Отже, після затяжного конфлікту з приміщенням і переїздом на Прорізну, осінній сезон роботи Національної ради з питань телебачення та радіомовлення ознаменувався проведенням двох масштабних конкурсів на частоти і канали мовлення.

Вони стали конкурсами з особливими умовами - так званими форматними. Тобто, такими, коли в кожній конкурсній позиції на певний канал, у певному місці Нацрада встановила конкретні умови. А телекомпанії-конкурсанти, презентуючи свої концепції і розповідаючи про майбутню діяльність, змагалися за те, хто найліпше відповідатиме цим умовам. Підхід принципово новий, оскільки раніше частоти виставлялись на конкурси, не обтяжені якимись додатковими зобов’язаннями.

Звідки ж бралися нині конкурсні умови? Особливі конкурсні умови на частоти певного населеного пункту мають випливати з потреб мешканців цього регіону. Скажімо, не вистачає в Бердичеві місцевих мовників, то, відповідно, це й буде особливою умовою конкурсу. Хоче більшість мешканців Ізюму, щоб у них був пізнавальний телеканал – так само, це дороговказ для Нацради. Тож, за словами голови Нацради Віталія Шевченка, невід’ємною складовою таких форматних конкурсів має стати паспортизація інформаційного простору, яку ще з літа розпочала Національна рада.

Паспортизація

За словами Віталія Шевченка, базовою територією для складання паспорту є адміністративний район або населений пункт, де присутній хоча б один мовник. Такий паспорт повинен містити вичерпну інформацію щодо демографічної, мовної ситуації регіону, всі відомості про громадські організації, про стосунки ЗМІ з владою. Такі паспорти навіть містять карти, де вказується покриття каналів в різних областях, перелік всіх каналів, які мовлять у даній місцевості, характер ефіру тощо.

На час проведення вищезгаданих конкурсів робота над паспортизацією закінчена не була, саме тому Нацрада замовила соціологічне опитування у тих містах, частоти яких виставлялись на конкурс, щоб виявити побажання населення щодо наповнення ефіру.

Нацрада замовила Центру порівняння соціологічних досліджень „ЦЕСІ-Україна” два опитування: одне загальнонаціональне, інше – опитування журналістів. Дані цих опитувань виявили потребу громадян, перш за все, у інформаційному телемовнику. Тобто, за опитуванням Нацради, 48,5% респондентів по Україні і 72% опитаних журналістів зазначили, що найчастіше дивляться новини. Також респонденти, відповідаючи на відповідне запитання Нацради, повідомляли, що в першу чергу надали б ліцензію інформаційному мовнику. Що пізніше й зробила Нацрада.

Особливі умови першого конкурсу - інформаційний канал мовлення. І що з цього вийшло.

Але вже перший конкурс, оголошений 22.06.05, завершився скандалом. Справа в тому, що в одній з конкурсних позицій, де особливою умовою стало інформаційне мовлення, переміг „Експрес-інформ” („5 канал”), отримавши канал мовлення, який включав в себе ряд частот у таких містах як Луцьк, Дніпропетровськ, Маріуполь, Бердичів, Житомирі, Кіровограді, Харкові, Умані тощо. Поряд з „Експрес-інформом”, на ці частоти також претендували ще дві телеорганізації: НБМ та ТРК "Клас”. В останню хвилину, коли конкурсанти презентували свої концепції, представник каналу НБМ повідомив, що канал участі у конкурсі брати не буде (власне, НБМ разом з «Експрес-інформом» є засновниками „5 каналу”). І внаслідок голосування ліцензію на мовлення отримав "Експрес-інформ ".

Це рішення підтримали всі члени Нацради, за винятком Владислава Лясовського, екс-голови правління 5 каналу, котрий вже не вперше зазначав: „Я не братиму участь у будь-яких питаннях, які пов'язані з "5 каналом". Щоб потім не виникало сумнівів щодо моєї позиції щодо "5 каналу". Я маю на увазі позитивні питання, які стосуватимуться "5 каналу". На порушення я реагуватиму першим”.

Що ж, „5 канал” в особі Романа Скрипіна подякував Нацраді і з задоволенням отримав ліцензію. Також були визначені переможці в кількох інших конкурсних позиціях, де особливою умовою було місцеве мовлення. Переможцями стали: на частоти в Миколаєві ТОВ „Коледж преси і телебачення”, в Херсоні – „ВТВ плюс”, в містах Криму - Чорноморська ОДТРК, в місті Болград – „РЕАЛ ТВ”.

А вже за кілька днів розгорівся скандал.

