І не прогадали – видовище було швидкоплинним, лише 15-хвилинним, але вельми цікавим та повчальним.

Суддя Остапчук, ліниво відмахуючись від фотографуючих, швиденько з”ясувала особи Воротніка та його представника - приватного адвоката Олександра Балюка (цікаво, це він писав ті винятково юридично грамотні позови?), особу Самбур – і, як і слід було чекати, об’єднала обидві позовні заяви в одне проваждення.

Потім суддя зачитала лист Сергія Лещенка, в якому йшлося про те, що за вказаною позивачами адресою на вул. Лютеранській в м. Києві така юридична особа, як “редакція інтернет-видання “Українська Правда”, не знаходиться, а тому він змушений повернути позовні заяви назад до суду.

Було видно, що позивачі з цим листом знайомі не були. Самбур, не приховуючи обурення, витягла з сумки роздруківку ранкового повідомлення сайту “УП” та процитувала: “Вони надіслали позов за адресою, де фізично розташований наш офіс. Однак у позовній заяві вони вказали назву неіснуючої де-юре структури: "Редакція інтернет-видання "Українська правда". Тут треба розділити "Українську правду" як сайт і "Українську правду" як юридичну особу. Звичайно, ми існуємо як офіційно зареєстрована структура, однак не під тим ім'ям, яке записано в позові.” Гнівно розмахуючи папірцем, Самбур з докором сказала судді: “Адже ж ми в своїх позовах просили витребувати їх Статут та довідку про державну реєстрацію!”.

“Шановна, - слушно зауважила їй суддя, - подивіться, будь-ласка, у кого ви просили все це витребувати!”. Самбур прочитала власний позов та похнюпилася: “Від відповідачів...”

Наступним пунктом судової програми, що не залишив байдужими глядачів, стала пропозиція судді Остапчук притягнути в якості співвідповідачів авторів статей та окремих висловлювань, спростування яких домагаються позивачі, а саме Володимира Бойка та Сергія Шолоха. На подив присутніх, і Самбур, і Воротнік цим питанням анітрохи не перейнялися та залишили вирішення цього питання на розсуд суду. Зате їх дуже цікавило, що ж робити далі з “УП” після цілком логічного та грамотного демаршу останньої? До кого пред”являти позов? Куди його посилати? Посмикуючи себе за жовту краватку, Воротнік весь час повторював: “Яка ж у них організаційна структура?”

Суддя Остапчук, вочевидь зрозумівши, з ким має справу, ухвалила витребувати з податкових органів та органів державної статистики відомості “про засновників інтернет-видання “Українська Правда”, та притягнути до участі в справі в якості співвідповідачів Бойка та Шолоха.

Суд відкладено до 14-00 годин 21 червня.

Безсумнівно, на зацікавлених спостерігачів чекає багато сюрпризів. Наприклад, що робити, якщо у податкових органів та органів державної статистики відсутні відомості “про засновників інтернет-видання “Українська Правда” ( мені чомусь віриться, що справжня юрособа, що має права на “УП”, зареєстрована під якоюсь іншою назвою). Або де шукати адреси Бойка та Шолоха, якщо останні вирішать зневажливо поставитись до Тричі Незалежного від правосуддя, Печерського районного ім. Медведчука суду м. Києва? І взагалі, якщо свіжопритягнуті співвідповідачі навіть з”являться, як зобов”язати “ображених” позивачів виставити до них хоч якісь позовні вимоги, чого позивачі вочевидь робити не хочуть?

Особисто у мене склалося стійке враження, що Воротніка і Самбур використовує хтось, хто ду-у-же хоче знайти спосіб “поставити на потік” позови проти саме інтернет-ЗМІ, а позов цих же “страждальців” до “України Молодої” – лише відволікаючий маневр. Суддя Остапчук поводилася так, ніби позивачі їй взагалі в процесі не потрібні, бо вона і без них знає, кого до чого притягти та що у кого витребувати.

Отже, з нетерпінням чекатимемо наступного засідання.