Здається, революція в Україні триває. Як казали більшовики, «есть у революции начало, нет у революции конца». Хочу з приємністю зазначити, що й цього разу масовим народним протестам передували протести журналістів - рух «Стоп цензурі!». Отож, журналісти не заспокоїлися. Водночас, хоча цей рух був почутий в Україні і світі, але до сьогодні не можна сказати, що акули пера, камери і диктофони стали консолідованою силою, здатною захищати свої інтереси.

Тож попри революційну ситуацію утиски журналістів триватимуть. Не виключено, що навіть посилюватимуться, коли революційна хвиля покотиться назад. А вона таки покотиться: протестувальники завоюють певний плацдарм і знову заспокояться до чергового маразму від влади. Отож, цензурування, незаконні звільнення, брутальність по відношенню до журналістів триватимуть.

А це значить, що існування й посилення організацій, які б захищали права журналістів, залишається актуальними. Вони повинні діяти не лише в період революційного піднесення, але і в час революційного штилю, а то й навіть контрреволюційної активності.

27 листопада, напередодні восьмої річниці від дня засування, відбудеться звітно-виборна конференція Київської незалежної медіапрофспілки. За час свого існування КНМП довела, що зберігає як бойовий, так і діловий характер у будь-які часи. Кілька останніх прикладів. Цього року нове керівництво Національної телекомпанії України проводило численні скорочення штату. Збиралися скоротити кількох членів КНМП на НТКУ. Але профспілка діяла конструктивно і домоглася, щоб кандидатам на звільнення було запропоновано іншу роботу.

Щоправда, прикро визнавати, але пізніше двоє профспілковців, активістів руху «Стоп цензурі!», таки звільнилися з роботи через завуальований тиск. Профспілка в цьому випадку нічого не могла зробити, адже ті журналісти самі вирішили не боротися за свої права і Комітет КНМП дізнався про їхнє звільнення пізніше.

Крім того, КНМП виграла кілька справ у судах, які стосувалися незаконного звільнення членів КНМП на НТКУ за часів попереднього керівництва. І загалом усі звернення про юридичну допомогу для журналістів було задоволено. За винятком одного випадку, коли одна з колег вимагала захищати її інтереси в суді. Наші юристи дуже скептично оцінили її шанси, але все одно необхідні консультації вона отримала.

У Хмельницькому стався безпрецедентний випадок. Міліція вибачилася перед журналісткою «Моя газета+» Людмилою Луніною і відшкодувала збитки за зламаний диктофон. Це сталося після того, як під час торішніх акцій протесту міліціонер забрав у журналістки диктофон і зі словами: «Мені це набридло» зламав його. Щоправда, сам винуватець не вибачався. КНМП займалося цією справою з самого початку і домагається кримінального переслідування винуватця конфлікту. Ми працювали не лише з хмельничанами, але і з журналістами інших міст, котрі зверталися до нас по допомогу.

Отже, профспілка постійно допомагає тим журналістам, які наважилися боротися за свої права. Тим не менше, продовжує стояти на порядку денному необхідність реформування медіапрофспілки. Адже до сьогоднішнього дня активісти КНМП працюють на голому ентузіазмі - грошей ніхто не отримує.

Приємний позитивний сигнал прозвучав на зборах осередку КНМП Національної телекомпанії України: профспілчани ухвалили рішення змінити принцип сплати членських внесків. Вони погодилися платити не мізерні 15 гривень, а один процент від зарплати. На власному досвіді вони відчувають дієвість профспілки і починають розуміти, що вони повинні не тільки призначати менеджерів профспілки на черговій звітно-виборній конференції, але і винаймати їх. Тобто платити їм зарплату. Інакше на всі найсправедливіші претензії до обраного керівництва КНМП (безвідносно до особи) розбиватимуться об залізний аргумент: «Ви не платите мені зарплату і мені ніколи займатися тим чи іншим питанням».

Жодна регіональна профспілкова організація (навіть найбільша столична) не вирішить усіх проблемних питань журналістської спільноти, які є сьогодні. Це під силу лише всеукраїнському профспілковому об'єднанню журналістів. Свого часу регіональні профспілкові організації об'єдналися в Незалежну медіапрофспілку України. НМПУ мала членів понад тисячу осіб. Існувала потреба розвивати організацію. На жаль, сьогодні керівництво НМПУ пішло вельми оригінальним шляхом - замість активізувати роботу з регіонами, банально «відшило» регіональні організації.

Але ж регіональні організації таки існують. Вони усвідомлюють, що були б набагато сильнішими, якби діяли разом, скоординовано. Цього літа КНМП разом із Запорізькою й Волинською незалежними медіапрофспілками ініціювали створення всеукраїнської медіа-профспілкової організації. Ми з комітетами цих організацій домовилися, що підпишемо угоду про об'єднання у всеукраїнську організацію на конфедеративних засадах. А потім охочі регіональні організації зможуть приєднатися до цієї угоди.

Я би хотів, щоб профспілка утворила власне юридичне бюро, яке б складалося не лише з юридичного захисту потерпілих журналістів, але і з моніторингової частини, яка б відстежувала порушення прав журналістів і виробляла рекомендації, як з ними боротися. Залишається актуальним питання так і не втіленої ідеї про кредитну спілку або пенсійний фонд для журналістів. А також багато інших питань розвитку, які ми зможемо обговорити на конференції.

Приєднуйтеся, колеги!

Юрій Луканов, голова комітету Київської незалежної медіапрофспілки