- Я пішов з попереднього місця, тому що переді мною відкрилася можливість більш цікавої роботи – відповідає на запитання „Детектор медіа” щодо причин розлучення з ВВС Кирило Лукренко. – У мене був контракт на три роки, який, можливо, можна було б подовжити, якщо би керівництво знайшло, що я потрібний. Але я працював там продюсером, тут я працюю шеф-редактором. Робота більш складна, а значить, більш цікава.

- У вас не було сумнівів? Адже зараз в Україні, навпаки, склалася така ситуація, коли фахівці йдуть з телевізійних новин через відомі обставини?



- Думаю, що у нас сьогодні є реальна можливість відлагодити нормальну новітню технологію теленовин. Адже ще за радянських часів існувала певна технологія інформаційного мовлення, були телевізійні новини. Потім виявилися, що вони непридатні, малоцікаві і їх мало хто дивиться. Їх робили не так, як того очікує публіка. Але насправді були висококласні професіонали, яких зараз не так вже й багато залишилося. Той же Олексій Сологубенко, який працював на радіо, зараз очолює один з відділів всесвітньої служби ВВС...

Після 1991 року в Україні почали створювати більш професійні, як мені здається, недержавні новини – „1+1”, „Інтер”, які були першими, потім з’явилися інші. За ці роки, звичайно, вибудувалася нова технологія виробництва новин. Проте такої технології, яка б відповідала тому, що зараз відбувається в Європі чи Америці, у нас ще досі не створено. Відсутні якісь окремі елементи цієї технології. Тобто відсутні такі речі, як, по-перше, сучасне технічне забезпечення. Якщо воно є, то не завжди використовується грамотно. По-друге, не зовсім чітко відлагоджені штати, обов’язки між структурними підрозділами. Дуже багато робиться на ентузіазмі людей і на таланті окремих журналістів. На Заході є відлагоджена система, яка працює. І талановитий журналіст має більше можливостей розкритися. У нас влагодження новинної команди як працездатної системи, яка може працювати автономно, в незалежності від ситуацій або політичних епох, ще попереду. В принципі, ми намагаємося це робити зараз на Новому каналі.

-Ви вважаєте, що ентузіазм – це така річ, якій немає місця в технологічному ланцюжку?



- Ентузіазм можна, умовно кажучи, направити в різні русла. Якщо ентузіазм має боротися з якимось елементарними незручностями... Тому що, наприклад, якщо скульптор озброєний лопатою, він гірше зробить скульптуру, ніж якщо у нього є спеціальні інструменти. У нас є фантастичні журналісти, які мусять працювати з інструментарієм, який належить вчорашньому дню. Вони дуже талановиті, вони можуть це робити, незважаючи ні на що. Талант - він завжди талант на всіх каналах. Але якщо ми створюємо для цих людей ще й відповідні умови, щоб у них не боліла голова за елементарні речі, тоді вони дійсно розкриваються краще.

-Давайте поговоримо про суто стилістичні ознаки новин. Як змінювалися за останні роки і картинка, й інтонація, і тематичний спектр? Що таке цікаві новини сьогодні?



- Ще п’ять-десять років тому зміни в країні були настільки бурхливі, що люди мали простежувати буквально щодня, що відбувається в суспільстві. Тоді щодня, як ти вмикав новини, перед тобою відкривалася якась нова реальність. Зараз цього вже немає. Сьогодні відбувається певна стабілізація в суспільстві. Порівняно з тим, що відбувається в Європі чи в Північній Америці, звичайно, це не можна назвати справжньою стабільністю, але для нашої ситуації - помітна динаміка.

Журналіст більше не є людиною, яка суспільно потрібна так, як це було 10 років тому. Власне кажучи, це пов’язане саме зі стабільністю. І це найголовніше.

-Чи не вважаєте ви, що за таких умов форма тижневої оглядової інформаційно-аналітичної програми має актуалізуватися?



- Важко сказати. На нашому каналі немає аналітичних тижневиків, і найближчим часом їх не буде. Для цього потрібні додаткові ресурси, а їх немає. Можливо, це справедливо для тих каналів, в яких є більше сил, бажання, грошей....

-Але як тенденція це має якось проявитися? За останні роки сформувалася чітко окреслена конкуренція новинних служб каналів. А повноцінних тижневиків немає...

- Канали змагаються не за якісь абстрактні новини, думаю, що канали змагаються за свого глядача і кожен канал пропонує свої новини. Насправді не дуже багато людей дивляться всі новини підряд. Це, можливо, тільки ті, для кого це частина їхньої професії або люди, яким немає чого робити.



-Яка аудиторія новин Нового каналу?



- Поки що це люди від 25 до 35-40 років. Але ми би хотіли розширення цієї аудиторії, ми хочемо більших рейтингів. Ми не задоволені тим, що у нас є, хоча нас дивляться, наших ведучих впізнають, нас інколи цитують.

