Конкурс наближається - питання залишаються. Постійний автор „Детектор медіа” Олександр Зирін продовжує відстежувати „больові синдроми” підготовки до конкурсу.

Цікаві ситуації виникають час від часу під час проведення основними спонсорами київського Євробачення піар акцій. Журналістів скликають на досить привабливі промоподії - цього разу йшлося про Міжнародний журналістський конкурс „Золота папороть”. Головна мета, яку переслідують організатори цього конкурсу ( компанія вітчизняна потужна серйозна) – „сприяти компетентному інформаційному супроводу пісенного конкурсу, який може бути досягнутий лише за умов високої активності представників ЗМІ і їх високопрофесійному підходу до висвітлення знакової для України події”. Чотири номінації. Міжнародна. Музична. Меценатська. Редакторська. Звичайно ж – папороть. Купа призів. Конкуренти – колеги з Польші та Росії. Основні критерії оцінки: достовірність, здатність матеріалу викликати суспільний резонанс, творчий підхід, наявність ексклюзивних елементів...

От якраз останній критерій на такого роду зустрічах і викликає особливу зацікавленість. Як правило, в „президії” з’являється Президент НТКУ Тарас Стецьків і журналісти можуть задати запитання і отримати справжній екслюзив („авгієві стайні” чи „проблему навколо буфетів”, „вихід зі штопора” чи „основне джерело фінансування НТКУ – здача в оренду приміщень” і т.д., і.т.п.).Особливо ексклюзивні речі знаходять ті, хто відстежує процеси навколо української стилістики підготовки до проведення конкурсу системно і протягом довгого часу. А ще організатори запрошують цікавих гостей. І гості ці теж говорять. І говорять, чи випадково прохоплюються, вони про сенсаційне. Цього разу говорив „Ді.Джей.Паша”.

Я не знаю, чи запросять його на наступну пресову конференцію. Але я цього точно хочу! Отож.

Перше. Президент НТКУ довго і детально розповідав про страшенні складності з підготовкою і героїчні зусилля...Аж тут заговорив „Ді Джей Паша”. Заговорив практично про те саме – про підготовку конкурсу в інших країнах. Він в них був і говорив про те, що бачив. А крім цього, він був на нараді голів всіх делегацій, які нещодавно відвідали Київ. Він точно знає англійську, бо переклав коректно – за заявами керівників делегацій, у Туреччині за два місяці до конкурсу рівень підготовки був ЗНАЧНО НИЖЧИЙ, ніж в Україні. А ще:„Ситуація в Латвії була не краща за турецьку...Я там був і все бачив...”- говорить нам „Паша. Джей. Ді.” Могутня і горда Латвія, а потім розвесела і багатолюдна Туреччина провели конкурс спокійно і без істерик. Чому? А тому що пісенний конкурс Євробачення - це звичайна, якщо хочете, рядова робота для професіоналів навіть з „гігантської” національної компанії Латвії, яка у порівнянні з НТКУ...Не хочу писати, бо отримаю місяці через два ноту гордих прибалтів. А у нас : „Врятувати фестиваль на початок березня було б неможливим...” (слова Президента НТКУ залишу без коментарів)...

Друге. „Ді Джей Паша” говорив довго і тиша журналістів, які виколупували зміст сказаного, нервово наростала. Пишуча, знімаюча і записуюча братія вже встигла ознайомитися з критеріями конкурсу, тому голови і очі піднімалися від тексту на президію все частіше. Основний пафіс сказаного можна звести до фрази: хто напише про підготовку до Євробачення щось „пагане” або „не те”...(тут журналісти почали уже чи не вставати по команді „шикуйсь!”)- віджене потенційних глядачів від України, Києва, Палацу спорту. Залишилося тільки почути: „а за це, кляті вороги неньки...” і подумати про невістку. Незручність і неадекватність ситуації кинулася рятувати чарівною посмішкою представниця спонсора... і врятувала, хоча позаду я вже почув шепіт про практично рідну і фактично близьку всім українським журналістам свободу слова.

Третє. „Ді Джей Паша” розповів про свої серйозні і детальні розмови щодо підготовки пісенного конкурсу в кулуарах з „телевізійним продюсером конкурсу ” і навіть прізвище його назвав. Прізвище це абсолютно точно поки що не значиться серед штатних працівників НТКУ. Це видалося досить дивним – а як же штатні 2000 працівників, про яких не говорять тільки ліниві? Невже мої телевізійні колеги з Національної телекомпанії, які на своєму творчому віку записали сотні годин професійного музичного відео і створили потужні телевізійні проекти, які навіть Європейська мовна спілка відзначила (приїзд Папи Римського, чемпіонат Європи з важкої атлетики і т.д.) Іванова, Пилипчук, Благодир, Рябов та навіть Мозгова з командою не здатні телевізійно продюсувати? Здатні! Але – не дають...

