Правила пісенного конкурсу "Євробачення-2005" читайте тут. «Детектор медіа» сьогодні публікує, як завжди, конфліктну статтю відомого дослідника теми «Євробачення» в Україні» Олександра Зиріна. Ми пропонуємо всім зацікавленим відповісти як на досить жорсткі закиди, так, можливо, і на деякі перебільшення або неточності – якщо хтось їх помітить. Будемо раді почути і опублікувати думку і Павла Грицака, і Олени Мозгової, і Олександра Ксенофонтова, і Миколи Томенка, і новопризначеного президента НТКУ, який, сподіваємося, з’явиться-таки найближчим часом, і всіх, хто не байдужий до цієї теми. Як інформаційний привід для аналізу нинішнього стану ситуації з проведенням в нашій країні Євробачення використаємо закінчення попереднього відбору 15 вітчизняних учасників для фіналу, який буде проведено 27 лютого, а також черговий приїзд представників Європейської мовної спілки у Київ .

Коротко нагадаю передісторію. В Стамбулі перемогла Руслана. Національна телекомпанія України виборола, таким чином, можливість провести пісенний конкурс „Євробачення-2005” в Україні. Конкурс ювілейний – 50. Буде проводитися в Києві в Палаці спорту в травні. Це загальновідомі речі, про які українцям довго і доволі не фахово писалося, передавалося, показувалося.

Про що ж писалося обмежено, тихенько і без істерії? Нарешті в Україні почали проводити конкурсний відбір учасника для участі в Євробаченні. Проводити цей відбір почали після жорсткого дворічного тиску громадськості і великою мірою, маємо сміливість вважати, завдяки публічним обговоренням саме на сторінках „Детектор медіа”. Але проводити його взялася команда зразка 2003-2004, довіра до якої і у професіоналів, і у телеглядачів досить невелика. Саме цією командою було виплекано так звані регламент і умови участі у відбірному українському конкурсі (до речі, хто з керівництва НТКУ його затвердив?), створено так зване журі конкурсу(хто, чому і як?), відібрано і допущено до участі в УКРАЇНСЬКОМУ відбірному конкурсі громадян інших держав (Молдавії, Бєларусі, Росії), а від України – назвемо їх, за аналогією з останньою виборною кампанією, «технічних» конкурсантів. Саме ця команда провела ТБ-записи 75 претендентів на участь від України в ПІСЕННОМУ конкурсі під 100% „фанєру”! Як результат – низка українських цікавих виконавців відмовилася брати участь як у відборі, так і у прикінцевих «циркових виставах» (можливо, це вдасться змінити Миколі Томенко – який обіцяв, що саме під час фіналу з’являться нові(!) учасники конкурсу – але як це відповідатиме регламенту не зовсім зрозуміло! Як результат - українські телеглядачі мають 15 фіналістів, про більшість з яких невідома лише маленька дрібничка: а, власне, СПІВАТИ вони вміють чи ні? Саме музично-видовищне керівництво НТКУ зразка 2004 „забезпечило” і інше. Зараз зрозумієте, про що я.

Практично всі телевізійні глядачі нашої країни звернули увагу на досить цікаву побудову показу учасників конкурсу. Здавалося б, потужний спосіб ознайомлення з вітчизняною музикою і виконавцями, чи не так? А насправді чи не левову частку ефірного часу глядачі мали можливість спостерігати і слухати не нові пісні, а ведучу Марію Орлову, яка займалася прямим РЕКЛАМУВАННЯМ абсолютно КОМЕРЦІЙНОЇ телекомунікаційної ПОСЛУГИ, яку надає ПЕВНА компанія. Під час першого голосування сталася доволі цікава річ – відсоток (вимірювання оприлюднюються у відсотках), а, значить, кількість уболівальників, які проголосували за одну з команд, на очах вражених телеглядачів МИТТЄВО і лавиноподібно змінилася. Результати голосування, які виводилися на екрани титрами, так само МИТТЄВО... зникли. Вражені учасники щодо миттєвого лідера навіть не знали, що сказати – адже або у когось проблеми з арифметикою, або... Виникла низка запитань, як на мене, цілком коректних і зрозумілих. Ось вони: 1 . Чи брала участь дана компанія у тендері щодо того, хто буде забезпечувати послуги по визначенню переможців відбірних турів „Євробачення-2005”?

