Як вже повідомляла «ТК», 25 червня у Запоріжжі відбулася урочиста церемонія вручення нагород п’ятої премії „Телетріумф-2004”, яку проводить Національна рада з питань телебачення та радіомовлення України.

«Телетріумф-2004» анонсувався як прозорий, незалежний і показовий для регіонів. Але, на жаль, щодо останнього, то всі спроби Національної ради з питань телебачення та радіомовлення показати стандарт проведення „Телетріумфу” навряд чи можна назвати вдалими.

Напередодні церемонії вшанування лауреатів член Нацради Ігор Курус зазначив: „Церемонія пройде за принципом мінімального максималізму”. І справді, мінімального у Запоріжжі, в залі обласного музично-драматичного театру ім. Магара, було забагато - починаючи від оформлення сцени, концертних номерів, світла тощо, і закінчуючи сценарієм і організацією дійства. Насамперед, на сцені не було жодного екрана, де б можна було побачити бодай невеличкі фрагменти робіт номінантів. А оскільки, як вже писала "ТК", в конкурсі-2004 брали участь, перш за все, регіональні телекомпанії, то в залі було не багато людей, які розуміли, що ж це за програми називають зі сцени як номінантів. Ще менше серед глядачів було тих, кому подобались концертні номери церемонії (у виконанні Гайтани, Віктора Павлика, переможниці „Шансу”…). А деякі жарти тих, що вручали нагороди, і ведучих церемонії взагалі зводили нанівець атмосферу урочистості національної премії.

Але попри це, „Телетріумф” пройшов, а у церемонії, за словами того ж Ігоря Куруса, головним мали стати і стали учасники. П’ятий „Телетріумф” став цілковитим тріумфом „5 каналу”. Як вже зазначала „Детектор медіа”, він був заявлений в шости номінаціях і вийшов переможцем у п’ятьох. Це номінації "Інформаційна програма" ("Час" 5канал), номінація "Публіцистична програма"(„Закрита зона”), номінація «Ведучий інформаційних програм" (Андрій Шевченко), номінація "Режисер" (Кравчишин Іван), номінація "Журналіст, репортер" (Святослав Цеголко). У даних номінаціях були заявлені і представники телекомпанії „ЕРА”, інших телеканалів, але з цього змагання „п’ятий” вийшов цілковитим переможцем, здобувши усі нагороди, окрім номінації „краще ток-шоу”, де „5 копійок” поступилося „Шоу Іванни Найди” (Новий канал). Але інших конкурентів у „5 каналу” не було.

Ще одним тріумфатором став колишній ведучий „5 каналу” Андрій Шевченко. Він отримав нагороди у номінаціях „інформаційна програма”, „ведучий інформаційної програми” та за фільм "Обличчя протесту". До речі, треба зазначити, що в цей фільм виробництва ГО «Республіка», знятий у 2003 році, висувався і на минулорічну премію «Телетріумфу-2003». Але тоді заради того, аби подібні «підривні» для режиму Кучми проекти не могли увійти до числа номінантів конкурсу, був навіть нашвидкуруч створений відбірковий комітет премії, хоча за офіційним положенням номінантів мають визначати лише експерти. І «Обличчя протесту» тоді у підсумку не увійшло навіть у число номінантів. Тож зараз, через рік, ми спостерігали тріумф неоцінених за політичними мотивами одних, і явну політичну кон’юктуру деяких інших – тих, у кого після «помаранчевої» революції помінялися позиції на 180 градусів.

Отримуючи нагороди, Андрій Шевченко сказав: „Сьогодні збулися всі мої мрії”. Пізніше у коментарях „Детектор медіа” він розповів про ці свої мрії: „Я можу сказати про одну мрію, яка гріла мене два з половиною роки. Коли я написав заяву про звільнення з „Нового каналу” у вересні 2002 року, у час, коли були «темники» і найгірший період в житті українських журналістів, на листочку (він у мене є) я описав свою мрію: бути ведучим і шеф-редактором найдостойніших новин країни. І я описав, як це має статися, я намалював для себе картинку залу, і уявив себе на сцені зі статуеткою за найкращу інформаційну програму в Україні. Це був вересень 2002 року, час, коли багатьом колегам хотілося просто піти з професій, час, коли частина людей заховалася у міжнародку, або просто пішли з політичної журналістики. І ви можете уявити, що я сьогодні відчував, коли тримав статуетку за найкращу інформаційну програму країни, і коли я дивився у повний зал?! Це той момент, коли зростається людина на все життя. І я вдячний долі за цю можливість.

Якщо дивитися глибше, у суть речей, то сьогодні був не лише тріумф „5 каналу”, і не лише тріумф Андрія Шевченка, Романа Скрипіна, Святослава Цеголка чи Івана Кравчишина, це великий тріумф справедливості, тому що на „5 каналі” було дуже багато людей, які стояли за журналістські принципи. Вони дуже прості: говори правду, запрошуй людей в ефір з різними поглядами, і давай їм можливість висловитись. Це те, на чому звівся „5 канал”, це те, у що вірять журналісти у всьому світі. І сьогоднішній тріумф - це тріумф саме цих правил гри. Тому сьогодні в рівній мірі можуть порадіти і ті люди, що працювали на „5 каналі”, і ті люди, які включали 5 кнопку на своїх пультах, і взагалі усі люди, які вірять у правду і професію.”