На моє пряме запитання: „Як Президент НТКУ може прокоментувати сенсаційну заяву про „продюсування з боку” і чому саме ця особа опікується цим питанням?”- відповіді я не отримав. Лише було сказано про те, що „штатні працівники НТКУ займаються своєю штатною роботою”. А потім знову прозвучала сенсаційна заява: виявляється, буде проведено „тендер на телетрансляцію” Цікаво, чи не так: найпотужніший телевізійний виробник, для якого телетрансляції є звичайною роботою, проводить тендер на виконання...телетрансляції. Гарантую: НТКУ цей тендер „раптово” програє. В тому числі і тому, що Президент НТКУ (випадково чи ні!) оголосив ціну питання: 2.000.000 (прописом – два мільйони).Сподіваюся, гривень! До речі, так запізно вимушений оприлюднити цей матеріал саме тому, що досі (протягом тижня і не зважаючи на неодноразові телефонні та електронні нагадування) не отримав умови цього самого тендеру і пояснення, а що, власне, це має означати: „тендер на телетрансляцію”. До слова - знаю багато колег, які можуть спокійно взяти участь в такому тендері, але переконаний, що у зв’язку зі „скороченою процедурою” проведення і вони, і я (як нормальний і фаховий телевізійний режисер і продюсер) уже „не встигнуть”. Я бачив вищезгаданого „телевізійного продюсера конкурсу” ще досить задовго до публічного оприлюднення його участі в Євробаченні – він уже тоді впевнено заявив, що „керувати буде він” і що „ти обов’язково напишеш про відсутність тендеру”. Засміялися обоє – я думав „розводить”, а він, значить, знав, що уже „розвів”. От тепер вимушений писати.

Отакі веселі речі може розказати всього лише одна цікава людина, запрошена в купі з Президентом НТКУ спонсором на презентацію свого проекту.

Наприкінець про досить наболілі і вже доволі розтовчені в ступі теми: стосунки НТКУ та Палацу спорту і відміну євробаскетболу. Ключ до розуміння, як мені здається, криється

у відповіді на моє запитання Президенту НТКУ: „Чому на наради, присвячені проведенню Євробаченню, не запрошуються представники Палацу спорту?”(Про це повідомив автору один з керівників Палацу спорту).Відповідь була доволі коротка і зводилася до думки про те, що Палац спорту простий орендодавець і відповідає за стіни і інше їх не стосується. Як на мене, ми знову маємо просту ситуацію: люди, які за своє життя провели сотні концертно-спортивних подій різного рівня з одного боку (просто - професіонали) і „група людей, яку зібрав Павло Грицак і яку я своїм наказом узаконив” (Президент НТКУ Т.Стецьків). Для цієї „групи”, очевидно, надпотужних професіоналів, що 40 тон, що 82 тони, що 152 тони (які, за словами того ж таки Стецьківа, приїдуть 23-24 квітня у Київ) – тьфу і все. А от керівництво Палацу спорту чітко знає, хто буде відповідати, якщо ці тони гепнуться на голови тисяч людей. Те, що не „група” – це точно! Не вірите - цитую офіційний прес-реліз, розповсюджений НТКУ:

Борис Даневич, юрисконсульт Пісенного конкурсу “Євробачення-2005”:

“Нас дивують слова пана Ткаченка, директора Палацу спорту, щодо зміни попередньо визначеної кількості та ваги апаратури. Договір оренди не містить жодних подібних обмежень (виділення моє-автор), а НТКУ мала подати Палацу спорту кінцевий розрахунок (виділення моє-автор) ваги апаратури, що, фактично, і було зроблено”.

Для мене практично очевидним є той факт, що пан юрисконсульт має серйозний попередній досвід падіння визначеної кількості багатотонних металоконструкцій і апаратури. На голову. Без жодних обмежень. З кінцевим розрахунком...

Щодо євробаскетболу, відміненого начебто через Євробачення. І тут для мене все прозоро. Ситуація абсолютно не керується представниками Національної телекомпанії – все відбувається під жорстким натиском (якщо хочете, диктатом) зарубіжних дядь і тьоть. Всі тендери „радісно виграли” зарубіжні фірми (світло, звук, телетехніка). Їм інтереси і престиж української держави, як би це правильно і коректно сказати, ну, власне, самі знаєте... І хіба з того нам легше, що, як нас втішають наші деякі фахівці, це – звичайна лобістська практика дядьків з подібних конкурсів?! Відстоювати власні інтереси – не можемо? Тому і маємо ганебний результат щодо спорту, який ще нам (Україні нашій) відгукнеться. Якби працювали українські фірми, я переконаний - всі б домовилися! І Палац спорту, і баскетболісти, і телевізійники, і технічні фірми і європейська мовна спілка. Зробити це можна було спокійно і без істерик. Тому що нам тут і жити і працювати, а їм – заробили і поїхали...Коротке авторське опитування вітчизняних фахівців (технарів, баскетболістів, керівництва Палацу і інших) це ще раз підтвердило.

Мільйон євро на світлі і звуці. Мільйон гривень на декорації. Два мільйони на „телетрансляції”. Скільки ще буде мільйонів, які вже не повернуться на рахунки НТКУ.

„Всі цифри будуть оприлюднені як і перелік фірм, які працювали над Євробаченням”- оптимістично пообіцяв Президент НТКУ. Мені б його оптимізм!