Він сказав, що полюбляє отримувати новини не від журналістів, а від людей, яким довіряє, від тих, хто розказує йому справжні новини без редагування і вилучень.

А згодом побачило світ щорічне “Дослідження стану мас-медіа США”, зроблене грантовим Проектом з досконалості у журналістиці. Там зібрано якнайповніші висновки про американські медіа станом на початок 2004 року. У кожному з секторів медіа – ТБ, радіо, газети, он-лайн, етнічні й альтернативні ЗМІ – було досліджено 6 площин: зміст, тенденції аудиторії, економіка, власність, інвестиції в ньюз-руми і ставлення публіки. Повна щорічна доповідь має понад 500 сторінок та багато таблиць і додатків. Її автори без зайвої сором’язливості вважають своє творіння безпрецедентним. Ми вирішили ознайомити з ним і читачів “Детектор медіа”, зосередившись на найважливішому, що, на нашу думку, може стати у пригоді для українських професіоналів, теоретиків і студентів, котрі цікавляться тенденціями в зарубіжних ЗМІ.

Отже з настанням ери Інтернету поняття “споживачі інформації” у розвинених суспільствах, зокрема у Сполучених Штатах, трансформувалося у поняття “конструктори інформації”. Громадяни стають одночасно споживачами, редакторами і продюсерами нового різновиду новин, де журналістика є лише одним з елементів. Аудиторія розподіляється на фрагменти поміж сотнями різних за змістом і стандартами джерел, і дехто каже, що таким чином зникає єдине громадське значення і роль новин, а в США зникає і єдине англомовне середовище. Для декого це – здорові сигнали про кінець олігархічного контролю над галуззю новин, для інших – передчуття хаосу, неконтрольований поворот і інсинуація, що приходять на зміну журналістиці, яка раніше намагалась чітко розрізняти такі поняття, як факт, брехня і пропаганда. Хто б не був якої думки, автори Дослідження наголошують – у новинній галузі США на порозі 2004 року все змінювалося епохально, ніби настав момент такої ж важливості, як колись поява телеграфу чи телебачення.

Водночас, на їхню думку, журналістика США не перестає бути вірною собі. Вона стає комплекснішою. Наявні як дихотомічні тенденції до фрагментації, так і геть протилежне. У “Дослідженні стану мас-медіа США 2004” зазначається, що американці мають більше можливостей згуртуватися як нація в такі кризові моменти, як теракти масштабу 11 вересня, фінал з американського футболу або війна в Іраку. Одночасно громадяни налаштовуються на нові джерела інформації, а медіа щільніше згуртовуються під дахом кількох гігантських конгломератів.

Якісні новини і інформація доступніші, ніж будь-коли, але присутня і значна частка тривіального, однобічного і фальшивого. Не багато американців намагаються докопатися до оригінальних джерел, решта задовольняється сенсаційним і відволікаючим. Дехто віддає перевагу споживанню старих форм журналістики – журналістика тверджень – коли споживач обирає і слухає ті погляди на світ, які йому до вподоби.

У 2003 році в Америці роль журналіста як творця, редактора і посередника продовжувала поволі зменшуватися, бо громадяни самі набували більшої влади над новинами. Однак переважна більшість користується цим впливом тільки час від часу. Проте ширше розповсюдження фальшивого і оманливого вимагає від журналістів забувати про традиційну роль здобувачів істини, а ставати передусім рефері, інтерпретаторами і сторожовими псами істини.

Протилежні тенденції до фрагментації та подібності не є новими в культурі загалом і в медіа зокрема, та вони мають інші наслідки, коли йдеться про новини. Оскільки журналістика – це те, як люди пізнають світ поза власним досвідом, то, коли вона фрагментується, це позначається і на тому, ЩО знають громадяни, ЯК вони згуртовані і ЯК вирішують проблеми.

Станом на 2004 рік трансформація в американських ЗМІ має такі загальні напрямки:

Зростання кількості постачальників новин наздоганяє аудиторію новин, що є відносно статичною і навіть зменшується. Один із результатів цього – більшість новинних медіа втрачають лояльну аудиторію, яка є запорукою успішності бізнесу. Втрати аудиторії зменшують доходи і прибутковість, що тягне за собою цілий каскад інших імплікацій. Єдиними секторами, що демонструють зараз зростання в США, є онлайнові, етнічні і альтернативні медіа. У той час як англомовні газети з 1990 року неухильно скорочують тиражі, іспаномовні газети збільшили їх утричі – до 1,7 мільйона щодня. Усі три перелічені сектори мають одну й ту ж саму перевагу – можливість для аудиторії обирати привабливий зміст, а у випадку Інтернету ще й замовляти його.

Більшість нових інвестицій у журналістику тепер приходять у розповсюдження новин, а не у їхнє збирання. У більшості секторів медіа триває скорочення видатків на ньюз-руми в плані обмеження штату і часу, що журналісти витрачають на пошук і повідомлення новин. Є і винятки, та загалом журналісти зазнають відчутного тиску цих обставин на якість своєї роботи.

У багатьох нових медіа зростає кількість необроблених, грубих елементів новин як кінцевого продукту. Це стосується передусім цілодобових медіа. У кабельному ТБ і онлайнових ЗМІ є тенденція до плутанини, хаотичності, часткової якості, коли відсутні взаємозв’язки і навіть порядок в інформації. Також багато хто, зокрема в кабельному ТБ, вдається до повторів тих самих новин без оновлення.

Журналістські стандарти тепер варіюються навіть у межах однієї інформаційної служби. Компанії намагаються переробляти наново і повідомляти ту саму інформацію не в одному місці, а в різних програмах, продуктах і на різних платформах. Це маневр для витягування додаткових грошей з рекламодавців за один і той самий продукт, римейк українських хитрощів “Знов за рибу гроші...” Для цього дехто змінює верстку програм, відмовляється від правила окремої подачі новин і реклами і нехтує навіть етичними стандартами. Те, що повідомляють на ток-шоу кабельного каналу MSNBC, може не відповідати стандартам інформслужби NBC, яка їх власне постачає, а дещо з того, що подають на веб-сайтах газет, може бути не дозволено друкувати на їхніх сторінках. На одному телеканалі в прайм-тайм, вночі та вранці можуть дуже по-різному повідомляти одну й ту ж новину. Це ще більш ускладнює проблему послідовного дотримання бренду медіа, його ідентичності. Це може викликати ще більше скарг аудиторії на те, що новинним медіа бракує професіоналізму і вони керуються більше фінансовими і приватними чинниками, ніж суспільною користю.

Без інвестицій у побудову нових аудиторій сценарій розвитку багатьох традиційних медіа виглядає проблематичним. Багато традиційних медіа підтримують прибутковість, скорочуючи видатки, включно з обмеженням фінансування ньюз-румів. У дослідженні стану мас-медіа США за 2003 рік видно, що зростає навантаження на кожного журналіста, скорочується їхня кількість, у них відбирають офісний простір, щоб віддати його рекламним службам і промо-відділам. Тому і набуває актуальності проблема: що буде з інформслужбами у перспективі? Як довго вони будуть приваблювати рекламодавців, якщо скорочуються їхні аудиторії? Останні наукові соціальні дослідження в США свідчать, що підтримання прибутковості ЗМІ шляхом скорочення витрат тільки акселерує втрати аудиторії.

Однаковість нині виглядає ще більш невідворотньою і потенційно менш загрозливою для журналістів, ніж це здавалося кілька років тому. Принаймні зараз он-лайнові медіа намагаються більше наслідувати старі медіа, ставати подібними до них, ніж замінювати їх. Тепер конкурентами стали ті, хто ними ніколи не був, наприклад, мережевий канал CBS і газета Washington Post. І в дослідженні робиться прогноз, що відома ідея, за якою медіа самі по собі вже і є месидж (проповідник), поступово відходитиме у минуле.

Найбільша проблема не технологічна, а економічна. У той час, коли Інтернет відкрив у США нові можливості для традиційних медіа, а не з’їв їх, стає дуже актуальним питання фінансів. Суто он-лайнові медіа здаються менш привабливими для передплати чи реклами, то чи означає це, що посиляться позиції телебачення і газет? Якщо ні, то подальший розвиток Інтернету призведе до знищення традиційної журналістики, і не тому, що суспільству не потрібні новини, а тому, що вони ставатимуть непотрібними для заробляння грошей.

Ті, хто маніпулює пресою і громадською думкою, сильніше використовують журналістів як важелі. Один із головних факторів цього: хто платить – той і замовляє музику. Чим більше журналістів конкурують за ту ж саму інформацію, тим більша для них ймовірність бути використаними. Часті випадки цього вже породили у 2003 році в Америці новий різновид журналістики, яка полює за скандалами – журналістика чекової книжки. Наприклад, контраверсійні інтерв’ю для телемереж із Майклом Джексоном і Джессікою Лінч. З іншого боку, аналіз змісту новинних програм демонструє тенденцію до зменшення кількості джерел інформації, які вони використовують.

А тепер детальніше про стан двох головних ланок американського телебачення – кабельного і мережевого.

КАБЕЛЬНЕ ТБ

Кабельне ТБ Сполучених Штатів має конкурентну перевагу над ефірним, тому що мовить цілодобово. Дослідження свідчать, що загалом американці обирають новини в кабелі як головне джерело інформації про національні і міжнародні події. Але ближчий погляд на їхній зміст, економічні показники кабельних компаній і їхні рейтинги дає підстави сумніватися у потужності цих медій.

Традиційний метод подачі інформації на ТБ – репортаж – на кабельному ТБ вже не в пошані. Відповідно до досліджень за 2003, лише 11% часу (8% кількості тем) було виділено під репортажі. 62% часу було віддано під включення кореспондентів, коментарі й інтерв’ю у прямому ефірі. Це є нівелюванням усталеної ролі кореспондентів і означає, що кабельне ТБ схиляється до представлення в ефірі сирої, необробленої інформації. Також понад 68% на кабельному ТБ займають повтори інформації без жодного її оновлення. Лише 5% повторних повідомлень, згідно дослідження за 2003 рік, можна вважати “follow-up” з новими фактами. Навіть за умови цілодобового мовлення кабельники висвітлюють дуже вузький спектр тем, фокусуючись переважно на урядових справах, війні в Іраку, криміналі, знаменитостях і надзвичайних ситуаціях. Упродовж більшої частини доби канали Fox, CNN і MSNBC більш подібні у виборі тем і змісті, ніж різні. А аналітика там ніколи не зачіпає ідеології.

Лідером серед кабельників за глядацькими вподобаннями є канал Fox медіамагната Руперта Мердока, рейтинги якого у середньому на 60% вищі за CNN. Феноменом цього каналу є новий спосіб подачі новин, який ґрунтується на якнайширшому використанні прямих включень, ток-шоу в прямому ефірі й дуже малій частці власне репортажів. Цікаво, що інші кабельні канали Америки імітують цей стиль.

Водночас опитування показують, що переважна частина американців вважає головним джерелом новин канал CNN. Ця суперечливість пояснюється тим, що CNN дивиться величезна кількість зовсім різних категорій людей, та ці перегляди розпорошені у часі. CNN, безсумнівно, є й фінансовим лідером кабельної індустрії. Компанія Kagan World Media підрахувала, що у 2003 році CNN заробив 351 мільйон доларів, тоді як Fox – 96 мільйонів (наближається до самоокупності), а MSNBC – майже 3,1 мільйона. CNN має утричі більшу кількість співробітників, ніж Fox (майже 4000 людей порівняно з 1,500 у Fox і 500 на MSNBC, де до штату включений і ньюз-рум мережевого каналу NBC).

З кінця 2001 року лояльна, віддана аудиторія кабельного ТБ не зростає, стабілізувавшись на позначці 2,4 мільйона глядачів у прайм-тайм, згідно з даними компанії Nielsen. Кабельники вже розгубили ту аудиторію, що привернули інфотеймент-шоу під час війни в Іраку.