Почалося все з того, що громадська організація „Молода Україна - ХХІ” оскаржила рішення Нацради про видачу ліцензії 5 каналу, а 22 вересня Господарський суд видав ухвалу, якою призупиняв дію цього рішення щодо визначення переможців цього конкурсу та видачі їм ліцензій. На думку позивачів, Нацрада вдалася до нечесної конкуренції, виставляючи на конкурс „частоти групами” (хоча, як пізніше пояснювали члени Нацради та юристи, саме за законом "Про Нацраду" ліцензія дається на створення та використання каналу мовлення. Із створення каналів мовлення розпочала роботу Нацрада, і саме вона має право визначати порядок використання каналів мовлення, а канали мовлення, які виставляють на конкурс, можуть включати і одну, і кілька частот, що й робила Нацрада всіх складів). Ініціативу „Молодої України - ХХІ” підтримала Громадська рада захисту свободи слова („Медіарада”). Координатори її вдавались до декларативних закликів та обвинувачень, зокрема, Ірина Тиран наполягала на відставці Нацради і зазначала: „На жаль, складається враження, що вкотре відбувається банальне лобіювання своїх інтересів в обхід чесній конкуренції. Схоже, що інформаційний простір перекроюється під апетити певної політичної сили − автоматично під майбутні вибори”.

Однак ухвала Господарського суду діяла недовго. Вже за два тижні суд скасував свою ухвалу, і далі ця справа більше нікого не цікавила. Щоправда, Медіарада ще кілька разів намагалася розбурхати хвилю незадоволення Нацрадою (були і виступи Організації глухих України, і випуск інформаційного бюлетня „Медіарада плюс”).

Взагалі цікаво, що за цей конкурсний період «поряд» з Нацрадою з’явилось кілька активних, „вельми непростих” громадських організацій.

Насамперед - це все та ж „Медіарада”. На прохання „ТК” надати інформацію про діяльність та керівництво, Медіарада надіслала матеріал журналу „Медіаексперт”, де її координатори розказували про власну організацію. Створена Медіарада в березні 2005 року, поки що як громадська організація не зареєстрована, однак найближчим часом сподівається отримати свідоцтво про реєстрацію. Зараз організація налічує, начебто, близько 10 координаторів, які на рівних правах шляхом голосування приймають усі рішення. Однак у пресі згадуються лише Ірина Тиран, Богдана Бабич та Олег Шиленко – не дуже відомі у журналістиці люди. Ходять чутки, що за «Медіарадою» стоїть екс-член Нацради Микола Княжицький, зараз – член Президіуму партії «Трудова Україна», але підтвердження цим чуткам немає.

Основна місія діяльності в надісланому до «ТК» матеріалі зазначається поетично: «У „Медіаради”… місія - дістати „ящик Пандори” вітчизняних ЗМІ і показати його вміст у всій красі”. Що ж, поки під таким ящиком мається на увазі, певно, Нацрада. Адже, окрім участі у з’ясуванні критеріїв відбору журналістів у прес-службу Президента, «Медіарада» була на передовій у акції НТН „Мовчати!”, теж спрямованій проти рішень Нацради щодо неправомірності отримання цим каналом частот поза конкурсом.

Далі - новоявлена організація „Молода Україна - ХХІ” - теж позивач у справі про Нацраду. Ця організація має доволі прозору історію і… містично роздвоєне керівництво. Спочатку цю організацію очолював відомий політолог Олесь Доній, і тоді вона ще носила назву „Молода Україна”. На її основі була створена партія з аналогічною назвою, а пізніше, після розколу, з цієї партії вийшла група активістів і знову створила громадську організацію „Молода Україна - ХХІ”. А тепер щодо „містичного роздвоєння”. В усіх справах з позовом до Нацради фігурували юрист організації Андрій Коновалюк та виконуючий обов’язки керівника Сергій Кузко. Однак одного дня з’явилась заява від членів головної ради „Молода Україна - ХХІ” - Ярослава Павловського, Валерія Гончарука та Олександра Галуха, де вони наполягали, що організація не подавала ніяких позовів, а Кузка і Коновалюк є псевдо керівниками. Троє членів головної ради заявили про свій вихід з організації. Водночас Сергій Кузка в коментарях „ТК” наполягав на тому, що являється вповноваженою особою для керівництва організацією відповідно до статутних документів. Однак жодних документів від обох сторін „ТК” так і не вдалось отримати, хоча зверталися до них неодноразово.

