"Інший формат" як спроба ідеальної есеїстики

22 Жовтня 2003
987

"Інший формат" як спроба ідеальної есеїстики

987
Менi здавалося, що нам усiм дуже бракує такої суспiльної речi, як публiчна есеїстика. Минулої неділі у київськiй галереї "РА" iвано-франкiвське видавництво "Лiлея-НВ" презентувало серiю книжок "Iнший формат".
"Інший формат" як спроба ідеальної есеїстики
Презентація відбулася завдяки Вiрлянi Ткач i Свiтланi Матвiєнко. Iз героїв серiї були присутнi Олег Лишега (його книжка вже надрукована) i автори ще не опублiкованих розмов, котрi вже вiдбулися -- Микола Рябчук i Василь Герасим’юк.

Видавництво "Лiлея-НВ" продовжує презентувати книжки iз серiї "Iнший формат". Власне, "продовжує презентувати" -- звучить як повiдомлення про хiд якоїсь тривалої кампанiї. Насправдi жодної кампанiї (хоча непогана компанiя -- мiг би скаламбурити хтось схильний до фiлологiчних дотепiв). Не буде кампанiї, але буде "тривалої".

Бо серiя передбачає мiнiмум дев’ять книжок, виданих ще у цьому роцi. I надалi передбачає непередбачену вiдкритiсть. А на початок, за всiма правилами організації, принаймні праці, надрукованими є вже чотири з дев’яти.

Було би прикро, якби цей допис сприйнявся як ( вже вдруге виникає це слово, значить щось-таки нечисто) рекламна стаття, або інформаційне повідомлення на правах реклами. Було би прикро, бо насправді допис є приватним, ліричним, особистим, як мало який інший.

Просто я маю щастя бути виконавцем всього цього проекту. I це стало справжньою спiралеподiбною пригодою, яка дiється зi мною у значно iнтенсивнiшому виявi, нiж зi всiма iншими учасниками проекту. Отож, мушу тепер себе стримувати, розповiдаючи про все це лаконiчно i за порядком.

Я завжди був переконаний у тому, що вiд того, як ми говоримо, у значнiй мiрi залежить наша доля ( хоч, звичайно, є речi, важливiшi вiд долi).

Менi завжди здавалося, що величезнiй кiлькостi людей для того, щоби щось поправити у власному життi, бракує елементарного знання -- як можна говорити iнакше.

Також менi здавалося, що нашим людям, нам усiм дуже бракує такої суспiльної речi як публiчна есеїстика. Саме видкритої есеїстики -- спроб спокiйно мислити вголос, розумiючи, що не слiд кричати, що тебе почують лише тодi, коли доведеться дослуховуватися.

Знову ж (це менi сформулював Андрухович) -- бракує заявлених авторських позицiй.

I ще одне: як говорять тi, котрi пишуть, тодi, коли не пишуть, а говорять. Тобто, iнший формат. (Це визначення вформулював уже Iздрик.).

А ще менi здавалося, що одним з актуальних i модерних способiв лiтератури на домiнантний виклик нашого часу – iмператив самореалiзацiї -- є надання слова iншому.

Приблизно на таких iнтуїцiйних засадах вибудуваний книжковий проект видавця Василя Iваночка. З цих засад виникли i принципи цiєї магнітофонної есеїстки. Кожна книжка серiї – запис розмови з однiєю людиною. Важливо, що i запис один. Тобто тут i тепер, вчора могло, а завтра може бути сказано по-iншому. Таким чином з'являються дiйсно неповторнi тексти, до яких, як до рукопису, неможливо повернутися через якийсь час i внести певнi змiни. Бiльше того, як i більшість співрозмовників, диктофон має свої вади сприйняття. Тож часто чогось сказаного не можливо зрозумiти при розшифровуваннi. Але це теж нормально, бо навiть пiсля найуважнішої розмови ми не в змозі пригадати всього сказаного.

Практично все виглядає так: я беру магнiтофон i вiдправляюся до когось на тривалу розмову. Приблизно знаю, що буду питати, але бiльше вiрю в те, що людинi самiй захочеться щось сказати.

Розмови пов'язанi з приїздами, окремо видiленим менi часом, певною виснажливiстю -- навiть досвiдченим у цiй працi людям не так легко невпинно говорити впродовж трьох чи чотирьох годин.

Найбiльше менi шкода, що майже неможливо створити стан iлюзiї вiдсутностi магнітофона. А я ж знаю, скiльки найцiкавiших у свiтi речей ми понаговорювали з цими людьми просто так, без жодного зафiксованого слiду (може ми ходили тодi по хмарах, по вiтрi чи по водi, де нiяких видимих слiдiв i не могло залишитися).

Але спочатку я собi уявляв, що буду записувати дiалоги, тож менi теж треба старатися говорити гарно. Однак вже перший досвiд показав, що такий шлях хибний. Бо мене (а тому i потенцiйного читача) має цiкавити не що iнше, як та людина, яка дозволяє слухати свої роздумування. Яку стандартнi запитання покликають не до збереження таємниць у пресi, а до спостереження над тим, що відбувається в головi пiсля того, як запитання прозвучало.

Саме тому у бiльшостi книжок я попросту вилучаю все, що запитував. Таким чином вдається приблизитися до тiєї iдеальної есеїстики, про яку йшлося. Разом з тим я розумiю, що ця есеїстика все ж нiколи би не з'явилася без присутностi того, кому можна щось розказати, до кого можна звертатися, хто мiг би слухати i, врештi, кого бачиш перед собою.

А ще: iнтродукцiя до способу мислення, до свiту того чи iншого автора. Скорочений путiвник (це визначення Олега Лишеги).

Серед перших книжок -- розмови з Олегом Лишегою, Юрком Iздриком, Юрiїм Андруховичем, Оксаною Забужко. Чекають паперу наговорення отця Бориса Гудзяка, iсторика Ярослава Грицака, поета Василя Герасим'юка i Миколи Рябчука (хотів би обійтися без означення, бо з цього починається бесіда з ним). Коло щораз розширюється.

З текстiв книжки робить Олена Рубановська.

Тепер вже дiйсно подiбно на рекламу. Ї надiя, що принаймi в iншому форматi.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для “Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
987
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду