Після того пан Бутузов звернувся до головного прокурора Києва Василя Присяжнюка, де виклав своє бачення тих подій. На жаль, „Детектор медіа”, як і інші видання, поки що не отримала точки зору іншої сторони. Але ми вже відіслали письмове звернення до Центру громадських зв`язків МВС України з проханням надати нам коментар щодо дій працівників УБОЗу.



Поки ж ми друкуємо текст скарги Ігоря Бутузова до Київської прокуратури ( з деякими скороченнями).



07 листопада 2002 р. о 9 годині ранку я знаходився у своєму приватному помешканні. До вхідних дверей квартири подзвонили. Я вирішив, що до мене завітав двірник, який зазвичай приходить у такий час із рахунками на оплату комунальних послуг. Відчинивши двері, я побачив на порозі двох чоловіків. Один із них (як потім з'ясувалося – оперуповноважений УБОЗ Андрій Юрійович Козак ) запитав, чи тут проживає Бутузов І. П. Почувши ствердну відповідь, він витяг із кишені посвідчення, яке я навіть не встиг прочитати, та зайшов до моєї квартири. За ним пройшов і, як потім з`ясувалося, оперуповноважений УБОЗ Іван Васильович Михальчук.

Я сказав, що не запрошував їх до себе. Андрій Козак відповів: “Нічого страшного”. Обидва оперуповноважених не були у міліцейській формі та відмовились пред'явити мені свої посвідчення для з'ясування їхніх прізвищ та посад. Вони заявили, що отримали завдання від свого керівництва "доставити" мене до їхнього начальника для опитування. Також вони пояснили, що мій автомобіль начебто був помічений під час акцій протесту 16 вересня цього року. Я відповів, що не брав участі у будь-яких політичних акціях і взагалі я не маю ніякого відношення до будь-яких політичних партій; а 16 вересня я весь день працював на підприємстві, а ввечері та вночі був удома. Відповідно і мій автомобіль знаходився або на на підприємстві, або біля під'їзду мого будинку.

Я запропонував оперуповноваженим залишити мені запрошення та узгодити час, коли я до них приїду. Їх це не влаштувало. Вони наказали мені негайно одягатись та їхати з ними по-доброму, а інакше - мені буде гірше. Я спитав, що значить "гірше"? Вони пояснили, що можуть мене "спіймати" та "вкинути" до свого автомобіля на вулиці, а потім скласти рапорти, що я "чинив опір" або "порушив громадський порядок" і це, мовляв, стане для них основою для утримання мене під вартою в камері декілька діб. Причому Андрій Козак звертався до мене на "ти" та вів себе досить самовпевнено, без дозволу палив у квартирі. Коли я черговий раз запропонував їм залишити помешкання, а вони відмовилися, то моя дружина зателефонувала «02”. Ми викликали також адвокатів мого підприємства.

Після того, як адвокати пояснили, що працівники міліції перевищують свої повноваження та порушують ряд статей Конституції, КПК та інших нормативних актів, оперуповноважені провели кілька розмов зі своїх мобільних телефонів та повідомили, що зараз приїде їх начальство та буде розбиратись. Адвокати та я особисто попросили оперуповноважених зачекати своє начальство за межами приватної квартири. Але Андрій Козак відповів, що йому наказано чекати на місці, де він знаходиться, і він не збирається виходити із мого помешкання.

Ще через пів години до моєї квартири прибули старші оперуповноважені (можу помилитись у посадах)Ігор Миколайович Пустовій та Вадим Іванович Врагов. Вони сказали, що зараз приїде “ще вище начальство” і теж буде розбиратись.

З часом приїхали співробітники райвідділу міліції, яких викликала моя дружина. Старші оперуповноважені показали їм свої посвідчення, співробітники райвідділу зробили декілька дзвінків з мого телефону та пішли. Вони навіть не взяли пояснень – так, ніби УБОЗ перебуває поза законом і може чинити все, що йому заманеться.

Згодом приїхав ще один представник начальства – старший уповноважений з особливо важливих справ Олександр Петрович Проваторов. Він наказав Андрію Козаку написати запрошення для мене на співбесіду. Коли запрошення було написане, пан Проваторов запропонував мені поїхати з ними до УБОЗ. Я відповів, що законодавство України не зобов'язує мене їхати до них за такими запрошеннями "для співбесіди". Більше того, адвокати запропонували опитати мене на місці – у моїй квартирі. Але Проваторов наполягав на тому, що співбесіда зі мною повинна відбутись тільки у службових приміщеннях.

Співробітники УБОЗ залишили мою квартиру об 11 годині 20 хв. У дворі мого будинку вони ще деякий час з різних сторін фотографували мій автомобіль.

Через 10–15 хвилин моя дружина стала дуже погано себе почувати від нервового напруження (стресу). Я став вживати необхідних заходів для покращення її стану і намагався її заспокоїти. Я також зателефонував до Козака А. Ю. десь о 12 годині та попередив, що внаслідок їх візиту моя дружина погано себе почуває і я не зможу приїхати до нього вже зараз, можливо, приїду до нього пізніше.

Я пов`язую описану ситуацію з політичним тиском на підприємство, який триває від середини лютого нинішнього року. Він почався одразу після того, як у період виборів ми надрукували рекламу для одного з опозиційних політиків.

Я дуже сподіваюсь, що мої припущення є лише моєю уявою, але вважаю за необхідне довести до Вашого відома своє занепокоєння.

Дуже прошу Вас перевірити законність зухвалих дій співробітників УБОЗ у моїй приватній оселі протягом двох з половиною годин, вжити заходів прокурорського реагування при виявлені правопорушень, запобігти можливі здійснення провокацій до мене та захистити моє приватне житло, рухоме майно та особисті речі від вторгнень та посягань у майбутньому.

З повагою, Бутузов Ігор Петрович