У п’ятницю, 16 вересня 2005 року, Конференція трудового колективу Державної телерадіокомпанії „Всесвітня служба „Українське телебачення і радіомовлення” оголосила передстрайковий стан. Це сталося через небажання колективу приєднувати УТР до НТКУ.

„Зазначене приєднання, - йдеться у прес-релізі профкому УТР профспілки працівників культури, - це фактичне знищення ефективно працюючої структури УТР й звільнення майже 200 працівників. По сутi, це грубе обмеження свободи преси в Україні”.

Чим аргументує нововведення протилежна сторона конфлікту? За коментарем „Детектор медіа” звернулася до радника президента НТКУ Віктора Павлюка: - У свій час я, перебуваючи на посаді заступника голови Держкомтелерадіо, особисто займався організацією і створенням ДТРК „ Всесвітня служба „УТР”. Тому я знаю це питання, як кажуть, зсередини. Сьогодні НТКУ звинувачують у тому, що ми, начебто, щось хочемо вкрасти, забрати. Це не так. Справа в тім, що, на думку спеціалістів, сам канал і його програмування не відповідають вимогам часу. Канал тільки на початку свого розвитку, і цей початок, на жаль, дуже затягнувся. Адже програмний продукт, який видає канал на 80 країн, є сирим і недосконалим. Чому так відбувається? Чи є в колективі потенціал робити конкурентоспроможну продукцію? Чи заважають працювати якісь інші чинники? Думаю, як і в будь-якій компанії, в ДТРК теж є багато талановитих людей, які здатні зробити сучасний, якісний телевізійний продукт. Проблема в організації цього каналу. По-перше, кошти (8-10 мільйонів гривень), які виділяються на УТР, недостатні для такого глобального проекту, і хоч би як УТР не намагалось самотужки виконати його, у нього навряд чи щось вийде. Треба об’єднувати зусилля. Ще в 2001 році було доручення - створити на базі НТКУ цю службу. Тоді вже керівництво держави відчувало, що поєднати потенціал НТКУ і нової структури необхідно. Але комітет пішов іншим шляхом - він створив установу, яка прямо фінансується. Третій рік ведеться мовлення, і я ще раз наголошую: якість програм незадовільна. Знову ж таки, я не звинувачую колектив: він може це робити, але в силу певних обставин не реалізовує свої потенціальні можливості. Ми бачимо логіку в тому, що певні бюджетні кошти, які виділяються НТКУ та УТР, варто об’єднати. Тоді з’явиться можливість підтримувати одне одного. І, таким чином, ми б могли максимально використовувати потенціал НТКУ, а колектив УТР спрямував би свої зусилля на специфічні програми мовлення на закордон. Адже це мовлення має свою специфіку і її треба тонко відчувати, щоб ненав’язливо, але послідовно підвищувати імідж держави. А для цього треба володіти і певною методологією, і певним стилем, і певною мовною політикою. Поки що, на жаль, УТР це зробити не вдається. Ми запропонували крок на об’єднання зусиль, і я не бачу в цьому ніякої трагедії.

Отже, стверджувати сьогодні, що приєднання УТР до НТКУ знищить службу мовлення за кордон, є безпідставним. І оголошувати страйк тоді, коли існує доручення Президента України Національній телекомпанії України та Державному комітету з питань телебачення і радіомовлення підтримати пропозицію приєднання УТР до НТКУ, а Кабміну - розробити механізм цього приєднання, коли треба покращувати і змістовно, і організаційно роботу каналу – то є хибний шлях.

Читайте також:

УТР: примарне примирення

УТР: серйозно чи по-українському?

"Монолог поющего в чижовнике" або ще раз про УТР

Профспілкова організація УТР: у сьогоднішньому вигляді наш телевізійний продукт підриває імідж України

Профспілка проти ТБ („Тихого Болота”)

Профспілку профспілкою вишибають?

«Україна-тудим»