Саме питання «Чи необхідно влаштовувати теледебати?» звучало б дивно і незрозуміло у країні розвинутої демократії. Там теледебати стали невід’ємним компонентом усіх виборчих кампаній. А як же інакше? Кандидати оцінюються виборцями як такі, яких вони наймають на роботу. І виборці придивляються до їхнього вміння аргументувати, пропонувати програми. Наймаючись на роботу на відповідальну посаду, будь-хто знає, що, окрім анкетного відбору, він ще має пройти співбесіду.

В Україні ж передвиборчим дебатам завжди передують дебати щодо доцільності дебатів.

Щоправда, поки що мені довелося чути лише один виступ проти дебатів. Як це не дивно, але це був медіа-керівник – голова Держкомітету телебачення і радіомовлення Іван Чиж. У своєму виступі на ІІ Форумі журналістів «За вибори без цензури» він заявив, що є противником теледебатів, аргументуючи це тим, що вони ...порушують права кандидатів. Бо деякі кандидати вміють виступати і виглядають приємно, а деякі – і виступати не вміють, і дивитися на них неприємно. Отже, на думку Чижа, це ставить кандидатів... у нерівні умови. Тоді ж у виступі на Форумі я відповіла, що якщо кандидат такий вбогенький і немічний, що й говорити не вміє, і дивитися на нього не дуже приємно, то, може, йому не варто й висуватися у Президенти? І як тоді бути з правами громадян України, які хотіли б мати Президентом не такого благенького?

Проте точка зору пана Чижа аж ніяк не репрезентує точку зору журналістів. Фонд «Демократичні ініціативи» у березні цього року провів опитування найбільш авторитетних журналістів (список був укладений методом «снігової кулі»). Було поставлене серед інших і питання щодо необхідності проведення теледебатів. У 104 отриманих відповідях жоден із журналістів не відповів, що дебати не потрібні, і лише 5 висловили сумнів – «важко сказати». Решта 99 відповіли ствердно. Як прокоментував один із журналістів, «треба, щоб дурість і розум кожного було видно».

Але це – журналісти. А що ж народ, який, власне, на виборах і наймає Президента на роботу?

У загальнонаціональному опитуванні, проведеному Фондом «Демократичні ініціативи» спільно з фірмою «СОЦИС» на початку березня, респондентам ставилося запитання: «Як Ви вважаєте, чи потрібно обов’язково проводити теледебати між кандидатами у Президенти?» Понад половина населення (59%) вважають, що обов’язкові теледебати проводити потрібно, приблизно чверть (26%) такої необхідності не бачать і ще 15% своєї думки не визначили. Причому важливо, що необхідність проводити теледебати висловили прихильники усіх імовірних кандидатів, зокрема, серед прибічників Віктора Ющенка висловилися за проведення теледебатів 69% (проти – 18%), а серед прихильників Віктора Януковича – 68% (проти – 22%).

Але чи буде глядач у подібних телепередач? І це питання теж в опитуванні ставилося, притому – у такому ж формулюванні, як і перед парламентськими виборами 2002 року. Результати подані у таблиці.

Таблиця

Відповіді населення України на запитання «Чи будете особисто Ви дивитися теледебати між кандидатами у Президенти по телебаченню?» (%)



Намір дивитися теледебати висловили переважно люди старшого віку: обов’язково будуть дивитися 31% у віці до 30 років, 41% – людей середнього віку і 46% серед представників старшого покоління. А таких, що не дивитимуться дебати, найбільше серед молодих – 32%, дещо менше представників середнього віку – 28%, і ще менше серед людей старшого покоління – 23%. Якщо розглянути регіональний поділ – найбільше зацікавленості у теледебатах висловили жителі у Західному регіоні, найменше – у Криму. Проте у будь-якому разі потенційна аудиторія теледебатів є величезною. Отже, хай телевізійники скажуть, яка ще передача може потенційно бути настільки рейтинговою?

Проте наскільки реальні ці наміри? Звернімося до післявиборчого загальнонаціонального опитування, проведеного у серпні 2002 року Фондом «Демократичні ініціативи» спільно з фірмою «СОЦИС». Відповіли, що регулярно дивилися теледебати та передвиборчі виступи представників партій по телебаченню 19% опитаних, час від часу – 51%, не дивилися зовсім – 30%. Погодьмося, що, хоча реальні цифри виявилися меншими, ніж наміри, все ж глядацька аудиторія була дуже значною. Отже, заперечення телевізійників проти проведення теледебатів, що, буцімто, це – дарма витрачений ефір, не можна вважати переконливими.

Проте чи були ці дебати і виступи корисними для телеглядачів? Звернемося знову до нашого післявиборчого опитування. На жаль, враження у телеглядачів після тих дебатів і виступів залишилися не найкращими: найбільш вираженим було почуття розчарування (34% від тих, хто дивився теледебати), ще третина опитаних відповіла, що їхні враження були неоднозначними, а про своє задоволення від тих передач заявило лише 14%.

Отже, констатуємо, що попит на теледебати був, і вельми високий, а от пропозиція явно розчарувала.

Що ж, на думку автора, слід зробити, щоб теледебати виконали свою роль – були підмогою для виборців і задовольнили їхні потреби?

1. Питання щодо необхідності дебатів має перестати бути дискусійним. Слід усвідомити, що телевізійні дебати – це просто норма демократичних виборів, і уникати дебатів означає знехтувати правом виборців побачити і почути кандидатів. Теледебати користуються «попитом» глядачів, і за належної організації можуть стати високорейтинговими.

2. Як найбільш плідно організувати теледебати? Насамперед вони не повинні стати чимось на кшталт «п’ятикутного шоу», де головна фігура – ведучий, який «виструнчує» кандидатів і всіляко вистьобується. Звичайно, дебати мають бути рівними і неупередженими до кандидатів, зрештою, це – не лише вимога демократичних виборів, а й ознака відповідності журналістів професійним стандартам.

3. Мета теледебатів дуже проста: дати можливість виборцю оцінити ділові якості претендентів та їхні пропозиції. Не треба вигадувати велосипед, достатньо ознайомитися з досвідом розвинутих демократичних країн, насамперед – фокусуванням дебатів навколо найбільш актуальних суспільних проблем.

4. Визначити коло цих проблем, які найбільш хвилюють виборців, можуть соціологи. До речі, такий рейтинг найбільш значимих для суспільства проблем був укладений Фондом «Демократичні ініціативи» у передвиборчому опитуванні 2002 року. Але нікому не знадобився. А шкода.

І хай переможе у цих змаганнях найбільш розумний, освічений, порядний, найбільше придатний до роботи Президентом. А допомогти нам зробити правильний вибір і повинні теледебати.

Продовження теми – у наступному, 4-му номері журналу «Детектор медіа»

Читайте також:

Пропозиції щодо проведення передвиборчих дебатів