Леся ГАНЖА, спеціально для “Детектор медіа”

Пропозицією накласти вето на нещодавно ухвалений ВР Закон “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” завершилася сьогодні прес-конференція братів КАПРАНОВИХ в УНІАН.

Ще до того, як книговидавничий закон було винесено на розгляд ВР, де його було ухвалено майже тріумфально – мало того, що у першому читанні, та ще й 406-ма голосами з 407 присутніх, – дискусії між, умовно кажучи, “позицією” (ті, хто “за” новий закон) та “опозицією” (ті, хто “проти”) уже тривали. Тож сьогоднішня прес-конференція була спробою підсумувати обговорення книжкових проблем для ЗМІ.

Для тих, хто щойно включився “у тему”, коротко викладемо зміст попередніх серій обговорення, а також нагадаємо основних діючих осіб “книжкової драми”- 2002 року.

Історичне тло, на якому розвиваються події: українське книговидання, потерпаючи від російського книжковго іга (співвідношення на нашому внутрішньому ринку російських та українських видань, за суб’єктивними оцінками великих книгорозповсюджувачів, приблизно 80% і 20%), вирішило відвоювати власний книжковий ринок у російської книжки. Діяти вирішено методом запровадження податкових пільг для української книжки. Момент вибрали слушний – у Росії з 1 січня 2002 року завершився термін дії пільг, які вивели російський книжковий бізнес у першу п’ятірку з прибутковості.

Дія перша.

Діючі особи – “Асоціація українських книговидавців та книгорозповсюджувачів” (голова Олександр Афонін).



Враховуючи, що українська книжка потребує насамперед законодавчої підтримки, а саме – послаблення податкового пресингу, Асоціація готує Закон “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”. Суть його – запровадження податкових канікул, тобто звільнення книжки від податку на прибуток та ПДВ на всіх етапах її виготовлення. За розрахунками розробників закону, таким чином вдасться досягти реального здешевлення української книжки і зробити її конкурентоспроможною із російською, адже у структурі 7-гривневої книжки ПДВ становить близько 20% (1 грн.20 коп.). Плюс пільгове податкообкладання дає можливість залучити нові інвестиції, а, отже, сприяє розвиткові бізнесу.

Дія друга.

Узгодження Закону в Кабміні та його обговорення в комітетах ВР.

Діючі особи:

Комітет ВР з питань фінансів і банківської діяльності (голова С.Буряк) – профільний комітет

Комітет ВР з питань культури і духовності (Л.Танюк)

Комітет ВР з питань свободи слова й інформації (М.Томенко)



На етапі узгодження у Кабміні із Закону випала одна дуже важлива норма: книгорозповсюджувачі, як суб’єкти книговидавничої справи, були із законопроекту вилучені. Як пояснив мені один із авторів закону Василь ШЕВЧЕНКО, директор Видавничого Дому “Юридична книга”, “це результат вмотивованого і жорсткого компромісу, але зважаючи на важливість цієї ланки в процесі книговидання, ми обов’язково повернемося до цього питання під час другого читання”.

Під час обговорення важливим для розробників даного Закону було винести на голосування тільки один із запропонованих проектів. Бо насправді, крім щойно ухваленого проекту закону, ще було три альтернативні:

проект №1 (депутат О.Турчинов) пропонував фактично подовжити термін дії попереднього Закону “Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування”;

№ 2 (депутат П.Мовчан) пропонував поширювати дію пільг тільки на тих суб’єктів ринку, які дотримуються жорстких квот – 70% україномовної продукції;

№3 (депутат О.Царьов) розходиться із ухваленим проектом щодо тлумачень суб’єкта книговидавничої справи та у механізмі надання пільг.

Розробники ухваленого закону обстоювали таку позицію:

встановлення мовних обмежень завжди проблематично, особливо щодо друкарень;

подовжувати попередній закон немає сенсу, бо він суттєво не здешевлює книжку (Василь ШЕВЧЕНКО: “На стадії проходження попереднього закону у ВР він був настільки вихолощений, що в ньому залишилася, окрім пільг на ввізне мито, ПДВ та патентів, лише пільга з податку на прибуток. І то лише в частині прибутку, отриманого від продажу видавничої продукції замовникові чи безпосередньому споживачеві. Це призвело до особливих тлумачень і роз’яснень з боку ДПА, бо ніхто не знає, що таке безпосередній споживач”).

Друга дія завершилася геппі-ендом: усі домовилилися, усі проголосували…

Дія третя.

Опозиція до позиції розробників Закону

Діючі особи:

Брати КАПРАНОВИ, Дмитро та Віталій – письменники, видавці, директори продюсерської агенції “Зелений пес”

Петро МАЦКЕВИЧ – головний редактор видавництва “Кальварія” (на момент проведення прес-конференції пан Мацкевич захворів, проте подав на розгляд журналістів свої розрахунки і не відмовився прокоментувати їх телефоном для читачів “Детектор медіа”).



