Вітчизняним професіоналам сказали "Зась!". Сказали доволі грубо і я б навіть зазначив цинічно. Йдеться про знакову телевізійну подію в році 2005 – ювілейний пісенний конкурс "Євробачення". Для тих, хто ще сумнівався "група ентузіастів-львівян"(за висловом Президента НТКУ Тараса Стецьківа) продемонструвала як весело і дотепно можна провести тендери на ті або інші роботи і правильно, а головне, влучно розподілити 5 мільйонів швейцарських франків, 67 мільйонів українських гривень в купі з 3 мільйонами 900 тисячами євро і іншим спонсорським дріб’язком. От і доводиться вітчизняним професіоналам демонструвати своє уміння в інших проектах. Найбільшим і найфінансовоємкішим з видовищних проектів українського телевізійного виробництва останнього часу став пісенний фестиваль "Пісня-2005". Відразу скажу, що мені зовсім не до вподоби, що фестиваль цей для свого комерційного конкурента роблять фактично штатні працівники Національної телекомпанії України. Але чи не вперше вимушений стати на їх бік – робити щось для виходу в ефір на "своєму" телевізійному каналі їм не дають. В цьому досить легко пересвідчитись, погортавши програму передач каналу "УТ-1" за останні місяці два.

Але я не про начальство НТКУ – я про видовище, яке досить регулярно організовується і проводиться під керівництвом пані Олени Мозгової (продюсера даного проекту) в київському Палаці спорту. Нагадаю, що і пісенний конкурс "Євробачення" буде проведено в цьому ж приміщенні. І це не просто збіг – це якщо хочете, спроба спокійно і впевнено довести і собі і групі любителів від телебачення, що українські професіонали є і вони працюють. В чому подібні ці телевізійні видовища і чому їх відмінність?

Спочатку про елементи подібності. І "Євробачення" і "Пісня" абсолютно одного телевізійного жанру і форми – пісенний фестиваль за участю десятків різноманітних виконавців (солісти і колективи). Обидва проекти створюються спеціально для телевізійного показу. Обидва проекти можуть заробити на квитках, але не приділяють цьому стратегічної уваги. Обидва проекти реально можуть і заробляють на розміщенні численної реклами. Обидва проекти мають вагомих спонсорів.

Тепер про різницю. Перше і найголовніше – це фантастична різниця (разів так у сто!) у задіяних фінансових ресурсах. Друге і не менш головне – над Євробаченням практично не працюють українські професіонали. Ні - люду українського там буде багато, але знакові і ключові ролі відіграють іноземці. Вітчизняні фахівці практично відрізані від роботи і прийняття рішень – ті хто допущені в той або в інший "спосіб" радше заслуговують детального аналізу саме цього "способу".

Але повернімося на знімальний майданчик фестивалю "Пісня-2005". Українським фахівцям знадобилося для виконання поставлених завдань фактично лише три дні. За перші два дні монтувалося все обладнання і декорації, на третій день проводилися основні зйомки ("підводки" та запис концерту). Вітчизняні фірми встановили і ефектно використали більше ніж 100 сучасних керованих і кіноосвітлювальних світлових приладів, сотні кіловатт потужності, десятки тон ферм і спеціальних конструкцій. Чи не вперше як один із елементів сценічного вирішення було використано підсвітку структури підвісів апаратури. В сценічному вирішенні ефектно використовувалися підсвічені підвісні елементи та участь глядачів безпосередньо в „робочій зоні” сцени. Сама сцена була розміщена практично в центрі Палацу спорту тому декорація вимагала практично колового вирішення із зоною телевізійних зйомок до 270-300 градусів. Вперше творча команда вибудувала спеціалізоване підвищення (до 6 метрів) практично серед сектору Палацу спорту для найбільш ефектного розміщення великого операторського крану, що дозволило продемонструвати видовищні кадри. На зйомках було задіяно досить не велику кількість ТБ-камер - 8. Невеликі кількісні показники намагалися компенсувати інтенсифікацією руху в кадрі - тому чотири з ТБ-камер були розташовані на спеціальних пристроях і рухалися в просторі. До речі одна з ТБ-камер була розташована вертикально над основним майданчиком сцени і це справляло неабияке враження. Концертні зйомки в заповненому тисячами глядачів Палаці спорту тривали більше трьох годин. За цей час було записано більше ніж 50 номерів за участю 40 виконавців. Відмітимо, що запрошених виконавців із сусідньої країни було лише 5 (такий собі „спонсорський атавізм”). Відповідно на сцену виходили 35 вітчизняних співаків і колективів. Записаного матеріалу вистачить для монтажу 6-8 телевізійних програм хронометражем трохи більше години ефірного часу. Кожна програма буде виходити в ефір двічі. Констатуємо – вітчизняний шоу-бізнес отримує потужний і успішний телевізійний проект, український телеглядач видовищний і якісний продукт. Одним словом – можемо! До речі і доводити це уже не потрібно. Нікому. Давно...