Учора “Детектор медіа” (інтерв’ю О.Лисенко з медіа-юристом Т.Шевченком) порушила надзвичайно важливу проблему – дотеперішнє й подальше існування в Україні Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення. Цьому адміннаросту гарантоване життя принаймні до внесення чергових змін до Конституції, коли згадку про нього, дасть Бог, звідти вилущать.

У безглуздості конституційного органу Держкомтелерадіо найліпше переконують його керівники. І вкотре це блискуче зробив І.Чиж, зігравши звичну роль генерала на солдатських іменинах у передачі О.Савенка “Четверта влада” на Першому Національному (трансляція 16 грудня). Він настільки напутньо-зневажливо повчав своїх співрозмовників-журналістів, що з’являтися на людях з помаранчевою символікою негарно (бо після виборів виникнуть у них проблеми етичного плану – не зможуть виконувати властиву пресі роль критиків влади), що варто публічно нагадати “міністру інформації”: це ви, шановний Іване Сергійовичу, ще на початку виборчої кампанії випередили всіх із заявою про підтримку вашою партією кандидата від влади. І це, як бачимо, не завадить вам керувати журналістами й повчати їх з телеекранів. Мабуть, у чиновників медіа-сфери інші етика та мораль, ніж у рядових медіа-виробничників.

“Четверта влада” за 16 грудня – повний абсурд, підтвердження останньої стадії деградації української журналістики. Четверо чиновників з групи підтримки кандидата у депутати В.Януковича (керівник виборчого штабу Т.Чорновіл, екс-речник прем’єра і нинішній його консультант з питань ЗМІ Г.Герман, довірена особа Януковича Н.Шуфрич та лідер “підтримуючої” партії І.Чиж) публічно “вчили жити” журналістів 5 каналу А.Шевченка та Р.Скрипіна. Формально союзником цих “учнів” був запрошений до студії “нашоукраїнець” І.Драч, але Іван Федорович, як, певне, і передбачали (розраховували на це) організатори передачі, говорив про абстрактні загальнолюдські цінності. Тим часом команда Шуфрича–Чижа “виховувала”...

Суть виховання полягала в тому, що, мовляв, у нашій журналістиці було багато прикрого, але то дурниці порівняно з тим, що нині робить 5 канал. Зарвався, необ’єктивний, зомбує...

Якби марсіанин, наслухавшись про жахливі проблеми зі свободою слова в Україні, прибув цього вечора на Землю і подивився на передачу з участю “міністра інформації” І.Чижа, йому б стало ясно – саме цей телеканал і мордує суспільство, створюючи для ЗМІ одну проблему за одною. Звідки йому було знати, що у пана Чижа зряче лише одне око і діюче лише одне вухо – ці органи націлені на виборчий штаб у колишньому “Зоряному”. Поза цим “міністр” не бачить нинішніх рейтингів телеканалів і не аналізує їх, не читає матеріалів опитувань щодо довіри телекомпаніям, не бере до уваги конкретних цифр про присутність кандидатів на пост Президента в ефірі теле- і радіоорганізацій, якими офіційно оперував парламент, не підозрює про існування рішення Верховного суду про вибори, не знає про причини появи сотень тисяч людей на Майдані... Може, пан Чиж не знає й про найганебніші факти за всі роки незалежності України – вимикання з ефіру “неугодних” регіональним чиновникам мовників. Адже й слова про це не сказав!

Коли І.Чиж заступав на посаду голови Держтелерадіо, він обіцяв з парламентської трибуни не бути “шісткою” в руках влади. Як на мене, в команді В.Януковича передусім саме він і був “шісткою”. Адже найбільші скандали за цей час були пов’язані саме з журналістикою та з „темниками” й топтаннями по свободі слова. Чиж не захистив жодного(!!!) скривдженого ЗМІ. Ба, недавно заявив навіть, що державні ЗМІ (тобто засновані та підпорядковані Держкомтелерадіо) чудово зарекомендували себе під час виборчої кампанії. Круто?

Найбільша „відмороженість” цього випуску “Четвертої влади” була в тому, що 5 канал нестримно намагалися звинуватити в цензурі ті, хто не вилазить з ефіру 5 каналу. Г.Герман ще на початку виборчої кампанії претендувала тут навіть на роль прима-ведучої, а згодом постійно цитувалася. Т.Чорновіл запрошується в прямий ефір навіть після того, як почав керувати виборами Януковича. Н.Шуфрич – і приходить на “живий” ефір, і записується, і коментує, і демонструється “без слів” навіть частіше, ніж на деяких “есдеківських” каналах. І.Чиж, правда, не ходить, бо не хоче. Хто ж вам, хлопці, не дає тут говорити все, що хочете? Чому ви не помічаєте того, що донедавна на інші канали, крім “П’ятого”, політичних “ворогів” взагалі не запрошували?

Абсурдність позиції ситуаційної команди Шуфрича-Чижа була настільки вражаючою, що я почав цікавитися, як записувалася передача “Четверта влада”. Хлопці з 5 каналу, виявляється, вказували на ту обставину, що йшлося про постійну присутність їхніх опонентів в ефірі “цензурованого” 5 каналу. Але цей момент при монтажі передачі було вирізано. Щоб розмова про цензуру була переконливішою... Пригадую, свого часу Сергій Шолох (ще до силового закриття радіо “Континент”, благословленого “міністром інформації”) обурювався вирізанням сказаного в передачі “Четверта влада”. Мабуть, на підконтрольній І.Чижу Національній телекомпанії, очолюваній автором передачі “Четверта влада” О.Савенком (підлеглий І.Чижа), це стало неодмінною атрибуцією дотримання свободи слова і передумовою появи в світ самої “Четвертої влади”.

Закінчу тим, з чого й почав – недоречністю існування Держкомтелерадіо. Суть навіть не в тому, що він виконує невластиві йому функції – опікується поліграфією, реєструє друковані видання, роздивляється “порнушку”, ділить гроші на видання книжок, формує державну інформаційну політику (при цьому бувши зацікавленим суб’єктом інформаційного ринку – засновником державних аудіовізуальних ЗМІ). Найбільша біда в тому, що Держкомтелерадіо, коли має, як зараз, відповідного начальника, по суті є “міністерством профанації” – “зачищувальником території” на нашому ж таки спотвореному інформаційному ринку. Прийоми зачищування навіч – у вчорашній “Четвертій владі”.

А ще в цій передачі І.Чиж многозначно запевнив у демократичності свого Комітету і в його принциповій неучасті у гоніннях на журналістів. При цьому Г.Герман догідливо кивала головою. І не хотіла нагадувати “міністрові” відому історію, коли її, одного з керівників радіо “Свобода”, Чиж силоміць витурював зі свого Комітету (аби не давати інтерв’ю після своїх брехливих тверджень про відсутність на робочому місці). І.Драч, якому того ж дня переповіли цю історію, вчора мовчки слухав монологи І.Чижа, бо й слова йому не давали, і уподібнюватися Н.Шуфричу не хотів...