Отже, в історію українського кіно вписана нова сторінка, і – золотими літерами! Сьогодні вночі у міжнародному аеропорті Бориспіль бачила це сама на власні очі: золотом на гербовому папері - Palme d’Or du Court Metrage режисеру Ігорю Стрембицькому за фільм “Подорожні”.

Сцена, що в аеропорту відбувалася, - на фоні від’їзду учасників Євробачення - витягла з пам’яті чорно-білі кадри „Мертвого сезону” – повернення героя фільму Ладейникова на рідну землю – не пояснюватиму співставлення, це – для тих, хто пам’ятає...

А за чотири дні до сьогоднішньої, 23 травня 2005 року, ночі, поїздка Ігоря Стрембицького на фестиваль в Канни виглядала дуже сумнівною. Копія „Подорожні” була нарешті в Каннах, пакет пресових матеріалів, завдяки клопотанням каналу «1+1», журнала «Кіно коло» і добрим людям засновники фестивалю вже мали... Та…увечері напередодні від’їзду (показ для журі і публіки був запланований на 20 травня) пролунав дзвоник з оргкомітету фестивалю: фільм демонструвався пресі, виявився брак фонограми! Дирекція фестивалю просить (ось вам рівень професіоналізму і зацікавленості!) конкурсанта привезти широку магнітку (тобто, окремо фонограму оригіналу перезапису), аби показати фільм на двох плівках. (NB! У ті далекі часи, коли знімали Кіно, готувались дві плівки – магнітна фонограма і зображення – з них друкувалась кінокопія).

І – Наталка (дружина Ігоря, автор сценарію фільму, менеджер, агент режисера Стрембицього і його Ангел- Хоронитель) почала діяти. Вона поставила на ноги (а це вже була десята година вечора) усіх, хто міг допомогти. Директор учбової студії КНУ ім.Карпенка-Карого Людмила Корсунська дала наказ відкрити звукоцех, начальник звукоцеху знайшла магнітку, її навпомацки перевірили і о першій годині ночі Ігор і Нататалка почали складати валізу, бо в шостій ранку треба було бути в аеропорту. Дякувати нашим доблесним митникам, що дозволили провезти цей дорогоцінний „вантаж”...

У Каннах опівночі їх привели до кінозалу, щоб перевірити все перед завтрашньою демонстрацією. Шість кіномеханіків (у костюмах з метеликами) чаклували над двома плівками. Сказали – до завтра все зробимо, відпочивайте!

Отже, на перегляді звук був чудовий - прем’єра першого в історії Канн українського конкурсного фільму відбулася. Підходили колеги, один з конкурсантів (тобто, і конкурент водночас) сказав: для мене честь бути з вами в одному конкурсі.

А Журі програми короткометражних фільмів 58 Каннського фестивалю на чолі з тайванським режисером Едвардом Янгом увечері 21 травня оголосило свій вердикт – Золота Пальмова Гілка їде у Київ. Наш Ігорчик вийшов на сцену, сказав коротко: «Я дякую журі і горжуся Україною!»

P.S. Подзвонила (прямо в Канни) і пані міністр культури, Оксана Білозір. Вітала Ігоря, та було, за словами Ігоря, погано чути – мабуть, зв’язок нестійкий...

Від «Детектор медіа». – Інтерв’ю з Ігорем Стрембіцьким читайте у 6 номері журналу «Детектор медіа», який вийде з друку на початку червня.

Вікторія Бондар, для «Детектор медіа»

Читайте також: SOS: украинский фильм вошел в конкурсную программу фестиваля в Каннах

Фільм Стрембіцького стараннями Роднянського таки поїде у Канни?