На запитання „Про що ви мрієте тепер?” Шевченко відповів: „Я мрію зробити найкращий канал країни.

- Ви його ще не зробили?

- Я думаю, що країна заслуговує на зразково показовий канал, який стане каналом лідером, найавторитетнішим каналом стандартів. І для мене це канал, який працює за стандартами суспільного мовлення”.

А свої почуття до „5 каналу” Андрій Шевченко описав так: „Уявіть, що ви у 15 років в садку, коло свого будинку, посадили дерево, ви його виростили, а потім ви переїхали жити в інше місто. Завжди, коли ви повертатиметесь у це місто, ви будете підходити і дивитись, чи це дерево росте, і ви точно будете радіти кожному зеленому листочку на ньому, і будете тішитись тому, як воно росте, і вам буде дуже боляче, якщо якась гілка засихатиме на цьому дереві. Це мої відчуття щодо „5 каналу”. Він був і є каналом моєї мрії, це була справа мого життя, це канал, який зробив мене. Я не уявляю себе без цього досвіду. І я думаю, що українська журналістика у нинішньому вигляді не можлива без того „5 каналу”, яким він був у 2004 році. „Телетріумф” це просто дуже чесно зафіксував.”

Також на «Телетріумфі-2004» двічі був відзначений телеканал „М 1” у номінаціях "Ведучий розважальної програми" (Василіса Фролова) та "Продюсер" (Валентин Коваль). У номінації розважальна програма переміг «ТЕТ» з програмою "Дивись! (акторським шляхом)".

Не збулися прогнози голови Нацради Віталія Шевченка, який розповідав „що в цьому році буде багато переможців з регіонів”. Премію отримала лише одна регіональна програма (всього було 16 номінантів з регіонів) "Уроки Тітоньки Сови" (ТО "Маски", місто Одеса) , у номінації „Дитяча телепрограма”. Також кращим оператором став Юрій Назаров, "Телерадіокомпанія СТВ місто Сіверодоцьк". Навіть лауреатом у номінації „Регіональна програма” став столичний телеканал „Київ” з програмою „Київські мініатюри”. Ще одним феноменом, що створював дещо дивну ситуації на сцені запорізького театру, було те, що серед заявлених телеорганізацій у номінаціях „Фільм”, „Серіал”, „Телевізійний дизайн”, „Спеціальний приз” переможців визначено не було. Цю ситуацію пояснила Тетяна Лебедева, член Національної ради: „Визначення переможців було дуже прозорим і формалізованим. Тобто, всі бали, які отримували номінанти від експертів, підраховувались, і були такі ознаки: якщо більш, ніж певна визначена кількість експертів, проголосувала за цю кампанію, то вона потрапляла в номінанти. Та компанія, яка набирала найбільшу кількість балів серед номінантів, і ця цифра була більше певної визначеної, ставала переможцем. Тобто, це було дуже формально, і без жодних суб’єктивних виключень. І якщо був один номінант, і він отримував два голоси, то в номінанти він потрапляв, але цього було замало, щоб стати переможцем. Він виходив на сцену як номінант, тобто, як людина, яка досягла певного рівня, але це не означало, що він автоматично ставав переможцем. Ми відійшли від тієї ситуації, коли якщо в якійсь номінації лише один заявник, то він автоматично стає переможцем. Це не правильно. Якщо більше половини експертів проголосували проти, то він не міг бути переможцем. Можливо, якась незручність при цьому була на сцені, але по суті це справедливо.”

А оцінюючи рівень цьогорічного „Телетріумфу”, Тетяна Лебедєва зазначила: „ Я вважаю, що дуже добрий рівень цьогорічного „Телетріумфу”. В таких номінаціях, як „Інформаційна програма”, „Публіцистична програма”, „Ток-шоу”, „Розважальна програма” були дуже цікаві роботи, як київських, так і регіональних компаній. Чудові оператори у нас є у регіонах, чудові ведучі. Я вважаю, що рівень - не поганий, хоча 2004 рік був дуже важким, рік був ненормальний для роботи телевізійних журналістів. І якщо у цих умовах журналісти працювали добре і якісно, їм було що прислати на цей конкурс, то це треба заохочувати, і цьому варто радіти.”

Лауреатами спеціальної відзнаки за визначний особистий внесок у розвиток національного телебачення, що присуджується Національною Радою, стали Тарас Брикайло (СТБ) та губернатор Запорізької області Юрій Артеменко. Також за особистий внесок за розбудову телебачення нагороду отримав Віталій Сацький, генеральний директор "Запоріжсталі".

Більш детальний аналіз підсумків премії «Телетріумф-2004» читайте в «ТК» незабаром.

Читайте також:

Церемонія нагородження Національної премії "Телетріумф" відбудеться 26 березня

На чьей улице «Телетриумф»?

Переможці IV церемонії нагородження Національною премією України в галузі телебачення "Телетріумф"

25 червня відбулось вручення премії "Телетріумф 2004"

Корпорация монстров

Телеглядачі побачать «Телетріумф» лише 4 липня

«Телетриумф» на безрыбье