Ми вдячні Борису Івановичу за цивілізований рівень дискусії з нами. І маємо намір, в свою чергу, докладніше розпитати про його думку навколо тих проблем, які піднімала „Детектор медіа” на своїх сторінках, а також тих, про які йдеться у листі пана Холода. Попередня домовленість про інтерв’ю з Борисом Холодом в нас вже є.



Шановна „Детектор медіа”!

Передусім висловлюю свою вдячність всім працівникам інтернет-видання „Детектор медіа” за всебічну увагу до проблем телерадіомовлення в нашій державі. Матеріали, що стосуються Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, відзначаються особливою гостротою.

Голову Національної ради ви згадуєте часто. З розумінням ставлюся до зацікавленості моєю особою. Хоча принагідно зазначу: Національна рада – колегіальний орган і мій голос рівний по силі з голосом будь-кого з членів Національної ради.

Засоби ж масової інформації всі резонансні рішення Національної ради часто пов’язують виключно з Холодом. Хоча я при голосуванні, в залежності від власної позиції, буваю і серед більшості голосуючих членів Нацради, і серед меншості. Приміром, при недавньому голосуванні „Про винесення попередження за порушення рекламного законодавства деяким загальнонаціональним телеканалам” я проголосував „за”. Хоча за кількістю голосів рішення не пройшло. А шкода. Порядок в ефірі необхідно наводити з центральних каналів, я в цьому глибоко переконаний. Свій голос „за” я віддав і при голосуванні за визначення переможцем на 30 ТВК в м. Києві – ТРК „Київ”.

Варто було б, як на мене, при публікації „особливої думки” одного з членів Національної ради В. Шевченка дізнатись думки і тих 6 членів Національної ради, що проголосували „за” затвердження Звіту Національної ради Верховній Раді України та Президенту України. Не хочу і не буду вступати з колегою в полеміку заочно, через Інтернет, але мушу зазначити, що деякі факти він подає в перекрученому вигляді, а деякі зумисне неправдиво.

Стосовно ж проблеми взаємостосунків керівників та підлеглих, яку „Детектор медіа” нещодавно порушила у своєму Інтернет-виданні, хочу сказати: безумовно, вона існує у тій чи іншій формі, напевне, в кожному колективі. Інша справа, наскільки цим стосункам надається розголосу і що важливо – з якою метою це робиться?

Історія з „підслуховуванням” в Національній раді, на мою думку, є своєрідною тактикою брудної боротьби, коли до розкручування так званого скандалу підключаються певні друковані та Інтернет-видання. Чого варті, приміром, заголовки статей газети „Столичные новости», що впродовж останнього часу „прикрашають” її перші полоси: „Нацсовет описали!”, „Держиморды Нацсовета”, „Провал государственного переворота в телерадиопространстве”, „Прослушка на высшем уровне”.

Щодо останньої публікації та певних коментарів, заяв працівників Національної ради, хочу сказати: керівники структурних підрозділів виступили на захист організації, у якій вони працюють, висловили власну думку щодо обвинувачень на адресу голови Національної ради. Вони мали на це повне право. Їх ніхто не вповноважував робити відповідне звернення, не ті нині часи, але оскільки зав. оргвідділом Національної ради в оприлюднених коментарях послався на керівників структурних підрозділів як на своєрідних свідків, то логічним виглядає їх право на оприлюднення власної думки.

Ніхто не заперечує і прав зав. Оргвідділом звертатися в різні інстанції, пресу. Хоча не зайвим було б подумати, як доведеться дивитися потім в очі своїм колегам?

До речі, мною подано офіційний запит на ім’я голови СБУ п. В.Радченка про проведення перевірки в приміщенні Національної ради відповідними фахівцями щодо можливої наявності підслуховуючих пристроїв.

Розповсюдження ж І. Курсом непідтвердженої інформації щодо підслуховування його особисто, дійсно, шкодить репутації поважного конституційного органу, яким є Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення, і я тут повністю погоджуюсь з керівниками підрозділів Національної ради. Як поставляться до цього „надуманого інциденту” члени Національної ради – їх право, як і те, чи приймати з цього приводу які-небудь рішення.

Проблеми – проблемами, будні – буднями. Але невдовзі 16 листопада – День працівників радіо, телебачення та зв’язку. Тому, напередодні свята хочу привітати всіх колег. Побажати щастя, успіхів, терпіння і терпимості. Не забуваймо, що від нас люди чекають високопрофесійного світлого теле- і радіо ефіру. Хай здоровиться всім вам і вашим родинам. „Телекритиці” - особливе вітання і побажання всіляких гараздів.

Щиро, Голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Борис Холод