«Не мені б це казати, не вам слухати”

Приказка.

Здається, за безглузду справу сідаю. Ну, справді, не відповідати ж Зінці Підалькіній, персонажу майже фольклорному, ні на який діалог не налаштованому. Потім, нікого ж ні в чому моя відповідь не переконає.

Попри ці міркування, насмілюся запропонувати кілька тез щодо проекту “Кіно і німці” та його оцінки “Детектор медіаю”, полемізуючи, зрозуміло ж, не з ефемерною Зінкою, а з цілком реальним, хоч і анонімним її alter ego.

Будемо, до речі, називати програму “Кіно і німці”. Фразеологізм передбачає, що навіть сполучник у ньому плутати не годиться. До речі, цей вислів у народній мові означає зовсім не “кумедне, гумористичне”, а “незвичне, гідне подиву”.

Ось саме таке і привертає увагу авторів проекту. Зінка ніде не прохопилася, що рецензована програма – третя у циклі. Може, й сама не знає. Була химерна розповідь про привидів з Олеська і людей, що живуть поруч з ними. Була передача про подружжя художників з Миколаївщини, які малюють вогненні картини. А оце – оповідка про рок-гурт, що дістався далекого гірського хутора і влаштував там концерт. Випадок, погодьтеся, скоріше унікальний, ніж рідкісний.

Все, що наша авторка (будемо вже для зручності вважати її жінкою) бачить в ефірі, дратує її неймовірно. Від масних плям на столі до масних очей продюсера гурту. В обличчях людей вона бачить “затурканість і безпорадність”, гурту дорікає “паскудним виконанням” (я розумію, що це слово потребує додатку, але в тексті рецензії його немає).

Ведучий пригощає дитину шоколадкою – авторка вважає цей акт “знущанням з малечі”, мовляв, “купив би їй ще декілька цукерок”. Цікаво, після якої за ліком цукерки знущання перетворилося б на дещо позитивніше? Гурт влаштовує “концерт і танці на подвір’ї” для селян, які живої музики довго-довго до цього не чули, - “краще б і не чула цього”, - бридливо мовить наша Зіна. Я, до речі, не насмілився б за кількома акордами поцінувати якість музики, пропонованої гуртом, та де мені до пані Підалькіної!…

Виникає враження, що ми з рецензенткою переглянули різні програми. Зовсім не “про нас, хороших” бачив я передачу, а “про них, цікавих”, не про поїздку “лівої” групи до гірського селища, а про українців, що їх, як виявилося, єднає щось значно більше, ніж ми звикли уявляти. І тут, як на мене, однаково цікаві і поштарка, яка лікує оленятко, і “совєтський кагебіст”, і старий, прикутий до ліжка, але з обличчям аж ніяк не затурканим…

Єдине, з чим важко не погодитись, це те, що автори не “намагаються вирішити соціальні проблеми”, на відміну від “Спецрепортера” чи “Контролера”. Вони також не борються зі злочинністю, як автори “Ситуації” і “Справжнього детективу”. Не співають, як у “Пісні року”. І ще багато чого не роблять. Вони пропонують нам, за власним їхнім визначенням, документальну казку. Звісно, можна було б і в казці зробити глибокий економічний та соціальний аналіз. Ну, скажімо, напрошується висновок, що за царя Гороха не було планового господарства, і тому він посилав своїх підлеглих “туди – не знаю куди” казна за чим, а ті йшли, бо громадянських прав у них було катма. Можна, але навіщо? Ми ж не вимагаємо від коломийки потужного симфонізму, а від акварельного пейзажу – тонкого зображення людської психології. То чи не краще судити кожну роботу за її законами? Вибачте мені цей трюїзм, але ж…

Отаке кіно.

А німці, перефразовуючи “культовий” серіал, зовсім не те, чим вони вважаються.

Керівник відділу зв’язків з громадськістю ТК “ТЕТ”, Богдан Мазницький.

P.S. від „Детектор медіа”: Ми приймаємо зауваження керівника відділу зв’язків з громадськістю ТК“ТЕТ”, Богдана Мазницького щодо нашої помилки у застосуванні сполучників „та”, „і”. Виправляємо цю помилку (щодо назви програми телеканалу „ТЕТ”, але не назви нашої рецензії) у тексті Зіни Підалькіної.

Що ж до інших дискусійних тверджень пана Мазницького - то, гадаємо, ми забезпечили нашим читачам можливість скласти власну думку стосовно їх переконливості. Зі свого ж боку дякуємо пану Мазницькому за дискусію, за увагу до нашого видання та оперативну реакцію на наші публікації, в тому числі – і за авторством Зіни Підалькіної.