепер я (формально, з 31 серпня) більше не працюю на телеканалі "Інтер".

- На Правлінні розглядалася тільки ваша кандидатура?

- Наскільки мені відомо, так.

- Коли б не це, то ви продовжували б працювати на "Інтері"?

- Якби не публікації в "ДТ", то я думаю, вимоги б про моє звільнення не виникло. Хоча навряд чи я продовжив би працювати на каналі далі. Але пропозиція про те, щоб я пішов з каналу, пролунала раніше, ніж я написав заяву за власним бажанням.

- Вимога про ваше звільнення йшла напряму від Віктора Медведчука?

– Я не знаю, чи напряму. Але перший мій матеріал у "ДТ" був про те, як В. Медведчук міг через зернову кризу боротися проти В.Януковича. Другий стосувався підсумків голосування про направлення законопроектів по конституційній реформі до КСУ й торкався поведінки кожного з гравців. Медведчук був там одним з об'єктів аналізу. А третя публікація – це інтерв'ю із Сергієм Головатим щодо його аналізу конституційної реформи та пропозиції провести Форум.

Прикметно, що мене повідомили про моє звільнення у день весілля Віктора Медведчука. Мої друзі назвали цю історію "частиною весільного подарунку".

- Формулювання про звільнення, яким ви обмежилися, зберегло вам достойний рівень матеріальної компенсації?

- Фінансових претензій у мене немає. Розійшлися ми доволі мирно, оскільки це бажання було обопільним.

- Як змінилася ситуація на телеканалі з відходом від каналу О.Зінченка за останні місяці?

- Важко сказати. Мені здається, що ситуація законсервувалася. Канал "окуклился". В очікуванні чого? Не відомо. Прогресу я не бачу, як, власне, й регресу. Але на мою особисту думку, очікувати там змін на краще точно не варто. Щоправда, я більше місяця не з'являвся на каналі і в курсі подій на рівні чуток. Зараз на каналі чекають зібрання акціонерів, правління. Зараз очевидно, що служба інформації все частіше починає працювати під диктат. Новини стають все більш прісними. Власне, в таких умовах працювати нецікаво.

- Чи намагалися ви відстояти свою позицію в колективі?

- Я навіть не намагався це робити. Хоча треба віддати належне, колеги готові були відстоювати мене перед керівництвом. Але у мене не було бажання залишатися на каналі, тому я попросив їх цього не робити. Навіщо чіплятися за гілку, яка вже давно зламана? Для себе особисто я не бачив перспективи на каналі після майже семи (з перервою у два місяці) років роботи.

Я прийшов до того ще раніше, що треба йти з "Новин", з того формату, у якому я працював. Єдине, що я чекав якісних змін на каналі, але вони не відбулися. У свій час я намагався щось зробити: був членом страйкового комітету журналістів, є членом Київської незалежної медіа-профспілки, виступав у пресі, сперечався з шеф-редактором "Новин". Але тепер надії на зміни не залишилося. Крім того, очевидно, що тим, хто мене підтримав, просто не дали б працювати.

- Тобто ви вважаєте, що журналісти самі по собі не змогли б переломити ситуацію на каналі?

- Ні. Головне - через роз'єднаність журналістів. Керівництво до кожного застосовує свої важелі стримування чи заохочення. Хоча, як не намагалися роз'єднати колектив, в певний момент люди були готові виступити, але цього не сталося, оскільки тиск виявився сильнішим.

- А вам не ставили такої умови – не збурювати колектив?

- Ні. Та це ні до чого б не призвело, як постріл з гармати по горобцях. Перше, тому що журналісти не захищені у цій ситуації. Друге, тих, хто був проти, було значно менше.

- Яку роль відводять "Інтеру" в майбутній президентській компанії? Якою буде нова інформаційна війна?

- Мені тільки відомо, що вже формується штаб. Я на 99,9% впевнений, що "Інтер" не залишиться осторонь цієї кампанії. Як мені сказав мій високопосадовий знайомий, "все буде добре, і Ющенко не стане президентом". Тобто можна зрозуміти, що штаб створюється і працюватиме тільки заради боротьби з В.Ющенком.

- Говорять, ви плануєте працювати в структурі, дотичній до "Інтера"?

- Ні. Я ще не маю певного місця роботи. Пропозиції є, але поки що працюватиму як незалежний журналіст. Найперше, співпрацюватиму з інтернет-виданням "Оглядач".

- Але ж це структура, наближена до "Інтера"?

- Вже місяців зо три як це видання не має жодного відношення до "Інтера".

- Хто є власником "Оглядача"?

- Власник - Олександр Зінченко.

- Олександр Зінченко ще залишається акціонером "Інтера"?

