Наше „мусі-пусі”

21 Травня 2004
1586

Наше „мусі-пусі”

1586
Призначення Руслани Лижичко радником прем’єр-міністра сильним та вдалим не видається.
Наше „мусі-пусі”
Хтось, але точно не Евклід, якось зазначив, що паралельні прямі можуть перетнутися, якщо провести їх криво.

Призначення керівника київського бюро „Радіо Свобода” пані Ганни Герман-Стеців прес-секретарем В. Януковича було розцінено в цілому як досить вдалий та сильний хід чинного прем’єр-міністра, а скоріш – ймовірного кандидата на президентське крісло.

Призначення ж Руслани Лижичко радником прем’єр-міністра України (хай і на громадських засадах), яке вчора оголосила сама новопризначений прес-секретар, таким же сильним та вдалим не видається. Принаймні з трьох банальних причин.

По-перше, тому, що виглядає цей крок як відверте й не зовсім порядне „примазування” до успіху, якого співачка досягла принаймні не завдяки урядові, Президентові та сонму вітчизняних чиновників. Хоча б тому, що зовсім недавно, до конкурсу, вона не була навіть „заслуженою”. І пропагандистський візит В. Януковича на цьогорічні „Таврійські ігри” аж ніяк не можна розцінювати як його далекоглядність стосовно Стамбулу та пані Руслани особисто.

По-друге. У цьому призначенні занадто багато сумнівного символізму, від нього буквально тхне липкою спекотністю українських передвиборних політтехнологій, коли нерозбірливо пускається „в роботу” все, що є під руками, або ж те, на що звернув увагу заклопотаний народ. Хоча очевидно, що в цьому випадку треба б користуватися не політичними, а чисто естетичними міркуваннями. Дуже важко діяти так, щоб одночасно виходило гарно, розумно та чесно.

По-третє. Будемо відверті – навряд чи Руслана у змозі щось порадити бувалому прем’єру: а) тому, що її фізично не буде в країні найближчим часом (якщо зважити на її ж заяви); б) вона не має намірів займатися політикою (із того ж джерела), бо, мабуть, добре розуміє, що цих „диких танців” їй не здолати; в) радниками, видається, все ж доречніше призначати когось на кшталт символічного Йосипа Кобзона.

Усе це дуже нагадує ситуацію із суперечливою творчістю іншої відомої на теренах СНД співачки – Каті Лєль. Мільйони прихильників її таланту шаленіли й продовжують це робити від її хіта, який називається, здається, „Мармеладний мой”. А от наступний шедевр „Мусі-пусі” (хто не знає, про що йдеться: Мусі-пусі – це те чи той, кого співачка привселюдно обіцяла з’їсти вночі) вже здався спеціалістам невдалим повторенням заїждженої теми.

Отаке „мусі-пусі”.

Щовесни обов’язково настає такий сумний момент, коли листя на деревах враз перестає дивувати...
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Інститут політичного моделювання, для „Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1586
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду