Олександр Зирін, співкоординатор підготовки „Відкритого листа” До „Детектор медіа” надійшов офіційний лист з Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення стосовно наповнення вітчизняного аудіовізуального простору українською музичною та творчою продукцією.







Нагадаю для тих, хто не хоче знати, про що йдеться, – про фактичну гуманітарну катастрофу в аудіовізуальному просторі, яка і призвела і до „Відкритого листа....” великої кількості вітчизняних діячів шоу-бізу, і до гострих виступів у ЗМІ та з трибуни Верховної Ради, і до офіційного депутатського запиту до Генерального прокурора. Нагадаємо лише деякі фрагменти „Інформаційної довідки” до „Відкритого листа українських співаків, музикантів, авторів, підприємців шоу-бізнесу з приводу катастрофічної ситуації в аудіовізуальному просторі України”. Довідка ця і лист знаходяться і в Адміністрації Президента, і у депутатів Верховної Ради, і в Кабінеті Міністрів, і в Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення. У ній йшлося про невиконання телерадіоорганізаціями законодавства нашої країни, а саме:

1. Положень Конституції: – ст.10: „Державною мовою в Україні є українська мова”;

– ст.42: „Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція...” (прийнято і діє з 28 червня 1996 року).

2. Статей законів України:

„Про телебачення і радіомовлення”:

– ст.8 Закону України „Про телебачення і радіомовлення”: „З метою захисту інтересів національного телерадіовиробництва... не менше 50 відсотків від загального обсягу мовлення кожної телерадіоорганізації мають становити передачі (фільми) виготовлені... в Україні”;

– ст.9 Закону: „Телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою...”

(прийнято і діє з 21 грудня 1993 року).

„Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” :

– ст.2 Закону „Основними завданнями Національної ради є... забезпечення виконання телерадіоорганізаціями вимог чинного законодавства”;

– ст.30 Закону „Національна Рада здійснює контроль(нагляд) за: додержанням чинного законодавства в галузі телебачення і радіомовлення суб’єктами правовідносин України; додержанням телерадіоорганізаціями умов ліцензії; ...додержанням телерадіоорганізаціями чинного законодавства України... щодо державної мови”

– ст.32 „Права Національної ради та санкції, які нею застосовуються”(повністю)

(прийнято і діє з 27 вересня 1997 року).

Були також наведені результати моніторингу телерадіоефіру: відсоток вітчизняного музичного продукту на радіо в середньому – не більше 10% (відсоток формується, в основному, за рахунок державного радіоканалу „Промінь”). А відсоток вітчизняного музичного телепродукту в ефірі спеціалізованих музичних ТБ-каналів становить від 6,3 до 22,7.

Нагадаємо також і деякі положення із „Звіту Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за 2002 рік” .

...З частини „Програмне наповнення каналів телерадіоорганізацій”: „Сучасна структура електронних засобів масової інформації є визначальною для ситуації на внутрішньому ринку телерадіопродукту. Нині він є хаотичним, строкатим і значною мірою не відповідає моральним принципам і традиціям українського народу...”

...З частини „Виконання основних завдань Національної ради”: „...Забезпечення виконання телерадіоорганізаціями вимог чинного законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення, реклами, авторського права і суміжних прав та контроль за його додержанням.

...За 2002 рік Національна рада відповідно до ст..32 Закону України „про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” застосувала санкції до 6 телерадіокомпаній. ”

Із відкритого листа і з довідки зрозумілим і головним є те, що катастрофа полягає у тотальному невиконанні ТРО чинного законодавства України і практично повна бездіяльність Національної ради на цьому фоні.