2. З ким дана компанія укладала відповідну угоду щодо надання послуг по визначенню переможців відбірних турів пісенного конкурсу „Євробачення-2005”? 3. Чому телеглядачі не можуть довідатися про кількість голосів, поданих за того або іншого виконавця (як це робиться, для прикладу, в ТБ-проекті „Золотий грамофон”)?

4. Чи можуть отримати інформацію про реальну кількість тих, хто віддав свої голоси за того або іншого виконавця, їх представники (продюсери, менеджери, директори)?

5. Чи сплачує дана компанія за рекламні послуги, надані їй в ефірі УТ-1 (рекламні повідомлення ведучої, титри і таке інше) і кому компанія оплачує такі послуги?

Звертаю увагу наших читачів, що відповіді на практично всі задані запитання можуть складатися з одного слова – „так”, „ні”, „НТКУ”. Відповідь від керівництва відповідної фірми, отримані автором в електронній формі, наводимо без коментарів (мовою оригіналу):

„Здравствуйте, Александр!

Ваш первый вопрос следует адресовать Национальной телекомпании Украины. Со своей стороны хочу заметить, что, насколько мне известно, тендер на участие в том или ином проекте НТКУ обязан проводиться только в том случае, если бюджет (стоимость) проекта превышает некую критическую сумму, определяемую соответствующими законодательными актами. В противном случае компания-заказчик имеет право найма компании-исполнителя без объявления тендера. По остальным вопросам могу только выразить своё недоумение. Вы, как профессиональный журналист, без сомнения, осведомлены о том, какие сведения являются доступными, а какие являются коммерческой тайной. Попав в руки конкурентов через СМИ или каким-либо другим способом, они способны привести к последствиям, ущемляющим интересы нашей компании. Тем не менее, Вы предлагаете нам передать Вам именно такие сведения, касающиеся партнёров или статистики компании.

Хочется верить, что причиной такого, по меньшей мере, странного запроса была неверная оценка степени конфиденциальности запрашиваемых Вами материалов.

С уважением,

(Підпис)

Технический директор.”

Так само під час ефіру на Першому національному каналі програм, присвячених відбору на „Євробачення-2005”, телеглядачі мали змогу протягом 15 тижнів чути про „інформаційне спонсорство” і бачити рекламний логотип певного друкованого видання. Отож: запитання до рекламного або маркетингового відділу даної газети:

1. На екранах Першого національного телеканалу України в усних повідомленнях ведучої відбіркових турів „Євробачення” неодноразово повідомлялася інформація рекламного характеру про так зване „інформаційне спонсорство” вашої газети по відношенню до програм НТКУ, присвячених „Євробаченню”, а також неодноразово демонструвався рекламний логотип Вашої газети.

Прошу повідомити, з ким укладено відповідні угоди на розміщення Вашої реклами на каналі „УТ-1”? Прошу повідомити, коли такого роду угоди були укладені?

2. Поняття „інформаційне спонсорство” потребує і певних відповідних дій з боку газети . Прошу повідомити про обсяги і кількість друкованих матеріалів, розміщених на сторінках вашої газети, що відповідають поняттю „інформаційне спонсорство”.

Так само наводимо відповідь, надану автору представником цієї газети, знову таки, електронною поштою. Наводимо практично без коментарів і мовою оригіналу:

„Александр, информация, которую Вы запрашивали у нас - коммерческая, и не

распространяется за пределами предприятия.

Если Вам интересно, как мы отрабатываем УТ-1 наши логотипы - Вы можете просмотреть подшивку газеты и все поймете сами.