Назагал американці прихильніші до кабельного ТБ, ніж до інших медій. За опитуванням 2002 року дослідницького центру Pew, на запитання „яке медіа найкраще висвітлює новини останнім часом” 38% респондентів назвали кабельне ТБ – удвічі більше, ніж тих, хто вважає кращими новинниками мережеві канали, і утричі більше, ніж місцеве ТБ та газети.

МЕРЕЖЕВЕ ТБ

Загальне враження про мережеве ТБ Америки на порозі 2004 року – індустрія перебуває у відчайдушних пошуках свого місця у журналістиці 21-го століття. Колись це були найповажніші джерела інформації, вони утримували монополію на візуальні репортажі у країні та з-за кордону. Тепер цього немає.

В умовах втрати аудиторії і скорочень ньюз-румів, мережеві служби новин дедалі менше приносять прибутків своїм каналам. Тому виникає запитання, наскільки важливим є виробництво новин на ефірному телебаченні з настанням „ери сотень каналів”?

У 90-ті роки мережевики експериментували з бульварною жовтизною, сенсаційністю, розповідали про життєві трагедії, слідкували за знаменитостями, але після терактів 2002 року їхній тон став традиційнішим і серйознішим. Та, як показують дослідження, вечірні новини мережевиків не повністю повернулися до тематики 15-річної давнини – ранкові шоу продовжують спекулювати на криміналі, людському горі й розвагах. Коли подаються урядові справи чи міжнародка – часто-густо під кутом зору пересічного американця. За винятком програм „60 хвилин” і „Nightline” зміст інформаційних програм прайм-тайму не відповідає подієвій картині дня.

За останні 10 років вечірні новини на трьох мережевих каналах (NBC, CBS, ABC) втратили 34% аудиторії, та майже 44% з 1980 року. Однак значна частка – 29 мільйонів американців – продовжують дивитися новини саме там. Головна причина цього полягає радше у ширшій доступності ефірного ТБ, ніж у його наповненні.

NBC є каналом нічних новин №1 більшою мірою через втрати конкурентів, аніж через власні досягнення. Його рейтинги на 11% нижчі, ніж 10 років тому, коли він був третім. Нічні новини лишаються основним джерелом заробітків мережевих каналів. Торік вони трохи збільшилися, і за даними TNS Media Intelligence/CMR торік три інформблоки каналів NBC, CBS, ABC заробили 500 мільйонів доларів. Із 1999 по 2002 впали також заробітки інформаційних блоків прайм-тайму на 48%, бо почали замінювати реальними шоу. У 2003 році мережевики теж мало заробили на прайм-таймі, бо їм дорого коштувало висвітлення війни в Іраку.

Козирем мережевиків є ранкові інформаційні програми. Упродовж десятиріччя вони утримують стійку частку аудиторії, а у 2003 році збільшили її до 14,6 мільйонів глядачів. У фінансовому плані ранкові блоки значно прибутковіші за нічні. У 2002 році три канали заробили на цьому понад мільярд доларів, завдячуючи приверненню молодої, а значить грошовитішої аудиторії.

Що стосується мережевих ньюз-румів, скорочення там відчутні. За даними професора Джо Футе з університету Арізони, із 1985 року там на третину зменшилася кількість кореспондентів, здатних працювати у прямому ефірі, а кількість регіональних бюро скорочено удвічі. Водночас навантаження на співробітників зросло на 30%. А простір ньюз-румів зменшився загалом на 11% із 1991 року, його опанували рекламні і промо-служби, згідно даних дослідника Ендрю Тіндалла.

У ставленні американського суспільства до новин на мережевих каналах є відчутні зрушення. Кількість людей, що довіряють їм, впала, згідно з дослідженнями центру Pew. Також погіршала оцінка загальної якості мережевих новин: до 14% зросла кількість охочих поставити їм лишень 4-у і 5-у позиції у списку лідерів.