На третю дію серіалу про книжкові пільги й було запрошено ЗМІ до УНІАНу. Щоб зрозуміти усю глибину песимізму “опозиції” – рекомендується ретельно вивчити їхні розрахунки в додатку (href = "http://www.detector.media/comments/?id=6116">див.ДОДАТОК). А коротко свої погляди учасники “третьої дії” виклали так:

Брати КАПРАНОВИ: “Нам би не хотілося загинути до 2008-го року”

У зв’язку із ухвалою нового Закону ситуація для тих видавців, хто видає книжку в Україні українською мовою, міняється не на краще, а на гірше. Це класичний випадок, коли українську книжку задушили в обіймах. Дуже підлий прийомчик, проте він пройшов “на ура”, тому що депутати, наче зомбі, одностайно піднесли руки! За всі ці роки, поки ми їм розповідали про те, що книжці потрібні пільги, що у нас тут “податковий зашморг”, у них, як у собак Павлова, виробився рефлекс: чуєш “книжка” – гони пільги. Та ніякого “податкового зашморгу” у нас з 1997-го року не існує! Порятувати ситуацію може тільки вето на прийнятий закон. Тому що з таким законом ми до 2008-го року не доживемо.

Петро МАЦКЕВИЧ: “Різниця між книжками, виданими в Україні по-російськи і по-українськи ще більше зросте”

Ухвалений Закон вигідний великим друкарям і великим видавництвам, а маленькі видавці, як і маленькі поліграфісти, одразу виявилися дискримінованими. Чому? Ось наведу вам тільки один приклад: від митного податку звільняється ввезення паперу тільки в тому разі, якщо папір ввозиться з метою виготовлення книжок. Як ви розумієте, маленькі видавці й друкарі самі папір не ввозять, а закуповують його у гуртівнях. А гуртівні не звільнено від ввізного мита, бо вони ввозять папір “з метою продажу” – ось і маєте одразу 44% різниці!

І ще такий момент – пільги друкарям означатимуть, що вони матимуть велику кількість замовлень (з-за кордону в тому числі). Тобто друкарні будуть завантажені. А що це означає: по-перше, друкарні не будуть модернізуватися, бо для модернізації потрібно, щоб друкарні були трохи “не довантажені”; по-друге, вони братимуть тільки вигідну роботу, а це великі тиражі (нагадаємо, що тираж книжки укр.мовою значно менший від книжки рос.мовою, бо вони мають різні ринки поширення – в середньому обраховують російський та український ринок, як 1:5 – Л.Г.).

По-третє, це означатиме ріст цін для дрібних замовників, тож українська книжка з її малим тиражем не подешевшає! Зате різниця між книжками, виданими в Україні по-російськи і по-українськи, ще більше зросте! Якщо нині ви зайдете до книгарні “Наукова думка”, то побачите дві книжки Б.Куна “Легенди та міфи Стародавньої Греції”: київське видання укр.мовою коштує 17 грн., а харківське рос.мовою – 9 грн. Після прийняття Закону різниця збільшиться, і слід чекати, що “україномовне” видання коштуватиме 25 грн., а російськомовне – 6-7 грн.

На цьому варто поставити – ні, ні в якому разі не крапку, – а багатообіцяюче й інтригуюче “Далі буде…”. Тому що історія про українське книговидання і його пільги – безкінечна, як серіал “Санта-Барбара”. І кожен рік нам підкидає якийсь новий сюжетний поворот у загальний розвиток подій. Особисто я хотіла б дожити до кінця цього серіалу, коли, нарешті, ухвалять саме такий закон про українську книжку, що й галузь розвиватиметься, й книжки видаватимуться, автори отримуватимуть гонорари, видавці й книгорозповсюджувачі – прибутки, а читачі – класні книжки на будь-який смак. Коли “скінчиться давня казка, та почнеться правда нова”. Але поки що – на жаль – “далі буде…” Тільки наостанок іще один коментар, дуже важливий, бо в ньому є слово, яке зачіпає суть проблеми. Це слово “професіоналізм”.

Костянтин РОДИК, книгознавець, головний редактор газети “Книжник REVIEW”:

Говорити сьогодні, що пільги нашому книговиданню не потрібні – це чистої води PR-технології. Використавши гарний інформаційний привід, можна шикарно заявити про свою присутність на ринку. Не зважаючи на те, що в попередньому законі були написано, буцімто ПДВ на книжку немає, він направду є – просто називається “поліграфічним”. Але усі поліграфічні витрати лягали тягарем на кінцеву ціну книжку. Пільги потрібні. Чи розраджує ситуацію щойно ухвалений закон? Я гадаю, що ми зарано беремося оцінювати, бо направду Закон дає Кабміну дуже широкий простір для трактувань у відповідних циркулярах, які приведуть у дію механізм виконання Закону. Усе наразі залежить від того, які буде прийнято додаткові розпорядження. А головне: пільгування книгорозповсюджувачів у Законі прописано “неряшліво”. І це не компроміс, хто б мене в чому не переконував, а непрофесіоналізм. Ну, а тепер вже точно “Далі буде”…

Леся ГАНЖА,

спеціально для “Детектор медіа”

Додаток – документи, які роздавалися на прес-конференції братів Капранових: