Прочитав на „Телекритиці” останні матеріали присвячені як реаліям навколо Національної телекомпанії України, так і реаліям в середині. Прочитав і з цікавістю, і з подивом. Випадково (і нарешті!) побачив на „кнопці” „5 каналу” обличчя потенційного Президента НТКУ і подумалося мені...

По-перше. Кулуарна ситуація зі створенням громадського телебачення на основі НТКУ,а відтак і доля найпотужнішого телевиробника нашої країни, здається, добігає „точки кипіння”. „Закіпили” уже навіть члени Коаліції по створенню того самого громадського телебачення. Думаю зрозуміли навіть вони (правда - в лютому 2005 року) - чесні і доволі порядні люди, яких я знаю і ціную за солідний внесок в розбудову основ громадянського суспільства в нашій державі, що їх елементарно використовували і, здається, використали. Можу говорити про це спокійно, адже я не є членом цієї організації на громадських засадах і НІКОЛИ не користувався її можливостями для досягнення будь яких результатів.

А результати станом на сьогодні такі (хочу вірити, що це тільки проміжні результати!) – в українському суспільстві зроблено практично все для повної дискредитації ідеї створення громадського телебачення і радіомовлення. Ми знову стаємо свідками тотальної і односторонньої спроби маніпуляції свідомістю громадськості. Журналісти цієї країни, і пишучі, і «електронні», практично в один голос і абсолютно серйозно примушують думати читачів, глядачів, слухачів, що процес створення такого роду аудіовізуальних засобів масової інформації в нашій країні будуть очолювати продюсери, які забезпечували появу на екранах українських глядачів програм про специфічні способи зміни на краще вимови дівчаток і жінок, не кажучи вже про таку дрібноту, як гра в „темники” і новини.

Та що там журналісти, якщо думку цю на обговорення суспільством (зі слів кандидата на пост Президента НТКУ в розмові на „5 каналі”) виніс новий Віце-прем’єр нового уряду України, якому за опікування культурою моєї держави і гуманітарною політикою в цілому я і всі громадяни України будемо платити зарплату. І тут я повинен згадати, що демократія, шановні члени Коаліції, це, в тому числі, і право спокійно, аргументовано і публічно ВІДМОВИТИ. І відмовити не тільки „Ткаченкам з командами”, а і багатьом іншим. Ви цього не зробили – я і багато інших фахівців телебачення в цій країні з вами не співпрацюють, а у людей виникають серйозні питання без відповідей.

По-друге. НЕПРИЗНАЧЕННЯ Президента Національної телекомпанії України ще раз висвітлило серйозні проблеми у формуванні кадрової політики нового керівництва нашої держави. Пан Стецьків в студії „5 каналу” 17 лютого продемонстрував практично весь „джентльменський набір” таких кадрових підходів – від анекдотичної обмовки про „Адміністрацію Президента” та кількості кулуарних переговорів з „невідомими” героями телевізійного фронту (за його словами - їх було близько сорока) до засекречених пропозицій керівництву держави про перебудову роботи НТКУ. При цьому потенційний Президент НТКУ навіть НЕ ПОБУВАВ, власне, в самій телекомпанії (а там, нагадаю, 16 лютого відбувалися профспілкові збори – чим не привід познайомитися хоча б з колективом і його думками!), але вже сміливо говорить про її технічний, творчий, фінансовий стан і таке інше. Говорилося в телевізійній студії і про перспективи створення громадського телебачення. І тут я відчув радісний і знайомий з не досить давніх кучмівських часів дискомфорт! Річ у тім, що на сьогоднішній день оприлюднені всього ДВІ (прописом - дві!) концепції створення громадського телебачення на базі НТКУ. Пане Стецьків, я з подивом (чесно – з подивом!) згадав, що мені не телефонувала людина, яка б представлялася Вашим ім’ям і навіть по батькові - а я автор однієї з двох оприлюднених концепцій (телефон свій не надрукую, а от адресу електронну дам: zyrin@ukr.net). З ким і які перспективи Ви обговорювали? До речі, в моїй концепції, надрукованій на сторінках і „Детектор медіа” і „УРОКу”, розписані крок за кроком і рік за роком чіткі дії, які треба зробити і для НТКУ, і навколо НТКУ. Написані чорним по білому, без засекречення і для громадського обговорення. Але знову вибрано інший стиль. Стиль цей давно знайомий, але щось я десь чув про якісь заяви з приводу і про...І де я їх чув? І від кого чув?...