Наприклад, донецькі телеканали активно закликають Ющенка вибачитися перед населенням регіону, а то буде йому погано. Щоправда, ніхто не пояснить, у чому саме він завинив. Невже в тому, що керівники області втягли велику частину населення в процес фальсифікації виборів? Чи в тому, що десятки тисяч мітингувальників вслід за голово облради Борисом Колєсніковим та головою облдержадміністрації Анатолієм Близнюком намагались створити сепаратну республіку на сході України, а деякі вже закликали приєднатися до Росії? Як би там не було, широкому українському загалові потрібно знати про те, що нині відбувається з донецькими ЗМІ.

По-перше, на діяльність деяких донецьких телеканалів нарешті звернула увагу Національна рада з питань телебачення та радіо. Ці канали більше року (з 31 жовтня 2003-го, коли був зірваний з’їзд “Нашої України”) день у день займались антидержавною діяльністю, пропагували національний розбрат, були рупором найрадикальніших антидержавних сил в Україні. Передусім це стосується ТРК “Україна”, що належить донецькому магнату Ринату Ахметову. 20 січня Національна рада винесла попередження цій телекомпанії за відмову надати на запит заступника голови Нацради Віталія Шевченка відеозаписи передач, у яких звучали заклики до розколу України, насилля та інших антигромадських дій.

Замість надання матеріалів президент ТРК “Україна” Геннадій Кондауров зібрав 21 січня прес-конференцію, на якій звинуватив Нацраду в переслідуванні та “спробі задушити канал”. Також він звинуватив Віталія Шевченка в тому, що той начебто надіслав телеграму з підписом народного депутата. Як пізніше з’ясувалося, цей підпис був поставлений працівниками пошти. А от сама телеграма, надіслана 28 листопада, містила цілком правомірну з боку контролюючого органу вимогу надати матеріли, які йшли в ефір з мітингу в Донецьку та мали ознаки державного злочину. (У той день, ми знаємо, генерал Попов вивів з казарм озброєних до зубів спецназівців з Василькова і в Донецьку з радістю чекали кривавої розв’язки на Майдані, а Віктор Янукович тиснув на Президента, прагнучи введення в країні надзвичайного стану та “придушення путчу”.) То в чому тут неправомірність діяння Нацради?

До речі, Кондауров наприкінці згаданої прес-конференції договорився до звинувачень на адресу Віталія Шевченка – мовляв, той через свого помічника 20 грудня вимагав розмістити в ефірі рекламні ролики. При цьому жодних конкретних доказів наведено не було. Єдиний доказ – лист на бланку штабу Ющенка з проханням розмістити рекламні матеріли, звичайно, за оплату. Але який зв’язок між листом із штабу кандидата й Нацрадою з питань телебачення та радіомовлення – зрозуміти важко.

А от про те, що творила ТРК “Україна” та інші представники ЗМІ області, дуже добре сказав, даючи інтерв’ю одному українському виданню, відомий донецький адвокат, правозахисник Євген Кізерніс: ”Ви знаєте, особливо мене розчулило традиційно образне висловлювання головного редактора "Донецьких новостей", що я почув з екрана телевізора. Пані Філь любовно порівняла донецьких шахтарів зі сплячою собакою (добре, хоч не дохлою!) і настійно порадила "товарищам ющенковцам" цього самого собаку не будити, а то, мовляв, піднімуться шахтарі так як рушать на Київ – нікому мало не здасться. А дехто з представників псевдо-козачих об'єднань, виступаючи на горезвісному з'їзді Міжрегіонального союзу в Сєвєродонецку, цілком серйозно заявляв про те, що козаки, мов, уже змазали салом свої бутафорські шаблі і готові до походу на Київ, щоб підтримати "свого" президента. Усе це транслювалося ТРК "Україна", відповідно, усе це бачили й чули аж ніяк не тільки жителі Донбасу... На щастя, я не Генпрокурор, щоб давати юридичну оцінку цим виступам, однак усе це підозріло нагадує публічні заклики до насильницької зміни або повалення конституційного ладу чи до захоплення державної влади, а також поширення матеріалів із закликами до здійснення таких дій. Це я процитував частину 2 ст. 109 КК України, що передбачає обмеження або позбавлення волі на термін до трьох років”.

Кізерніс не випадково згадав “Донецкие новости” – видання, що перебуває під подвійним негласним контролем Б.Колєснікова та Г.Васильєва. У числі за 27 січня 2005 року редактор видання Римма Філь звинувачує в переслідуванні видання. ”Під час виборчої компанії ”ДН” відчувала деякі, м’яко кажучи, незручності у вигляді викликів у суд з приводу політичних публікацій, статей в Інтернеті, що дискредитують газету, погроз, залякувань і т.д.”. Звичайно все це казочки для маленьких дітей, бо такого даху, як у “ДН”, в області не має ніхто. Це видання й до цього часу може писати все, що йому заманеться, знаючи про безкарність. Євгеній Кізерніс доволі чітко сформулював ситуацію з пресою області. Він був здивований, побачивши на трибуні одного з численних мітингів декого з керівників місцевих ЗМІ, що екзальтовано закликали присутніх дати "рішучу відсіч опонентам Віктора Януковича, що зарвалися". "Колись я учив цих людей необхідності правильно застосовувати відповідні "фільтри" для власного "базару", однак життя показало, що не всі з них виявилися гарними учнями, – говорить Євгеній Кізерніс. – Раніше практично одне необережне слово могло послужити приводом для скандального судового процесу, а тепер між ведучими українськими і донецькими ЗМІ йде справжня інформаційна війна, причому цю війну ведучим українським ЗМІ оголосили саме "донецькі"..."

