Оновлений „Підйом” на Новому каналі журналістка Зіна Підалькіна чекала нетерпляче. „Без „Підйому” – як без сала, – мурмотіла вона щоранку, – житіє моє українське стає просто нестерпним”. Знала Зіна, що „Підйом” започатковано було, щоб їй, глядачці Підалькіній, енергію зранку давати та файний настрій на увесь день програмувати. Коли ж зник з ефіру цей проект, трагічно на світ дівка очима своїми вирячилася.

Тож увімкнула Новий щаслива Зіна, а там „Репортер”. На місці Олега Панюти та краваток його строкатих файна кралечка Дар’я Капустян сидить і звабливо плечиками смикає. І так загледілася Підалькіна на дівулині плечики, її рожевий костюмчик, що не до подій світових їй стало. А Дар’я ніби відчула Зінчину зацікавленість та про теракт в Іраку заговорила і приязно очима на журналістку закліпала. „Йой! – глузд від захоплення втратила Зіна. – Хіба до „Аеросвіту” з Бориспільським аеропортом тут, не до подій світових... Панюта, хоч краватками себе прикрашав, та видно було, що на подіях світових розумівся. А тут... Краса та й годі”... Хотіла ще щось до збуджених „Підйомом” думок своїх додати Підалькіна, та в екрані виникла ще привабливіша панянка із глобусом у руках.

Усміхнулася ведуча Зіні на усі 32 так чарівно, що ледь не гепнулася вона з ліжка від здивування. І стала та дівуля тицяти пальцем у глобус, промовляючи при цьому, що знаходиться вона у центрі Землі. Не встигла Зіна отямитися і збагнути, до чого це все, як у кадр два дивні кавалери шари закотили. Більш огрядний підняв жовтий і назвав його сонцем, а другий став у центрі і спитав: „А можна, чтоб всьо вращалось вокруг одного чєловєка?” Двоє колег його (панянка та грубенький хлопак) забігали навкруг нього із „сонцем” і „глобусом”. А той: „Пусть простіт нас Галілєй!” І зареготали усі, як скажені, над жартом таким. Побачила це й сплеснула у долоні Зіна. „Оце так дотепники! – від реготу їхнього ледь не вдавилася. – Їм за тридцять десь, а вони з себе підлітків тринадцятирічних корчать – обличчя кривлять, тупість з очей випромінюють, бздури плетуть і думають, що смішно це”. Замислилась і збагнула, що по правді підлітки не такі вже й довбані придурки, як хотілося б новим підйомівським хлопакам, бо у цьому віці діти понад усе розумниками хочуть виглядати. А тут... „Незбагненне”... – зітхнула Зіна і знов в екран втупилася, бо там імена героїв висвітилися – Настя, Валєра і Степан.

„Саунд чек” – висвітилася рубрика, й інформація пішла, що „за хорошу музику – 5 хвилин безкоштовно кожен може мати”. У студії – гурт „Большой”, бо усьому великому вирішили присвятити передачу підйомівці у п’ятницю напередодні Масниць. Співають музиканти, а троє нових ведучих за їхніми спинами стрибають та такі вихиляси обличчями строять, що Зіна вмить розгубилася – не знала, бідолашна, на чому їй увагу свою дівочу зосередити – на музикантах, пісні їхній чи на „горе-дотепниках”. „А може, ці ведучі – актори ТЮГівські? – майнула думка в Зіни. – Дірвалися до „Підйому” любого та давай тут свої недограні ролі мавпочок, зайчиків та ведмедиків реалізовувати?” І може, мала таки рацію Підалькіна, бо чула колись вона, що в театральному інституті вчать акторів ремеслу, та не вчать думати. По правді, не заглиблюючись у думки, на сцені мусять керуватись відчуттями (ніби люди у житті не думають!). Так і нові ведучі – не думаючи, гримасували та щось таке „дотепне” верзли, що Зіна лише смутними віями швидко блимала.