- Новини стабільного часу - це, мабуть, перш за все місцева неполітична інформація. У нас же значну частину новинного випуску складає Інтеркфакс в картинках. Чим це пояснюється?



- Спочатку хочу завершити відповідь щодо аналітики. Якщо люди хочуть в чомусь глибоко розібратися, то це, мабуть, не робиться на основі телевізійної програми. Це краще робити за допомогою багатьох газет, Інтернету.

Але ж мова може йти не лише про якісь парламентські чи політичні перипетії, в яких хочеться розібратися. А, скажімо, панорама життя країни. Те, що робить Парфьонов в „Намедни” на НТВ, не можна сказати, що це якісь специфічні новини для втаємничених. Та вони дають присмак того, чим живе країна, як вона живе. І саме це створює той специфічний драйв.



На нашому каналі ми на це не ставимо. Мені важко говорити за решту каналів. Ми хочемо забезпечити системну подачу новин, щоб до людей доходила найважливіша інформація.

-Як вибудовуються пріоритети?



- Для нас найголовніше - це рейтинг новин, щоб вони завжди були свіжими, і якомога більш повними. Якщо ми щось пропускаємо, це для нас проблема. На Інтерфаксі зараз базуються всі теленовини, і це погано, це хвороба. Тому що це свідчить про те, що на каналі погане планування, погано налагоджена система інформаційних джерел. Інтерфакс охоплює зовсім не все і це призводить до однобокості інформаційної картини. Ми для себе вважаємо за ідеальну ситуацію, коли спочатку ми повідомили, а потім повідомив Інтерфакс. Це не може бути, якщо ця подія в Києві і там присутні і ми, і вони, і решта каналів. Тобто це повідомляють всі одночасно. Але це може бути в ситуації регіонів, неполітичних новин, оскільки зараз дуже широкі ніші неполітичних новин не закриті, ними мало хто займається, немає фахівців, які працюють в напрямках релігії, військових справ, медицини...

-Ви можете собі уявити ситуацію, при якій неполітична новина може бути першою новиною, яка відкриває випуск? Якщо це, звичайно, не катастрофа.



- У нас таке буває. Просто треба готувати людей до цього. І треба так подати новини, щоб люди зрозуміли, що ця новина важлива для всіх. Наприклад, така новина: президент наклав вето на 17% ПДВ. Це новина, яка стосується всіх людей в Україні. Чому вона не стала першою новиною? Тому що українські миротворці поїхали з Кувейту в Ірак. Міжсезоння, відсутність коментаторів у Києві не дало можливості розкрити тему. І люди все-таки ще не звикли до того, щоб розуміти, що це вплине на їхній гаманець.

- Коли весь світ стежив за долею іранських близнючок, що їх намагалися розділити, россійська програма „Час” запросила російського хірурга, який займався цією проблемою в Росії, щоб він дав коментар і медичний прогноз щодо цього хірургічного втручання. Прогноз в нього був не оптимістичний і він справдився. Мене вразив сам принцип підходу: вони намагалися встромити свої „п’ять копійок” і це було доречно. Намагання встромити свої „п’ять копійок” в тому, що стосується міжнародних новин чи політичних офіційних новин, чому воно не завжди присутнє в наших теленовинах?



- Люди навчаються робити так, як цікаво глядачеві. Дуже багато новин, які, як правило, оминають новинні колективи, можна так подати, прив’язати до реальності або написати такою мовою і в такій формі, що людям буде цікаво дивитися. В цьому є завдання. Але, знов-таки, як на мене, це проблема технології. Тому що люди, які мають відповідати за те, щоб ці новини були більш повернуті обличчям до глядача, або виконують не властиві їм функції, або мають перед собою неправильно поставлені завдання, або взагалі на каналаханемає людей, які відповідають за розгортання теми. Працівники втомлюються, а система не дозволяє їм дивитися на всі боки, і вони дивляться просто перед собою і женуть, женуть, женуть... Всі трохи зашорені. Так організована праця, що люди не можуть подивитися, що відбувається зліва, справа, ззаду, тільки бачать Верховну Раду і тих, хто довкола. Це дуже часто видається на перший план. Насправді зараз всі канали починають від цього одномірного бачення реальності трохи відходити.

-Як у вас складаються стосунки з журналістами? Наскільки детально ви обговорюєте нюанси репортажів, які ви маєте одержати від них? Як заявляються теми? Напевно, є якісь вдалі моменти, які приносять вам задоволення?



- Є вдалі моменти. Думаю, що вони – частина нашої технології, яка є не зовсім відкритою для читачів. Думаю, що ми не завжди чітко ставимо завдання перед журналістами щодо того, що саме хочемо отримати від них, і це одна з великих проблем. Журналіст має їхати на завдання підготовленим, він має знати всі нюанси. - Але існує така риса, яка має бути гіпертрофованою у журналіста – допитливість.



- Одне діло, коли допитливість базується на тому, що журналіст приїхав на місце і просто допитується на основі того, що він бачить. А є допитливість, яка базується на основі того, що йому підготували його колеги, він сам „нарив” перед виїздом.

