– Це смішно, але треба знати, що варто менше купувати непотрібних речей. Треба розуміти, що вам не потрібен імуномодулювальний йогурт, про який кричить реклама. Якщо у вас проблеми з імунітетом, киньте палити, спіть на годину більше, купіть кросівки та йдіть у спортзал. Що чим більше ви купуєте і чим багатше стає суспільство, тим відчутнішою стає проблема утилізації. Особливо у нас, де немає індустрії переробки відходів та виробництва товарів із вторсировини і більшість сміття (в тому числі небезпечного) просто спалюють, причому неподалік від населених пунктів. Що все, що ви викидаєте, рано чи пізно повертається до вас у вигляді хімічних сполук у воді, повітрі або їжі, тому треба уважніше ставитися до покупок та їх упаковки. Що в супермаркет треба брати власний пластиковий пакет, яким можна користуватися пару тижнів. Що краще купувати молоко в паперових пакетах, а не в пластикових пляшках або кульках. Що не треба купувати продукти, які швидко псуються, «про запас». Що не треба перетворювати свій сімейний бюджет на мрію китайського маркетолога і варто купувати більше продуктів місцевого виробництва.

 

Може, сучасній людині і не треба знати конкретно про сміття. Треба розуміти реальну потребу і відрізняти її від бездумного споживання по інерції. Є ж такий вислів – культура споживання? От мені здається, що її у нас поки немає.

 

– Українці хочуть купувати, як американці, одягатись, як італійці, але навіть міські жителі «ходять під себе», як індійці. У нас немає таких дрібних побутових звичок, які би свідчили про цивілізоване ставлення до відходів, масив яких ми ж самі створюємо. Зокрема, мій знайомий іноземець був здивований, коли дізнався, що навіть дорослі викидають пакети після соку, не складаючи їх – у розвинених країнах після того, як ви випили молоко чи сік, пакет розплющують і тільки після цього кладуть у смітник, щоб він займав менше місця, бо навіть дітям відомо, що тим самим вам буде потрібно менше пластикових кульків для сміття.

 

Штучно нав’язаний маркетологами темп споживання спрямований на те, щоби всі ми купували більше і більше, щоби у нас з’являлась ілюзія того, що всі навколо це роблять, і в таких самих обсягах. Такий темп проходить «на ура» – нам, як пострадянському суспільству, травмованому дефіцитом, здається, що ми маємо наздогнати Захід, що ми все пропустили, що якщо ми зараз це не купимо, то у нас більше не буде нагоди. Тому тут за квартиру біля ТЕЦ, красна ціна якій 40 тисяч, готові платити 120, взявши кредит під 17% при зарплатні 700$. У цьому значенні Ukraine is Absurdistan.

 

За моїми спостереженнями, сучасне покоління 30-річних схильне компенсувати брак вибору товарів споживання у дитинстві, але, як казав хтось із російських блогерів, «зайва пара штанів із Jennifer не робить вас середнім класом». Я бачила в супермаркеті «американський сендвічний хліб» російсько-італійського виробництва з терміном споживання 2 (!) місяці. Мені складно уявити, що українці, які протягом останніх років шістдесяти купують теплі батони зранку, зглянуться на цей сумнівний продукт, але якщо є товар – є тенденція споживання будь-чого, що нагадує елемент західного життя. Мій менеджер учора бачила у касирки в обміні валют IPhone – в Україні всі страшенно хочуть жити не «добре», а «не гірше».

 

Ознака цивілізації – це розумний баланс у покупках між тим, що нам дійсно потрібно, тим, що нам дуже хочеться мати, і тим, що купують усі по інерції – через монополізацію ринків міжнародними компаніями та інші процеси глобалізації.

 

І, звичайно, цивілізація – це коли населення в курсі, що відбувається зі вмістом їхнього сміттєвого бачка далі. Неприємно визнавати, але: або ми «зазирнемо у смітник» сьогодні і навчимося правильно поводитись зі сміттям, або житимемо в ньому завтра. За даними компанії FairShare, у світі до 30% продуктів викидають у смітник, навіть не розпакувавши. Це психологічний трюк, відомий із друкованої реклами 30-х років – коли показують 2 подушечки жувальної гумки, яку герої відправляють до рота, а не одну, або «бонусні упаковки», де «тепер плюс 15% безкоштовно».

– Я взагалі-то музикант і більше розбираюсь у творчості Garbage, ніж у реальному смітті, але у нас просто бруднувато, як для країни, яка хоче вважати себе Європою, ні? Ну і, чесно кажучи, кількість викинутої пластикової тари, якою, зокрема, покрита вся фортеця в Судаку, мене вразила. Я не знаю, що це – катастрофа, свинство туристів чи низька зарплатня прибиральників фортеці, але було огидно дивитися.

 

– А давайте дочекаємося такої ситуації, як в Неаполі? Мені просто цікаво, як українці реагуватимуть – тягнути мішки зі сміттям додому і там розбирати, палити у власному подвір’ї чи продавати за кордон? :))))

 

– Ну, «Крихітка» як музичний гурт у своїй екологічній ініціативі пропонує зробити хоча б одне – проявити природну для кожного українця ощадливість і ходити на закупи з власними сумками і кульками. Нічого оригінального – хороший радянський тренд, до якого варто повернутися.

 

Все просто – треба взяти вдома 4 кульки із супермаркету (у всіх же точно є вдома цілий кульок кульків, правда?) і покласти по одному в 4 улюблені сумки, з якими ви ходити на роботу. А зайшовши після роботи за продуктами – просто покладіть їх у власний пакет, потім викладіть продукти і покладіть назад у торбу. І все. Не купуйте новий, а використовуйте по можливості власний. А ще краще, якщо у вас є якась багаторазова сумка, яка легко складається. Ми випустили такі торби, зробили сайт www.torbanature.org, там кожен може прочитати, чим погане пластикове сміття. Поки користуються популярністю.

 

Все просто – ви купуєте/берете менше кульків на касах магазину – менше канцерогенно небезпечних сполук викидають сміттєспалювальні заводи. Кілька разів бачила, як купуючи 1 компакт-диск у музичній крамниці, люди загортають його в кульок і кладуть до сумки. Він же і так у целофані, навіщо вам зайвий кульок, яких у вас вдома ще 30 штук? Думати головою перш ніж хапати черговий пластиковий пакет – це проста побутова звичка, але якщо вона набуде масовості, стане менше одного з найбільш небезпечних видів сміття.