Найперше, потрібно чітко визначити статус журналіста, бо сьогодні журналістами себе називають і політики, і працівники прес-служб, рекламних агенцій тощо. Усі вони автоматично отримують права, що гарантовані журналістам. А чи виконують вони обов’язки, записані в законодавстві? Звідси і спекуляція на проблемах журналістів.

Змінити ситуацію можна, визначивши в Трудовому Кодексі України статус професійного журналіста. Наприклад, у такому формулюванні:

Професійним журналістом є кореспондент, що на професійній основі збирає, обробляє та розповсюджує інформацію через засоби масової інформації, отримуючи за це грошову винагороду.

Прирівнюються за статусом до професійного журналіста: редактори, оператори, коректори, дизайнери та інші творчі працівники редакції засобу масової інформації, що мають безпосереднє відношення до збору, обробки та розповсюдження інформації і отримують за це грошову винагороду.

З таким визначенням, можливо, багато працівників ЗМІ і не погодиться. Але, зрештою, саме ЖУРНАЛІСТАМ визначати свій статус, а не комусь іншому.

По-друге, потрібно зняти всі спекуляції навколо редакційної політики, надавши право власникам змінювати редакційну політику в будь-який час, а журналістам звільнятись, якщо вони з цими змінами не згодні. Саме так це питання вирішують французькі журналісти. Ці зміни також необхідно внести до Трудового Кодексу. Наприклад, з таким визначенням :

У разі зміни власника ЗМІ чи зміни редакційної політики журналіст має право звільнитися через зазначений мотив. Журналіст також має право звільнитися у разі, якщо його примушують до виконання завдань, що суперечать законодавству, Кодексу професійної етики українського журналіста або нормам суспільної моралі. У цих випадках журналісту виплачується компенсація з розрахунку середньомісячного заробітку за кожен рік роботи в даному ЗМІ, але не менше 3 місячних зарплат.

Достатність підстав для звільнення визначає спеціальна Комісія з вирішення трудових спорів у ЗМІ.

Повноваження цієї комісії можна було б визначити таким чином:

Комісія з вирішення трудових спорів у ЗМІ є недержавною інституцією, яка створюється сторонами, між якими виник трудовий конфлікт. Підставою для створення Комісії є подання заяви журналіста до роботодавця. Комісія складається з 4 осіб на паритетних засадах: двох представників призначає роботодавець, а двох - профспілка або інша професійна організація журналістів, до якої звернувся журналіст.

Сторони зобов’язані призначити своїх представників протягом 7 днів з моменту подання журналістом заяви.

Члени Комісії розглядають достатність підстав для звільнення за Статтею №№, а також встановлюють розмір компенсації. Розмір компенсації може бути зменшений виключно у випадку, якщо Комісія визнає підстави для звільнення за Статтею №№ недостатніми, але сторони погодяться на розірвання трудової угоди через заявлені журналістом причини.

Комісія повинна прийняти рішення протягом 1 місяця від дня затвердження сторонами своїх представників. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менше 3 членів Комісії.

У разі, якщо Комісія не може прийняти рішення протягом 1 місяця, до її складу, за заявою журналіста, вводиться суддя суду загальної юрисдикції, або, за згодою сторін, будь-який інший відставний суддя (крім суддів, що були звільнені через порушення законодавства). Протягом місяця суддя повинен скликати засідання Комісії.

Рішення Комісії, що відбувається за участі судді, вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менше 3 членів Комісії.

Рішення Комісії реєструється в суді загальної юрисдикції і прирівнюється до судового рішення першої інстанції. Рішення Комісії може бути оскаржене до Апеляційного суду на загальних підставах.

Що це дасть?

1.Компроміс між інтересами власників ЗМІ і журналістів.

2.Захистить права тих журналістів, що працюють в політизованих ЗМІ - хоч провладних, хоч опозиційних.

3.Почнуть працювати економічні важелі регулювання „свободи слова”, що значно ефективніше політичних дебатів.

Ці зміни мають бути доповнені визначенням трудових відносин у ЗМІ, захистити права журналістів, що є приватними підприємцями (останніх в Україні стає все більше, а існуючий КЗПП на них не діє) та іншим.

Уже найближчим часом Київська незалежна медіа-профспілка надасть ці пропозиції народним депутатам Верховної Ради для внесення до проекту Трудового Кодексу України. Шанси на позитивні зміни можливі лише за умов загальної підтримки журналістами цих (або інших) пропозицій.

КНМП готова розглянути зауваження щодо зазначеного трактування статусу журналіста та права на звільнення через зміну власника або редакційної політики. Взяти участь у дискусії можна, надіславши свої пропозиції електронною поштою на адресу info@profspilka.org.ua