Євробачення: по барабану!

23 Травня 2005
1500

Євробачення: по барабану!

1500
Прогримів останній фінальний концерт "Євробачення-2005". Тепер потрібно, нарешті, знайти ключових фігурантів. Після завершення «Євробачення-2005» в українській столиці «Детектор медіа», яка дуже багато писала про підготовку до конкурсу, про національні особливості відбору вітчизняного учасника – теж надає можливість висловитися всім бажаючим експертам. В тому числі, тим – хто має абсолютно протилежні думки.
Євробачення: по барабану!
Дискусію розпочинають публікації Романа Горбика, студента Інституту журналістики та Олександра Зиріна, незалежного телепродюсера. «ТК» чекає і на думки інших, перш за все, телевізійних, фахівців.

Частина перша. Півфінал.

Намагання і результати.


Всі думаючі і навіть не зовсім думаючі українці чесно і відверто вболівали за молдаван. І тут справа зовсім не психоаналітичних потугах європейських аналітиків зрозуміти, чому сусід голосує за сусіда – просто „Здоб ші здуб” були кращі. Я бачив їх репетиції в Палаці спорту – шалена всепереборна енергетика і цілковита відкритість – аплодували і свистіли навіть ті, хто придбав декілька квитків за 750 гривень. Дуже жалію, що телевізійні приймачі, не зважаючи на заяви європейського керівництва про роботу в суперновітніх звукових системах, не передають драйв, в якому потопає зал для глядачів. Взагалі то заяви про новітні тенденції, застосовані на показі зразка 2005 року, як от ТБ-показ у форматі 9 на 16, для пересічних українців також доволі загадкові. Хоча Європа, можливо, і відкриває нові горизонти. Ну а у нас – це означає фактичне зменшення ефективного телевізійного зображення методом кашування (вирізання зображення відповідним спецефектом) і отримання чорних верху і низу кадру.

Відповідно, левова частка українських телеглядачів відчувають серйозну потребу підсунутися ближче до телевізорів. Уявили собі картину – вночі та ще й на ліжках та диванах!.

Основні тенденції в музиці півфіналу доволі зрозумілі.

Старенька Європа, здається, на даний пісенний конкурс просто не звертає уже серйозної уваги. Рівень музики, яку вона з періодичністю раз на рік відправляє на сцену - стандартизований англомовний потужно записаний і заранжований поп на фоні різних варіантів зачісок фарбованих і зхімізованих блондинок з відповідними відсотками оголеного жіночого тіла. Тенденція ця вже мертва давно, але, як у кліпі колишнього короля поп-музики, вилазить з під землі і суне, і суне. При чому суне із зрозумілим результатом...

Друга тенденція – це театралізоване шоу з явними елементами американського мюзиклу. Яскравий приклад – пані Агурбаш (Білорусь). Я чув, як вона співала до зустрічі зі своїм нинішнім продюсером.. Дійсно вміло і доволі індивідуально. Але американський мюзикл нівелює індивідуальність. А тут ще допомога з Росії. Словом – роздягай не роздягай… Щось подібне продемонстрували поляки. Навіщо? До них додамо групу барбі-дівчаток з Естонії. Пригадуєте фантастичних естонців в Стамбулі? Так от: естонці цього року - це вже зовсім не ті естонці! Знову – не пройшло!

Ще одне і явно помітне: намагання представити і донести до слухачів сам музичний твір - пісню. Доволі наївне, але яке майстерне прагнення! Суперпрофесійна виконавиця з Нідерландів Гленіс Грейс, вишуканий представник Бельгії з довгим португальським ім’ям та прізвищем Нуньо Гуільєрме де Фігуйєредо Резенде, фін Гейр Ріннінг, словенець Омар Набер, учасниця з Ізраїлю. Вони представили пісню і спів. А це значить - концентрація на виконанні і певна статика. Практично не вийшло! Глядачі радісно і масовано проголосували за щось більш рухливе і візуалізоване.

І ще один явно помітний пласт пісень – це чітко вибрана і майстерно дотримана стилістика. Беззаперечно – замішаний на глибинному і вибуховому фольку „Здоб ші здуб” на додачу - хорватська команда на чолі з Борисом Новковічем, талліннські дівчата зі швейцарськими паспортами(?), болгарський колектив та колектив з Угорщини. Також запам’яталися глядачам, бо дійсно давно такого не бачили, роком з вісімдесятих (теж стиль!) норвежський „Віг вам”. Тут результативність телеглядацького голосування дещо краща.

Ще одне – активне намагання колективів та виконавців і у фонограмах, і на сцені гупнути в барабани, літаври, народні гупальні інструменти. Данина революційній моді.