- Наскільки я знаю – так.

- Тобто ви вибрали можливість працювати із Зінченком?

- Ну, я не йду працювати на нього... Існує усталена думка, що той, хто приходить на роботу, обов'язково "лягає" під патрона. Абсолютно ні. Ми з Зінченком зустрічалися і я можу сказати, що, напевно, він став першою людиною, яка мені сказала про те, що буде створювати мас-медіа як бізнес-структуру, як інструмент заробляння грошей; як інструмент інформування, а не зброю проти своїх конкурентів чи задля вирішення особистих проблем власника.

Абсолютно чітко відомо, що так – Зінченко – власник сайту, але він не втручається в редакційну політику. Умова одна: робити матеріали якісні, об'єктивні, різносторонні, немає табуйованих тем, заборонених персон. В цьому виданні будуть присутні спектри всіх думок, якщо журналістських: то від Т.Коробової до В.Піховшека; якщо політичних: то від В.Ющенка до В.Медведчука. Власне, немає нікого під забороною, нікого немає під необхідністю рекламувати. Це мені найбільше сподобалося. І в цьому напрямку ми будемо розвивати інтернет-видання "Обозреватель". Серед керівництва видання - Олександр Колодій, Олександр Декусаров, ці люди на мене складають враження ефективних менеджерів. Наді мною немає дамоклового меча під назвою "шеф-редактор". Усі рішення приймаються колегіально. Це структура невеликої редакції, що працює демократично і на результат.

- А ви не вважаєте, що ви тому досить активно підтримували О.Зінченка як керівника "Інтера"...

- Я підтримував його дії далеко не завжди. Хіба що у останньому конфлікті. Тоді я сказав правду. Просто ніхто з працівників "Інтера", крім мене, вирішив не коментувати ситуацію із відстороненням О.Зінченка від телеканалу. Я просто сказав так, як воно є. І тут я не захотів ні перебільшувати, ні применшувати роль Зінченка

- Зараз можна було б розцінити ваш перехід у структуру Зінченка як своєрідну компенсацію за той ваш виступ. Ви не вважаєте її не досить адекватною втраченій роботі?

- Я компенсації не потребував. У мене було багато пропозицій і я міг прийняти будь-яку. Я досі розмірковую над деякими. Мені просто дійсно сподобалася та система роботи, яку мені запропонували, і моя роль в ній. Я зрозумів, що я можу брати участь в створенні першого об'єктивного і незалежного суспільно-політичного медіа в Україні.

І що власне "втратив"? Якщо справа в рейтингу "Інтера", то якого біса, даруйте на слові, працювати на телеканалі з рейтингом, який ще не означає довіру глядачів?

Який означає, що ти від цього рейтингу можеш і не відмитися, якщо щось станеться... Я вважаю, що зараз на телебаченні, а особливо в новинних структурах, дуже складний час. І я просто не хочу брати участі у тому, що зараз твориться на телебаченні.

- Чи йдеться про створення власного медіа-холдингу Олександра Зінченка?

- Наскільки я знаю Олександра Зінченка, він не зупиниться, й не буде обмежуватися інтернет-сайтом. Це не в його характері. А щодо його планів, про це говорити поки що рано. Тут можна подивитися на майбутнє медіа-ринку. На ньому в будь-якому разі буде перерозподіл, хто б не став наступним президентом. Зараз в телевізійному ринку йде монополізація. Але це неприродно. Тип паче, що в Україні, наприклад, ще не було телевізійного буму. Можливостей для розвитку дуже багато. Інша справа, що зараз інвестори побоюються вкладати гроші в медіа. Куди ж вкладати?

На телебаченні майже немає пристойних новин. Єдині новини, які я дивлюся, це "Факти" на ICTV. Ще "ТСН" зберіг своє обличчя. А все решта – дивитися не можна. Я як споживач не отримую достатньої інформації ні з телебачення, ні з газет. Центральних щоденних респектабельних, незаангажованих газет в Україні взагалі немає. В регіонах цим вирізняється лише Львів. Так само радіо – це тільки розваги. А "Континент" та "Ера" не роблять погоди.

Виходить, що розвиток мас-медіа ще попереду, а зараз відбувається "консервування" ситуації, аби пережити ці часи.

- Ви – телевізійний журналіст. Не буде ностальгії за телебаченням?

- У будь-якому разі я не пориваю з ТБ. Мене одразу ж запросила Ганна Безлюдна до участі у одному з соціально-політичних проектів "Профі-ТВ". Не можу поки що розповідати про деталі. Це дуже цікава пропозиція, бо дозволяє мені як тележурналісту випробувати нові телевізійні технології. Власне, це можливість випробувати західний зразок роботи журналіста.