Ухвалу про негайне звільнення В.Відінськи-Райлеску з-під варти головуюча на засіданні колегії Апеляційного суду Одеської області Тамара Мевлід, щоправда, виголосила напередодні, 4 березня, повністю задовольнивши скаргу адвокатів журналіста, які вмотивовано довели неправомірність взяття підзахисного під варту одеською міліцією. Однак така вже звичка в місцевих правоохоронців – діяти неквапливо при звільненні і поспішно при позбавленні свободи громадян. В тому числі й іноземних підданих, про що нагадував своєю присутністю на засіданні судової колегії консул Республіки Болгарії Тодор Вітєв. Бо й справді, матеріали кримінальної справи, порушеної проти болгарського підданого В.Відінські-Райлеску, засвідчують ігнорування законності одеською міліцією та органами прокуратури при розгляді заяв і скарг громадян.

Підтвердився під час судового розгляду, зокрема, непривабливий факт вилучення офіцером міліції А.Коритовим таких важливих документів затриманого журналіста, як “міжнародний болгарський паспорт, вид на проживання в Україні, міжнародна прес-карта”. Усе це сталося ще 11 червня 1997 року – одразу після звернення В.Відінські-Райлеску та його дружини Парасковії до органів міліції про пограбування власної квартири в Одесі. Тим самим, вказував у скарзі на дії правоохоронців кореспондент газети «Болгарська корона”, акредитований в МЗС України 24 червня 1996 року, «мене позбавили можливості виконувати функціональні обов‘язки як міжнародного журналіста, вільно пересуватися, проживати і працювати там, де за завданням редакції я мав виконувати свою роботу…” І як на це реагували одеські правоохоронці включно з прокурором області? Аж ніяк. У кримінальній справі, як з‘ясувала судова колегія під головуванням Т.Мевлід, справді зберігаються копії або оригінали давним-давно вилучених і не повернутих громадянину Болгарії документів. Неодноразово вказував журналіст у своїх минулорічних листах і телеграмах Жовтневому райвідділу міліції свою адресу проживання. “За цих обставин, - наголошується в ухвалі Апеляційного суду Одеської області, - окреме доручення слідчого Кочурова А.Ю. від 26 травня 2002 р. про необхідність оперативним шляхом установити можливе місцеперебування розшукуваного Відінські-Райслеску В.Г. викликає критичну оцінку”.



Звернула увагу судова колегія і на той факт, що “звертався Відінські-Райлеску В.Г. перед початком судового розгляду справи його дружини Райлеску-Відінські П.С. також до судді Жовтневого райсуду Одеси Непоради М.П. 8 жовтня 2002 р. про допуск захисника, вказуючи місце свого проживання… У судовому засіданні у справі Райлеску-Відінські П.С. було оголошено і залучено до матеріалів кримінальної справи 11 листопада 2002 р. заяву Відінські-Райлеску В.Г. із зазначенням його адреси проживання і номера телефону…” Отож по суті не було підстав здійснювати оперативні міліцейські заходи для затримання і незаконного утримання під вартою в лютому 2002 р. хворого болгарського журналіста В.Відінські-Райлеску, члена Міжнародної організації журналістів, члена спілок журналістів Болгарії та України (згідно з лікарським висновком від 28 лютого 2003 р., стан його здоров‘я “середньої тяжкості”).

Не так вже гладко й беспроблемно, як випливає з санкціонованого міліцією “витоку” інформації на шпальти столичних ЗМІ, йде і розслідування кримінальної справи, порушеної 28 січня 1998 р. проти В.Відінські-Райлеску та його дружини за ознаками ст. 143 ч.2 КК України. Досить нагадати, що незадовго перед тим, а саме 12 серпня 1997 р., слідчим Жовтневого райвідділу міліції Одеси С.Чабанюк було визнано безпідставним порушення кримінальної справи проти подружжя журналістів (Парасковія Райлеску-Відінські за професією також журналістка, свого часу працювала в редакції молдавського мовлення Одеської облтелерадіокомпанії, кореспондентом інших ЗМІ – аж до затримання правоохоронцями, а зараз утримується під вартою разом з маніяками-убивцями у 13-у відділенні Дніпропетровської спеціальної психлікарні).

Однак згодом постанова про відмову карного переслідування зникла зі справи по звинуваченню подружжя у шахрайських діях. Не додає ясності й мовчанка облпрокуратури на запити консульства Республіки Болгарії в України щодо правомірності затримання співвітчизника - журналіста В.Відінські-Райлеску і вилучення важливих документів, які посвідчують його громадянство і професійний статус.

Лише 8 січня 2003 р. прокурор Одеської області М.Косюта роз‘яснив, що, зокрема, до П.Райлеску-Відінські “застосовано примусових заходів медичного характеру і направлено до спеціальної психіатричної лікарні із суворим наглядом до одужування”, а “прийняте рішення може бути оскаржено у встановленому законом порядку до Апеляційного суду Одеської області”.

У свою чергу, президент київської юрфірми “Ківін” Ж.Дигас наполягає, що “при винесенні експертної оцінки про стан здоров‘я підзахисної П.Райлеску-Відінськи було порушено встановлену законом процедуру”. Отож і правомірність позбавлення свободи одеської журналістки викликає сумніви.

Хоча представниками органів слідства та правосуддя, схоже, зроблено все залежне, щоб ускладнити оскарження їхніх дій по ув‘язненню у спецпсихлікарні П.Райлеску-Відінські. Зараз адвокати готують чергову апеляційну скаргу. І сподіваються на справедливий розгляд справи, що, природно, можливе лише за рівних змагальних умов представників сторін – як подружжя Відінські-Райлеску, що звинувачується у неповерненні боргів на десятки тисяч доларів США, так і їхніх кредиторів В.Черняк, Ю.Борщ та ін.

Однак щонайменше подив викликає заява, яку днями зробила на засіданні судової колегії Апеляційного суду слідча Приморського райвідділу міліції Одеси Світлана Ільїна, якій на початку лютого 2003-го доручено вести кримінальну справу В.Відінські-Райлеску. Їй, як з‘ясувалося, не передано начальством чимало документів, що згадуються у скаргах захисників подружжя журналістів. Постає питання: чому, хто в цьому зацікавлений? А втім, слідство триває.