Щоб не бути голослівним, я наведу деякі цитати з публікацій провідних донецьких газет за 2004 рік. Хай пробачить читач, та наведу їх мовою оригіналу. Так буде більш зрозуміло.

На сайті zadonbass.org у публікації від 18 листопада йдеться: «В Пролетарском районе Донецка переполох. Сотрудники милиции проводят поквартирный опрос жителей улицы Щетинина, ближайших торговых точек и пр. Мы поинтересовались причиной такой активности.

Анонимный источник в Пролетарском РО милиции пояснил, что 17 ноября примерно в 22 часа в районе был избит гражданин Секинаев. Как пояснил сам потерпевший, четверо неизвестных мужчин не предъявляя ему никаких требований, беспричинно нанесли ему удары по рукам, ногам и голове.

Факт сам по себе печальный, ибо, увы, в нашем городе случаются подобные происшествия гораздо чаще, чем нам бы хотелось. Но самое главное в том, что Секинаев Игорь Владимирович является активистом избирательного штаба «Нашей Украины». А посему милиция, помня о том, как в октябре месяце «возбудились» нашеукраинцы по поводу «похищения» студентов Донецкого национального университета – координатора движения «Студенческая волна» Александра Батракова и его сестры Татьяны, предпринимает все меры для быстрого раскрытия правонарушения.

Нас, кстати, не удивит, если и в этом случае приверженцы Ющенко попытаются придать этому криминальному происшествию политический оттенок – пострадал за убеждения. Но почему-то есть предчувствие того, что расследование покажет то же, что и упомянутое выше – политики нет, а есть очередная провокация или уголовщина.

К слову, мы могли бы посоветовать правоохранительным органам обратить внимание на многочисленные автомашины с киевскими номерами, заполонившие наш город, и в особенности на их пассажиров. Чем занимаются эти люди по ночам? Только ли расклеивают проющенковские листовки в подъездах домов, на витринах магазинов, столбах и прочих местах явно не предназначенных для этих целей?

...В городе поговаривают о появлении «механизированных» ющенковских банд, передвигающихся на «крутых» автомашинах и «бомбящих» запоздалых прохожих. Жёлтогорячий сезон, знаете ли...».

Ще приклад. Газета „Голос Донбасса“ від 24 листопада. Виступ О.Базилюка «Во время избирательной кампании я активно педалировал тему украинского нашизма и бандеровщины. И к своему удивлению нередко слышал, что данная тема не актуальна, поскольку бандеровская идеология – это уже часть далекой и полузабытой истории.

Я считаю, что такая точка зрения – недоразумение, связанное с чисто внешней трансформацией бандеровцев: нынче они приоделись в дорогие костюмчики с галстуком, приобрели депутатские мандаты и машины, однако склонность к насилию и провокациям – это родовое клеймо, от которого бандеровцы никогда не избавятся.

Нынешние события в Киеве не понять, если не учитывать сил, деструктивно воздействующих на ситуацию. Во-первых, это сами бандеровцы, составляющие небольшую, но хорошо организованную группу, стержнем которой являются депутаты Верховной Рады.

Во-вторых, это немалая часть сельского населения, перебравшегося в столицу из Галичины и Центральной Украины. Для бывших сельчан, обработанных бандеровцами, Конституция и Закон – это более чем междометия.

Наконец, в третьих, это молодежь, которая в начале 90-х годов еще не ходила в школу, а теперь ее воспитали в духе ненависти к "схиднякам" и "москалям"».

Донецька газета «Город», або «Голос», як вони себе тепер іменують, від 8 жовтня. «Тема стала разрабатываться еще в то время, когда Виктор Ющенко был премьер-министром и лично санкционировал «отстрел» русского языка, подготовив проект закона о языках, в котором за использование русского языка предусматривалась криминальная ответственность…Очевидно, воинствующие националисты знают только один тип государства – тот, по которому строилось коммунистическое… Им необходимо такое государство, в котором они обязательно бы с кем-то воевали. Если у коммунистов обострялась классовая борьба, то у националистов обостряется национальная и языковая борьба. Но и там, и здесь предполагается разобщение, борьба, подавление, кровь». Автор процитованого матеріалу – Володимир Філатов, голова донецького обласного відділення “Русского движения Украины”.

30 листопада в Донецьку пройшов черговий мітинг на підтримку Віктора Януковича. Головний редактор газети "Донецкие новости" Римма Філь тоді заявила: "На жаль, сьогодні багато наших колег хочуть нас пофарбувати винятково в жовтогарячі тони. Це не моя фраза, але вчора хтось розумний сказав, що апельсин жовтогарячий, але коли він гниє, він стає коричневим. І наша задача, як журналістів, – не допустити пришестя оранжево-коричневої чуми". Вона додала, що "ми виступаємо проти всього того, що роблять наші колеги, багато наших колег на київських телеканалах". І таких прикладів безліч.

Думаю, коментарі зайві. І стає зрозумілим, чому піднята істерія з поводу переслідувань донецьких ЗМІ. Прийшов страх розплати...