Окремо хочеться сказати про виступ румунів. „УРОК” (www.urok.domivka.net) свого часу надрукував мій ексклюзивний сценарій виступу вітчизняного вокально-інструментального ансамблю на Євробаченні. Не знаю, чи є переклад румунською, але всі сценарні ідеї реалізовані повністю: і дим, і бочки, і світло з бочок, і симпатична дівчина...От тільки різати бочки „болгарками” чи може точилами (так показували, що не розібрав) я не додумався і ще про декілька інших дрібниць. Візуалізація спрацювала - румуни вийшли у фінал! Нагадаю країни, які вийшли до фіналу: Угорщина, Румунія, Норвегія, Молдова( особисті вітання автора!),Ізраїль, Данія, Македонія, Хорватія, Швейцарія, Латвія.

Півфінал. Телебачення.

Давно вже писав і говорив: завдання телевізійників на пісенному конкурсі Євробачення показати всіх учасників практично однаково. Принаймі уже багато років вони це явно демонструють в ефірі. Тобто показати – ніяк! Очевидно - це світові тенденції закордонного показу. Іноді вони призводять до драматичних наслідків. В тому випадку, коли відчувається жорсткий диктат спонсорів, це „ніяк” просто вбиває телевізійне видовище – як приклад, показ фіналу останнього чемпіонату світу (1-2 повтори!). Але на Євробаченні спонсорське навантаження в кадрі не вимагає виконання тих або інших зобов’язань - в чому ж справа? Як варіант – всі виконавці мають бути в рівних умовах. Коректний варіант. Але тоді як можна пояснити просто ганебний показ молдаван? Жодного ефектного включення „Стадікаму” на сцені, панорамні проїзди і прольоти на середніх і загальних планах! Основний елемент шоу – казково чарівна бабуся, яка розміщена в мізансцені, вибудованій музикантами, практично статично, телевізійною командою просто ховається навіть при виході її на авансцену поруч з солістом! Стрижень шоу був показаний всього кільканадцять секунд. Можливо, такого роду режисерське вирішення показу пов’язано з акцентом на те, що конкурс пісенний. Але не радійний же! В той же час, дівчаткам з естонської групи оператор „Стадікаму” мало не вліз в (пііііі...- цензуровано мною!). Колись американці вперше в історії світового телебачення застосовували показ без творчої участі режисера. Це робилося на змаганнях з санного спорту та бобслею: час проїзду саней і боба жолобом різниться сотими долями секунди, от і вмикалися камери спеціальною програмою, яка автоматично спрацьовувала в момент проходження спортсменами старту. Перспективна творча ідейка для творчої команди Євробачення! Пісні тривають 3 хвилини, основний майданчик в середині – пімпочку на початку натиснув, українські кранові системи поїхали туди і сюди, інші тримають крупні плани і пішов курити. Я до того (стверджую це абсолютно упевненно і точно!), що ми би показали краще. Живіше, свіжіше, динамічніше, азартніше і ...по іншому! Зовсім по іншому. Але тоді стане зрозуміло всій Європі, хто ми - телевізійники України - є! Як стало зрозумілим, що і „Здоб ші здуб” - інші. Ми і вони – живі!

Щодо „грандіозності” 10.000.000-ї декорації. Телеглядачі бачили прискорені кадри її монтування на арені. Мав перед читачами і телеглядачами певні привілеї – я, як акредитований журналіст, міг спостерігати події безпосередньо і послідовно у Палаці спорту. На відміну (на жаль!) від моїх колег, я знаю за чим і за ким спостерігати. Так от, знайшов я на одній з репетицій так званого головного креативщика Євробачення-2005 – Михайла Ілька. Він уважно сидів на пустій трибуні і спостерігав за шоу. Оскільки глядачів до цього закликали і англійською, і іншими мовами сісти поближче, у партер, щоб створити хоча би видимість реакції на виступи, трибуна була пуста і мені ніхто не заважав спостерігати. За його реакцією. На сцені в цей час щось там рухалося і змінювалося – Ільку явно подобалось. Знаєте, куди він практично жодного разу не подивився – на велетенський екран, на який було заведено „програму” з ПТС (пересувної телевізійної станції). На телевізійний результат не подивився. А мене, як телевізійника, хвилював в першу чергу телевізійний результат. Телевізійне шоу вибудовується для заявлених 150.000.000 глядачів біля екранів власних телевізорів, а не для сотень і навіть не для тисяч в залі. Я дуже радий з того, що ведучому пояснили, як потрібно сказати і про світло, і про новітні технології набору екранів із тисяч елементів (радий, що мене читають!). Але коли український ведучий за кадром почав пояснювати глядачам, що то за об’єкт вивалився за словенцем, стало весело. „Ви , напевне , звернули увагу...” – я от намагався не тільки звернути увагу а навіть записав на відео все це. І довго (і доволі нудно) шукав ті самі родзинки і сюрпризи! Нагадаю – шукав за свої гривні з тих самих 10.000.000! І мені абсолютно не цікаві розмови про те, скільки тон чи тисяч болтів, сотень квадратних метрів площі і довжини в купі з мудрими назвами технологій і фірм. Так само мені не цікаві розмови на кшталт „а шо он конкретно имел в виду?” – де результат? До речі, а чому цей креативний велетенський акцент звалився, власне, на словенця? Інші учасники що, в лотерею програли? Створити все те, що я побачив на екрані (а не на сцені!) можна було б іншими і значно дешевшими засобами. Нічого такого унікального, щоби не можна було візуалізувати на екрані телевізора з таким самим результатом, але за іншу (ой яку іншу!) ціну - я не побачив. Готовий влаштувати публічне обговорення отриманого ТБ-результату за участю широкого кола фахівців – стенограму надішлемо поштою. Кому-небудь...