„"Подйом" порожняк нє гоніт”, – мовив один із ведучих на імпровізованій кухні. На столі млинці, за столом гість програми та Настя, Валєра і Степан. Тарахкотять собі ведучі, стрибають, як саранча, гигочуть, слова гостю мовити не дають. А той лишень здивовано навколо дивиться і, видно, ніц збагнути не може. „Кухар, певно”, – поспівчувала Підалькіна, вдивляючись у млинці та огрядну статуру гостя. „Максим Максим’юк – актор Молодого театру”, – десь на третій хвилині базікання ні про що висвітилася табличка в екрані. „А ще Максим у рекламних роликах про їжу знімається”, – пропонуючи актору млинця, мовила Настя. І тут же ж ролик, де Максим з собакою грає, показали. „А цікаво, як на зйомках поводився собака?” – забубонів один із ведучих. А Максим, наївна душа, і справді хотів докладно розповісти про те, яким слухняним був пес, як делікатеси їв, як наприкінці зйомок стомився, а хазяйка сказала, що... А от „що” мовила хазяйка собаки, Максимові сказати вже не дали, самі рекламні тексти про каву „Якобс” промовляючи.

„Видно, ці ведучі, – припустила Підалькіна, – хворіють на словесний зуд”. Таке виснувала Зіна, бо згадала однокласника, котрий таку ж проблему мав і не міг ані хвилини всидіти, щоб язиком не почесати. І щоб підтвердити цю думку, замість гостя слухати, Валєра вирішив заяложений анекдот підкинути про дружину, чоловіка та качалку для тіста. „Може, „Підйом” оновився і на домогосподарок перекинувся? – замислилася Зіна. – Але ті ж так рано не встають”...

Далі інші відомі гості у програму прийшли. Александр Пєкалов – найважчий чоловік України. Оточили його ведучі, а Настя аж стрибати біля Пєкалова почала. Так сміється до нього, ніби чоловіків зроду не бачила. „Дивитися нудно! – печально мовила Зіна в екран, бо знала, що порядні дівчата так себе не поводять. – І який же ж заряд енергії від такого „підйому” чоловіки отримають?” А запитання у хлопців до гостей стандартні – що до Пєкалова, що до силача Василя Вирастюка – „що їсти треба і робити, щоб такими, як ви, бути?”. Ніби нема про що інше питати зранку. „А вам які жінки подобаються, маленькі чи великі?” – від цих несподіваних слів Насті Зіна почервоніла до корінчиків волосся свого, бо здалося Зіні, ведуча вирішила реально застрибнути на Пєкалова.

Тут Підалькіна вилаялася, бо видно було, що „Підйом” вже не так підніматиме народ, як раніше. Що не про глядача та гостей дбають ведучі проекту, а собою тішаться на очах мільйонної аудиторії. І що більший кайф вони від жартів своїх ловили, то більше нудилася Підалькіна. Ще збагнути не могла Зіна, чому двоє хлопаків російською спілкуються. А Стьопа наполегливо й не раз повідомив, що він з Росії приїхав „Підйом” вести. Зі слів цього хлопця з’ясувалося, що там, у північній державі, таки непогано йому велося. „Якщо так, нащо хлопця і мене мучити „Підйомом” цим? – здивувалася Підалькіна. – Чи в Україні невдах бракує?”

І так смутно стало Зіні, що і сонце надворі не звеселяло душу її. Старе згадала. Юру Горбунова, Машу Ефросініну, Снєжану Єгорову та Фоззі... Особистостями ті були в „Підйомі”, творцями іміджу свого, тепер з кадру в життя пішли. Незадоволені результатом, працювали над розвитком образу свого телевізійного. Росли, на очах глядачів мінялися, професіоналами високими ставали. „Бо „царя в голові мали”, будучи солдатами – в генерали мітили. А тут... Може, нові ведучі з часом теж себе виховають...” – припустила Підалькіна, та собі ж не повірила, бо поки що в оновленому „Підйомі” жодних натяків на такі зміни не було – ні в темах, ні в манерах ведучих, ні в дотепах їхніх. Спорожнів на емоції та багатогранність тем „Підйом”, спорожніла й душа Зіни, і такою похмурою та пустою попрямувала у денний світ до роботи поточної.