Діана Дуцик, редактор газети “Без цензури”

„Детектор медіа” отримала від головного редактора газети „Без цензури” Діани Дуцик відкритого листа до колеги Дмитра Джангірова. Публікуємо текст листа в авторській версії, без коментарів. З задоволенням також надрукуємо відповідь – якщо автори газети „Понедельник” вважатимуть за потрібне надіслати її до „Детектор медіа”.

Я розумію, що закликати до етичності та моральності в умовах тотальної деморалізації вітчизняної політичної журналістики безглуздо. Саме тому, я буду говорити про професіоналізм, яким так люблять козиряти окремі журналісти, і якого їм часто бракує.

Хотілося б вірити в те, що журналіст вашої газети Руслан Павленко перекрутив сказані мною слова, опубліковані в останньому, 17-му, номері вашої газети у статті “День партійного журналіста”, лише через свою непрофесійність, а не за вашою вказівкою з метою маніпуляції.

Ваша газета надрукувала мої слова у вигляді прямої мови, хоча журналіст спілкувався зі мною без диктофону. У результаті виявилися перекрученими низка фактів. Що саме? Доводжу до вашого відома. Журналіст почав мій коментар словами: “Мне сложно сказать, кем было предложено название.” Я ж у коментарі насправді сказала: “Рішення про назву газети приймалося колегіально.” Окрім того, ми взагалі не говорили з вашим журналістом про вдалу чи невдалу назву.

Щодо моєї участі у цьому проекті, то я сказала, що ідея саме створення газети належала не мені. Однак я починала працювати над газетою з першого номера. У моєму коментарі не було таких слів, як “мне сложно судить…”. Я чітко відповіла, яким чином поширюється газета. І повторюю ще раз для тих, кого це дуже цікавить: газета поширюється через осередки регіональних структур партій, які входять у блок.

Фантазії вашого журналіста пішли далі. “Да, газета основана двумя пиар-фирмами, близкими к блоку, но ведь не было других внепартийных субъектов.” Натомість мова про “другие внепартийные субъекты” не йшла взагалі. На запитання журналіста, чому газету заснували ці структури, а не одна з партій, я відповіла, що це об’єктивно, оскільки газета покликана налагоджувати внутрішню комунікацію у блоці. А якщо б засновником виступила одна з партій, існувала б небезпека, що видання стане органом цієї партії, а не блоку в цілому.

“Диана не стала формулировать, откуда берётся информация для газеты,” – написав журналіст. Але це також дуже дивне формулювання. Адже газета “Без цензури” не друкує ніяких таємних матеріалів. А наші журналісти отримують інформацію з різних джерел так само, як і журналісти інших медіа, як партійних, так і не партійних.

Ви не менше, ніж я, пане Джангірове, знаєте, що у нашій, журналістській, роботі повинна працювати мова фактів, а не мова домислів. Я вдалася до форми відкритого листа з однією метою: закликати моїх колег-журналістів під час цих президентських виборів не воювати один з одним. У силу різних обставин ми, журналісти, часто працюємо у медіа, які відстоюють різні політичні позиції. Але це аж ніяк не означає, що ми повинні знищувати один одного. Журналіст, який це робить, перестає бути журналістом, він стає кілером.

Діана Дуцик, редактор газети “Без цензури”.

P.S. Доказом того, що вказана вище публікація стала справді наслідком непрофесійності журналіста, а не намаганням використати мої слова у маніпулятивних цілях, могла б бути публікація цього листа у вашій газеті.