Нарешті, в цьому конфлікті фігурувала ще одна загадкова організація „Громадська асоціація медійних незалежних об’єднань”, прес-служба якої постійно надсилала листи з проханням підтримати Нацраду та її голову Віталія Шевченка. Однак на прохання „ТК” розповісти хоч щось про організацію та її керівництво - відповідь теж не надходила. І ще цікава деталь: серед підписантів заяви на підтримку Нацради значились така собі „Партія брехунів”.

Підводячи риску, можна сказати, що, судячи з усього, цього разу маємо справу з використанням нової політтехнології: використання бренду громадських організацій, які набули у сфері медіа достатньої впливовості під час боротьби с цензурою у 2002-2004 роках, для дискредитації структур нової влади. Є підозра, що насправді всі ці новостворені малозрозумілі структури є «кишеньковими» для певних більш потужних політико-бізнесових сил, що підтверджується і повною непрозорістю їх фінансування.

Але повернімось до „Експрес-інформу”. Власне, „Експрес-інформ” став взагалі дуже щасливим конкурсантом, оскільки здобув ще один немаленький канал мовлення на другому осінньому конкурсі, оголошеному 16.07.05. Особливими умовами конкурсу знову було інформаційне мовлення, а канал мовлення охоплював 10 міст (62 ТВК у Ялті, 62 ТВК у м. Сімферополі, 41 ТВК у Євпаторії, 62 ТВК у м. Керчі, 62 ТВК у м. Павлограді, 62 ТВК у м. Донецьку, 42 ТВК у м. Новомиколаївці, 62 ТВК у м. Луганську, 6 ТВК у м. Кобиляках, 62 ТВК у м. Хмельницькому). На цей раз конкурсантів було більше - „Тоніс”, НБМ, ТРК „Служба інформації” (НТН) - однак на результат це не вплинуло. Знову від участі в конкурсі відмовився НБМ, а далі, як це не дивно, те саме зробив „Тоніс”. На каналі „Тоніс” цей факт коментувати відмовились. А заявка НТН не розглядалась, бо не містила всього переліку міст, частоти яких виставлялись на конкурс. Тож тепер „Експрес-інформ” має у своєму складі два канали мовлення і кілька окремих частот.

Звісно, і після другого конкурсу теж вистачало скептичних заяв. А в той же час, можна й замислитись: а чи є в Україні ще хоч один інформаційний канал, крім „5-го”, який би міг скласти йому гідну конкуренцію?

Місцеві мовники та ОДТРК

По інших конкурсних позиціях переможцями стали десятки телекомпаній.

І тут треба зупинитися на кількох аспектах.

Перший момент: це чітка тенденція підтримки Нацрадою місцевих мовників. Переможцями другого конкурсу-2005 здебільшого стали саме місцеві мовники. А особливою умовою цього конкурсу стало створення та розповсюдження програм суспільного спрямування (переважний обсяг програм має бути орієнтовано на дітей, підлітків, соціально незахищених верств населення, мають виходити в ефір науково-популярні, освітні, культурологічні проекти тощо).

Але, крім місцевиx, загальнонаціональні та київські канали теж претендували на більшість цих частот (приміром, „Тоніс” та „К1”; „К1” брав участь у близько десяти конкурсних позиціях, але ліцензію отримав лише на 27-й канал у Донецьку). Серед членів Нацради тут теж побутували різні думки: з одного боку, чи зможе місцева телекомпанія заповнити власним продуктом весь час, який матиме за ліцензією у разі перемоги на конкурсі, і наскільки якісним буде їх продукт? А з іншого - чи зможуть колись піднятися місцеві мовники до вищого рівня, якщо їм не надати такий шанс? Врешті-решт, Нацрада вирішила надати підтримку місцевим телекомпаніям як у першому, так і в другому конкурсі. Наскільки ця тенденція буде стабільною - побачимо далі.

Другий момент - це обласні державні телерадіокомпанії. Їх майбутнє ще до кінця не визначено (самі керівники ОДТРК не збагнуть, до чого їм готуватися: чи то до роздержавлення, чи ще й до суспільного мовлення?..), але, окрім технологічного переоснащення, яке розпочав Держкомтелерадіо, внаслідок осінніх конкурсів близько десятка ОДТРК отримали ще й нові ліцензії, що дало їм змогу добудувати мережу.

Зокрема, у першому конкурсі на канали мовлення обласні державні телекомпанії брали активну участь, і були представлені у більшості конкурсних позицій. Спочатку до Національної ради звернувся Державний комітет з питань телебачення та радіомовлення, в особі заступника голови Віктора Петренка. Він розказав про грандіозні плани комітету і попросив надати усі частоти по конкурсним позиціям, де беруть участь ОДТРК, під новостворений канал Чижа, який йменується «українським телевізійним каналом територіальних громад».

