УТР: примарне примирення
Деякі моменти під час перебігу зборів трудового колективу УТР давали зрозуміти: саме публікації в "ТК" стали одним із поштовхів до їх проведення.
У "Всесвітній службі УТР" 6 липня відбулися збори трудового колективу. Серед запрошених гостей був і кореспондент "Детектор медіа". Не хотілося б, щоб наше видання виглядало нескромно, але деякі моменти під час перебігу зборів давали зрозуміти: саме публікації в "ТК" стали одним із поштовхів до їх проведення. Та, власне, цього майже ніхто й не приховував.
Під час зборів багато промовців підкреслювали високий рівень програм, що їх надає телеканал. Зокрема, програм новинних. УТР став першим каналом, що розпочав інтернет-мовлення. В той же час, промовці нарікали на проблеми каналу: сміхотворно низькі зарплати та гонорари, брак власних приміщень та виробничих площ, які доводиться орендувати (ледь не випрошувати) в НТКУ. УТР також юридично є бюджетною установою. Цей статус позбавляє телекомпанію можливості залучати позабюджетні кошти, зокрема, від реклами, та створює дуже вузькі межі для, наприклад, укладання угод із партнерами. У планах на цей рік – запровадження мовлення англійською мовою. Але проблема полягає в тому, що на наявні зарплати не виходить спокусити фахівців, які вільно володіли б мовою та мали б журналістський досвід. Тим часом, за словами промовців, КРУ пропонує скоротити кількість працівників – тоді як штатний розпис і без того є незаповненим.
Але провідною темою зборів було протистояння між керівництвом компанії, з одного боку, та одним із лідерів місцевого осередку Незалежної медіапрофспілки Миколою Свінціцьким, із іншого. Сказати, що обговорення цього питання вийшло вкрай нервовим – то не сказати нічого. І та, й інша сторони повсякчас збивалися на з'ясування особистих стосунків та особисті закиди. Головними звинуваченнями були такі. З боку пана Свінціцького: керівництво компанії придушує свободу творчості, придушує незгоду, а ще є некомпетентним і не уклало угоди з партнерами в Росії (зокрема, в Новосибірську та Новому Уренгої), яких він особисто знайшов. З боку керівництва компанії лунали звинувачення в тому, що пан Свінціцький, замість розібратися всередині компанії, почав виносити внутрішні конфлікти на публічний розсуд, чим підірвав репутацію каналу, а також звинувачення в недотриманні формальних вимог – зокрема, в неподанні сценаріїв відрядження перед його затвердженням. Головним ж звинуваченням з боку керівництва було звинувачення в тому, що осередок Незалежної медіапрофспілки на численні прохання не подав документів про організацію профспілки, що належало зробити для її реєстрації. Пан Свінціцький стверджував, що подавав ці документи, й керівництво про це знає, але навмисне повертає справу так, ніби документи не було подано. На жаль, Свінціцький залишив зал, не дочекавшися закінчення зборів. І тому, коли наприкінці їх представниця керівництва доводила, що належних документів таки не було подано, попри численні прохання, це й виявилося останньою крапкою.
У кулуарах кожен також відстоював своє. Свінціцький вів мову про те, що керівництво створює нерівні умови: саме проводить збори та засідання "слухняної", за його словами, офіційної профспілки в робочий час, а членів Незалежної медіапрофспілки за це ж саме карає. Супротивники пана Свінціцького твердили, що він домагається особистих цілей, а профспілку використовує як прикриття.
Завершилися збори ухваленням постанови, де було висловлено громадський осуд панові Свінціцькому за псування іміджу каналу та підривання його ділової репутації. "За" проголосували більше 50 осіб, "проти" – 6, "утрималися" – 13. А насамкінець зборів присутні підняли питання про те, що компанією ходять чутки нібито про звільнення керівництва. Представник Держкомтелерадіо Віктор Петренко намагався був віджартуватися, але врешті-решт змушений був висловити своє цілковите задоволення роботою керівництва каналу. Закралася навіть думка: а чи не спеціально для "Детектор медіа" було піднято це питання? Деякі промовці закликали сторони до примирення. Напевне, без такого примирення каналові й справді важко буде існувати. Але, на жаль, поки що керівництву УТР вдається переводити суттєві питання – якості мовлення, ролі УТР у минулій виборчій кампанії, визначеності стратегії розвитку на майбутнє – у протистояння особистостей, більш того, у звинувачування у виносі «сора из избы» окремих членів колективу. Між тим, ситуація на УТР, яка добре відома і його працівникам, і «Детектор медіа», і експертам потребує, перш за все, не намагань впевнити себе і інших в тому, що «все добре, прекрасна маркізо». І, мовляв, заважають тільки деякі скандальні особи, які псують імідж компанії (знайома пісенька ще з часів режиму Кучми: тоді команда «кризових менеджерів» теж у всіх негараздах України звинувачувала виключно «непатріотичну» пресу та «непатріотичних» опозиціонерів). Ситуація вимагає рішучих кроків до реформування. Адже, врешті решт, хоча кошти, яких завжди не вистачає, вирішують багато що, та навіть ефективність пошуку коштів залежить від ефективності, прозорості та відповідальності загального менеджменту. А цієї проблеми «слухняними» зборами не вирішити… Читайте також:
УТР: серйозно чи по-українському?
"Монолог поющего в чижовнике" або ще раз про УТР
Профспілкова організація УТР: у сьогоднішньому вигляді наш телевізійний продукт підриває імідж України
Профспілка проти ТБ („Тихого Болота”)
Профспілку профспілкою вишибають?
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
«Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