– Розміщенням програм в ефірі займається програмна служба. Наскільки мені відомо, це було пов’язано із певними змінами у рекламних блоках, але повну інформацію знає програмна служба. Це її парафія. Ще на підготовчому етапі ми обговорювали, коли саме в ефірі варто розміщувати таку програму. Я як автор проекту отримав від програмної служби достатні аргументи на користь саме цього ефірного часу (понеділок о 22:25 із повтором у вівторок о 13:15. – «ТК»).

 

– Особисто я припускаю, що це може дратувати колег-конкурентів. Але з іншого боку, ні в кого немає монополії на формат чи ефірний час для нього. Телебачення – це живий організм. Ніхто ж не обурюється, що на різних телеканалах в той самий час ідуть художні фільми чи різні серіали. Канал «Інтер» формує свою сітку, виходячи насамперед із власних інтересів. Це логіка бізнесу.

 

– Засоби масової інформації в Україні почали чітку ходу до правильного західного зразка медіа – ставати бізнесом, нарощувати капіталізацію, боротися більше не за політичний вплив, а за глядацький інтерес, відображений у цифрах панелі.

 

– Треба ще зібрати кілька пунктів. Було б дивно, якби ми одразу досягли свого максимуму.

 

– Коли я цей анонс побачив уперше, я був здивований. Ідея об’єднати старт «Агентів впливу» із початком чергового циклу з ретроспективи фільмів про Бонда, втілена промо-відділом, належить керівництву. Як на мене, це вдала маркетингова ідея, яка привернула увагу до проекту. Не більше.

 

– Шукаючи знімальний майданчик, ми хотіли знайти якусь оригінальну локацію, яка б передавала «агентурний» дух нашого проекту. Таку локацію ми знайшли у приміщенні колишнього металургійного цеху на одному з підприємств у межах міста. Колись у молодості наш продюсер працював на тому заводі. Від часів парламентських дебатів на одному з каналів ми першими наважилися зробити студію у справжній індустріальній зоні. Цей цікавий режисерський хід дозволяє не просто механічно об’єднувати сюжети підводками ведучого, а створювати внутрішню драматургію програми: використовувати простір із різним смисловим навантаженням, предмети будь-яких розмірів, що мають пряме відношення до об’єкту розслідування або яскраво його символізують.

 

– У нас дуже талановитий режисер, але хай її ім’я залишиться комерційною таємницею. Боюсь, аби не переманили :). Взагалі, наша команда ще поповнюється. Редактор програми – Наталя Івченко (досвідчений редактор, працювала на 5-му каналі, К1), кореспонденти Олена Солодовникова (перейшла до нас із СТБ), Тетяна Шуліка (робила соціальні репортажі на К1), Ольга Руденко (працювала в «Черговій камері» на «Інтері») та молодий, але перспективний журналіст із Кіровограда Олександр Акименко. Зараз ми пробуємо ще одного журналіста. Плюс я – як репортер.

 

– Вже залучив :). Вона нещодавно знялася в одному яскравому епізоді у студії. Взагалі сестрі поки що більше до душі адміністративна робота. Працює в журналі «Теле-city».

 

– Я прийшов на канал із пропозицією робити цікавий проект журналістських розслідувань, на «Інтері» вже була ідея «Агентів впливу» як особливого формату в цьому жанрі. Ми почали переговори, зняли пілот, разом вигадали назву і домовились, яким саме буде цей проект.

 

– Вплив – це головний месседж нашої програми, який ми намагаємося втілювати. Ми хочемо впливати на події. Але не хочемо заміняти собою прокурорів та суддів, ставати моральними авторитетами чи добрими самаритянами. Найголовніша наша мета все ж таки – робити цікавий телевізійний продукт. І спробувати допомогти реально. Щодо сприйняття програми, то ми намагаємося стерти межу між телебаченням, глядачем та реальністю і створити нове телевізійне середовище. Звісно, дотримуючись базових стандартів журналістики – об’єктивності та неупередженості. Ми прагнемо, щоб наш глядач співпереживав «агентам впливу» та героям наших сюжетів так само, як він емоційно прив’язаний до героїв улюблених серіалів. Я говорю не про серіал як такий, а про серіал як про особливу форму взаємин телебачення та глядача, як про найефективніший механізм підтримання глядацького інтересу.