С уважением. (Підпис)”

Переглянув і все зрозумів – левова частка багато ілюстрованих матеріалів присвячена обговоренню вагомих проблем „участі” чи „не участі” певного «технічного учасника» від України в пісенному конкурсі „Євробачення-2005”: класно і (головне кого!) інформаційно проспонсорували! До чого тут в даному випадку комерційні стосунки з НТКУ- телемовником з аудиторією мільйонів так в двадцять?!

В моїй відеоколекції записані і інші цікавинки комерційних забавок навколо вітчизняного „Євробачення”. Так поступово ми підійшли до головного і, на загал, найулюбленішого – до грошей!

Щоб розібратися з грошовими потоками навколо вітчизняного Євробачення, слід зрозуміти одну дуже вагому і серйозну річ. Проведення пісенного конкурсу „Євробачення” в тій або іншій країні покладено на ту телекомпанію, яка представляє країну в Європейській мовній спілці. В нашому випадку - це Національна телекомпанія України, потужний вітчизняний телевиробник, за плечима якого організація та проведення численних телевізійних трансляцій з великої кількості вагомих європейських телевізійних видовищ. Нашвидкоруч і ті, що на пам’яті – приїзд Папи Римського, чемпіонати Європи та інші всесвітньо відомі спортивні і видовищні події (Ліга Чемпіонів і т.п.) Говорив, говорю і буду говорити, що проведення конкурсу „Євробачення-2005” з телевізійної точки зору - це ЗВИЧАЙНА ТБ-робота початку ХХІ століття. Спокійна, давно знайома, тим більше, для такої телекомпанії, як НТКУ. Але попереду замайоріли цифри – мільйони швейцарських франків та десятки мільйонів українських гривень, та ще й у поєднанні з шоу-бізнесом. І пішло – поїхало: патронат Кучми, голова Янукович, організаційний комітет у складі чи не основних шоу-дєрібанщиків країни. „Підключили” (назвемо це так) відповідних вітчизняних журналістів – і от уже „не має зали”, „погані готелі”, „не має відповідних фірм” і т.п.. Словом, все, як завжди: за зливою пустопорожніх розмов – злива бюджетних грошей. Ситуація зайшла так далеко, що, необізнане за багато років з вітчизняними телевізійними реаліями, керівництво НТКУ почало публічно заявляти навіть про відсутність в Києві спеціальної операторської техніки та ТБ-фахівців – хоча смішно, маючи найкращу в світі спеціалізовану техніку і доволі серйозних фахівців, про таке навіть подумати. А іноземці – вони нервові люди, вони вірять тим, хто про таке розповідає. Хоча люди вони хоч і наївні, але гроші рахувати вміють (до речі, і у франках, і у гривнях). Конкуренти НТКУ, до речі, теж - адже „Євробачення-2005” давало змогу Національній телекомпанії України зробити серйозний і системний крок до потужного технічного переоснащення. Пісенний конкурс „Євробачення-2005” для НТКУ - це можливість не тільки високо підняти і ще раз довести свій РЕАЛЬНИЙ статус в Україні, а і можливість ЗАРОБИТИ. Заробити як практично одномоментно – за травень від реклами та продажу квитків, так і у перспективі досить довготривало за весь 2005 рік – за продаж ПРАВ на використання символіки (що в усьому світі – чи не найприбутковіше).Але все це було можливим лише за умови, коли б мова йшло про реальну організаційну і керівну роботу, і саме НТКУ. Але зараз, насправді, мова йде лише про розподіл десятків мільйонів доларів незрозуміло між ким і ким! Ось уже і перші ластівки – ВПЕРШЕ в історії проведення конкурсів „Євробачення” контракт на рекламу укладено не з телевізійною організацією, яка відповідає за проведення конкурсу, а напряму з Європейською мовною спілкою. При чому контракт цей укладено ВІТЧИЗНЯНИМ рекламодавцем. До речі, і контракт на ТЕЛЕВІЗІЙНЕ забезпечення конкурсу укладено не з НТКУ, а з якоюсь „PRISMA OB”. Доки на сторінках преси і на стрічках новин істерика - грошики пливуть за кордон.