ОДТРК отримали ці частоти. Хоча всі члени Нацради засудили створення „такого Суспільного Мовлення Чижа”. Коментуючи цю ситуацію, член Нацради Ігор Курус зазначав: „Є Держкомтелерадіо, і є Чиж. І треба чітко розрізняти ці структури. Якщо ці частоти віддати комерційним каналам, то для них на першому місці не стоятимуть суспільні потреби громадян”.

Доля форматних конкурсів

Що ж, осінні конкурси позаду, з 1 грудня має розпочатися останній частотний конкурс цього року. І разом з тим, залишилось невизначеним майбутнє форматних конкурсів: у зв’язку з неоднозначною оцінкою громадськості, а також й з сумнівами у самій Нацраді.

„Я не ризикую сказати, що ми виробили певні шаблони проведення конкурсів. Ми тільки намацуємо, як це можна зробити і маємо перший досвід, який багато хто не захотів зрозуміти”, - з гірким присмаком розчарування підсумовує Віталій Шевченко. А Ігор Курус назвав форматні конкурси експериментом: „Ми хотіли подивитися, як на це реагуватиме громадськість”. Що ж, громадськість сприйняла їх неоднозначно.

Втім, найближчим часом Нацрада проведе ще один форматний конкурс з метою створення пізнавального каналу, але проводитись він буде вже в інший спосіб. На цьому наголошував Віталій Шевченко: „Нацрада оголосила про наміри створити пізнавальний канал. Тут ми пішли іншим шляхом. Коли ми створювали інформаційний канал, то ми вже мали певний ресурс в руках, думали, як його використати. Вивчивши ситуацію, ми дійшли висновку, що варто сформувати конкурс на інформаційний формат. А зараз ми йдемо назустріч соціальному запиту, який не підтверджений наявним ресурсом. Ми заявили про намір створити такий канал, і сформували групу, яка напрацьовує концепцію цього каналу, але самого ресурсу ми ще не маємо. І, в залежності від пропозицій і підходів, ми будемо думати, як реалізувати цю ідею”.

Однак в майбутньому, окрім цього пізнавального каналу, за словами Ігоря Куруса, Нацрада „ставитиметься обережніше до проведення форматних конкурсів». Адже, мовляв, „тиск громадськості дуже великий. І окремі члени Нацради починають сумніватися у тому, чи треба це робити. А якщо ми вже сумніваємось… Звісно, конкурси провести можна, але ж не ціною конфліктів в Нацраді. І ще одна причина, чому найближчим часом не буде форматних конкурсів. Зараз ми виставимо на конкурс частоти КРТ і «Тонісу». Якщо ми зробимо конкурс форматним, то нас знову будуть звинувачувати”.

Тож будемо чекати на пізнавальний канал. Яким він буде і чи зможе дотягнути до рівня „українського Дискавері” - питання залишається відкритим, як і те, що робитиме Нацрада в майбутньому з форматними конкурсами, якою ціною їх проводитиме і чи проводитиме взагалі. Але ж створення спеціалізованих каналів - це не лише цілком нормальна світова практика, але й необхідність ефірного розмаїття для задоволення потреб українського глядача. А ці потреби зростають з кожним днем і інколи не знаходять свого втілення на українських каналах.

Наталія Данькова, «Детектор медіа»

Читайте також:

Ігор Курус: „Нацрада намагається і добудувати існуючі загальнонаціональні мережі мовлення, і підтримати місцевих мовників»

Переможцем конкурсу на інформаційне мовлення в регіонах став "5 канал"

Конфлікт на Прорізній, 2 набирає нових обертів (оновлено)

"Тоніс" незадоволений тим, що не має жодної частоти в регіонах України

Віталій Шевченко: цьогорічний конкурс на телемовлення особливий

Суд призупинив дію рішення Нацради про видачу ліцензії „5 каналу”

Нацрада спростовує звинувачення „Медіаради” та „Молодої України - ХХІ”

Нацрада завершила конкурс на частоти і визначила переможців

«Молода Україна ХХІ» спростовує причетність до позову щодо проведеного Нацрадою ліцензійного конкурсу

Нацсовет по ТВ и радио объявил конкурс на получение лицензий на телерадиовещание

Замість Ющенка суспільне мовлення створив… Чиж

Юрій Сторожук: для створення Суспільного мовлення потрібен незалежний мовник

В Україні буде свій „Дискавері”

«Киевскую Русь» будут лишать частот

Нацрада буде оскаржувати рішення суду про надання „Тонісу” додаткових частот