-І все ж таки, вам не здається, що саме відсутність допитливості, навіть незважаючи на базове підґрунтя, позначається на якості новин? Деякі речі видаються однобокими і пласкими саме через відсутність елементарної людської допитливості журналіста? Адже глядачеві буде цікаво теж саме, що і журналістові. Але ж він питає не про те, що йому цікаво, а те, що він вважає, що його за це привітають на каналі?



- Думаю, що допитливість має дуже багато різних відтінків. По-перше, є люди, які називають себе журналістами, яким не дуже цікаве те, що вони роблять. Таких людей треба відсіювати. У нас їх, я думаю, немає. Другий момент: є журналісти, які знають все, як вони вважають, про цю тему, вони приїздять і бачать ситуацію, яка для звичайної аудиторії, можливо, і є відкриттям, але для конкретного журналіста це не особливо цікаво. Тоді це невміння передати уже відомі речі в доступній формі.

- В будь-якому разі, це професійна вада. Коли журналіст бере на себе роль експерта.



- Є проблеми, коли журналіст і випускова група мають різні погляди. Є події багатогранні, про щось треба більше говорити, про щось менше. Журналіст бачить в цьому одне, випусковий інше, а в результаті виходить часом якийсь симбіоз.

-Як вирішуються ці проблеми?



- Треба краще ставити завдання перед журналістом на виїзді. З іншого боку, коли журналіст приїздить, він має дохідливо пояснити випусковому, який дивиться на подію через призму якогось штампа, чому цей штамп не відповідає дійсності. Це завжди процес, в якому треба більше спілкуватися.

- "Темники". Ви їх бачите зараз?



- До мене темники не надходять.

- А взагалі ви їх бачили?



- Коли я працював на ВВС, я їх бачив викладеними на „Українській правді” в Інтернеті. До мене вони, поки я працюю шеф-редактором, не надходять.



- Скільки ви працюєте на Новому? Чи відбулося за цей час щось, що ви вважали б особистим досягненням?



- З листопада минулого року. Перед цим я працював два роки на ВВС, а до того місяців сім-вісім з Новим каналом випусковим нічного випуску. Головний ресурс новинної команди – це наш колектив. Це такі люди, як Катя Лебедєва, Захар Бутирський, Світлана Усенко, Ліда Таран, і ще десяток тих, чиї обличчя глядач ніколи не бачить. Міцне ядро було тут завжди. Мені здається, що зараз колектив більш працездатний, ніж це було в листопаді, коли я прийшов. Думаю, що є певні технологічні речі, які прижилися, які зробили роботу більш ефективною. Ми зараз знову підходимо до моменту пришвидшення змін на каналі, можливо, те, чим я буду пишатися, станеться через кілька місяців. Тому що зараз ми всередині бродіння, підготовки до нового сезону, і саме зараз відбуваються деякі речі, які, ми сподіваємося, зроблять більш цікавими наші новини.

Ми добираємо кількох хороших журналістів-репортерів, будуть нові ведучі. Крім того, у найближчі кілька місяців у нас з’явиться нова редакторська комп”ютерна програма, яка дозволить нам більш ефективно писати, редагувати, видавати в ефір новини. Це програма, яку канал збирається закупати і яка дуже спростить багато процесів. Багато елементів новин, які роблять зараз конкретні люди, буде робити комп’ютер. Люди зможуть більше присвятити себе наповненню новин. Збільшиться основний випуск.

Будуть наголоси в різний час доби на різній тональності новин. Ми свідомі того, що в різний час доби у новин різна аудиторія. Якщо о дев’ятнадцятій годині дивиться дуже широка аудиторія, то о 23.15 наш нічний випуск дивиться специфічна аудиторія. Для тих людей, які цілий день просиділи на роботі і хочуть вночі подивитися останні новини, новини треба робити інакше, ніж для тих, хто приходить о сьомій годині з роботи. Тому, очевидно, вночі можна давати більше економічної, політичної, міжнародної інформації. А о сьомій годині ми маємо приваблювати якомога ширшу аудиторію, тому там будуть новини, які цікаві пересічній людині, починаючи від економічних новин, але по-інакшому написаних, до курйозів. Нічні новини – це новини для тих, хто приймає рішення. О першій годині дня – це новини для домогосподарок, для дітей, які повернулися зі школи, - загальнопізнавальні новини.

- Ви не плануєте розширити місцеві новини?

- Ми і зараз це намагаємося робити. І далі будемо. Знов-таки, не можна ставити собі за мету розширити якусь сферу новин, тому що ми ніколи не знаємо, які новини будуть найцікавішими на той чи інший момент. Якщо завтра будуть найцікавіші події у Верховній Раді, то ми будемо про них повідомляти. А якщо післязавтра будуть розділяти сіамських близнюків, то ми будемо про них повідомляти. Ми маємо так побудувати наш відбір новин, щоб найцікавіші новини з усіх сфер життя потрапляли у наш випуск.