Чи потрібне Україні „Євробачення-2005”? З різних точок зору - так! Але це РІЗНІ грошові потоки – ТЕЛЕВІЗІЙНИЙ пісенний конкурс (зала, техніка, команди, учасники, глядачі, розміщення), за які і відповідає і які має забезпечити НТКУ, і питання ДЕМОНСТРАЦІЇ столиці України і самої України тим декільком десяткам тисячам туристів, які прибудуть на цей час до нас як гості. Це РІЗНІ завдання – провести телевізійний конкурс і використати такого роду подію з максимальною віддачею для моєї держави. РІЗНІ - не зважаючи на те, що мають вони бути чітко скоординовані. Не розуміння цього викликає певну підозру щодо професіоналізму прийняття рішень. Звалення їх в одну купу викликає у навколотелевізійних і шоу-бізнесових колах (навіть у найближчому зарубіжжі) стійке бажання вкрасти. Ось уже і тендер на „освоєння” перших десятків мільйонів оголошено. Тож задаю конкретне і абсолютне зрозуміле кожному пересічному вітчизняному школяреві запитання – навіщо між НТКУ і бюджетними грошима посередник? Чому НТКУ не може НАЙНЯТИ на роботу за тимчасовими контрактами КОГО завгодно? Відповідь на це запитання можете дуже легко віднайти у складі КОЛИШНЬОГО оргкомітету. Того оргкомітету уже не має, а питання залишилося. Хоча одна відповідь, на жаль, на поверхні – абсолютно драматичний професійний стан менеджменту НТКУ.

До цього потрібно додати і абсолютно не зрозумілі шляхи щодо прийняття кадрових рішень на найвищому державному рівні – кінець лютого, а принципових кадрових рішень на НТКУ щодо курування «Евробачення-2005» ще не здійснено (Канішевський!?Каленський!?Мозгова!?Грицак!?). Одне до болю знайоме прізвище вже випірнуло! Указом Президента України від 8.02.2005– від НТКУ в організаційний комітет, що буде опікуватися „Євробаченням-2005”, призначено гр. Павла Грицака, який обіймає посаду Директора дирекції міжнародних відносин НТКУ. Свого часу Президент НТКУ пан Савенко практично випадково довірив йому представляти НТКУ в Дирекції пісенного конкурсу „Євробачення”. Хто поклав на стіл Президента аркуш паперу за №203/2005 з текстом в такому варіанті? Євроінтеграторам, єврорушіям, а також гуманітаріям з нашими читачами вкупі одна (всього одна!) із зовсім дрібненьких євродумок цього телевізійного діяча:

„Я сподіваюсь, ви погодитесь, що музичні смаки і уподобання середньостатистичного українського глядача, зокрема, глядача Першого Національного, м’яко кажучи, дещо відрізняються від музичних уподобань європейського глядача, особливо зважаючи на те, що у Пісенного конкурсу Євробачення існує певна глядацька кон’юнктура. Тому у випадку проведення в Україні національного відбіркового конкурсу на даному етапі... від України в травні цього року міг вийти співак, якого б європейська публіка не сприйняла б, або ж навіть такий, за якого було б просто соромно. А проводити національний відбірковий конкурс із наперед відомим результатом було б просто лицемірством і марним витрачанням коштів...”(„Детектор медіа” 20.02.2003 ). Коментарів не буде – приїхали.

І на закінчення цього матеріалу – знаєте, в чому основна біда? Телевізійники з НТКУ свою роботу, як завжди, зроблять якісно – бо вони фанати-професіонали. А от за нагородами на Печерські горби „за великий внесок в розбудову європейського іміджу України” поїдуть на чесно зароблених „Запорожцях” інші (штук 5-6). Але значно дрібніші. (Для істериків: для мене суть не в „Запорожцях”- а у європейському іміджі).