 

– Ми говоримо про серіальність не як про підміну документальної точності фактів художнім вимислом, що, звісно, неприпустимо в жанрі розслідування, а як про створення особливого довірливого контексту взаємин глядачів, журналістів («агентів впливу») і героїв сюжетів. У кожній програмі ми намагаємося подавати ретроспективу історій попередніх програм: розвиток подій, реальні позитивні чи негативні зміни у житті наших героїв.

 

– Хепі-енди бувають рідко. Я вважаю, що найголовніше – розповідати цікаві історії. В них наші герої мають стати не випадковим набором голів, що говорять, а реальними персонажами зі своїми унікальними ролями в розслідуванні кореспондента. Глядачі вже не байдужі: ми отримуємо від них листи поштою, електронкою, дзвінки з проханням допомогти. Скажімо, вчора до нас дзвонили ув’язнені прямо з камери, просили у нас допомоги. В нас вже враження, що у нас всі невинно засуджені. Але ми намагаємося розібратися, що вимагає якнайшвидшого нашого втручання.

 

– Джерелами є все: від власних ідей, дзвінків, листів, історій із преси – до випадків із нашого життя або реальних історій у рідних і знайомих. Теми, що будуть цікавими для якомога ширшої аудиторії – це перший критерій відбору. Водночас треба робити нетривіальний продукт, вийти за межі буденного погляду на життя та проблеми. Намагаємося бути ексклюзивними – показувати таке і так, як не показують інші. Це дуже важко, але можливо. Бо життя все одно набагато більше, ніж телебачення.

 

Працюючи над «Агентами впливу», ми мусимо долати передусім особисту зашореність. Влаштовуємо мозкові штурми, накидуємо теми, ідеї, розписуємо можливі сценарії їхньої реалізації, пропонуємо на затвердження керівництву – передусім Ілларіону Павлюку, який очолює компанію «07 Продакшн», що виробляє наш проект. Ганна Безлюдна іноді бере участь в обговоренні тем майбутніх розслідувань. Остаточне рішення приймається, коли є журналіст, який відчуває ту чи іншу тему як «свою» і горить бажанням розказати про неї. Над кожним сюжетом працює не тільки журналіст, але й режисер. Контрольний перегляд програми перед ефіром завжди здійснює юридична служба, яка стоїть на сторожі інтересів каналу. З юристами ми консультуємося, наприклад, чи варто нам закривати обличчя деяких героїв наших розслідувань і в яких ситуаціях.

 

– Ми жодним чином тематично не обмежені, але поки що нема якихось радикально нових і вагомих документів та доказів, які стосуватимуться, наприклад, справи вбивства Ґонґадзе чи отруєння Ющенка. Мети розкрити справи подібного калібру як такої нема. Ми все ж таки не слідчі. Однозначно, «Агенти впливу» – це не «жовтий» проект, хоча історії із жовтеньким присмаком можуть привернути увагу програми. Загалом, ми намагаємося тримати планку серйозних і суспільно значущих тем.

 

– Доводилось, але небагато :). Це лише один із останніх механізмів подібної роботи. Колеги з російських та західних ЗМІ активно цим користуються. Але я не можу стверджувати, що цей механізм є морально бездоганним і що суми справді аж такі серйозні. До того ж не все можна купити. Головне – ми повинні чітко розуміти, за що саме платити гроші. Коли ж бачимо, що джерело інформації зацікавлено «злити» якийсь компромат, намагаємося не стати знаряддям для зведення чиїхось персональних рахунків.

 

– Навчились, але ми намагаємося використовувати її тільки тоді, коли треба відзняти щось таке, що у будь-який інший спосіб неможливо зняти. Суспільна значущість цієї інформації має була суттєвою. Також інформація, зафіксована прихованою камерою, згодом може допомогти відстояти свою юридичну правоту. Важливо одне – щоб глядач, якому взагалі подобається підглядати, розумів, чому ми використали саме такий спосіб здобуття інформації.

 

– Це класична дилема між формою та змістом. Ми усвідомлюємо ризик захопитися формою. З іншого боку, ми все-таки робимо телебачення. Мислити саме картинками – професійна ознака телевізійника.

 

– Я – автор і керівник проекту, про який я давно мріяв. Разом із журналістами, редакторами, режисерами й продюсерами ми намагаємося створити атмосферу колективного творчого пошуку, де кожен робить свій внесок у створення цікавої програми.