Ведучі шоу – пані Марія Єфросиніна та пан Павло Шилко залишили приємні і цивілізовані почуття. Відразу згадав, як на одній пресовій конференції колишній керівник НТКУ вимагав від мене: „Ну назви мені, назви людей, які в Україні можуть вести шоу англійською і французькою мовою!” При чому вимагав він це абсолютно серйозно! З певною пересторогою чекав появи в ефірі так званих „посткардів” – відео сюжетів-представлень учасників. Уже писав про потенційну ганьбу, в них закладену- використання передвиборчої проффесорської відеоагітації. Сімейна фірма членів організаційного комітету по проведенню Євробачення Лижичко – Ксенофонтова доклала великих зусиль, щоби перекрити і замінити відео (читають – тішить!). Вийшло доволі не погано – виявляється, про нашу країну і на нашу країну можна подивитися і не з „колокольни” радника колишнього прем’єра.

Дещо шокував режисерський підхід до початку сценічного шоу: стандартизовані елементи сприйняття України, як частини пострадянського простору – гопак, вояки…шмат сала ще порізати і самогону. Не дарма норвежці спочатку вигукували на репетиціях шось про „рашу”. Потім їх, очевидно, виправили і вони заговорили про „революшен”.

Наостанок цієї частини – про те, що відбувалося потім. В ефірі УТ-1 почалося обговорення півфіналу членами українського „підстраховочного” жюрі. Це потрібно було задля того, щоб переможці перемістилися з Палацу спорту до пресового центру у Будинку кіно. Склалося враження, що про це раптово дізналися за декілька годин до ефіру – тому що декорація (якщо можна це так назвати) різко контрастувала з цивілізованою картинкою до цього. Одні штучні квіти зразка 197...року чого були варті! Подумалось: за 104.000.000 гривень можна було студію підготувати ретельніше. Все як завжди: НТКУ на Мельникова – креативні директори Євробачення в центрі Києва? Та і кишені різні…

Частина друга.Фінал.

Телевізійне дійство.

Телевізійні події фіналу продемонстрували очевидну репетиційність півфіналу. Основні сили були зосереджені саме на фінальному шоу. Воно вийшло і яскравішим, і динамічнішим. Відразу скажу, що розмови про „ексклюзивне включення з Майдану Незалежності” – одна (всього лиш одна!) з, м’яко кажучи, некоректних інформацій про події навколо українського Євробачення, які довго, нудно і в різний спосіб (анонси, інтерв’ю, роздуми) нав’язували українцям різні офіційні і напівофіційні особи. „Пряме включення” виявилося, фактично, декількасекундним (з 3 годин 20 хвилин хронометражу шоу) показом на кшталт інтернетівських онлайн-кадрів перед інформаційною програмою одного з комерційних конкурентів УТ-1. Німці та греки так само „на пряму” включили свої майдани під час об’яви результатів голосування – без помпи і істерії.

Фінал закріпив остаточно та активно підкреслив одну із найбільш помітних тенденцій цьогорічного «Євробачення» – непереборне бажання гупнути по чомусь і в різний спосіб. Барабани, літаври, жовті діжки, невідомі загалу турецькі ударні інструменти і т.д.! Я вже не кажу про активне гупотіння у фонограмах - аудіовізуальний ряд (пісні) цьогорічного Євробачення були насичені чітким ритмом. Крім того, очевидним було підвищення рівня музики – вона була якісна, сучасна і потужна! Точно можна стверджувати, що компакт-диск з піснями цього Євробачення буде найцікавішим.