А тепер – до тексту листа № 3/211, надісланого 05.07.2004 року. Виявляється, що „з’ясовано найголовніше”: протягом лютого місяця 453 рази замовлено різних вітчизняних пісень (а не пройшло в ефірі – адже „замовили”, скажімо, Павла Зіброва 59 разів, а пройшло пісень в ефірі 9). І це на одному з більше ніж 30 радіоканалів в FM-діапазоні тільки у Києві. На іншому аж 418 разів за лютий місяць в ефірі звучала вітчизняна музика. Яке місце це „аж” займає в реальному цілодобовому ефірі, просто порахувати навіть у стовпчик – у середньому в день на одному радіоканалі виходить в ефір 200 композицій. „Два на ум пішло” – близько 6.000 в місяць. Шість тисяч та чотириста вісімнадцять? Щось поруч із зазначеними „з 15 – 2” . Робити висновок, що за таких умов „...поява в ефірі того чи іншого вітчизняного музично-пісенного колективу або окремого виконавця головним чином залежить від його популярності у слухацької аудиторії”, м’яко кажучи, некоректно. Як виконавець може стати популярним, якщо його композиції не звучать – перший заступник голови Національної ради з питань ТБ і радіо, що, не знає про цю аксіому? Звичайно, знає – тоді навіщо підписує взірець бюрократичної епістолярної творчості?

І наостанок – в інформаційній довідці не наведені положення ст.32 „Права Національної ради та санкції, які нею застосовуються” Закону України „Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”. Наводимо:

Стаття 32. Права Національної ради та санкції, які нею застосовуються.

Національна рада має право:

– здійснювати перевірку діяльності телерадіоорганізацій щодо умов та порядку використання каналів мовлення;

– отримувати від усіх телерадіоорганізацій документи, відомості та положення щодо їх діяльності відповідно до чинного законодавства України, а також щорічний аудиторський висновок про господарську діяльність;

– розглядати справи про порушення телерадіоорганізаціями чинного законодавства України та умов, зазначених у ліцензії, і, залежно від тяжкості порушення, повторюваності і ступеня потенційної небезпеки, вживати за результатами розгляду такі міри покарання:

оголошувати попередження (термін для виправлення порушень – не більше одного календарного місяця);

застосовувати штрафні санкції (норма застосовується після винесеної раніше міри покарання; розмір штрафу не може перевищувати 25 відсотків розміру грошового (ліцензійного) збору, сплаченого відповідною телерадіоорганізацією); штраф не накладається, якщо після виявленого порушення пройшло більше року; доходи від штрафу надходять до Державного бюджету України;

тимчасово (строком до двох місяців) зупиняти дію ліцензії (застосовується після винесеної раніше міри покарання, крім випадків порушення вимог частини другої статті 2 Закону України "Про телебачення і радіомовлення");

подавати до суду справи про позбавлення ліцензії телерадіоорганізації, якщо телерадіоорганізація після винесеного попередження та однієї із зазначених мір покарання продовжує порушувати чинне законодавство та умови, зазначені у ліцензії;

передавати справи про порушення законодавства про телебачення і радіомовлення на розгляд прокуратури, суду (абзац дев'ятий частини першої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV (762-15) від 15.05.2003).

Національна рада розробляє та організовує виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенню законів про телебачення і радіомовлення.

Жоден з органів у нашій країні таких повноважень не має – це стосовно „обмежених можливостей”, зазначених у листі. Очевидно, що вибірковий аналіз і тільки у лютому з виписаними в офіційному листі Національної ради результатами (418 з 6000, з 15 на годину – 2) – це і є чітке дотримання норм чинного вітчизняного законодавства? Хто і що заважає виконати Національній раді покладені на неї обов’язки? При чому багато і багато років – саме ці роки бездіяльності і призвели до кризового стану. Можливо, саме тому і не підписує уже чи не півроку Президент Звіт Національної ради України за 2003 рік – занадто велика різниця між дійсністю у вітчизняному аудіовізуальному просторі і рапортами. Дуже і дуже чекаємо спеціального засідання Національної ради на тему присутності у нашому аудіовізуальному просторі нашої музики.

Олександр Зирін, співкоординатор підготовки „Відкритого листа”

Від редакції: відсутність дієвої реакції офіційних установ щодо ситуації, висвітленої у „Відкритому листі...”, викликала гостру потребу отримати відповіді на чіткі і конкретні запитання. Усі вони викладені у відповідному запиті „Детектор медіа” до Національної ради України з питань ТБ і радіомовлення (вхід. № 16А/900 від 19.03.2004), відповідь на який за законом нам мали надіслати протягом 30 днів (до 20.04.2004), але її не має і досі.