Із подачі міністра транспорту та зв’язку пана Євгена Червоненка у медіа, здається, почалася нова компанія: із дещо завуальованого відбілювання ще недавно найбільш одіозних фігур колишнього режиму. Мова може йти, наприклад, стосовно мінімально зрозумілої ситуації довкола зникнення Ігоря Бакая, пов’язаного, вочевидь, с серйозними підозрами на його адресу під час роботи на службі старої влади.

ТСН каналу «1+1» вчора ввечері, 26 травня, слідом за іншими вітчизняними телеканалами навела наповнені щирого (корпоративного?) смутку слова шановного пана міністра про те, як слізно колишній керівник кучмівської ДУСі переймається на чужині гігантським об’ємом велетенських, переважно несправедливих звинувачень у зловживаннях на його адресу, які лунають в ЗМІ на далекій батьківщині. Бакай, мовляв, насправді майже невинний, бо його примушували обкрадати власний народ ті, хто ним керував.

Приблизно в цьому полягав сенс того, що сказав вчора Євген Червоненко телекореспонденту ТСН. Приблизно так ситуацію зрозумів і український телеглядач – адже ніяких альтернативних точок зору з цього приводу ані «1+1», ані інші медіа не навели. І це після того, як із Бакая переважна більшість українських телеканалів вже який місяць поспіль вперто ліпили чи не народного ворога №1, день від дня перераховуючи мільйони вкрадених ним грошей у різноманітній валюті та відверто даючи зрозуміти, що більше нього до цього вкрав лише П.Лазаренко.

І от тепер смуток та сховане прохання зрозуміти…

Телеглядач звернув увагу й на інше. Виявляється, те, що є надзвичайно складним завданням для всіх правоохоронних органів країни разом, досить просто може вирішити один міністр, - знайти Бакая. До того ж, учора із вечірнього випуску теленовин на «1+1» всі довідалися, що той таки має російський паспорт, хоча іще декілька днів назад хтось із українських службовців Інтерполу доводив перед телекамерами протилежне… Правда, через деякий час може з'ясуватися протилежне вже й до цього…

Враховуючи те, що в новому українському уряді, судячи зі всього, є тенденція до бачення одних і тих же явищ життя під різними кутами зору (часом, навіть, протилежними) – як от, наприклад, щодо питання: кому, коли, в якому порядку та за що вибачатися перед телеглядачами та народом загалом - медіа, мабуть, повинні більш відповідально та професійно підходити до висвітлення заяв окремих політиків. У всьому цивілізованому світі гучні політичні заяви ЗМІ не лише ретранслює, а й аналізує – надаючи як різні точки зору ньюзмейкерів, так і різні версії причин подібних заяв, а також оцінку їх незалежними експертами.

Інакше споживачі медійної продукції можуть легко стати заручниками не виважених або не сумлінних й некоректних заяв окремих недосвідчених чи засмучених чимось урядовців та політиків. А що можна комусь, не завжди допустимо для ЗМІ, виходячи з їхнього колосального впливу на масову свідомість.

Повинен же ж телеглядач хоча б комусь довіряти з першого разу?

Читайте також:

Гіркий присмак свободи

І рояль у кущах?

Светло ли без «темников» украинским масс-медиа?

Сто днів на біс

Не так тії вороги, як добрії люди... ( репліка)

Що є новинами для вітчизняних телевізійників?

O чём не говорят в День Победы

Не в службу, а в дружбу

Влада як опозиція сама до себе 100 дней новой власти: медиасфера