На жаль, фінальний показ ще раз підтвердив і тенденції, які було зафіксовано у телевізійному півфіналі. Основна з них і не чесна (їй богу- не чесна!) - це штучний телевізійний „завал” молдавського колективу „Здоб ші здуб”. 4 (чотири!) секунди показу крупним планом фантастичної бабусі за 3-хвилинний виступ? Пісня, до речі, про цю бабусю! Але навіть такого показу вистачило для того, щоби за молдаван голосували. Їх помітили практично всі європейські країни. Глядачі помітили і... віддавали свої голоси. Молдавани зекономили своїм шостим місцем рідній країні досить солідні гроші і автоматично вивели у фінальну десятку в Греції. Ще одне – в тій або іншій пісні виконавці запланували цікаві візуальні ефекти. Якщо з румунами та гречанкою такі знахідки були показані – іскри від „точилок”, викладена тілами танцюристів на сцені, а значить , видима тільки з телевізійних кранів, цифра „1”, то з іншими колективами було гірше. Швейцарські естонки запланували штучне іскріння з гітар, хорватський барабанщик аплодував ногами, стоячи на руках і т.д. – це закцентовано телевізійниками не було. А де ж – рівність?!

На мальтійській виконавиці знову щось виплило в просторі сцени і засвітило яскравим світлом. Лотерею з розиграшу креативного сценічного акценту 21 травня, очевидно, виграла вона. І все ж її спів - достойний, впевнений і яскравий - побороти жвавість фольклорної основи пісні, покладеної на музику тіл на сцені, не зміг. Хоча Європі вкотре сподобався. Та більшість все ж проголосувала за ефектну представницю Греції.

Студію Першого національного, в якій і після фіналу українські фахівці обговорювали результати конкурсу, трохи причепурили і світлом, і іншими бутафорськими квітами. Обговорили. Побачили (ті ,хто не заснув) стандартизовану прес-конференцію переможиці. Все... Попереду – жорсткий аналіз? Попереду очікувані (принаймні, професіоналами) повідомлення про те, хто, кому і за скільки? Обіцяна відкритість і зрозумілість? НТКУ(чи не НТКУ) готує видовищний фільм про те, як робилося «Євробачення»! Можливо, туди увійдуть ексклюзивні зйомки розкриття в присутності учасників

54 тендерних торгів їх пропозицій і оголошення результатів. Втім, чомусь мені думається, що я знаю, що саме у фільм не війде...

Олександр Зирін, незалежний телевізійний продюсер, для «Детектор медіа»

Вимушений додаток.

Написав текст і склалося враження, що чогось не помітив. Ні – воно було, але точно: я його не помітив. Пригадалося абсолютно трагічне обличчя Президента України на сцені «Євро бачення» під час вручення призу гречанці і недолугі висловлювання одного із членів українського оргкомітету під час цієї церемонії. Пригадалися недільні випуски практично чесних новин і новин на УТ-1. Вони нагадали мені паноптикум радянського інформаційного мовлення під умовною назвою „відгуки”. На ту чи іншу подію збиралися ТАРСом по сльозі в зарубіжній пресі „згадування” про той або інший текст, зачитаний плямкаючими губами з трибуни. Правильні відгуки... „Україна ввійшла в двадцятку на ювілейному конкурсі” – найбільш веселий і найбільш тиражований „відгук” на результати Євробачення-2005. Я пропоную інший спосіб підрахунку голосів, які віддали Україні глядачі європейських країн , і думаю, що Президент України його також чітко зрозумів і усвідомив:

Данія - 0

Швеція – 0

Македонія - 0

Німеччина -0

Хорватія – 0

Греція-0

Боснія і Герцеговина -0

Швейцарія – 0

Латвія -0

Франція -0

Австрія -0

Андорра -0

Литва -0

Болгарія -0

Монако -0

Білорусь -0

Нідерланди -0

Ісландія -0

Бельгія -0

Естонія -0

Фінляндія -0

Албанія -0

Ізраїль -0

Болгарія -0

Ірландія -0

Словенія-0

Угорщина -0

Англія -0

Мальта -0

Румунія -0

Норвегія-0

Туреччина-0

Кіпр-0

Сербія і Чорногорія -0

34 з 38 європейських країн, люди з яких брали участь в голосуванні, не помітили УКРАЇНУ і не звернули на УКРАЇНУ ніякої уваги...

Про це і про багато іншого – в наступній частині.

Читайте також:

Фінал "Євробачення". Nothing has changed

"Євробачення: по барабану!"-2
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
незалежний телевізійний продюсер, для "Детектор медіа"
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1500
Читайте також
04.10.2001 13:49
незалежний експерт-дослідник телебачення і радіомовлення
1 608
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду